Справа № 129/2387/24
Провадження по справі № 2/129/1029/2024
"08" жовтня 2024 р. Гайсинський районний суд Вінницької області
в складі головуючого судді Капуша І.С.,
заочно розглянувши у відсутність сторін та їх представників в місті Гайсині цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача Служба у справах дітей Гайсинської міської ради Вінницької області, про позбавлення батьківських прав та зміну розміру стягуваних аліментів на утримання неповнолітніх дітей, -
26.07.2024р. ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача Служба у справах дітей Гайсинської міської ради Вінницької області, про позбавлення батьківських прав та зміну розміру стягуваних аліментів на утримання неповнолітніх дітей.
Позовні вимоги обґрунтувала тим, що позивачка перебувала в шлюбі з 08.02.2009 року по 01.07.2013 рік з відповідачем. Під час спільного проживання у них народилися діти: донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в свідоцтвах про народження яких батьком вказаний ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до рішення Гайсинського районного суду Вінницької області № 144/756/18 від 13.12.2018 р. з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , стягуються аліменти на користь позивачки для утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1000 грн. на кожну дитину, щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням сили і до повноліття дітей.
З моменту винесення рішення про стягнення з відповідача аліментів істотно збільшилися витрати на утримання дітей та змінився розмір мінімуму для дітей відповідного віку, батько дітей не сплачує аліменти взагалі, а тому позивачка звернулася до суду з вимогою про збільшення розміру стягуваних аліментів та стягувати з відповідача аліменти у твердій грошовій сумі 2500 грн. на кожну дитину, яка підлягає індексації відповідно до закону, щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до повноліття дітей.
Крім того, батько дітей від виконання своїх обов?язків ухиляється, оскільки взагалі життям дітей не цікавиться, не піклується про їх фізичний і духовний розвиток, навчання, не забезпечує їх медичний догляд та лікування, не спілкується з ними в будь-який спосіб.
ОСОБА_2 ухиляється від виконання свого обов?язку щодо виховання дітей і його дії є актом його свідомої поведінки, оскільки він не вчиняє відповідних дій, не проявляє щонайменшої батьківської турботи, хоча має таку можливість.
У відповідності до ст. ст. 174, 178 ЦПК України відповідач не скористався своїм процесуальним правом та не направив суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти позову.
Ухвалою суду від 30.07.2024 р. у справі було відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 18.09.2024 р. було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.
Представник позивачки - адвокат Гетьман А.В. в судове засідання не з'явився, письмово вимоги позову підтримав, просив суд задовольнити у повному обсязі, справу розглядати у його та позивачки відсутність.
Відповідач ОСОБА_2 до суду не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, клопотання про перенесення розгляду справи не заявляв, відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України був повідомлений про час та місце розгляду справи.
Представник третьої особи Служби у справах дітей Гайсинської міської ради Вінницької області в судове засідання не з'явився, письмово вимоги позову підтримав, просив їх задовільнити.
З урахуванням письмової позиції представника позивачки, досліджених доказів та вимог закону суд визнає за необхідне за згодою позивачки на підставі ст. 280 ЦПК України постановити заочне рішення, яким позов задовольнити повністю з таких мотивів та підстав.
Суд, з'ясувавши позицію сторін, вивчивши та дослідивши матеріали цивільної справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши усі зібрані у справі докази в цілому, встановив, відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 16.06.2009р. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.9) матір'ю зазначено ОСОБА_5 , батьком ОСОБА_2 , свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 27.12.2010р. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.10) матір'ю зазначено ОСОБА_5 , батьком ОСОБА_2 .
Як слідує із рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 01.07.2013р. шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 розірвано 01.07.2013р. (а.с.11).
Відповідно до рішення Гайсинського районного суду від 13.12.2018 р. стягуються щомісячно з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жительки АДРЕСА_2 , аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі по 1000 грн. на кожну дитину, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи після набрання цим рішенням законної сили і до їх повноліття.
Із висновку органу опіки та піклування Гайсинської міської ради № 02.2-08/02.2-17-1428 від 17.07.2024 р. про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно його доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вважається за доцільне позбавити відповідача батьківських прав, оскільки він власноруч написаною заявою підтвердив, що дійсно не турбується про своїх дітей та не проти позбавлення його батьківських прав (а.с.14).
Відповідно до ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Отож позивачка наділена правом на звернення до суду із даним позовом.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
За правилами статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до частини першої статті 164 СК України мати, батько, можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він, зокрема ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.
Частиною четвертою статті 19 СК України визначено, що при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов'язковою є участь органу опіки та піклування.
Відповідно до частини п'ятої статті 19 СК України орган опіки і піклування подає до суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Суд, оцінивши усі зібрані у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, дійшов висновку, що обставини наведені позивачкою у позовній заяві доведені належними, допустимими та достовірними доказами, а їх зв'язок у сукупності є достатнім на підтвердження факту ухилення відповідача від виконання своїх обов'язків по вихованню дітей.
За таких обставин, суд вважає, що достатні усі правові підстави для застосування крайнього заходу впливу до відповідачів шляхом позбавлення їх батьківських прав, який відповідає інтересам дітей, отож позов підлягає до задоволення.
Одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або за власною ініціативою вирішити питання про стягнення аліментів на дитину (ч. 2 ст. 166 СК України).
Наведене узгоджується і з приписами викладеними в ч.4 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» де передбачено, що позбавлення батьківських прав не звільняє від обов'язку утримувати дитину.
Зі змісту ст.180 СК України вбачається, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (ч.3 ст.181 СК України).
Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен врахувати обставини визначені частиною 1 статті 182 СК України.
Відповідно до частини 2 ст.182 СК України, передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789 ХІІ (78912) від 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Визначаючись із розміром аліментів, які слід присудити із відповідача на користь дітей, суд виходить із якнайкращого для забезпечення їх гармонійного розвитку з урахуванням обставин, передбачених ст.182 СК України та обставин встановлених у судовому засіданні.
Відповідач не надав жодних заперечень проти обставин зазначених у позові, у тому числі щодо розміру аліментів, які позивачка просить суд присудити із нього на користь дітей.
Враховуючи встановлені судом обставини, а також приймаючи до уваги розмір прожиткового мінімуму на дитину визначений законодавцем, суд дійшов висновку, що відповідач спроможний надавати матеріальну допомогу на утримання дітей в твердій грошовій сумі по 2500грн. на кожну дитину.
Відповідно до ст.180, 191 СК України аліменти за рішенням суду присуджуються від дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.
Питання розподілу судових витрат суд вирішує відповідно до Глави 8 ЦПК України.
Керуючись ст. 164, 166, 180-184, 191 СК України, ст. 2, 12, 13, 259, 263, 268, 354 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 ), аліменти на утримання малолітніх дітей: доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі по 2500 (дві тисячі п?ятсот) грн.. на кожну дитину, яка підлягає індексації відповідно до закону, щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до повноліття дітей.
Припинити стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 ), аліменти на утримання малолітніх дітей: доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за заочним рішенням Гайсинського районного суду Вінницької області № 144/756/18 від 13.12.2018 р.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення; учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів до Вінницького апеляційного суду, рішення суду набирає чинності після закінчення цього строку.
Суддя: