07 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 208/6803/23
провадження № 61-10271св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Державна казначейська служба України,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, -Дніпропетровська обласна прокуратура,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 29 січня 2024 рокуу складі судді Ізотова В. М. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 червня 2024 року у складі колегії суддів: Новікової Г. В., Гапонова А. В., Никифоряка Л. П.,і виходив з наступного.
Зміст заявлених позовних вимог
1. 20 липня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Дніпропетровська обласна прокуратура, про відшкодування моральної шкоди.
2. На обґрунтування позовних вимог зазначав, що постановою слідчого СВ Дніпровського РВ Дніпродзержинського ГУ УМВД України в Дніпропетровській області від 20 квітня 2006 року відносно нього порушено кримінальну справу № 42041164 за частиною четвертою статті 296 КК України. Постановою слідчого СВ Дніпровського РВ Дніпродзержинського ГУ УМВД України в Дніпропетровській області від 21 квітня 2006 року порушено відносно нього кримінальну справу № 42041164-1 за частиною першою статті 263 КК України.
3. Постановою Заводського районного суду м Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 13 жовтня 2022 року по справі № 1-308/11 (провадження 1/208/2/22) прийнято відмову прокурора Кам'янської окружної прокуратури від пред'явленого йому обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених частиноюпершою статті 263, частиною четвертою статті 296 Кримінального кодексу України,.
4. Зауважував, що більше шістнадцяти років він доводить свою невинуватість.
5. Вказував, що внаслідок перебування під слідством та судом йому завдані моральні страждання, глибокі психологічні переживання а саме: він перебував у постійному психологічному напруженні та хвилюванні, почував себе приниженим, постійно знаходився в стані психоемоційної напруги з реакцією роздратованості.
6. Посилався на те, що до нього безпідставно застосовувався запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, що обмежував його свободу пересування. Вищевказані обставини викликали у нього сильні нервові стреси, сильні душевні переживання.
7. Враховуючи наведене, ОСОБА_1 , з урахуванням уточненої позовної заяви, просив суд відшкодувати йому за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку моральну шкоду у розмірі 1 404 143,00 грн.
Стислий виклад позиції інших учасників справи
8. Державна казначейська служба України заперечувала проти позовних вимог, посилаючись на те, що вона не є належним відповідачем у такому позові, оскільки неправомірних дій відносно позивача не вчиняла. Зазначала, що вимога про стягнення з органів Державної казначейської служби України моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, на користь позивача є безпідставною та необґрунтованою.
9. Дніпропетровська обласна прокуратура заперечувала проти задоволення позову, посилаючись на його необґрунтованість. Зазначала, що позивач не обґрунтував позовні вимоги, не надав суду доказів на їх підтвердження, не зазначив, які моральні страждання та у зв'язку з чим він поніс, не обґрунтував розмір компенсації.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
10. Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 29 січня 2024 року позов ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди задоволено повністю. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1 404 143,00 грн.
11. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачу завдано моральної шкоди внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, оскільки постановою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 13 жовтня 2022 року кримінальну справу закрито у зв'язку з відсутністю складу злочинів в діях ОСОБА_1 . Визначаючи розмір компенсації моральної шкоди, який підлягає стягненню на користь позивача з Державного бюджету України, суд врахував значний строк перебування позивача під слідством та судом, який становив 197 місяців 23 дні (за період з 20 квітня 2006 року по 13 жовтня 2022 року), ступінь, глибину та характер душевних страждань позивача, істотність вимушених змін у його житті, принципи поміркованості, розумності і справедливості та виходив з мінімальної заробітної плати у розмірі 7 100,00 грн.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
12. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 18 червня 2024 року апеляційну скаргу Дніпропетровської обласної прокуратури залишено без задоволення. Рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 29 січня 2024 року залишено без змін.
13. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для відшкодування на користь позивача моральної шкоди у зв'язку з незаконним притягненням його до кримінальної відповідальності. Підтвердив період перебування позивача під слідством і судом, за який він має право на відшкодування моральної шкоди, погодився з розміром відшкодування такої шкоди у сумі 1 404 143,00 грн. Крім того, суд апеляційної інстанції зауважив, що сам факт притягнення особи до кримінальної відповідальності за злочин (кримінальне правопорушення), вчинення якого не було доведено, є підставою для відшкодування такій особі моральної шкоди.
Узагальнені доводи касаційної скарги
14. 17 липня 2024 року Дніпропетровська обласна прокуратурачерез систему «Електронний суд» звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить змінити рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 29 січня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 червня 2024 року в частині визначення суми відшкодування моральної шкоди відповідно до вимог статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду».
15. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанції Дніпропетровська обласна прокуратура зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах у постановах Верховного Суду від 04 червня 2018 року у справі № 489/2492/17, від 13 червня 2018 року у справі № 464/6863/16, від 21 червня 2018 року у справі № 205/119/17, від 25 липня 2018 року у справі № 607/14493/16?ц, від 05 вересня 2018 року у справі № 641/7033/15-ц, від 19 вересня 2018 року у справі № 534/955/17, від 31 жовтня 2018 року у справі № 383/596/15, від 19 грудня 2018 року у справі № 214/5262/15?ц,від 20 березня 2019 року у справі № 727/9472/16-ц, від 22 грудня 2021 року у справі № 202/1722/19-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
16. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій залишили поза увагою те, що в ході досудового розслідування кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 органи прокуратури діяли згідно з вимогами кримінального процесуального закону, оскільки будь-які рішення чи дії Дніпропетровської обласної прокуратури щодо ОСОБА_1 незаконними в судовому порядку не визнавалися.
17. Дніпропетровська обласна прокуратуразосереджує увагу на тому, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 та судовий розгляд дійсно призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, істотних страждань чи інших негативних наслідків морального характеру.
18. Посилається на те, що судами попередніх інстанцій неправильно визначено період, за який підлягає відшкодуванню моральна шкода. Судами як початок перебігу строку вказано 20 квітня 2006 року (дата порушення кримінальної справи), однак обвинувачення позивачу було пред'явлено 04 квітня 2007 року, тобто позивач під кримінальним переслідуванням перебував з 04 квітня 2007 року по 13 жовтня 2022 року (дата ухвалення Заводським районним судом м. Дніпродзержинська постанови про прийняття відмови прокурора Кам'янської окружної прокуратури від пред'явленого обвинувачення у вчиненні злочинів), тобто 15 років 6 місяців, що становить 186 місяців, а не 197 місяців. Отже, розмір відшкодування моральної шкоди не відповідає принципам розумності, справедливості, призводить до безпідставного збагачення особи.
19. Крім того, у касаційній скарзі заявлено клопотання про розгляд справи за участю представників Дніпропетровської обласної прокуратури.
20. Порушене клопотання про розгляд справи за участю представників Дніпропетровської обласної прокуратури до задоволення не підлягає, оскільки відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України у суді касаційної інстанції розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
21. Ухвалою Верховного Суду від 30 липня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 208/6803/23 за касаційною скаргою Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 29 січня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 червня 2024 року.
22. 01 жовтня 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Відзиви на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшли
Фактичні обставини справи, встановлені судами
23. Постановою слідчого СВ Дніпровського РВ Дніпродзержинського ГУ УМВД України в Дніпропетровській області від 20 квітня 2006 року відносно ОСОБА_1 порушено кримінальну справу № 42041164 за частиною четвертою статті 296 КК України.
24. Постановою слідчого СВ Дніпровського РВ Дніпродзержинського ГУ УМВД України в Дніпропетровській області від 21 квітня 2006 року порушено кримінальну справу № 42041164-1 відносно ОСОБА_1 за частиною першою статті 263 КК України.
25. Постановою Заводського районного суду м Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 13 жовтня 2022 року по справі № 1-308/11 (провадження 1/208/2/22) прийнято відмову прокурора Кам'янської окружної прокуратури від пред'явленого ОСОБА_1 обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених частиною першою статті 263, частиною четвертою статті 296 КК України, у зв'язку з відсутністю складу злочинів в його діях. Кримінальну справу закрито.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
26. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга до задоволення не підлягає.
27. Згідно з положеннями пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
28. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
29. Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
30. У відповідності до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
31. Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
32. Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
33. Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
34. Положеннями частини третьої статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
35. Відповідно до статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.
36. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
37. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду (частина друга зазначеної статті).
38. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.
39. Згідно з пунктом п'ятим статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у наведених в статті 1 Закону випадках громадянинові підлягає відшкодуванню моральна шкода.
40. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (частина п'ята та шоста статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).
41. Згідно з частинами другою, третьою статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
42. Наведене дає підстави для висновку, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що є чинним на час розгляду справи, водночас визначений законом розмір відшкодування є тим мінімальним розміром, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, вправі застосувати й більший розмір відшкодування.
43. Вказане узгоджується з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц, у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом, починаючи з часу пред'явлення обвинувачення до набрання виправдувальним вироком законної сили або ухвалою про закриття кримінального провадження. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з'ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір відшкодування моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.
44. Подібний висновок також викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17, у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 754/8730/19, від 03 березня 2021 року у справі № 638/509/19, від 27 липня 2023 року у справі № 568/499/16.
45. Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
46. Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
47. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
48. Суди встановили, що ОСОБА_1 незаконно перебував під слідством та судом з 20 квітня 2006 року (порушення першої кримінальної справи). Дніпровська обласна прокуратура не надала суду постанов про пред'явлення обвинувачення ОСОБА_1 , а також не висувала заперечень щодо початку визначення періоду перебування ОСОБА_1 під слідством і судом у судах першої та апеляційної інстанції. Постановами слідчого від 20 квітня 2006 року та від 21 квітня 2006 року кримінальну справу порушено відносно ОСОБА_1 . Отже доводи касаційної скарги щодо неправильності визначення судами початку строку перебування позивача під слідством та судом підлягають відхиленню.
49. Колегія суддів бере до уваги, що строк перебування під слідством та судом закінчується набранням законної сили виправдувальним вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження. Водночас суди встановили, що цей період закінчується 13 жовтня 2022 року (ухвалення постанови Заводського районного суду м. Дніпродзержинська про закриття кримінальної справи у зв'язку з відсутністю складу злочинів у діях позивача), і учасники справи з цьому приводу заперечень не висловили.
50. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу внаслідок незаконного перебування під слідством і судом, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, правильно виходив з того, що такий розмір відшкодування не може бути меншим ніж гарантований державою мінімальний розмір відшкодування, визначений у частині третій статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (1 404 143,00 грн(7 100,00 грн х 197 міс. 23 днів)).
51. Суди врахували значний строк перебування позивача під слідством та судом, ступінь, глибину та характер душевних страждань позивача, істотність вимушених змін у його житті, принципи розумності і справедливості.
52. Колегія суддів зауважує, що гроші виступають еквівалентом завданої моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та справедливої сатисфакції потерпілому.
53. Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20, від 23 листопада 2022 року в справі № 686/13188/21, від 19 квітня 2023 року в справі № 336/10216/21.
54. Розмір відшкодування моральної шкоди не є сталою величиною, а визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи.
55. Доводи касаційної скарги щодо відсутності доказів на підтвердження того, що здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні та судовий розгляд призвели до порушення нормальних життєвих зв'язків ОСОБА_1 , душевних страждань чи інших негативних наслідків морального характеру, є безпідставними, оскільки незаконне повідомлення про підозру (пред'явлення обвинувачення) у кримінальному провадженні, яке в подальшому закрито судом за відсутністю складу злочину, свідчить про наявність передбачених законом підстав для відшкодування моральної шкоди.
56. Суди попередніх інстанцій правильно визначилися з характером спірних правовідносин, підставами відшкодування моральної шкоди та надавши належну правову оцінку обставинам завдання шкоди та глибині моральних страждань позивача, дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Колегія суддів у межах доводів касаційної скарги не знаходить підстав для висновку, що при визначені розміру відшкодування моральної шкоди судами попередніх інстанцій порушено принципи розумності, добросовісності, пропорційності та справедливості або не дотримано приписів Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
57. Аргументи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.
58. Слід враховувати, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16?ц).
59. Висновки судів попередніх інстанцій, з урахуванням встановлених у цій справі обставин справи, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які містяться посилання у касаційній скарзі.
60. З урахуванням наведеного, приписів частини першої статті 400 ЦПК України, а також наведених вище висновків щодо вирішення спору по суті, відсутні правові підстави для скасування оскаржених судових рішень.
61. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргу Дніпропетровської обласної прокуратури залишити без задоволення.
2. Рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 29 січня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 червня 2024 рокузалишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді Є. В. Синельников
О. М. Осіян
В. В. Шипович