Справа № 128/622/24
Іменем України
08 жовтня 2024 року місто Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області в складі:
судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря ОСОБА_2
та учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченої ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченої - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.01.2024 за № 12024025050000009, по обвинуваченню
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Вінниця, громадянки України, адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , одруженої, має на утриманні двох малолітніх дітей, раніше судимої вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 05.03.2014 за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки; вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 27.11.2015 за ч. 2 ст. 185 КК України, з урахуванням ст. 71 КК України, до 4 років 1 місяця позбавлення волі; вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 07.09.2018 за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 309 КК України, з урахуванням ст. 70 КК України, до 4 років 6 місяців позбавлення волі; вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 21.01.2021 за ч. 2 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ч. 1 ст. 79 КК України звільнена від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки; вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 26.07.2024 та ухвалою Вінницького апеляційного суду від 19.09.2024 за ч. 2 ст. 307 КК України, з урахуванням ст. 69 КК України, до 5 років позбавлення волі,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України,
15 січня 2024 року ОСОБА_4 , діючи умисно, посягаючи на встановлені законодавством України суспільні відносини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, в порушення вимог ст.ст. 7, 12, 17, 25 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995, Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, а також зловживання ними» від 15.02.1995, постанови Кабінету Міністрів України №770 від 06.05.2000 та наказу Міністерства охорони здоров?я України №188 від 01.08.2000 (з наступними змінами та доповненнями до наведених нормативних актів), достовірно знаючи про порядок обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів на території України та відповідальність за їх незаконний обіг, незаконно придбала, а саме: рухаючись по автодорозі М-30 в с. Зарванці, Вінницького району Вінницької області, знайшла полімерний пакет із порошкоподібною речовиною, обгорнутий клейкою стрічкою зеленого кольору, який в подальшому помістила до правої кишені куртки та незаконно зберігала для власних потреб без мети збуту. У подальшому 15.01.2024 близько 17 год 40 хв ОСОБА_4 , продовжуючи свій протиправний умисел, направлений на незаконне зберігання психотропних речовин без мети збуту, незаконно зберігаючи при собі психотропну речовину, обіг якої заборонено, рухаючись вздовж автодороги М-30 356 км в с. Зарванці, Вінницького району Вінницької області, була зупинена працівниками сектору реагування патрульної поліції відділу поліції №3 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області. У подальшому, 15.01.2024 в період часу з 18 год 29 хв до 18 год 37 хв під час проведення огляду місця події на узбіччі автодороги М-30 356 км в с. Зарванці, Вінницького району Вінницької області ОСОБА_4 у присутності двох понятих добровільно видала працівникам поліції відділу поліції №3 Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області з правої кишені куртки полімерний пакет із порошкоподібною речовиною, обгорнутий клейкою стрічкою зеленого кольору, який оглянуто та у присутності понятих вилучено. Відповідно до висновку експерта Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, в наданій на експертизу матеріалів, речовин та виробів речовині міститься особливо небезпечна психотропна речовина, обіг якої заборонено, - PVP, загальна маса якої становить 0,7374 г.
В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 винуу вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, визнала у повному обсязі при обставинах, викладених в обвинувальному акті. Суду також надала показання, що 15.01.2024 їй стало погано, тому вирішила замовити психотропну речовину. В соціальній мережі «Телеграм» замовила психотропну речовину, гроші скинула на картку. Потім вона поїхала в с. Зарванці, Вінницького району Вінницької області , де в лісі забрала психотропну речовину. Коли поверталася додому, її зупинили працівники поліції, яким вона добровільно видала психотропну речовину.
Прокурор під час судових дебатів просила визнати винуватою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, та призначити їй покарання у виді 2 років пробаційного нагляду; на підставі ч. 4 ст. 70 за сукупністю кримінальних правопорушень визначити остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначеним вироком Вінницького міського суду від 26.07.2024, у виді 5 років позбавлення волі та зарахувати частково відбуте за вироком від 26.07.2024; на підставі статті 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднати невідбуте покарання за вироком Вінницького міського суду від 21.01.2021 із розрахунку, відповідно до ст. 72 КК України, що одному дню позбавлення волі відповідають два дні пробаційного нагляду, призначивши остаточне покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі; початок відбуття строку покарання обчислювати з моменту ухвалення вироку.
Обвинувачена ОСОБА_4 просила суворо її не карати та призначити їй покарання у виді штрафу.
Захисник обвинуваченої ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 просив врахувати, що ОСОБА_4 визнала свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, має на утриманні малолітніх дітей та призначити їй покарання у виді штрафу.
Враховуючи думки учасників судового провадження, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним досліджувати докази по кримінальному провадженню стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються. Суд визнав за необхідне обмежитись допитом обвинуваченої, а також дослідженням доказів стосовно особи обвинуваченої, речових доказів та процесуальних витрат. При цьому судом з'ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст встановлених обставин, сумнівів у добровільності їх позиції немає, а також судом роз'яснено, що в такому випадку вони будуть позбавлені можливості оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Судом установлено, що під час досудового розслідування дії ОСОБА_4 вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 309 КК України, тобто незаконне придбання та зберігання психотропних речовин без мети збуту.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог статті 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
При цьому суд також враховує, що відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
При призначенні виду та розміру покарання обвинуваченій суд враховує, що ОСОБА_4 двічі перебувала на стаціонарному лікуванні в дитячому неврологічному відділенні №4, остання госпіталізація з 02.12.2008 до 10.12.2008 з діагнозом «Ідіопатична невропатія правого трійчастого нерва»; за місцем проживання характеризується позитивно; не працює; має на утриманні двох малолітніх дітей; раніше судима, вчинила дане кримінальне правопорушення під час іспитового строку.
Обставиною, що відповідно до ст. 66 КК України пом'якшує покарання обвинуваченої, суд визнає щире каяття.
Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченої, судом не встановлено.
Враховуючи вищевикладене, зважаючи на наявність пом'якшуючої та відсутність обтяжуючих покарання обвинуваченої обставин, відомості, що характеризують особу обвинуваченої, тяжкість вчиненого нею кримінального правопорушення, яке відповідно до статті 12 КК України є кримінальним проступком, вчинення злочину під час іспитового строку, суд вважає необхідним обрати їй міру покарання у виді пробаційного нагляду.
Крім того, суд вважає за необхідне при призначенні покарання застосувати частину четверту статті 70 КК України, оскільки вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 26.07.2024, який змінено ухвалою Вінницького апеляційного суду від 19.09.2024, ОСОБА_4 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, та, з урахуванням ст. 69 КК України, призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі.
Згідно з ч. 3 ст. 78 КК України, у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового кримінального правопорушення суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71, 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Верховний Суд у постанові від 14.09.2021 (справа № 127/25037/17) вказав, що у випадку вчинення злочину під час іспитового строку, покарання, від якого особа була звільнена з випробуванням, вважається невідбутою частиною покарання та стає реальним, яке має приєднуватися до покарання за новим вироком. Таким чином, законодавець звільнення від покарання з випробуванням не вважає невід'ємною частиною покарання, призначеного попереднім вироком, а лише способом виконання такого покарання, який змінюється на реальне відбування покарання у випадку вчинення нового злочину під час іспитового строку.
Судом установлено, що вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 21.01.2021 ОСОБА_4 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, та призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі; на підставі ч. 1 ст. 79 КК України звільнено від відбування призначеного покарання у вигляді позбавлення волі з іспитовим строком 3 роки.
За правилами частини першої статті 72 КК України, при складанні покарань за сукупністю кримінальних правопорушень та сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид виходячи з такого їх співвідношення: зокрема, одному дню позбавлення волі відповідають два дні пробаційного нагляду.
Таким чином, ОСОБА_4 слід призначити остаточне покарання із застосуванням ч. 1 ст. 71 та ч. 1 ст. 72 КК України, частково приєднавши невідбуту частину покарання за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 21.01.2021, що забезпечить виконання завдань кримінального судочинства та слугуватиме цілям його застосування, встановленим статтею 2 КПК України, і буде пропорційним, тобто необхідним, справедливим та достатнім для виправлення ОСОБА_4 і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_4 суд застосовує судову дискрецію (судовий розсуд), тобто поняття яке у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольовою владною діяльністю суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
На думку суду, зважаючи на те, що ОСОБА_4 вчинила даний злочин під час іспитового строку, на даний час не працює, відомості про наявність у неї будь-яких доходів відсутні, призначення ОСОБА_4 такого виду покарання як штраф, про що в судових дебатах просила обвинувачена та її захисник, не є доцільним.
Призначене судом покарання за сукупністю вироків у виді позбавлення волі відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності. Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю, обставинами скоєного та особою обвинуваченої, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню.
Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України, у разі визнання особи винуватою у резолютивній частині вироку, з-поміж іншого, зазначається початок строку відбування покарання.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 слід обчислювати з моменту ухвалення вироку.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 17.01.2024 накладено арешт на речові докази, який слід скасувати.
Питання щодо речових доказів суд вирішує на підставі статті 100 КПК України.
З обвинуваченої ОСОБА_4 , згідно з ч. 2 ст. 124 КПК України, на користь держави підлягають до стягнення витрати на залучення експертів по даному кримінальному провадженню (висновок експерта №СЕ-19/102-24/865-НЗПРАП від 18.01.2024) в сумі 3029,12 грн.
Запобіжний захід до обвинуваченої ОСОБА_4 у даному кримінальному провадженні не застосовувався, клопотання про його застосування до суду не надходили.
Цивільний позов не заявлявся.
Керуючись ст.ст. 349, 368-371, 373, 374, 395 КПК України, суд -
ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, та призначити їй покарання у виді пробаційного нагляду строком 2 (два) роки.
Згідно з ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим за даним вироком та вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 26.07.2024, який змінено ухвалою Вінницького апеляційного суду від 19.09.2024, призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі строком 5 (п'ять) років.
На підставі ст.ст. 71, 72 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 21.01.2021 та остаточно ОСОБА_4 призначити покарання у виді позбавлення волі строком 5 (п'ять) років 3 (три) місяці.
Строк відбуття покарання засудженій ОСОБА_4 обчислювати з моменту ухвалення вироку.
У строк відбування покарання ОСОБА_4 зарахувати частково відбуте покарання за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 26.07.2024, який змінено ухвалою Вінницького апеляційного суду від 19.09.2024.
Арешт, накладений ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 17.01.2024 на майно, а саме: полімерний пакет із порошкоподібною речовиною, - скасувати.
Речові докази: полімерний пакет із застібкою всередині із кристалічною речовиною, залишки ізолюючої стрічки зеленого кольору, - знищити.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати на залучення експертів по даному кримінальному провадженню в сумі 3029 (три тисячі двадцять дев'ять) грн 12 коп.
Вирок суду може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченою ОСОБА_4 - в той же строк з моменту вручення їй копії вироку.
Вирок суду з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду, відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.
СУДДЯ ОСОБА_6