04 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 235/1349/24
провадження № 61-13244ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
розглянувши касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 12 червня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 вересня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди, завданої професійним захворюванням,
У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПрАТ «ШУ «Покровське» про відшкодування моральної шкоди, завданої професійним захворюванням, у розмірі 245 000 грн.
Рішенням від 12 червня 2024 року Красноармійський міськрайонний суд Донецької області задовольнив частково позовні вимоги. Стягнув з ПрАТ «ШУ «Покровське» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди, завданої професійним захворюванням, 3 000 грн без утримання з цієї суми податків, зборів та інших обов'язкових платежів. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив. Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Дніпровський апеляційний суд постановою від 11 вересня 2024 року змінив рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 12 червня 2024 року в частині розміру стягнутої моральної шкоди, збільшивши її розмірі до 100 000 грн та розміру судових витрат. В решті рішення суду залишив без змін.
У вересні 2024 року ПрАТ «ШУ «Покровське» надіслало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 12 червня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 вересня 2024 року.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на такі обставини.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
22 листопада 2023 року Конституційний Суд України у рішенні у справі № 10-р(II)/2023 визнав пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України таким, що відповідає Конституції України (є конституційним).
Конституційний Суд України керувався тим, що у касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених ЦПК України (абзац четвертий пункту 7.5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв'язанні цивільних спорів (абзац п'ятий пункту 7.7 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Ціна позову у цій справі заявлена у розмірі 245 000 грн, тобто станом на 01 січня 2024 року не перевищує суму двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028 х 250 = 757 000), який встановлений у розмірі 3 028,00 грн.
Отже, судові рішення у цій справі не підлягають касаційному оскарженню.
Як на виняткові обставини, на підставі яких підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справі, ціна позову в якій не перевищує суму двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, заявник посилається на те, що касаційна скарга стосується питання, яке має значення для формування єдиної правозастосовної практики, становить суспільний інтерес та має виняткове значення для заявника.
Колегія суддів не визнає такі доводи обґрунтованими, з огляду на такі обставини.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Посилаючись на різницю в підходах до вирішення справ судами першої та апеляційної інстанцій, заявник не доводить наявність протилежних правових висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах. Лише різниця результатів розгляду позовів до ПрАТ «ШУ «Покровське» судами попередніх інстанцій не є належним обґрунтуванням наявності потреби у формуванні єдиної правозастосовної практики.
Суспільний (публічний) інтерес є оціночним поняттям, що охоплює широке і водночас чітко не визначене коло законних та таких, що ґрунтуються на моральних засадах, інтересів, які складають певну сукупність приватних інтересів або важливі для значної кількості фізичних і юридичних осіб потреби, та відповідно до законодавчо встановленої компетенції забезпечуються суб'єктами владних повноважень (суб'єктами публічної адміністрації); це поняття не піддається однозначній кваліфікації (визначенню), а тому наявність суспільних (публічних) інтересів повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку; це складне питання права, яке стосується «невизначеного» інтересу, оскільки він не має конкретного суб'єкта з назвою, правосуб'єктністю, а також безпосередньою можливістю реалізувати свої процесуальні права у певній адміністративній процедурі або у спорі, що розглядається у суді.
Заявник не довів, що результат розгляду спірних правовідносин між ним та колишнім працівником стосуються невизначеного кола осіб, не мають конкретного суб'єкта з назвою, правосуб'єктністю та впливає на реалізацію процесуальних прав заявника у спорі, що перебуває на розгляді суду.
Стосовно «виняткового значення» справи для учасника справи, то на переконання колегії суддів у даному випадку оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником.
Надавши оцінку доводам заявника щодо неоднозначності щодо утримання з позивача ПДФО та військового збору в порядку відшкодування моральної шкоди колишньому працівнику колегія суддів дійшла висновку про те, що такі доводи не є підставою для відкриття касаційного провадження у справі та перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених у справі з ціною позову, яка не перевищує суму двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі потребує належних, фундаментальних обґрунтувань.
З врахуванням наведених доводів, Верховний Суд визнає, що наявність винятків, зазначених у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявник не довів, а колегія суддів їх наявність не встановила.
При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу rаtione valoris (ціна позову) для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36.
Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд) згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).
Суд вказує, що важко погодитись з тим, що Верховний Суд, у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять на розгляд до нього, зобов'язаний враховувати помилки, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього. Ухвалення іншого рішення могло б суттєво завадити роботі Верховного Суду і унеможливило б виконання Верховним Судом своєї особливої ролі. У практиці Суду вже підтверджувалося, що повноваження Верховного Суду визначати свою юрисдикцію не можуть обмежуватися у такий спосіб (п. 122 рішення у справі «Zubac v. Croatia» (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року.
За змістом пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням того, що заявник подав касаційну скаргу на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтями 261, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 12 червня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 вересня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди, завданої професійним захворюванням.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: І. В. Литвиненко
А. І. Грушицький
Є. В. Петров