7 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 147/384/24
провадження № 51-4376 ск 24
Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвали слідчого судді Тростянецького районного суду Вінницької області від 7 травня 2024 року та Вінницького апеляційного суду від 3 червня 2024 року,
установила:
Як убачається зі змісту касаційної скарги, доданих до неї та наявних у Верховному Суді матеріалів, слідчий суддя Тростянецького районного суду Вінницької області ухвалою від 7 травня 2024 року відмовив у задоволенні скарги ОСОБА_4 на постанову слідчого про закриття кримінального провадження № 42023022120000229.
Таке рішення ОСОБА_4 30 травня 2024 року оскаржив у порядку апеляційної процедури, порушивши також питання про поновлення строку апеляційного оскарження.
Вінницький апеляційний суд не знайшов підстав для поновлення строку апеляційного оскарження, а тому, керуючись п. 4 ч. 3 ст. 399 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) ухвалою від 3 червня 2024 року повернув ОСОБА_4 апеляційну скаргу. Мотивуючи своє рішення суд зазначив, що скаржник не навів поважних причин пропуску процесуального строку.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 , заперечуючи законністьухвал, просить їх скасувати. Суть доводів скаржника зводиться до того, що йому не було відомо про складання й оголошення повного тексту ухвали від 7 травня 2024 року, її копію він отримав 23 травня 2024 року і звернувся з апеляційною скаргою 30 травня 2024 року.
Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити на таких підставах.
Положеннями ст. 424 КПК визначено перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені в порядку касаційної процедури. Проте оспорювана ухвала від 7 травня 2024 року, котра не переглядалась в апеляційному порядку, до цього переліку не входить. А тому вказана ухвала не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Натомість ухвала апеляційного суду від 3 червня 2024 року належить до предмета перегляду за правилами гл. 32 КПК.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана на ухвалу слідчого судді протягом п'яти днів з дня її оголошення.
За приписами п. 4 ч. 3 ст. 399 вказаного Кодексу апеляційний суд зобов'язаний повернути апеляційну скаргу її авторові, якщо вона подана після закінчення строку апеляційного оскарження і суд за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
У силу ч. 2 ст. 113 КПК процесуальні дії під час кримінального провадження мають бути виконані його учасниками без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу. Вимога про необхідність виконання процесуальних дій у встановлений законом строк також міститься у ст. 116 КПК.
Верховний Суд у постанові об'єднаної палати Касаційного кримінального суду від 27 травня 2019 року (справа № 461/1434/18) виснував, що у випадку, коли слідчий суддя з посиланням на ч. 2 ст. 376 КПК постановив ухвалу та оголосив її резолютивну частину, а повний текст ухвали оголосив в інший день, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з дня оголошення резолютивної частини ухвали.
Частиною 1 ст. 117 вказаного Кодексу передбачено, що строк виконання процесуальних дій поновлюється лише в тому випадку, якщо судом буде визначено поважність причин його пропуску.
Виходячи із системного аналізу норм процесуального закону під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи є об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами, труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у строк, визначений законом. Такі обставини мають бути підтверджені скаржником.
Зі змісту оскарженого судового рішення вбачається, що апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді від 7 травня 2024 року ОСОБА_4 подав лише 30 травня 2024 року, при цьому клопотав про поновлення строку апеляційного оскарження. Водночас скаржник не навів обґрунтування існування непереборних обставин, які унеможливлювали подання скарги з додержанням строку, звідси, - і поважності причин його пропуску, що зумовило застосування апеляційним судом імперативних приписів п. 4 ч. 3 ст. 399 цього Кодексу.
Відмовляючи у задоволенні клопотання, суд апеляційної інстанції зазначив підстави, на яких визнав клопотання необґрунтованим, з наведенням відповідних мотивів прийнятого рішення.
Зокрема, апеляційний суд установив, що ОСОБА_4 був присутній у судовому засіданні 7 травня 2024 року, цього ж дня йому та іншим учасникам було проголошено вступну і резолютивну частини ухвали. Отже, скаржник був обізнаний з постановленим 7 травня 2024 року рішенням суду,а доводи в касаційній скарзі про протилежне не можна визнати прийнятними. Також апеляційний суд у своєму рішенні звернув увагу на те, що 8 травня 2024 року повний текст ухвали було надіслано до Єдиного державного реєстру судових рішень. За даними цього реєстру 9 травня 2024 року забезпечено надання доступу до згаданого рішення.
Таким чином, аргументів, котрі б у розрізі імперативності приписів ст. 399 КПК свідчили про істотне порушення вимог закону під час постановлення ухвали апеляційного суду, скаржником не наведено.
Оскільки з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень не вбачається підстав для її задоволення, немає потреби в перевірці матеріалів кримінального провадження.
Тому згідно з ч. 2 ст. 428 КПК необхідно відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 .
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, колегія суддів
постановила:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвали слідчого судді Тростянецького районного суду Вінницької області від 7 травня 2024 року та Вінницького апеляційного суду від 3 червня 2024 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_5