Cправа № 563/996/24
04.10.2024 року Корецький районний суд
Рівненської області
у складі: головуючого судді Сірака Д.Ю.
секретар судового засідання Литвинчук Л.Л.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У червні 2024 року АТ «Перший Український Міжнародний Банк» ( далі за текстом АТ «ПУМБ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 71495,41 грн. за кредитним договором та понесених судових витрат по сплаті судового збору в сумі 2422.40 грн. Позов мотивований тим, що 05.05.2021 року між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 1001865898901, відповідно до умов якого ОСОБА_1 видано кредит в сумі 76851,55 грн. Відповідач не виконує свої зобов'язання за договором належним чином, а тому станом на 31.03.2024 року у нього перед банком виникла заборгованість в розмірі 71495, 41 грн., з яких: 34088,10 грн. - заборгованість за кредитом; 2,84 грн. - заборгованість за процентами; 37404,47 грн. заборгованість за комісією. На вимогу банку про погашення заборгованості ОСОБА_1 не відповів, заборгованість не погасив, що є порушенням законних прав АТ «ПУМБ». Також в позовній заяві міститься прохання про розгляд справи у спрощеному провадженні, за відсутності представника позивача, проти винесення заочного рішення у справі позивач не заперечує.
Учасники справи до суду не з'явилися, повідомлені про час та місце розгляду справи відповідно до вимог ст. 128-131 ЦПК України, відповідач заперечення на позовну заяву не надав.
Враховуючи зазначене, суд відповідно до приписівст. 223 ЦПК України ухвалює заочне рішення, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, на підставі наявних матеріалів справи, що відповідає положенням ст. 247, 280 ЦПК України.
Оцінивши в сукупності письмові докази, що містяться в матеріалах справи, суд приходить до такого.
Судом встановлено, що 05.05.2021 року ОСОБА_1 підписав заяву № 1001865898901на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, чим беззастережно підтвердив, зокрема, що приймає публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (далі - ДКБО), яка розміщена на сайті АТ «ПУМБ»: pumb.ua, у повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг.
Відповідно до графіку платежів, що міститься у заяві: платіжний період з 05.05.2021 року по 05.05.2024 року; розмір щомісячного платежу становить 3664,44 щомісяця та 3664,44 (останній платіж); комісія за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 1529,35 грн. щомісяця. Зміст послуги банку визначається у ДКБО.
05.05.2021 року ОСОБА_1 підписав паспорт споживчого кредиту, зміст якого узгоджується зі змістом вищевказаної заяви № 1001865898901 про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.
АТ «ПУМБ» свої зобов'язання перед ОСОБА_1 виконав, перерахувавши 100000 грн. кредитних коштів, що підтверджується платіжною інструкцією № TR.49064345.117980.2464 від 05.05.2021 року.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за кредитним договором утворилася заборгованість, яка згідно з наданими представником позивача розрахунками станом на 31.03.2024 року становить 71495,41 грн., з яких: 34088,10 грн. - заборгованість за кредитом; 2,84 грн. - заборгованість за процентами; 37404,47 грн. заборгованість за комісією. У письмовій вимозі (повідомленні) АТ «ПУМБ» від 31.03.2024 року, адресованій ОСОБА_1 , позивач вимагав протягом тридцяти днів з моменту отримання повідомлення погасити заборгованість по кредитному договору, що станом на 31.03.2024 року становить 71495,41 грн. Однак заборгованість відповідачем не погашена.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог Закону. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України). Визначення поняття зобов'язання міститься у ч. 1 ст. 509 ЦК України. Відповідно до цієї норми зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Таке визначення розкриває сутність зобов'язання як правового зв'язку між двома суб'єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов'язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов'язання надано право, що кореспондує обов'язку першої. Обов'язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов'язання (ст. 510 ЦК України).
В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якої договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 року у справі № 127/33824/19.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
З врахуванням встановленого, суд приходить до висновку про укладеність вищевказаного кредитного договору між відповідачем та позивачем, невиконання позичальником своїх зобов'язань щодо повернення, отриманих в борг коштів, та наявності в нього боргових зобов'язань перед позивачем, який набув прав вимоги за вищевказаним кредитним договором за договором відступлення прав вимоги.
При цьому в ході судового розгляду встановлено, що кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, що був надісланий на номер телефону з зазначенням адреси проживання відповідача, його паспортних даних, РНОКПП, а крім того за умовами договорів їх невід'ємною частиною є публічна пропозиція (оферта) товариства на укладення договору про надання фінансового кредиту за допомогою електронних засобів, яка розміщена на сайті товариства.
Відтак слід зробити висновок, що відповідач був належним чином ознайомлений з умовами вищевказаного кредитного договору.
Таким чином, суд приходить до висновку, що сторони вказаного вище договору узгодили розмір позики (кредиту), грошову одиницю, в якій надано позику (кредит), строки та умови надання грошових коштів у позику (кредит), що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. В силу ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Крім того відповідно до ст. 1011 ЦК Україниза договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента. Згідно з ч. 1ст. 1033 ЦК України комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії.
Банківська комісія - це плата, яку фінансові установи виставляють своїм клієнтам, роздрібним торговцям та корпораціям за надання продуктів та послуг будь-якого характеру, починаючи від операційних процедур, таких як перекази або зняття готівки з банкомату, до укладання контрактів на інвестиційні продукти, заощадження або фінансування.
В даному випадку Договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб передбачено розмір комісії.
Згідно з ст. 610, 611, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з положень ч. 3 ст.12та ч. 1 ст.81 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, та кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з пунктом 4 частини 2статті 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Відповідно до ст. 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Положеннями ч. 2ст.78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до положень ст.83ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
В п. 27постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції'роз'яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.
Таким чином, з урахуванням принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, обов'язок подавати докази покладається на сторони процесу, а суд позбавлений можливості визначати коло доказів за власною ініціативою і зобов'язаний розглядати справу виключно на підставі поданих сторонами доказів.
На підставі досліджених письмових доказів, наданих позивачем, які не спростовані відповідачем, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги АТ «ПУМБ» засновані на законі та умовах укладеного договору, підписаного сторонами, обґрунтовані належними доказами та підлягають задоволенню шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 1001865898901 від 05 травня 2021 року, яка станом на 31 березня 2024 року становить 71495,41 грн., з яких: 34088,10 грн. - заборгованість по сумі кредиту; 2,84 грн.- заборгованість по процентам; 37404,47 грн. - заборгованість по комісії.
Керуючись ст. 10, 76-81, 141, 263-265, 274, 352, 354 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позовні вимоги задоволити.
Стягнути з ОСОБА_1 , на користь Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 71495 (сімдесят одну тисячу чотириста дев'яносто п'ять) гривень 41 копійку.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк", витрати пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Відповідачем може бути подана до Корецького районного суду Рівненської області заява про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене позивачем до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Сторони по справі:
позивач - Акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк", код ЄДРПОУ: 14282829, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, 4;
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Повний текст судового рішення складено 08 жовтня 2024 року