02 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 362/3388/17
провадження № 61-3726св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Данилівська сільська рада Васильківського району Київської області, Садове товариство «Дружба», ОСОБА_2 (позивач за зустрічним позовом), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
треті особи:ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Пасльон Іриною Володимирівною, на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 30 березня 2023 року у складі судді Ковбеля М. М. та постанову Київського апеляційного суду від 19 жовтня 2023 року у складі колегії суддів: Ратнікової В. М., Борисової О. В., Левенця Б. Б.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Данилівської сільської ради Васильківського району Київської області, садового товариства «Дружба» (далі - СТ «Дружба»), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , про визнання договорів купівлі-продажу недійсними та визнання права власності на об'єкт нерухомого майна.
Позовна заява мотивована тим, що він з 1991 року був членом СТ «Дружба», яким йому та членам його сім'ї було передано земельні ділянки, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується рішенням сесії Данилівської сільської ради Київської області, а також державним актом на право власності на земельну ділянку та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
На території зазначених земельних ділянок він разом із родиною побудував будинок, який з 1994 року ним та його сім'єю: тещею ОСОБА_7 , дружиною ОСОБА_6 , донькою ОСОБА_8 та її малолітніми синами використовується у якості житла.
12 вересня 2003 року СТ «Дружба» була видана довідка ОСОБА_7 про те, що вона є співвласником недобудованої будівлі (будинку), яка розташована на земельній ділянці АДРЕСА_2 ), яка належить йому, будується за особисті кошти та за рахунок особистої фізичної праці. Ділянки ОСОБА_7 НОМЕР_4 та його НОМЕР_2 - суміжні та мають єдину огорожу.
Зазначав, що будівництво зазначеного будинку відбулося на законних підставах та фактично проводилося ним та за його кошти, що підтверджується відповідними касовими чеками на придбання будівельних матеріалів.
Земельну ділянку, на якій розташований зазначений будинок, рішенням II сесії 24 скликання Данилівської сільської ради від 23 липня 2004 року було передано у приватну власність його дочці - ОСОБА_8 та останній видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯБ №148399 від 21 травня 2005 року.
Після розлучення дочки з колишнім чоловіком - ОСОБА_9 , рішенням Апеляційного суду міста Києва від 16 липня 2011 року у справі № 2-51/11 було проведено розподіл спільного майна подружжя та стягнуто з ОСОБА_8 різницю у вартості 1/2 частки спільного майна у розмірі 170 635,81 грн. На виконання вказаного судового рішення було відкрито виконавче провадження та на земельну ділянку, яка належала ОСОБА_8 , було накладено арешт.
У подальшому, без відома боржника - ОСОБА_8 , щодо належної їй земельної ділянки, були проведені електронні торги на підставі акту державного виконавця від 10 травня 2017 року. При здійсненні продажу земельної ділянки на електронних торгах були використані фотокартки, на яких будівництво зазначеного будинку начебто ще не відбувалося, але на той момент будинок, хоча не був введений в експлуатацію, але вже був збудований ним.
Тобто, при накладанні арешту на майно, яке належало боржнику та при подальшому його відчуженні, не було враховано всіх об'єктів, які знаходяться на земельній ділянці, кому вони належать та, відповідно, не було враховано права інших осіб на об'єкт нерухомості, що знаходиться на належній ОСОБА_8 земельній ділянці. Також дану обставину не було враховано при подальшому укладанні договорів купівлі-продажу спірної земельної ділянки та будинку, який знаходиться на цій земельній ділянці, та який був побудований за його кошти.
20 травня 2017 року приватним нотаріусом Васильківського нотаріального округу Київської області Бобковим О. В. було посвідчено та видано свідоцтво, зареєстроване у реєстрі за № 599, про те, що земельна ділянка, площею 0,1198 га, кадастровий номер: 3221482000:05:008:0050, цільове призначення: для колективного садівництва, що розташована за адресою: Київська область, Васильківський район, с. Кожухівка, СТ «Дружба» належить на праві власності ОСОБА_2 .
Через 10 днів після придбання земельної ділянки на електронних торгах ОСОБА_10 30 травня 2017 року уклав договір купівлі-продажу вказаної земельної ділянки з ОСОБА_4
31 січня 2018 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (який є батьком ОСОБА_9 , колишнього чоловіка його дочки), було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки 7/9, площею 0,1198 га, кадастровий номер: 3221482000:05:008:0050, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
У той же день ОСОБА_4 уклав договір купівлі-продажу з ОСОБА_3 про відчуження садового будинку АДРЕСА_3 .
Вказував, що на момент підписання договору купівлі-продажу та передання у власність ОСОБА_3 зазначеного вище будинку, ним вже було подано позовну заяву до суду про визнання права власності на вказаний будинок та, відповідно, було відкрито провадження у цій цивільній справі, тому, на його думку, є всі підстави вважати, що і ОСОБА_10 , і ОСОБА_4 , і ОСОБА_3 шляхом змови неправомірно заволоділи чужим майном, адже вони всі знайомі між собою та з ОСОБА_9 (колишнім чоловіком дочки), деякі з них є родичами, а деякі учасниками СТ «Дружба» і членами ТОВ «Мега-Поліграф» та ТОВ «Укрполіграфмедіа», вказані особи знали про те, що на момент укладення ними договорів йде спір про право власності на зазначену земельну ділянку та будинок.
Більше того, 27 червня 2017 року щодо ОСОБА_9 було порушено кримінальне провадження № 12017110140001010 за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 162 КК України та частиною третьою статті 186 КК України. ОСОБА_9 незаконно проник до будинку та викрав належне йому та його сім'ї майно.
Вважав, що будинок, в якому проживає він зі своєю сім'єю, був побудований повністю за його кошти, а належного оформлення права власності на даний будинок не відбулося тільки з причин змови вказаних вище осіб та відчуження нерухомого майна у період судового спору.
Оскільки він збудував житловий будинок, загальною площею 162 кв. м, у АДРЕСА_1 на земельних ділянках НОМЕР_4, які, з його слів, на момент завершення будівництва належали йому на праві приватної власності, то він має намір отримати правовстановлюючий документ на зазначений будинок у судовому порядку.
Посилаючись на викладене, враховуючи уточнення позовних вимог, ОСОБА_1 просив суд:
- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0,1198 га, кадастровий номер: 3221482000:05:008:0050, цільове призначення: для колективного садівництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_7, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , від 30 травня 2017 року;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу вказаної земельної ділянки, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , від 31 січня 2018 року;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу садового будинку АДРЕСА_3 , укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , від 31 січня 2018 року;
- визнати за ним право власності на об'єкт нерухомого майна - будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1.
У листопаді 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , Данилівської сільської ради Васильківського району Київської області, СТ «Дружба», треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , про заборону вчинення дій.
Зустрічна позовна заява мотивована тим, що він придбав земельну ділянку, яка розташована за адресою: Київська область Васильківський район, Данилівська сільська рада СТ «Дружба», кадастровий номер 3221482000:05:008:0050, 10 травня 2017 року через електронні торги ДП «СЕТАМ», тобто, до подачі позивачем позову до суду.
Зазначав, що право власності на житловий будинок набувається у порядку, який був чинним на час завершення його будівництва. Підставою виникнення права власності на житловий будинок є факт будівництва цього будинку з додержанням вимог зазначених актів законодавства та прийняття будинку в експлуатацію.
Посилаючись на те, що стаття 55 Конституції України наділяє кожну особу правом захищати свої права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами від порушень і протиправних посягань, а норма частини другої статті 386 ЦК України закріплює за власником право, у разі наявності в нього достатніх підстав припускати можливість порушення свого права власності іншою особою, звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню, ОСОБА_10 просив суд заборонити вчинення ОСОБА_1 будь-яких дій, які можуть порушити його право користування та володіння майном, у зв'язку з придбанням земельної ділянки, яка розташована за адресою: Київська область Васильківський район Данилівська сільська рада, СТ «Дружба», кадастровий номер 3221482000:05:008:0050, 10 травня 2017 року через електронні торги ДП «СЕТАМ».
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 13 червня 2018 року позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_2 об'єднано в одне провадження для спільного розгляду.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 30 березня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено.
Заборонено вчинення ОСОБА_1 будь яких дій, які можуть порушити право ОСОБА_10 , користування та володіння майном, у зв'язку з придбанням земельної ділянки, яка розташована за адресою; Київська область, Васильківський район, Данилівська сільська рада СТ «Дружба», кадастровий номер 221482000:05:008:0050.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що судовими рішеннями у справі № 759/19626/17, які набрали законної сили, встановлено, що прилюдні торги від 03 травня 2017 року з реалізації земельної ділянки, кадастровий номер 3221482000:05:008:0050, результати яких оформлені протоколом № 253759, були проведені без будь-яких порушень, тому правомірність набуття у власність вказаного нерухомого майна ОСОБА_10 знайшла своє підтвердження в судовому засіданні, а отже первісний позов задоволенню не підлягає.
У частині вирішених вимог зустрічного позову ОСОБА_10 рішення суду першої інстанції висновків не містить.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 19 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 30 березня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що ОСОБА_1 не був, як власником земельної ділянки, кадастровий номер 3221482000:05:008:0050, на якій розташований садовий будинок АДРЕСА_3 , так і стороною оспорюваних договорів купівлі-продажу нерухомого майна (земельної ділянки та садового будинку), тому у розумінні статті 215 ЦК України не може вважатися заінтересованою особою, яка має право оспорювати договори купівлі-продажу земельної ділянки та садового будинку від самого початку правовідношення, що вказує на необґрунтованість позиції про порушення його особистих прав, які підлягають захисту в судовому порядку в обраний ним спосіб.
Не ґрунтується на вимогах закону, на думку апеляційного суду, і вимога ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на об'єкт нерухомого майна - будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, оскільки норма статті 392 ЦК України, у якій ідеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне право власності, набуте раніше на законних підставах, а тому позивачем у позові про визнання права власності є власник - особа, яка має право власності на майно, тобто, вже стала його власником, а не намагається ним стати через пред'явлення позову.
Оскільки сторона позивача за зустрічним позов не довела належними та допустимими доказами свою правову позицію у справі щодо порушення його цивільних прав ОСОБА_1 , то колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_10 про заборону вчинення дій, у зв'язку з необґрунтованістю та недоведеністю заявленого позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у березні 2024 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Пасльон І. В., посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 30 березня 2023 року скасувати; постанову Київського апеляційного суду від 19 жовтня 2023 року в частині відмови у задоволенні первісного позову скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , а в частині відмови у задоволенні зустрічного позову залишити без змін та відмовити у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 .
З касаційної скарги вбачається, що постанова апеляційного суду в частині вирішення зустрічного позовуОСОБА_2 фактично не оскаржується, а тому відповідно до вимог статті 400 ЦПК України Верховний Суд у цій частині її не перевіряє.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції чітко встановлено, що саме ОСОБА_1 зі своєю сім'ю побудував спірний будинок, вартість якого станом на 2010 рік становила 960 000 грн, за власні кошти, проте безпідставно відмовлено у задоволенні позову.
Суди не врахували, що рішення Данилівської сільської ради від 23 липня 2004 року про передачу спірної земельної ділянки його дочці - ОСОБА_8 було незаконним, оскільки він, як користувач земельної ділянки, відповідної згоди не надавав і взагалі не знав про факт передачі землі у власність дочки. Крім того, таке рішення було незаконним, оскільки на той час земельна ділянка перебувала під арештом. ОСОБА_1 не оскаржував у суді вказане незаконне рішення виключно через небажання судитися з дочкою. Вказані пояснення позивача були повністю проігноровані апеляційним судом.
Вважає висновки апеляційного суду суперечливими, оскільки, встановивши, що саме позивачем побудовано будинок, суд зробив висновок про те, що він не є заінтересованою особою у розумінні статті 215 ЦК України, яка може оскаржити спірні договори купівлі-продажу.
Також наводить ряд доводів щодо незаконності проведених електронних торгів, на яких було відчужено спірну земельну ділянку, а також незаконності дій державного виконавця, що не було враховано апеляційним судом.
