07 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 585/2907/23
провадження № 61-13365ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 17 січня 2024 року та постанову Сумського апеляційного суду від 28 серпня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договорів позики неукладеними,
У липні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 01 січня 2020 року в сумі 4 000 дол. США, що еквівалентно 146 240 грн; заборгованість за договором позики від 01 лютого 2020 року в сумі 3 000 дол. США, що еквівалентно 109 680 грн; за договором позики від 01 січня 2020 року 5 % від суми боргу за період з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року, загальний розмір якої складає 2 400 дол. США, що еквівалентно 87 744 грн; за договором позики від 01 лютого 2020 року 5 % від суми за період з 01 лютого 2020 року по 01 серпня 2020 року, розмір яких складає 900 дол. США, що еквівалентно 32 904 грн; стягнути судовий збір у розмірі 3 765,68 грн та 7 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Не погоджуючись з вказаним позовом, ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 , в якому просила визнати договір позики від 01 січня 2020 року на суму 4 000 дол. США та договір позики від 01 лютого 2020 року в сумі 3 000 дол. США неукладеними; стягнути з ОСОБА_2 на її користь понесені судові витрати.
Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 17 січня 2024 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 01 січня 2020 року у сумі 4 000 дол. США, що еквівалентно 146 240 грн, заборгованість за договором позики від 01 лютого 2020 року в сумі 3 000 дол. США, що еквівалентно 109 680 грн, відсотки за договорами позики від 01 січня 2020 року та 01 лютого 2020 року у загальному розмірі 3 300 дол. США, що еквівалентно 120 648 грн, судові витрати, які складаються із суми судового збору у розмірі 3 675,68 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 600 грн, всього стягнуто 385 843,68 грн.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договорів позики неукладеними відмовлено.
Постановою Сумського апеляційного суду від 27 серпня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Дуденок О. О., залишено без задоволення. Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 17 січня 2024 року залишено без змін.
26 вересня 2024 року ОСОБА_1 , через засоби поштового зв'язку, подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 17 січня 2024 року та постанову Сумського апеляційного суду від 28 серпня 2024 року в указаній вище справі.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв'язанні цивільних спорів (абзац п'ятий пункту 7.7 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023, зокрема, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Предметом позовів у цій справі є вимоги про стягнення заборгованості за договорами позики та визнання договорів позики неукладеними, ціна позову у цій справі станом на 01 січня 2024 року не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 грн х 250 = 757 000,00 грн) та становить 385 843 грн.
Доводів щодо наявності підстав для відкриття касаційного провадження у справі відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявником не наведено.
Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено передбачених законом підстав для перегляду оскаржуваних судових рішень в касаційному порядку.
Таким чином, обставин, за наявності яких судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягає касаційному оскарженню, Верховним Судом у цій справі не встановлено.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою, основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд) згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії).
Суд вказує, що важко погодитись з тим, що Верховний Суд, у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять на розгляд до нього, зобов'язаний враховувати помилки, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього. Ухвалення іншого рішення могло б суттєво завадити роботі Верховного Суду і унеможливило б виконання Верховним Судом своєї особливої ролі. У практиці Суду вже підтверджувалося, що повноваження Верховного Суду визначати свою юрисдикцію не можуть обмежуватися у такий спосіб (пункт 122 рішення у справі «Zubac v. Croatia» (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судові рішення, що згідно положень ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини третьої статті 389, частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 17 січня 2024 року та постанову Сумського апеляційного суду від 28 серпня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договорів позики неукладеними.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Петров
А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко