Справа № 569/8021/24
12 вересня 2024 року м.Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в складі
судді Галінської В.В.
при секретарі Калетинець Т.В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - поліцейський 1 взводу 2 роти 1 батальойону УПП в Рівненській області, сержант поліції Панчук Ольги Василівни, Департамент патрульної поліції Національної поліції України
справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського 1 взводу 2 роти 1 батальойону УПП в Рівненській області, сержанта поліції Панчук Ольги Василівни, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови,-
29 квітня 2024 року позивач звернувся з вищезазначеним позовом до суду, в якому просить скасувати постанову серіїЕНА №1902245 від 13 квітня 2024 року про притягнення її, ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та на підставі п.4 ч.1 ст.247 КУпАП закрити провадження по вказаній справі у зв'язку з відсутністю складу правопорушення.
В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що 13 квітня 2024 року поліцейський 1 взводу 2 роти 1 батальйону УПП в Рівненській області, сержант поліції ОСОБА_2 винесла постанову серії ЕНА № 1902245 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 340 (триста сорок) грн. за порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
Як зазначено у постанові, 13 квітня 2024 року о 16 год. 36 хв. на АД Н22 Устилуг-Луцьк-Рівне водій ОСОБА_1 керувала ТЗ перевищуючи встановлене обмеження швидкості руху більш як на 20 км/год, а саме в населеному пункті Обарів рухалася зі швидкістю 83 км/год.
Не оспорюючи викладених в оскаржуваній постанові про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 обставин (тобто, керування ТЗ з перевищенням встановленого обмеження швидкості руху, більш як на 20 км/год), позивач звернула увагу що порушення Правил дорожнього руху України вона допустила у стані крайньої необхідності, що згідно з нормами КУпАП виключає можливість притягнення до відповідальності та застосування до неї адміністративного стягнення.
Одразу після зупинки ТЗ поліцейським, ОСОБА_1 визнала, що дійсно перевищувала швидкість, однак вимушена була це зробити, оскільки перебуває на 9 місяці вагітності та у зв'язку з різким погіршенням самопочуття поспішає на огляд до лікаря через потребу у терміновій медичній консультації, тобто діяла в стані крайньої необхідності. Однак під час винесення вказаної постанови поліцейський 1 взводу 2 роти 1 батальйону УПП в Рівненській області, сержант поліції ОСОБА_2 пояснень позивачки не врахувала, не взяла до уваги також, що її дії не становлять суспільної небезпеки, не спричинили шкоди жодним правам та інтересам інших осіб, інтересам держави.
Ухвалою від 02 травня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами розгляду позовного провадження окремих категорій термінових адміністративних справ відповідно до ст.ст. 268, 269 КАС України у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 17 травня 2024 року, визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов.
22 травня 2024 року через підсистему «Електронний суд» представником відповідача ОСОБА_3 подано відзив, у якому вона просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що дійсно13 квітня 2024 року о 16 год. 36 хв. на АД Н22 Устилуг-Луцьк-Рівне водій ОСОБА_1 керувала ТЗ перевищуючи встановлене обмеження швидкості руху більш як на 20 км/год, а саме в населеному пункті Обарів рухалася зі швидкістю 83 км/год., про що було складено відповідну постанову. Посилання представника позивача на те, що позивачка вчинила адміністративне правопорушення в стані крайньої необхідності не підтверджено належними та допустимими доказами.
08 серпня 2024 року представником позивача через канцелярію суду подано клопотання про долучення доказів.
В судовому засіданні представник позивача Слаква-Марчук Н.В. позовні вимоги підтримала, з підстав, викладених у позові.
Представник відповідача ДПП Добровчан К.Ю. в судовому засіданні проти задоволення позову заперечила, підтримавши поданий нею відзив.
Відповідач поліцейська 1 взводу 2 роти 1 батальойону УПП в Рівненській області, сержант поліції ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась.
Заслухавши представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи та докази у їх сукупності, суд приходить до такого висновку.
13 квітня 2024 року поліцейський 1 взводу 2 роти 1 батальйону УПП в Рівненській області, сержант поліції ОСОБА_2 винесла постанову серії ЕНА № 1902245 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 340 (триста сорок) грн. за порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
Як зазначено у постанові, 13 квітня 2024 року о 16 год. 36 хв. на АД Н22 Устилуг-Луцьк-Рівне водій ОСОБА_1 керувала ТЗ перевищуючи встановлене обмеження швидкості руху більш як на 20 км/год, а саме в населеному пункті Обарів рухалася зі швидкістю 83 км/год.
Як вказує позивач, одразу після зупинки ТЗ поліцейським, вона повідомила, що дійсно перевищувала швидкість, однак вимушена була це зробити, оскільки перебуває на 9 місяці вагітності та у зв'язку з різким погіршенням самопочуття поспішає на огляд до лікаря через потребу у терміновій медичній консультації, тобто діяла в стані крайньої необхідності. Однак під час винесення вказаної постанови поліцейський 1 взводу 2 роти 1 батальйону УПП в Рівненській області, сержант поліції ОСОБА_2 пояснень позивача не врахувала, не взяла до уваги також, що її дії не становлять суспільної небезпеки, не спричинили шкоди жодним правам та інтересам інших осіб, інтересам держави.
Таким чином, позивач вважає, порушення Правил дорожнього руху України позивач допустила у стані крайньої необхідності, що згідно з нормами КУпАП виключає можливість притягнення до відповідальності та застосування до неї адміністративного стягнення.
Згідно з статтею 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
За змістом статей 10, 11 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Відповідно до статті 18 КУпАП, не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
У разі вчинення особою діяння у стані крайньої необхідності така особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки в діянні немає ознаки вини.
Інститут крайньої необхідності покликаний сприяти підвищенню соціальної активності учасників суспільних відносин, є гарантією правового захисту людини, що бере участь у запобіганні шкоди правам громадян, інтересам держави й суспільства.
Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам. Якщо загроза охоронюваним інтересам може виникнути в майбутньому, діяння не може вважатися таким, що вчинено у стані крайньої необхідності. На це прямо вказують слова тексту статті «для усунення небезпеки, яка загрожує».
Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов'язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.
Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов'язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається. Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об'єктивний, так і суб'єктивний критерії, проте визначальним має бути об'єктивний критерій.
Отже, положеннями КУпАП передбачено можливість звільнення особи від адміністративної відповідальності у випадках, коли вчинені нею дії, які мають ознаки правопорушення і за які КУпАП передбачена відповідальність, вчинені у стані крайньої необхідності.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про Національну поліцію", у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
На підставі ч.1 ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема про порушення правил дорожнього руху (ст.122 КУпАП). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
З метою встановлення нормативно-правового регулювання здійснення проваджень уповноваженими особами Національної поліції України у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, наказом МВС України від 07 листопада 2015 року №1395 затверджено Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, яка визначає процедуру оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні право порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.
Відповідно до п.4 розділу 1 Інструкції, у разі виявлення правопорушення, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову без складання відповідного протоколу.
Пунктом 10 розділу ІІІ Інструкції передбачено, що під час вирішення питання про притягненняособи до відповідальності, поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і підвідомчістю.
Водночас, з метою забезпечення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог ст.245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, вирішення її у відповідності до закону, керуючись ст. 280 КУпАП, уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна ця особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та їх посадові особи повинні діяти в межах та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.
Згідно ст.7 КУпАП, про ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановленому законом.
Складання постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності, всупереч вимогам ст. 17, 18 КУпАП України є неправомірним та незаконним.
Стаття 251 КУпАП України передбачає, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.247 КУпАП умовою, що виключає провадження у справі про адміністративне правопорушення є вчинення дій особою у стані крайньої необхідності.
Після зупинки ТЗ поліцейським, ОСОБА_1 повідомила, що дійсно перевищувала швидкість, однак вимушена була це зробити, оскільки перебуває на 9 місяці вагітності та у зв'язку з різким погіршенням самопочуття поспішає на огляд до лікаря через потребу у терміновій медичній консультації, тобто діяла в стані крайньої необхідності. Однак під час винесення вказаної постанови поліцейський 1 взводу 2 роти 1 батальйону УПП в Рівненській області, сержант поліції ОСОБА_2 пояснень Позивачки не врахувала, не взяла до уваги також, що її дії не становлять суспільної небезпеки, не спричинили шкоди жодним правам та інтересам інших осіб, інтересам держави.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Ч. 2 ст. 77 КАС України встановлює, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На підставі викладеного, дослідивши в судовому засіданні надані представником позивача докази, а саме копію консультаційного висновку спеціаліста від 13.04.2024 року та копію свідоцтва про народження ОСОБА_4 (серія НОМЕР_1 ), суд приходить до висновку що при складанні постанови поліцейський 1 взводу 2 роти 1 батальйону УПП в Рівненській області, сержант поліції ОСОБА_2 не врахувала об'єктивних обставин вчинення правопорушення, не взяла до уваги, що дії позивачки були вчинені у стані крайньої необхідності, не спричинили шкоди жодним правам та інтересам інших осіб, інтересам держави, а отже постанова винесена підлягає до скасування.
Згідно з ч.3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст.2, 9,19,20,77,241,244,245,246,295,297 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позов ОСОБА_1 до поліцейського 1 взводу 2 роти 1 батальйону УПП в Рівненській області, сержанта поліції Панчук Ольги Василівни, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 1902245 від 13 квітня 2024 року - задовольнити повністю.
Скасувати постанову серії ЕНА № 1902245 від 13 квітня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення на підставі п.4 ч.1 ст.247 КУпАП.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ;
відповідач: поліцейський 1 взводу 2 роти 1 батальойону УПП в Рівненській області, сержант поліції ОСОБА_2 , м.Рівне, вул.С.Бандери, 14А
Департамент патрульної поліції Національної поліції України, м. Київ, вул.. Ф.Ернста, 3.
Суддя -