Вказує, шо судом першої інстанції та апеляційним судом в обґрунтування відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна та визнання недійсним договору купівлі-продажу покладено правову оцінку, надану Святошинським районним судом м. Києва у рішенні від 08 липня 2020 року про визнання прилюдних торгів з реалізації земельної ділянки, недійсними. Разом з тим, судами не була врахована та обставина, що рішення Святошинського районного суду міста Києва від 08 липня 2020 року стосується лише земельної ділянки. У той час, коли дана справа за позовом ОСОБА_1 про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна стосується будинку, який знаходиться на спірній земельній ділянці. Тобто, рішення Святошинського районного суду міста Києва від 08 липня 2020 року було ухвалено в межах зовсім іншого предмету позову, з іншими вимогами та, відповідно, з інших правових підстав.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У травні 2024 року представник ОСОБА_10 - адвокат Кузнецов С. М., подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що викладені в ній доводи є безпідставними, оскаржуване судове рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, апеляційний суд забезпечив повний та всебічний розгляд справи, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 10 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.
16 квітня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 23 вересня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 з 1991 року був членом СТ «Дружба» при Київському виробничому об'єднанні «Електронмаш» та йому була надана у користування для індивідуального садівництва земельна ділянка № НОМЕР_1 , площею 0,06 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Членом вказаного СТ також була ОСОБА_7 , якій було надано у користування земельну ділянку № НОМЕР_2 , площею 0,06 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Земельні ділянки НОМЕР_4 та НОМЕР_2 суміжні, мають єдину огорожу.
ОСОБА_1 та ОСОБА_7 є членами однієї родини. Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_11 (дочкою ОСОБА_7 ) укладено 04 серпня 1979 року.
Із довідок СТ «Дружба» від 17 квітня 1990 року, 12 вересня 2003 року вбачається, що ОСОБА_7 є забудовником СТ «Дружба», власником недобудованої будівлі (домівки), яка розташована на ділянці АДРЕСА_2 (що належить ОСОБА_1 ), будується за особисті кошти та за рахунок особистої фізичної праці.
Відповідно до довідки СТ «Дружба» від 18 травня 2002 року, виданої ОСОБА_1 для подання до відповідних установ з метою оформлення документів для введення будинку в експлуатацію, складання технічного паспорту та оформлення права власності на будинок, вбачається, що ОСОБА_1 є членом СТ «Дружба», ділянка АДРЕСА_4 . Земельною ділянкою з 1991 року та садовими будівлями на ділянці з 1994 року користуються усі члени його родини, а саме: жінка ОСОБА_6 , дочка ОСОБА_12 , теща ОСОБА_7 Будинок двоповерховий, збудований у 1991-1994 pоках шляхом особистої фізичної праці і за особистий рахунок ОСОБА_1 , його дружини ОСОБА_6 та тещі ОСОБА_7 , з підвальним приміщенням, альтанкою, системою автономного водопостачання та водовідведення, електропостачанням, опаленням (камін та автономна пічь). Будинок цегляний з усіма зручностями, має залізобетонні перекриття між поверхами та на даху. Підвальне приміщення та основу фундамента будинку побудовано з використанням армованих залізобетонних блоків (свай). Цей житловий будинок складається із кухні, ванної кімнати, вбудованого туалета, гостинної кімнати на першому поверсі, гаражем та підвальним приміщенням (з автономним колодязем під будинком), терасою при вході, балконом-лоджією на 2-му поверсі, міжповерховими сходами, має три роздільні кімнати на 2-му поверсі, площадку для виходу на дах, оснащено коридорами на першому та другому поверхах, мансардою над другим поверхом (на даху). Будинок має дах із оцинкованого заліза. Будинок має два входи. Ескізи планів розміщення приміщень в будинку додаються до цієї довідки. Будинок займає площу земельної ділянки, розміром близько 110 кв. м.
ОСОБА_1 надав товарні чеки, накладні, квитанції, замовлення, вимоги, розписки, фіскальні чеки за 1990 рік, 1991 рік, 1993 рік, 2005 рік, 2006 рік, 2008 рік, 2009 рік, 2011 рік, 2012 рік, 2014 рік, 2017 рік на придбання будівельних матеріалів, сантехніки, шпалер, виготовлення обравлення до воріт, дошки для підлоги, труб, редуктора газового, тощо та оплати автопослуг вантажного автомобіля.
У довідці від 12 лютого 2009 року, виданій головою правління СТ «Дружба», містяться дані про те, що за час перебування у складі членів СТ «Дружба» ОСОБА_7 своєю працею, а також з допомогою членів своєї сім'ї: ОСОБА_6 (дочка) та ОСОБА_1 (зять), зробили огорожу, посадили плодові дерева, кущі, оздобили землю, разом з товариством проклали лінїї електропостачання, а також побудували для своєї сім'ї дачний будинок, туалет, на суміжній ділянці, що на АДРЕСА_5 , яка належала зятю ОСОБА_7 - ОСОБА_1 , який також з 1991 року був членом СТ «Дружба». Будівництво завершено у 2000-2001 роках, а майже всі плодові дерева посаджені у 1991-1997 роках.
У липні 2002 року ОСОБА_7 подала заяву з проханням переоформити її садову ділянку № НОМЕР_2 на онучку - ОСОБА_12 , 1980 року народження, та прийняти онучку до членів СТ «Дружба» відповідно до статуту товариства.
Про переоформлення земельної ділянки № НОМЕР_1 на дочку ОСОБА_12 , з видачею їй членської книжки садовода, також у липні 2002 року до голови правління СТ «Дружба» звернувся ОСОБА_1 .
Рішенням Данилівської сільської ради Київської області 11 сесії 24 скликання від 23 липня 2004 року передано безкоштовно у приватну власність для ведення садівництва члену СТ «Дружба» земельну ділянку з наступною видачею державного акту на право приватної власності на землю ОСОБА_13 , площею 0,12 га.
Довідкою сільського голови, землевпорядника від 23 липня 2004 року, підтверджується, що за ОСОБА_14 згідно шнурової книги рахується земельна ділянка, площею 0,12 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та ведення особистого селянського господарства.
21 березні 2005 року ОСОБА_14 на підставі рішення Данилівської сільської ради Київської області 11 сесії 24 скликання від 23 липня 2004 року видано державний акт серії ЯБ № 148399 на право власності на земельну ділянку, площею 0,120 га, кадастровий номер 3221482000:05:008:0050, що розташована: Данилівська сільська рада, с/т «Дружба», для ведення садівництва.
Із довідки СТ «Дружба» від 10 квітня 2013 року вбачається, що ОСОБА_8 дійсно є членом СТ «Дружба», з 02 травня 2004 року є власником земельної ділянки, загальною площею 0,12 га, на якій не зареєстровано будь-яких будівль.
ОСОБА_8 з 10 серпня 2002 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_9 , який розірвано, про що 03 лютого 2009 року зроблено відповідний актовий запис.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 09 березня 2011 року (справа № 2-51/11) позовні вимоги ОСОБА_14 та зустрічні вимоги ОСОБА_9 задоволено частково, проведено поділ спільного майна подружжя.
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 16 серпня 2011 року змінено рішення Святошинського районного суду міста Києва від 09 березня 2011 року в частині визначення вартості майна, зазначено, що вартість спільного майна подружжя становить 800 028,38 грн, частка кожного з подружжя у спільному майні подружжя становить 400 014,19 грн, ОСОБА_9 виділено майно на суму 229 378,38 грн, стягненню з ОСОБА_14 на користь ОСОБА_9 підлягає різниця у вартості 1/2 частини спільного майна подружжя у розмірі 170 635,81 грн.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 30 травня 2012 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_9 про перегляд рішення Апеляційного суду міста Києва від 16 серпня 2011 року у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Рішення суду щодо стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_9 різниці вартості 1/2 частини майна подружжя у розмірі 170 635,81 грн спрямоване стягувачем ОСОБА_9 на примусове виконання.
На виконанні Святошинського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві перебувало виконавче провадження ВП № НОМЕР_5 з примусового виконання виконавчого листа від 14 жовтня 2011 року, виданого Святошинським районним судом м. Києва щодо стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_9 різниці вартості 1/2 частини майна подружжя у розмірі 170 635,81 грн.
Державним виконавцем вжиті заходи щодо примусового виконання рішення суду, у тому числі, щодо опису майна, що належить боржнику ОСОБА_5 , із зазначенням в акті опису й арешту майна, що на земельній ділянці площею 0,120 га з кадастровим номером 3221482000:05:008:0050 знаходиться двоповерховий цегляний будинок із залізним дахом, дерев'яна альтанка, залізна гойдалка, колодязь, цегляний туалет, огороджена земельна ділянка сіткою-рабицею, земельна ділянка належить на праві власності ОСОБА_14 . На описане майно накладено арешт і встановлено обмеження права користуватися ним у вигляді заборони відчуження. Описане майно прийнято на відповідальне зберігання представником ПП «Нива ВШ» ОСОБА_15 , паспорт НОМЕР_3 , виданий 11 листопада 2006 року.
Святошинським районним відділом Державної виконавчої служби м. Київ направлено на адресу ДП «СЕТАМ» заяву на реалізацію арештованого майна разом з документами для проведення реалізації арештованого майна боржника, а саме: земельної ділянки для індивідуального садівництва, кадастровий номер 322148200:05:008:0050, загальною площею 0,1198 га, що знаходиться за адресою Київська область, Васильківський район, с/рада Данилівська, с/т «Дружба», яка є власністю ОСОБА_16
03 травня 2017 року відбулись електронні торги з реалізації нерухомого майна: земельної ділянки, площею 0,1198 га., кадастровий номер 3221482000:05:008:0050, що розташована за адресою Київська область, Васильківський район, с/рада Данилівська, с/т «Дружба», стартова ціна 162 000 грн, ціна продажу 162 000 грн, переможцем торгів став ОСОБА_10
12 травня 2017 року приватним нотаріусом Васильківського районного нотаріального округу Київської області Бобковим О. В., відповідно до статті 62 Закону України «Про виконавче провадження», на підставі акта державного виконавця про проведення електронних торгів, затвердженого начальником Святошинського ВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві 10 травня 2017 року, посвідчено та видано свідоцтво про те, що ОСОБА_10 належить на праві власності майно, що складається із земельної ділянки, площею 0,1198 га, кадастровий номер 322148200:05:008:0050, цільове призначення якої: для колективного садівництва, що розташована за адресою: Київська область Васильківський район, село Кожухівка, с/т «Дружба», яке придбане за 162 000 грн, що раніше належала ОСОБА_16 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку, серії ЯБ № 148399, виданого Данилівською сільською радою 21 березня 2005 року, на підставі рішення Данилівської сільської ради Київської області 11 сесії 24 скликання від 23 липня 2004 року.
На підставі заяви ОСОБА_10 від 12 травня 2017 року державним реєстратором внесені відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
30 травня 2017 року ОСОБА_10 відчужено земельну ділянку, площею 0,1198 га, кадастровий номер 322148200:05:008:0050, на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу ОСОБА_4 , з внесенням відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
У пункті 1.4. вказаного договору зазначено, що згідно довідки, виданої СТ «Дружба» від 29 травня 2017 року, на земельній ділянці, яка є об'єктом договору, відсутні будь-які зареєстровані об'єкти нерухомого майна.
У грудні 2017 року ОСОБА_8 звернулася до суду із позовом про визнання прилюдних торгів недійсними, просила визнати недійсними прилюдні торги від 03 травня 2017 року з реалізації земельної ділянки площею 0,1200 га, розташованої за адресою Київська область Васильківський район, Данилівська сільська рада, СТ «Дружба», кадастровий номер 3221482000:05:008:0050, результати якої оформлені протоколом № 253759 проведення електронних торгів від 03 травня 2017 року; визнати недійсним та скасувати свідоцтво від 12 травня 2017 року про право власності на земельну ділянку за вказаною адресою, видане ОСОБА_10 .
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 08 липня 2020 року (справа № 759/19626/17), залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 25 листопада 2020 року, у задоволенні позову ОСОБА_8 про визнання прилюдних торгів недійсними відмовлено.
