ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
09.09.2024Справа № 910/19584/20
Господарський суд міста Києва у складі судді ДЖАРТИ В. В., за участю секретаря судового засідання Рєпкіної Ю. Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
до 1) ОСОБА_1
2) ОСОБА_2
3) ОСОБА_3
4) ОСОБА_4
5) ОСОБА_5
6) ОСОБА_6
про солідарне стягнення 137 454 309,83 грн,
Представники учасників процесу згідно протоколу від 09.09.2024,
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - позивач, Фонд) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_8 про солідарне стягнення 137 454 309,83 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачами, які входили до керівних органів Акціонерного товариства "ЕРДЕ БАНК", приймались необґрунтовані рішення щодо кредитування прямо чи опосередковано пов'язаних із власниками Акціонерного товариства "ЕРДЕ БАНК" позичальників, без оформлення будь-якого забезпечення (або забезпечення, співмірного із сумою кредиту), з надмірною концентрацією кредитного ризику та безпідставного продовження строків виданих кредитів, що призвело до завдання Акціонерному товариству "ЕРДЕ БАНК" збитків у розмірі 137 454 309,83 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.2020 (суддя Морозов С.М.), залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2021, позовну заяву повернуто на підставі пункту 2 частини п'ятої статті 174 Господарського процесуального кодексу України.
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.08.2021 ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.12.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2021 скасовано, справу № 910/19584/20 передано до Господарського суду міста Києва для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.09.2021 (суддя Балац С.В.) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/19584/20, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2022 (суддя Балац С.В.) здійснено заміну відповідача-6 - ОСОБА_8 її правонаступником - ОСОБА_6 .
04.11.2022 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зміну предмета позову, відповідно до якої позивач просить:
- стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 майнову шкоду в розмірі 953 000,00 грн;
- стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 майнову шкоду в розмірі 136 501 09,83 грн.
У підготовчому засіданні 07.11.2022 судом було прийнято заяву позивача про зміну предмета позову.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2022 (суддя Балац С.В.) позовну заяву залишено без розгляду на підставі пункту 1 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2023 ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.12.2022 скасовано, справу № 910/19584/20 повернуто до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.06.2023, у зв'язку з перебуванням судді Балаца С.В. у відпустці, справу №910/19584/20 передано для розгляду судді Нечаю О.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.06.2023 справу № 910/19584/20 прийнято до провадження новим складом суду та залишено без розгляду позов Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про солідарне стягнення 137 454 309,83 грн.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2024 ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.06.2023 скасовано, справу № 910/19584/20 повернуто до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.
09.05.2024 матеріали справи № 910/19584/20 повернулись до Господарського суду міста Києва.
23.05.2024 від позивача надійшла заява про відвід судді Нечая О.В. від розгляду справи № 910/19584/20.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.05.2024 заяву Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про відвід судді Нечая О.В. від розгляду справи № 910/19584/20 повернуто позивачу без розгляду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.05.2024 заяву про самовідвід судді Нечая О. В. було задоволено, було відведено суддю ОСОБА_9 від розгляду справи № 910/19584/20, а справу № 910/19584/20 за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про солідарне стягнення 137454309,83 грн передано уповноваженій особі апарату суду для визначення судді в порядку, встановленому статтею 32 Господарського процесуального кодексу України..
За наслідками автоматизованого розподілу дана справа передана на розгляд судді Джарти В. В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2024 прийняти справу № 910/19584/20 до свого провадження суддею Джарти В. В., постановлено розгляд справи № 910/19584/20 здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 26.06.2024.
19.06.2024 до суду представником позивача подано письмові пояснення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2024 підготовче засідання у справі відкладено на 01.08.2024 та запропоновано сторонам у строк до 25.07.2024 подати до суду письмові пояснення по суті справи з урахуванням постанови КГС від 04.06.2024 у справі 916/3724/21.
29.07.2024 до суду на виконання ухвали суду від 26.06.2024 надійшли письмові пояснення позивача.
Підготовче засідання 01.08.2024 було відкладене на 09.09.2024, про що судом була постановлена відповідна ухвала суду.
У підготовче засідання 09.09.2024 прибули представники позивача та відповідача 1.
Відповідачі 2-6 у судове засідання не прибули, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання повідомлені у встановленому чинним законодавством порядку.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників справи, суд дійшов висновку про залишення позову Фонду без розгляду з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності.
Наявність та можливість особою реалізувати право на звернення із заявою (позовом, скаргою) до господарського суду (процесуальна право- та дієздатність) має першочергове (первинне) значення для можливості подальшого переходу суду до розгляду справи - порушеного у заяві (позові, скарзі) питання по суті, оскільки відсутність цього права виключає розгляд судом по суті порушених в заяві (скарзі, позові) питань.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Фонд звернувся із цим позовом до суду 10.12.2020, що засвідчується штемпелем вхідної кореспонденції відділу діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва на титульному аркуші позовної заяви. Однією із підстав звернення із цим позовом до суду позивач зазначав приписи статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлюються Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Цим же законом регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України і ним же визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
За змістом статті 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.
Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Для цього Фонд наділено відповідними функціями, визначеними частиною другою статті 4 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", серед яких, зокрема: здійснення заходів щодо підготовки до запровадження процедури виведення банку з ринку, у тому числі організаційні заходи щодо проведення відкритого конкурсу та визначення найменш витратного способу виведення банку з ринку; здійснення заходів щодо проведення процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку, у тому числі шляхом виконання плану врегулювання, здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банку; здійснення аналізу фінансового стану банків з метою виявлення ризиків у їхній діяльності та прогнозування потенційних витрат Фонду на виведення неплатоспроможних банків з ринку та відшкодування коштів вкладникам.
На підставі частин 1 та 2 статті 6 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" в межах своїх функцій та повноважень Фонд здійснює нормативне регулювання системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд приймає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими до виконання банками, юридичними та фізичними особами.
Таким чином, нормативно-правове регулювання статусу Фонду та його місце в системі гарантування вкладів фізичних осіб дозволяє зробити висновки, що Фонд у цих відносинах є суб'єктом публічного права, створений з метою реалізації публічних інтересів держави у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку, здійснює нормативне регулювання, тобто наділений владними управлінськими функціями, а відтак державною владою, тому, здійснюючи свої завдання, Фонд або його уповноважена особа зобов'язані дотримуватись положень частини другої статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як вказано судом вище, Фонд звернувся із цим позовом на підставі частини 5 статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", у редакції чинній станом на 10.12.2020, відповідно до якої ліквідація неплатоспроможного банку не є підставою для закінчення судового розгляду на підставі поданого Фондом позову до пов'язаної з банком особи та не є підставою для звільнення від відповідальності пов'язаної з банком особи, дії або бездіяльність якої призвели до заподіяння кредиторам та/або банку шкоди, та/або пов'язаної з банком особи, яка внаслідок таких дій або бездіяльності прямо чи опосередковано отримала майнову вигоду.
Аналіз вказаної норми дає підстави дійти висновку про те, що ліквідація банку не є підставою для закінчення судового розгляду в судових справах, у разі, якщо воно розпочато до такої ліквідації. Тобто відкриття провадження в судовій справі за відповідним позовом та початок судового розгляду мав місце до ліквідації банку.
Частинами 1, 5 статті 104 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Приписами частини 3 статті 53 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що ліквідаційна процедура банку вважається завершеною з моменту затвердження ліквідаційного балансу, а банк ліквідованим - з моменту внесення запису про припинення банку до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, сторонами не спростовано, що державна реєстрація припинення Публічного акціонерного товариства "ЕРДЕ БАНК" відбулась 13.11.2018. Станом на 13.11.2018 жодних позовів Фондом гарантування вкладів фізичних осіб в порядку частини 5 статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції чинній станом на 10.12.2020) до відповідачів пред'явлено не було, даний позов було пред'явлено 10.12.2020, тобто через 2 роки після ліквідації Публічного акціонерного товариства "ЕРДЕ БАНК".
З системного аналізу викладеного суд дійшов висновку про те, що станом на день звернення з цим позовом до суду (10.12.2020) повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відносно процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства "ЕРДЕ БАНК" були припинені, а саме 13.11.2018.
Припинення повноважень Фонду відносно процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства "ЕРДЕ БАНК" 13.11.2018 невілює його право на звернення з позовом до суду 10.12.2020 на підставі частини 5 статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції чинній станом на 10.12.2020), що свідчить про відсутність у Фонду процесуальної дієздатності на подання позову 10.12.2020 на підставі вказаної статті.
Суд відхиляє доводи Фонду на спростування факту відсутності у нього процесуальної дієздатності на подання позову 10.12.2020, які полягають в усуненні прогалин Закону законодавцем шляхом ухвалення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення механізмів виведення банків з ринку та задоволення вимог кредиторів цих банків" від 30.06.2021 та зазначає наступне.
05.08.2021 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення механізмів виведення банків з ринку та задоволення вимог кредиторів цих банків", яким було частину 5 статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" викладено в такій редакції:
« 5. У разі виявлення шкоди (збитків), завданої банку, Фонд звертається з вимогою про відшкодування на користь Фонду шкоди (збитків), завданої банку, до: пов'язаної з банком особи та/або іншої особи, рішеннями, діями (в тому числі вчиненими правочинами, операціями, укладеними договорами) та/або бездіяльністю якої завдано шкоди (збитків) банку; та/або пов'язаної з банком особи, та/або іншої особи, яка внаслідок таких рішень, дій (в тому числі правочинів, операцій, договорів) або бездіяльності прямо чи опосередковано отримала майнову вигоду";
Після частини 5 статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" останню було доповнено частинами 6-11.
Так, частиною 7 статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення механізмів виведення банків з ринку та задоволення вимог кредиторів цих банків") законодавець передбачив, що право на звернення до судів належної юрисдикції (в тому числі іноземних судів) з позовом про відшкодування шкоди (збитків), заподіяної банку, у разі наявності умов, визначених частиною першою цієї статті, виникає у Фонду з моменту виявлення рішень, дій чи бездіяльності, якими завдано шкоди (збитків) банку та/або його кредиторам, виявлення осіб, які брали участь у прийнятті таких рішень, вчиненні дій чи бездіяльності та/або отримали від них майнову вигоду, а також встановлення розміру заподіяної шкоди (збитків). Фонд має право звертатися з такими позовами до судів належної юрисдикції (в тому числі іноземних судів) протягом процедури ліквідації банку та протягом трьох років після внесення запису про припинення банку як юридичної особи (спеціальна позовна давність).
Крім того, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення механізмів виведення банків з ринку та задоволення вимог кредиторів цих банків" статтю 53 Господарського процесуального кодексу України «Участь у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб» було доповнено частиною 6 такого змісту:
« 6. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, звертаючись з позовом про відшкодування шкоди (збитків) у порядку статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", діє від імені та в інтересах неплатоспроможного банку або банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", а у разі припинення неплатоспроможного банку або банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", як юридичної особи - в інтересах кредиторів, вимоги яких залишилися незадоволеними після завершення ліквідації банку».
Суди під час вирішення справи мають застосовувати норми матеріального та процесуального права за правилом їх дії у часі: норми матеріального права, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин та норми процесуального закону, чинні на час вчинення відповідних процесуальних дій.
На переконання суду в межах даної справи для визначення наявності у Фонду процесуальної дієздатності станом на день звернення із позовом до суду 10.12.2020 слід керуватись консолідацією процесуального та матеріального права, а саме нормами Господарського процесуального кодексу України та приписами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
З системного аналізу викладеного слідує, що станом на 10.12.2020, ані норми процесуального закону, ані приписи спеціального законодавства не передбачали наявність у Фонду права звернення із позовами до суду на підставі приписів статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" після ліквідації банку та внесення запису про його припинення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Згідно з частиною 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
У рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України виснував, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів; перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч.1 ст.58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (абзаци 1 та 2 п.2 мотивувальної частини зазначеного Рішення).
За загальним правилом, відомим, зокрема, із загальної теорії права, закони та інші нормативно-правові акти (їхні окремі приписи) мають пряму дію в часі, тобто регулюють (1) відносини, що виникли після набрання чинності, а також (2) відносини, які виникли до набрання чинності та продовжують існувати на час набрання чинності. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 у справі № 9901/378/20, від 08.09.2021 у справі № 9901/315/20.
За змістом пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення механізмів виведення банків з ринку та задоволення вимог кредиторів цих банків" законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.
Отже, за темпоральним критерієм законодавець застосував принцип прямої дії положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення механізмів виведення банків з ринку та задоволення вимог кредиторів цих банків" у часі - тобто перехід до регулювання згідно із Законом здійснюється негайно з дня набрання ним чинності 05.08.2021, а раніше прийняті законодавчі акти не застосовуються в частинах, що суперечать цьому Закону.
Суд наголошує, що припинення банку як юридичної особи не є підставою та не призводить до закінчення чи припинення процесів, позовів чи проваджень, що були ініційовані відповідно до частини 7 статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фондом, та не є підставою для звільнення від відповідальності та/або припинення відповідальності осіб, проти яких такі процеси, позови чи провадження були ініційовані. Усі вимоги Фонду у зв'язку із такими процесами, позовами або провадженнями, у тому числі всі вимоги про відшкодування шкоди (збитків), заподіяної кредиторам (колишнім кредиторам) банку, не припиняються з припиненням банку.
Положення Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", якими внесені зміни до статті 52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" стосовно права Фонду звертатися до осіб, які відповідно до законодавства несуть відповідальність за шкоду (збитки), завдану кредиторам, вимоги яких залишилися незадоволеними після завершення процедури ліквідації (абзац 3 частини1 статті 52 Закону) та права Фонду звертатися до суду з позовом про відшкодування шкоди (збитків) протягом трьох років після внесення запису про припинення банку як юридичної особи (спеціальна позовна давність) (частина 7 статті 52 Закону) відносини, які відносяться до предмету цивільно-правового регулювання та виникли до набрання чинності частиною 7 статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не регулюють, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують цивільну відповідальність особи, а також крім випадків, передбачених Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". При цьому розповсюдження регулювання положеннями Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", яке передбачене Прикінцевими та перехідними положеннями цього Закону, відносин, які відносяться до предмету цивільно-правового регулювання та які виникли і закінчилися до набрання чинності Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" можливе лише в тому випадку, коли вони пом'якшують або скасовують цивільну відповідальність особи.
У справах в яких процедура ліквідації банку розпочалась до набрання чинності частини 7 статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (тобто до 05.08.2021) і станом на момент внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію припинення Банку як юридичної особи вказана норма Закону набрала чинності (тобто запис було внесено після 05.08.2021), у такому випадку позовну давність - тобто строк звернення з позовом до суду слід обраховувати з урахуванням приписів частини 7 статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду від 04.06.2024 у справі № 916/3724/21.
Оскільки підставами звернення з цим позовом до суду були приписи частини 5 статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції чинній станом на 10.12.2020) суд вважає помилковими твердження Фонду про наявність у нього повноважень при зверненні із цим позовом до суду на підставі приписів статті 53 ГПК України та частини 7 статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції закону, що діяла з 05.08.2021). Суд зауважує, що повноваження у особи на звернення до суду мають існувати саме на момент звернення, а не виникнути в майбутньому, тому що таке помилкове тлумачення норм процесуального та матеріального права може призвести до порушення принципу правової визначеності.
Елементами верховенства права є принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі (абзац другий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005). Принцип правової визначеності означає, що «обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки" (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010).
З наведеного слідує, що у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не було процесуальної дієздатності на подання позову в цій справі, а тому позов підлягає залишенню без розгляду.
Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Перес де Рада Каванил'ес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року).
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Беручи до уваги вказане, суд вважає за необхідне зауважити, що в даному випадку залишення позову без розгляду не слід вважати допущення судом «надмірного формалізму», оскільки право Фонду на звернення з таким позовом не втрачається та не обмежується, в силу усунення прогалин законодавства як матеріального, так і процесуального шляхом прийняття Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення механізмів виведення банків з ринку та задоволення вимог кредиторів цих банків".
Згідно з частиною 2 статті 226 Господарського процесуального кодексу України про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).
З огляду на вказане, суд відзначає, що позивач не позбавлений права звернення до суду із відповідним клопотання про повернення суми сплаченого судового збору.
Керуючись статтями 202, 226, 233-234 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про солідарне стягнення 137 454 309,83 грн залишити без розгляду.
2. Ухвала набирає законної сили 09.09.2024 та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.
Повна ухвала складена 07.10.2024.