Справа № 569/16023/24
1-кс/569/7105/24
04 жовтня 2024 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в особі слідчого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваної ОСОБА_5 , захисника підозрюваної - адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Рівненській області капітана поліції ОСОБА_7 , яке погоджене прокурором відділу Рівненської обласної прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 369-2 КК України, -
Слідчий, у рамках кримінального провадження №42023180000000110 вді 21.12.2023, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 369-2 КК України, звернувся до слідчого судді із вказаним клопотанням.
В обґрунтування клопотання вказує, що ОСОБА_5 за попередньою змовою із ОСОБА_8 та ОСОБА_3 03.10.2023 одержали неправомірну вигоду від ОСОБА_9 на загальну суму 16 700 доларів США що за офіційним курсом Національного Банку України становило 652 926 гривень за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, а саме на голову та членів, які перебувають у складі ІНФОРМАЦІЯ_1 , які відповідно до п.п. «а, ґ» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» та примітки до ст. 369-2 КК України є особами, уповноваженими на виконання функцій держави, щодо встановлення останньому 3-ї групи інвалідності.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого їй злочину повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:
-заявою про вчинення злочину ОСОБА_9 ;
-протоколами допиту свідка ОСОБА_9 ;
-протоколами за результатами проведення контролю за вчиненням злочину та відомостями, які містяться в них;
-протоколами огляду ідентифікації грошових коштів;
-протоколами огляду особи та вручення їй грошових для здійснення контролю за вчиненням злочину;
-протоколами за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо, відео - контролю особи;
-протоколами обшуку від 03.10.2024;
-іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Таким чином, шляхом застосування до підозрюваної більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, вищевказаних ризиків уникнути не можливо.
Покликаючись на вищевикладене, слідчий вказує про неможливість запобігання вищевказаним ризикам інакше ніж шляхом застосування стосовно ОСОБА_5 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави 225 прожиткових мінімуми для працездатних осіб.
Прокурор та слідчий в судовому засіданні повністю підтримали клопотання з викладених у ньому підстав, просили його задоволити.
Підозрювана та її захисник просили застосувати до ОСОБА_5 більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний із позбавленням волі. У разі застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зменшити розмір застави.
Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до такого висновку.
Судом встановлено, що СУ ГУНП в Рівненській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №42023180000000110 вді 21.12.2023, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 369-2 КК України.
За вищевказаних обставин, у рамках даного кримінального провадження, 03.10.2024 ОСОБА_5 оголошено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений не виконав обов'язки, покладені на нього при застосуванні іншого, раніше обраного запобіжного заходу, або не виконав у встановленому порядку вимог щодо внесення коштів як застави та надання документа, що це підтверджує.
Як передбачено ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законним та обґрунтованим визнається арешт особи, коли він є необхідним для запобігання вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, а також для забезпечення виконання будь-якого обовязку, встановленого законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до якого, зокрема, відноситься: верховенство права.
Згідно ч. 2 ст. 8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Узагальнююче визначення «обґрунтованість підозри» у вчиненні кримінального правопорушення, доведення якої, як одного з трьох обов'язкових елементів, визначених КПК України для можливості взагалі обрання запобіжного заходу, покладено на прокурора, сформульовано у правових позиціях Європейського суду з прав людини.
Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Стандарт розумної підозри припускає, що певні елементи правопорушення або певні обставини можеть бути недоведені на ранній стадії розслідування.
Крім того, як зазначено у матеріалі ВССУ від 11.07.2016р. «захист прав людини у кримінальному провадженні: доказування та докази», передумовою для подання клопотання стороною обвинувачення про застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри про те, що особа вчинила кримінальне правопорушення. Слідчий, прокурор зобов'язані з належним обґрунтуванням викласти обставини, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини. Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначив, що абстрактна можливість перешкоджання кримінальному провадженню, знищення, сховати або спотворити річ, яка має істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, ризик незаконного впливу на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення є недостатньою для обґрунтування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001, суд зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів; а у справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 суд вказав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
При цьому, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм застосування більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин кримінального правопорушення та особливості підозрюваного і його поведінки.
Враховуючи, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, слід взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, №182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року вказав, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. ЄСПЛ в даному рішенні наголошує, що вимога, що підозра має ґрунтуватись на обґрунтованих підставах, є значною частиною гарантії недопущення свавільного затримання і тримання під вартою.
Також, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством (рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, рішення «Лабіта проти Італії» від 06 квітня 2000 року).
Так, слідчий, звертаючись з клопотанням про застосування щодо підозрюваної запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а прокурор при розгляді клопотання довели про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Потреба у обранні відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлена наявністю ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
ОСОБА_5 підозрюється у чиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, за який відповідно ст. 12 КК України, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років, із конфіскацією майна, що відноситься до категорії тяжких злочинів. Злочин, в якому підозрюється ОСОБА_5 являється корупційним, а тому остання може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, не прибувати на виклики, посилаючись на різні нібито форс-мажорні чи поважні обставини, відправитись у невідомому напрямку або перетнути державний кордон України.