Із обставин, встановлених судовим рішенням у цивільній справі № 759/19626/17, що набрало законної сили, вбачається, що проведення прилюдних торгів і дії державного виконавця і ДП «СЕТАМ» відповідало вимогам Порядку реалізації арештованого майна.
25 вересня 2017 року ОСОБА_4 отримав технічний паспорт на садовий (дачний) будинок, що знаходиться у АДРЕСА_1 , який розташований земельній ділянці, площею 0,1198 га.
На підставі заяви ОСОБА_4 від 23 жовтня 2017 року державним реєстратором КП «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району» Київської області Кантеруком О. А. 23 жовтня 2017 року внесено запис 23034661 про реєстрацію права власності за ОСОБА_4 на садовий будинок 7/9, загальна площа 110,74 кв. м, матеріали стін - цегла. Опис: А - садовий будинок, а - тераса, Б - господарська будівля, В - туалет, № 1 - огорожа, № 2 - вигрібна яма, № 3 - колодязь, який розташований на приватизованій земельній ділянці, площею 0,1198 га, кадастровий номер 322148200:05:008:0050, на підставі прийнятого рішення, індексний номер 37774921 від 26 жовтня 2017 року, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на об?єкт нерухомого майна реєстраційний номер 1390015032214. Підстава виникнення права власності - технічнй паспорт, серія та номер 334 від 25 вересня 2017 року, декларація про готовність об'єкта до експлуатації № КС 141172820398 від 09 жовтня 2017 року, видавник Департамент ДАБІ у Київській області.
31 січня 2018 року на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу земельної ділянки ОСОБА_4 відчужив земельну ділянку, площею 0,1198 га, кадастровий номер 322148200:05:008:0050, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_3 .
Цього ж дня, 31 січня 2018 року, на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу ОСОБА_4 передав (продав) ОСОБА_3 садовий будинок АДРЕСА_3 та має наступні характеристики: загальна площа 110,74 кв. м, опис: А - садовий будинок, а - тераса, Б - господарська будівля, В -туалет, № 1 - огорожа, № 2 - вигрібна яма, № 3 - колодязь, матеріали стін - цегла, який розташований на приватизованій земельній ділянці, площею 0,1198 га, кадастровий номер 322148200:05:008:0050.
У пункті 1.3. договору зазначено, що садовий будинок належить продавцю на праві приватної власності та був отриманий ним на підставі витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, виданий 26 жовтня 2017 року, номер витягу 101673909, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1390015032214, номер запису про право власності - 23034661.
ОСОБА_1 неодноразового звертався до правоохоронних органів із заявами про вчинення кримінального правопорушення, а саме щодо порушення недоторканності житла, заволодіння особистими речами, які знаходились в будинку, що належали заявнику.
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 10 червня 2017 року (справа 362/2867/17) зобов'язано уповноважену особу слідчого відділу Васильківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київської області вчинити дії, передбачені статтею 214 КПК України, а саме внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості, які містяться в заяві ОСОБА_1 від 16 травня 2017 року про вчинення кримінального правопорушення.
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 16 червня 2017 року (справа 362/3033/17) зобов'язано компетентних осіб Васильківського ВП ГУ НП в Київській області внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості за заявою громадянина ОСОБА_1 про кримінальне правопорушення від 24 травня 2017 року, передбачене частиною третьою статті 186 КК України, стосовно громадянина ОСОБА_9 та невідомих осіб.
Органом досудового розслідування 27 червня 2017 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12017110140001010, з правовою кваліфікацією кримінального провадження стаття 356 КК України, фабула: 24 травня 2017 року в АДРЕСА_6 невідома особа самовільно заволоділа особистими речами, що належали заявнику ОСОБА_1 .
У поданій заяві від 17 листопада 2017 року відповідач ОСОБА_2 просив суд застосувати позовну давність та відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 з підстав пропущення позивачем строку звернення до суду з позовом про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_1 вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц та від 18 квітня 2023 року у справі № 357/8277/19, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Також ОСОБА_1 зазначає про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, оскільки суди не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
У статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Згідно зі статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до статті 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
За змістом статей 316, 317, 328 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Положеннями частини другої статті 328 ЦК України встановлюється презумпція правомірності набуття права власності, котра означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не встановлено в судовому порядку або незаконність набуття права власності прямо не випливає із закону.
Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 587/2135/16-ц, від 15 січня 2020 року у справі № 587/2326/16-ц, від 19 лютого 2020 року у справі № 387/515/18, від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16-ц).
Згідно зі статтею 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відтак зазначена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.
Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Згідно із пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Порушенням вважається такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).
Розглядаючи справу, суд має з'ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6., 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19).
Аналіз норм процесуального права, а також норм статей 4, 15, 16 ЦК України дає підстави стверджувати, що захисту в суді підлягає не будь-яке право особи, а саме порушене.
Звертаючись до суду з позовом, особа повинна довести як те, що її права були дійсно порушеними, так і особу, яка їх порушила.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що ним обрано неналежний спосіб захисту своїх прав, оскільки він не був ні стороною оспорюваних правочинів, ні власником майна, яке було предметом продажів за цими договорами купівлі-продажу.
Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції та зазначає, що ОСОБА_1 не довів факт порушення саме своїх прав та саме оспорюваними правочинами, а також те, що він є належним позивачем у цій справі, оскільки не надав доказів того, що він був власником як спірної земельної ділянки, так і спірного садового будинку.
Доводи касаційної скарги з посиланням на те, що апеляційним судом було встановлено, що він зі своєю сім'єю будував спірний будинок, а також, що він є власником будівельних матеріалів, не впливають на правильність вирішення апеляційним судом спору, оскільки право власності на будівельні матеріали, які були використані для будівництва будинку, та право власності на такий будинок, як об'єкт нерухомого майна, не є тотожними. При цьому, ОСОБА_1 не надав жодних доказів про те, що він коли небуть був власником як земельної ділянки, так і будинку на ній. Відповідно, порушені права ОСОБА_1 неможливо захистити у спосіб, який ним заявлено до суду. Враховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства (стаття 13 ЦПК України), суд не вправі змінювати на власний розсуд предмет та підстави позову, а повинен розглядати справи виключно в межах заявлених позовних вимог.
Суд апеляційної інстанції правильно вказав, що норма статті 392 ЦК України, у якій ідеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне право власності, набуте раніше на законних підставах, а тому позивачем у позові про визнання права власності є власник - особа, яка має право власності на майно, тобто, вже стала його власником, а не намагається ним стати через пред'явлення позову.
Доводи касаційної скарги про те, що рішення Данилівської сільської ради від 23 липня 2004 року про передачу спірної земельної ділянки його дочці - ОСОБА_8 було незаконним, Верховним Судом не беруться до уваги та не могли перевірятися та враховуватися апеляційним судом, оскільки вказане рішення не є предметом розгляду у цій справі та не визнавалося незаконним у межах інших цивільних справ.
Те саме стосується й ряду доводів заявника щодо незаконності проведених електронних торгів, на яких було відчужено спірну земельну ділянку, а також незаконності дій державного виконавця.
Також не заслуговують на увагу та є безпідставними доводи касаційної скарги про те, що судом першої інстанції та апеляційним судом в обґрунтування відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна та визнання недійсним договору купівлі-продажу покладено правову оцінку, надану Святошинським районним судом м. Києва у рішенні від 08 липня 2020 року про визнання прилюдних торгів з реалізації земельної ділянки, недійсними, оскільки суд апеляційної інстанції скасував рішення місцевого суду у цій справі та ухвалив нове судове рішення, яким відмовив у задоволенні його позову з інших правових підстав, які наведено вище та з якими погоджується Верховний Суд.
Отже, вказані, а також інші доводи, наведені у касаційній скарзі, не можуть бути підставами для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявниками норм матеріального та процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Наведені у касаційних скаргах доводи були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість його судового рішення не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Пасльон Іриною Володимирівною, залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного суду від 19 жовтня 2023 року у частині вирішення позову ОСОБА_1 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець