ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.09.2024Справа № 910/8355/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М. за участю секретаря судового засідання Легкої А.С., розглянув матеріали господарської справи
за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Експлуатаційна компанія" Комфорт-Майстер"
про стягнення 746 030,77 грн.
Представники сторін: згідно протоколу судового засідання.
Акціонерне товариство "УКРТРАНСГАЗ" звернулось із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Експлуатаційна компанія"Комфорт-Майстер" з вимогою про стягнення коштів у сумі 746 030, 77 грн., з яких: 647 157,72 грн. компенсації вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу за травень, червень 2016 року та лютий 2017 року, 3% річних від простроченої суми у розмірі 25 824,11 грн. та інфляційні втрати у сумі 73 048,94 гривень.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 09.07.2024 відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, надав учасникам справи строк для реалізації процесуальних прав.
22.07.2024 відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував, посилаючись на те, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКСПЛУАТАЦІЙНА КОМПАНІЯ «КОМФОРТ-МАЙСТЕР» та ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» були укладені договори постачання природного газу, на виконання умов яких Відповідач у травні - червні 2016 р., лютому 2017 р. відібрав природний газ та направив на адресу постачальника на підписання акти приймання - передачі природного газу. Вказав, що позивачем вже було подано до суду позовну заяву про стягнення вартості природного газу, відібраного у спірний період і рішенням Господарського суду міста Києва від 01.12.2021 у справі № 910/13277/21 було відмовлено позивачу в позові, таким чином питання оплати за природний газ, відібраний у вказаному періоді остаточно вирішено. Також зазначив, що відповідач не є підприємством паливно-енергетичного комплексу, що виключає застосування до нього ч. 2 ст. 8 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та тепло генеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.»
25.07.2024 позивач подав до суду заяву про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
29.07.2024 позивач подав суду відповідь на відзив, в якій проти викладених відповідачем у відзиві обставинах заперечував.
31.07.2024 відповідач подав суду заперечення на відповідь на відзив, в яких проти викладених позивачем у відповіді на відзив обставинах заперечував.
Ухвалою суду від 02.08.2024 вирішено призначити судове засідання у справі із повідомленням (викликом) сторін.
11.09.2024 позивач подав суду пояснення.
13.09.2024 відповідач подав суду додаткові пояснення.
У судовому засіданні 17.09.2024 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
Позивач - Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (АТ "УКРТРАНСГАЗ", Оператор ГТС) до 31.12.2019 здійснював функції оператора газотранспортної системи.
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Експлуатаційна компанія" Комфорт-Майстер" у розумінні п. 37 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу" є споживачем - юридичною особою, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.
У розумінні п. 10 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу" відповідач є захищеним споживачем природного газу, оскільки здійснює надання важливих суспільних послуг та є виробником теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій за умови, що виробництво теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій здійснюється за допомогою об'єктів, не пристосованих до зміни палива та приєднаних до газотранспортної або газорозподільної системи.
Відповідно до пункту 1 розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 №742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року" для забезпечення безперебійного постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії для бюджетних установ, релігійних та інших організацій, надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню на Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - НАК "Нафтогаз України") та постачальників природного газу до початку опалювального сезону 2016/17 року (далі - опалювальний сезон) покладено обов'язок видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до договорів, які укладені з ними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2016 р. № 357 "Про затвердження Примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії" (Офіційний вісник України, 2016 р., № 46, ст. 1666), та з дотриманням принципу недискримінації.
Позивач стверджує, що відповідач здійснив відбір природного газу з газотранспортної системи позивача без поданих постачальником (НАК "Нафтогаз України") номінацій у травні, червні 2016 року, лютому 2017 року у загальному обсязі 238,092 тис. куб. м.
Відбір природного газу у вказані періоди підтверджується рішенням Господарського суду міста Києва від 01.12.2021 у справі № 910/13277/21.
Зокрема вказаним рішенням встановлено наступне.
"21.12.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКСПЛУАТАЦІЙНА КОМПАНІЯ "КОМФОРТ-МАЙСТЕР" (Споживач) та ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Постачальник) було укладено Договір постачання природного газу №1429/16-ТЕ-41, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується передати у власність Споживачу у 2016 році природний газ, а Споживач зобов'язується прийняти та оплатити цей газ на умовах цього договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
Постачальник передає споживачу з 01.01.2016 р. по 31.03.2016 р. газ обсягом до 420,0 тис.куб.м. газу, в тому числі по місяцях (тис.куб.м.). (п. 2.1. договору).
Згідно з п.3.1 договору право власності на газ переходить від Постачальника до Споживача в пунктах приймання - передачі.
Відповідно до пункту 3.4 договору приймання-передача газу, переданого Постачальником споживачу у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу Споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу.
Додатковою угодою №4 від 30.04.2016 р. до Договору постачання природного газу №1429/16-ТЕ-41 від 21.12.2015 р. Сторони додали п.2.1 ст.2: "Постачальник передає споживачу з 01.05.2016 р. по 30.09.2016 р. газ обсягом до 125,0 тис.куб.м. газу, в тому числі по місяцях (тис.куб.м.)."
10.10.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКСПЛУАТАЦІЙНА КОМПАНІЯ "КОМФОРТ-МАЙСТЕР" (Споживач) та ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Постачальник) було укладено Договір постачання природного газу №1730/1617-ТЕ-41, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується поставити Споживачу у 2016 -2017 роках природний газ, а Споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
Постачальник передає споживачу з 01.10.2016 р. по 31.03.2017 р. газ обсягом до 985 тис.куб.м. газу, в тому числі по місяцях (тис.куб.м.). (п. 2.1. договору).
Згідно з п.3.1 договору право власності на газ переходить від Постачальника до Споживача в пунктах приймання - передачі.
Відповідно до пункту 3.4 договору приймання-передача газу, переданого Постачальником споживачу у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу Споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу.
На підтвердження факту постачання природного газу ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у травні - червні 2016 р., лютому 2017 р. на виконання умов Договору постачання природного газу №1429/16-ТЕ-41 від 21.12.2015 р. та Договору постачання природного газу №1730/1617-ТЕ-41 від 10.10.2016 року Відповідачем подано акти приймання - передачі природного газу від 31.05.2016 р. в обсязі 25,010 тис.куб.м. на суму 148 319 грн. 30 коп., 30.06.2016 р. в обсязі 21,570 тис.куб.м. на суму 127 918 грн. 73 коп., 28.02.2017 р. в обсязі 191,512 тис.куб.м. на суму 1135742 грн. 76 коп., які підписані в односторонньому порядку Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКСПЛУАТАЦІЙНА КОМПАНІЯ "КОМФОРТ-МАЙСТЕР" й скріплені печаткою підприємства Відповідача.»
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, у спірний період відповідач мав договірні відносини з постачання природного газу з НАК "Нафтогаз України", натомість постачальник не здійснив постачання обсягів природного газу відповідачу, внаслідок чого відповідач у травні, червні 2016 року, лютому 2017 року здійснив відбір природного газу з газотранспортної системи, з ресурсу позивача обсягом 238,092 тис. куб. м., без поданих номінацій будь-яким замовником послуг транспортування.
З метою забезпечення сталого функціонування ринку природного газу, було прийнято Закон України від 14.07.2021 № 1639-ІХ "Про заходи, спрямовані на подолання газових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" (далі - Закон України № 1639-ІХ), який набрав чинності 29.08.2021.
Законом України № 1639 внесено зміни, в тому числі, до Закону України від 03.11.2016 № 1730-VІІІ "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" (далі - Закон України № 1730-VІІІ), який, зокрема, доповнено ст. 8 цього Закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України № 1730-VІІІ підприємства, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води (послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води), які протягом періоду з 1 грудня 2015 року по 31 грудня 2019 року здійснювали відбір природного газу з газотранспортної системи без поданих постачальником газу номінацій та у яких відсутні підписані акти приймання-передачі природного газу з постачальником щодо таких обсягів, зобов'язані, незалежно від включення до реєстру, укладення договору реструктуризації та підписання акта звіряння взаєморозрахунків, протягом 72 місяців, починаючи з 1 жовтня 2021 року, щомісяця рівними частинами компенсувати (оплатити) особі, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, вартість:
відібраних без номінацій обсягів природного газу за цінами реалізації природного газу категоріям споживачів, визначеними положеннями про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженими постановами Кабінету Міністрів України на виконання статті 11 Закону України "Про ринок природного газу", чинними протягом періоду таких відборів для відповідних категорій споживачів;
послуг транспортування відібраних без номінацій обсягів природного газу за цінами, встановленими постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, чинними протягом періоду таких відборів.
Обсяги природного газу, зазначені в частині другій цієї статті, визначаються як різниця між обсягами фактично спожитого природного газу на підставі алокацій/звітів операторів газорозподільних систем та обсягами поставленого/придбаного природного газу на підставі договорів купівлі-продажу/постачання природного газу та актів приймання-передачі природного газу за відповідний період споживання (ч. 3 ст. 8 Закону України № 1730-VІІІ).
Різниця між вартістю природного газу за ціною компенсації, що визначена частиною другою цієї статті, та фактичною вартістю природного газу, яку відображено в бухгалтерському обліку особи, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, у відповідні періоди відбору природного газу без поданих номінацій, підлягає списанню в обліку особи, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно (ч. 4 ст. 8 Закону України № 1730-VІІІ).
Таким чином, приписами ч. 2. ст. 8 Закону України № 1730-VІІІ держава встановила імперативне нормативне регулювання правовідносин щодо врегулювання заборгованості підприємств ПЕК перед Оператором ГТС, які протягом періоду з 1 грудня 2015 по 31 грудня 2019 року здійснювали відбір природного газу з газотранспортної системи без подання номінацій, та визначила, що вартість вказаних обсягів природного газу компенсується Оператору ГТС. Також визначено порядок компенсації - оплата протягом 72 місяців, починаючи з 1 жовтня 2021 року, щомісяця рівними частинами вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу - особі, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року.
AT "УКРТРАНСГАЗ" до 31.12.2019 року виконувало функції Оператора газотранспортної системи відповідно до ліцензії НКРЕКП серія АЕ №194511 від 28.02.2013.
Враховуючи, що відповідач здійснив відбір природного до з газотранспортної системи в обсязі 238,092 тис. м. куб у травні, червні 2016 року та у лютому 2017 року без поданих постачальником газу номінацій, позивач стверджує, що вартість вказаних обсягів природного газу підлягає компенсації відповідачем позивачу у порядку, встановленому ч. 2 ст. 8 Закону України №1730-VІІІ.
При розрахунку розміру заборгованості відповідача позивачем враховано обсяги споживання природного газу, використані відповідачем для виробництва теплової енергії для різних категорій споживачів, що визначені самим відповідачем в укладених ним договорах постачання природного газу, а також враховано ціни для виробників теплової енергії по категоріям споживачів, які діяли протягом періоду відборів природного газу без номінацій.
За розрахунком позивача, вартість відібраних без номінацій обсягів природного газу у травні, червні 2016 року та у лютому 2017 року у загальному розмірі 238,092 тис. куб. м за цінами реалізації природного газу по категоріям споживачів складає суму у розмірі 1 411 980,80 грн, яку відповідач зобов'язаний протягом 72 місяців, починаючи з 1 жовтня 2021 року, компенсувати (оплатити) щомісяця рівними частинами (19 610,84 грн) позивачу. Станом на 01.07.2024 строк оплати (за період з 01.10.2021 - 01.07.2024) вартості відібраних відповідачем без номінацій обсягів природного газу є таким, що настав, тому відповідач зобов'язаний був сплати 647 157,72 грн.
Правове регулювання взаємовідносин оператора газотранспортної системи із суб'єктами ринку природного газу, а також визначення правових, технічних, організаційних та економічних засад функціонування газотранспортної системи здійснюється Кодексом газотранспортної системи, Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 30.09.2015 №2496, положеннями Закону України "Про ринок природного газу", Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
Відповідно до п. 10, 19, 27, 33, 37, 49 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу":
ринок природного газу - сукупність правовідносин, що виникають у процесі купівлі-продажу, постачання природного газу, а також надання послуг з його транспортування, розподілу, зберігання (закачування, відбору), послуг установки LNG;
оператор газотранспортної системи - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників);
постачальник природного газу (далі - постачальник) - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із постачання природного газу;
споживач - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини;
захищені споживачі - побутові споживачі, приєднані до газорозподільної системи, підприємства, установи, організації, що здійснюють надання важливих суспільних послуг та приєднані до газотранспортної або газорозподільної системи, а також виробники теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій за умови, що виробництво теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій здійснюється за допомогою об'єктів, не пристосованих до зміни палива та приєднаних до газотранспортної або газорозподільної системи;
транспортування природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов'язана з переміщенням природного газу газотранспортною системою з метою його доставки до іншої газотранспортної системи, газорозподільної системи, газосховища, установки LNG або доставки безпосередньо споживачам, але що не включає переміщення внутрішньопромисловими трубопроводами (приєднаними мережами) та постачання природного газу.
Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу", постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами.
Частиною 1 ст. 32 Закону України "Про ринок природного газу" встановлено, що транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому кодексом газотранспортної системи та іншими нормативно-правовими актами. За договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу.
Кодекс газотранспортної системи (далі - Кодекс ГТС) є регламентом функціонування газотранспортної системи України та визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газотранспортної системи України. Дія цього Кодексу поширюється на всіх суб'єктів ринку природного газу України: операторів суміжних систем, газовидобувні підприємства, замовників, споживачів та постачальників природного газу незалежно від підпорядкування та форми власності, а також операторів торгових платформ (п. 2, 3 глави 1 розділу І Кодекс газотранспортної системи).
Відповідно до пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС:
несанкціонований відбір природного газу - відбір природного газу: за відсутності по суб'єкту ринку природного газу підтвердженої номінації (підтвердженого обсягу природного газу) на відповідний розрахунковий період; без укладення відповідного договору з постачальником; шляхом самовільного під'єднання та/або з навмисно пошкодженими приладами обліку природного газу або поза охопленням приладами обліку; шляхом самовільного відновлення споживання природного газу;
номінація - попереднє повідомлення, надане замовником послуг транспортування оператору газотранспортної системи, стосовно обсягів природного газу, які будуть подані замовником послуг транспортування протягом доби до газотранспортної системи в точках входу та відібрані з газотранспортної системи в точках виходу;
замовник послуг транспортування - юридична особа або фізична особа - підприємець, яка на підставі договору транспортування, укладеного з оператором газотранспортної системи, замовляє одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу (замовлення розподілу потужності, замовлення транспортування природного газу, послуга балансування).
Відповідно до пункту 1 глави 3 розділу І Кодексу ГТС оператор газотранспортної системи на підставі договору транспортування природного газу та згідно з умовами, визначеними в цьому Кодексі, надає суб'єктам ринку природного газу послуги транспортування природного газу газотранспортною системою в межах договірних потужностей та підтверджених номінацій.
Пунктом 4 глави 3 розділу І Кодексу ГТС визначено, що експлуатацію газотранспортної системи здійснює виключно оператор газотранспортної системи.
Згідно з пунктом 1 глави 1 розділу VIIІ Кодексу газотранспортної системи, одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі послуг балансування системи, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування. Оператор газотранспортної системи не має права відмовити в укладенні договору транспортування за умови дотримання заявником вимог щодо його укладення, передбачених цим розділом.
Згідно з пунктом 9 глави 1 розділу VІІІ Кодексу ГТС замовник послуг транспортування на підставі договору транспортування може замовити в оператора газотранспортної системи нижче наведені послуги, що є складовими послуги транспортування: доступ до потужності в точці входу або виходу з газотранспортної системи; замовлення фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтвердженої номінації; послугу балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи та які відбираються з неї.
Відповідно до пункту 1 глави 1 розділу ХI Кодексу газотранспортної системи, для отримання послуг із транспортування (фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою) замовник послуг транспортування подає оператору газотранспортної системи номінації та/або місячну номінацію по точках входу та точках виходу в установленому цим розділом порядку.
Відповідно до абз. 2 п. 1 розділу ІІ Правила постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2496 від 30.09.2015 року (далі - Правила постачання природного газу), підставою для постачання природного газу споживачу є: наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов.
Наведені вище положення Кодексу ГТС дають підстави дійти висновку, що укладання договору транспортування природного газу магістральними трубопроводами, а також подання та підтвердження номінацій є необхідною передумовою для відбору природного газу в межах газотранспортної системи.
Як встановлено судом, у визначені позивачем спірні періоди та до 31.12.2019 АТ "УКРТРАНСГАЗ" (позивач) виконувало функції оператора ГТС, який здійснював діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).
Частиною першою статті 11 Закону України "Про ринок природного газу" визначено, що з метою забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу на суб'єктів ринку природного газу у виключних випадках та на визначений строк можуть покладатися спеціальні обов'язки в обсязі та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства. Такі обов'язки мають бути чітко визначеними, прозорими, недискримінаційними та заздалегідь не передбачати неможливість їх виконання. Такі обов'язки не повинні обмежувати постачальників, створених відповідно до законодавства інших держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у праві на здійснення постачання природного газу споживачам України. Такі обов'язки не можуть покладатися на споживачів.
КМУ відповідно до статті 11 Закону України "Про ринок природного газу" прийнято постанови від 01.10.2015 №758, від 22.03.2017 №187 та від 19.10.2018 №867 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу" (далі - Положення). Указані постанови зобов'язували ПАТ "НАК "Нафтогаз України" постачати природний газ виробникам теплової енергії, які здійснюють виробництво теплової енергії для всіх категорій споживачів, у тому числі і виробнику - ТОВ "КП "УКРАЇНСЬКА ЖИТЛОВА КОМПАНІЯ".
30.11.2016 набрав чинності Закон України № 1730-VII, який визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.
За змістом статті 1 Закону України № 1730-VIII заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, є, зокрема кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед постачальником природного газу, операторами газорозподільних систем, оператором газотранспортної системи та особою, що виконувала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії (у тому числі за договорами купівлі-продажу природного газу для власних потреб, що був використаний виключно для виробництва теплової та електричної енергії), надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (у тому числі у разі заміни сторони у зобов'язанні та/або у разі правонаступництва), а також послуги з його розподілу і транспортування.
Відповідно до статті 2 Закону України № 1730-VIII дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ та інші енергоносії та послуги з розподілу і транспортування природного газу, теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, а також підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію, послуги з її розподілу/передачі, за питну воду, придбану з метою її подальшої реалізації споживачам, та/або за очищення стічних вод іншими підприємствами централізованого водопостачання і водовідведення.
Законом України №1639-IX, який набрав чинності 29.08.2021, внесені зміни до Закону України № 1730-VIII, зокрема, розширивши сферу його дії, у тому числі шляхом викладення статті 2 в новій редакції та доповнено статтю 8 частиною другою.
Відповідно до частини другої 8 Закону України № 1730-VIII у редакції Закону № 1639-ІХ, підприємства, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, які протягом періоду з 1 грудня 2015 року по 31 грудня 2019 року здійснювали відбір природного газу з газотранспортної системи без поданих номінацій, зобов'язані протягом 72 місяців, починаючи з 1 жовтня 2021 року, щомісяця рівними частинами компенсувати особі, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, вартість відібраних без номінацій обсягів природного газу за цінами реалізації природного газу категоріям споживачів, визначеними положенням про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затверджених постановами Кабінету Міністрів України на виконання статті 11 Закону України "Про ринок природного газу", чинних протягом періоду таких відборів для відповідних категорій споживачів.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у постанові від 04.05.2023 у справі № 914/1940/22 дійшов таких висновків щодо застосування положень статті 8 Закону України № 1730-VIII:
"Аналіз наведених приписів Закону України № 1730-VIII дає підстави для висновку, що необхідними та визначальними умовами для застосування положень статті 8 цього Закону є: 1) учасниками процедури врегулювання заборгованості мають бути - підприємства, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води та особа, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31.12.2019 включно; 2) заборгованість складається з вартості об'ємів природного газу, відбір якого відбувався без поданих постачальником газу номінацій та за умови відсутності підписаних актів приймання-передачі природного газу з постачальниками щодо таких обсягів; 3) період заборгованості - відбір природного газу відбувся упродовж 01.12.2015-31.12.2019; 4) строк оплати настав з 01.10.2021".
Як встановлено судом вище відбір природного газу спірному періоді відповідачем відбувся без поданих постачальником газу (НАК "Нафтогаз України") номінацій та за відсутності підписаних актів приймання-передачі природного газу з постачальниками щодо обсягів природного газу у загальному обсязі 238,092 тис. куб. м. у травні, червні 2016 року, лютому 2017 року, що підтверджується зведеними реєстрами ПАT "Київгаз", звітом про про поділ фактичного обсягу природного газу, відібраного з точки виходу ПАТ "Київгаз", актами наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами №№ 05-16-1604000457 від 31.05.2016, 06-16-1604000457 від 30.06.2016, а також вказані обставини встановлено у рішеннях суду у справі № 910/13277/21 (щодо факту відбору природного газу та обсягів відібраного відповідачем природного газу з газотранспортної системи АТ "УКРТРАНСГАЗ") та які в силу положень статті 75 ГПК України не підлягають повторному доведенню.
Всупереч ст. 74 ГПК України відповідачем не подано доказів подання постачальником номінацій на спірні обсяги природного газу, і не подано актів приймання-передачі природного газу (на спірні обсяги), підписані між постачальником природного газу і відповідачем.
А також не подано відповідачем доказів оплати відповідачем вартості відібраного без номінацій природного газу у загальному обсязі 238,092 тис. куб. м ані на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України", ані на користь АТ "УКРТРАНСГАЗ".
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 647 157,72 грн. компенсації вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
З приводу доводів відповідача, що позивач вже звертався з аналогічним позовом до Господарського суду міста Києва, суд зазначає таке.
Предмет спору - це об'єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстава. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
При відкритті провадження у справі судом не встановлено наявність суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Предметом позову у даній справі є стягнення 647 157,72 грн. компенсації вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу на підставі ч. 2 ст. 8 Закону України №1730-VIII у редакції Закону України №1639-ІХ.
Предметом позову у справі № 910/13277/21 було стягнення 3 089 357,98 грн. на підставі приписів статті 1212 Цивільного кодексу України.
Отже, твердження відповідача про те, що позивач вже звертався з аналогічним позовом до Господарського суду міста Києва, судом відхиляються як безпідставні.
Доводи відповідача про наявність договірних відносин у спірний період між ним та НАК "Нафтогаз України", на виконання умов яких Відповідач у травні - червні 2016 р., лютому 2017 р. відібрав природний газ та направив на адресу постачальника на підписання акти приймання - передачі природного газу суд оцінює критично, оскільки як встановлено матеріалами справи та не спростовано сторонами НАК "Нафтогаз України" не подав номінацію на обсяги природного газу, відібрані відповідачем спірний період та не підписав актів приймання-передачі природного газу у вказаних обсягах у спірний період, що, в свою чергу, не свідчить про фактичне виконання сторонами умов укладеного ними договору.
Посилання відповідача на те, що він не є підприємством паливно-енергетичного комплексу, що виключає застосування до нього ч. 2 ст. 8 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та тепло генеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.» є безпідставними, оскільки матеріалами справи встановлено, що відбір природного газу було здійснено відповідачем для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, алокаціями (звітами) оператора ГРМ - Пат «Київгаз».
Також за прострочення виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано до стягнення з відповідача 73 048,94 грн. інфляційних втрат та 25 824,11 грн. 3% річних.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Здійснивши перевірку заявлених до стягнення позивачем 73 048,94 грн. інфляційних втрат та 25 824,11 грн. 3% річних, судом задовольняються вказані вимоги в межах поданого розрахунку, оскільки вказані розрахунки є вірними.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 86, 123, 129, 233, 236-240, 248-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Експлуатаційна компанія" "Комфорт-Майстер" (02081, м. Київ, вул. О.Пчілки, 2, код 35899928) на користь Акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" (01021, м. Київ, вул. Кловський узвіз, буд. 9/1, код 30019801) 647 157 (шістсот сорок сім тисяч сто п'ятдесят сім) грн. 72 коп. боргу, 73 048 (сімдесят три тисячі сорок вісім) грн. 94 коп. інфляційних втрат, 25 824 (двадцять п'ять тисяч вісімсот двадцять чотири) грн. 3% річних, 8 952 (вісім тисяч дев'ятсот п'ятдесят дві) грн. 37 коп. судового збору.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції в строки та порядку передбаченому розділом ІV ГПК України.
Повне рішення складено 04.10.2024
Суддя О.М.Ярмак