Ризик незаконного впливу на свідків підтверджується тим, що підозрювана має широке коло знайомств, та використовуючи своє службове становище може впливати на свідків, які на даний час не допитані під час досудового розслідування кримінального провадження. На даний час не допитані як свідки працівники та посадові особи медичних закладів, зокрема КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги «Центральний» РМР, КП «Рівненської обласної клінічної лікарні ім. Ю. Семенюка» РОР, КНП «Центральна міська лікарня» РМР, КП «Рівненський обласний спеціалізований диспансер радіаційного захисту населення», посадові особи медико-соціальної експертної комісії та інших осіб на яких ОСОБА_5 мала вплинути щодо прийняття рішення відносно ОСОБА_9 .
Із врахуванням того, що на даній стадії досудового розслідування не допитано велику кількість осіб, а тому обрання іншого запобіжного заходу для ОСОБА_5 дасть можливість їй спілкуватися з цими особами, а також іншими особами, які можуть бути причетні до вчинення таких злочинів, що також може негативно вплинути на хід досудового розслідування. У такому разі, застосування запобіжного заходу не пов'язаного із триманням під вартою дозволить підозрюваній, яка обізнана про коло осіб, котрим відомо або може бути відомо згадані обставини, шляхом умовлянь, чиненням тиску, погрозами та/або будь-яким іншим чином вплинути на цих осіб з метою серед іншого зміни показань про обставини провадження, або взагалі відмови, як на стадії досудового розслідування, так і під час судового розгляду.
ОСОБА_5 відомі дані щодо місця роботи та проживання посадових осіб, які видавали медичні документи та сприяли у встановленні фіктивної групи інвалідності для ОСОБА_9 , на яких вона також може незаконно впливати, перебуваючи на волі.
Окрім того, на даний час не вилучено всі документи щодо встановлення групи інвалідності для ОСОБА_9 , зокрема медичної документації, епікризів та направлень, а тому перебуваючи на волі ОСОБА_5 може в подальшому впливати на лікарів та посадових осіб медичних закладів із метою знищення документів.
Слід відмітити, що до вчинення кримінальних правопорушень були залучені інші особи, рішення щодо повідомлення про підозру яким на даний час не прийнято. Під час досудового розслідування цього кримінального провадження задокументовано факти отримання ОСОБА_5 неправомірної вигоди для себе за вплив на посадових осіб медико-соціальних експертних комісій.
Зазначені обставини вказують на те, що є достатні підстави вважати, що підозрювана перебуваючи на волі, буде перешкоджати кримінальному провадженню шляхом ухилення від виконання процесуальних обов'язків, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Крім того, суд враховує те, що ОСОБА_5 , повністю визнає свою вину, співпрацює з ораном досудового розслідування, є працездатною, має постійне місце проживання та роботи, раніше не судима, має на своєму утриманні чоловіка, який є інвалідом 1 групи та потребує сторонньої допомоги.
З урахуванням наведеного, є необхідним обрати відносно підозрюваної запобіжний захід у вигляді взяття під варту.
Даних, які б вказували на неможливість застосування до підозрюваної ОСОБА_5 вказаного запобіжного заходу не встановлено.
Отже, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваній розмір застави.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до ч.5 ст. 182 КПК України, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, розмір застави визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні; рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Таким чином суд, визначаючи розмір застави бере до уваги обставини, встановлені ст. 177, 178 КПК України, вимоги ст. 182 КПК України та позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сума застави повинна визначатись тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, а тому вважає, що підозрюваній ОСОБА_5 слід визначити заставу у розмірі 60 прожиткових мінімуму для працездатних осіб, що становить 181 680 гривень, оскільки саме така сума співмірна з наявними ризиками та може забезпечити виконання процесуальних обов'язків.
Саме такий розмір застави, на думку слідчого судді, є справедливим, здатний забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів в даному кримінальному провадженні, не порушує права підозрюваної, та підстав вважати його завідомо непомірним для підозрюваної суд не вбачає.
Окрім цього, застосовуючи альтернативний запобіжний захід у виді застави, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрювану обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Відповідно до ч.4 ст. 202 КПК України, підозрюваний, обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного, обвинуваченого під вартою..
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-178, 183, 184, 376, 395 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання задоволити.
Застосувати відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 днів, із визначенням застави у вигляді 60 розмірів прожиткового мінімуму доходів громадян для працездатних осіб, тобто до 02.12.2024.
Утримувати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в Державній установі "Рівненський слідчий ізолятор" - м. Рівне, вул. Дворецька, 116.
Одночасно визначити заставу у розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 181 680 (сто вісімдесят одну тисячу шістсот вісімдесят) гривень, у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) за наступними реквізитами: Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26259988, Банк отримувача, ДКСУ, м. Київ, Код банку отримувача (МФО) 820172, Рахунок отримувача UA048201720355229002000010559.
Підозрювана або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
Покласти обов'язки на підозрювану у разі внесення застави:
-прибувати за викликом до слідчого, прокурора та суду;
-не відлучатись із населеного пункту, в якому вона зареєстрована, проживає, без дозволу слідчого або прокурора;
-повідомляти слідчого, або прокурора про зміну свого місця проживання;
-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд і в'їзд в Україну.
Роз'яснити підозрюваній, що у разі внесенні застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій особі Державній установі «Рівненський слідчий ізолятор».
У разі внесенні застави та з моменту звільнення підозрюваної з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрювана зобов'язана виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрювана вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Визначити строк дії ухвали та строк дії покладених обов'язків, у разі внесення застави встановити до 02.12.2024.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію ухвали направити на виконання уповноваженій особі ДУ "Рівненський слідчий ізолятор", вручити учасникам судового розгляду.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1