Номер провадження: 11-сс/813/1452/24
Справа № 522/10265/24 1-кс/522/5112/24
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
30.09.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий - суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 13 вересня 2024 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою в кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №62024150020000693 від 08 травня 2024 року, щодо:
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Одесі, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, працюючого на посаді головного редактора газети «Нє раскритоє прєступлєніє», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , до затримання проживав за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28, ч.1 ст.109; ч.2 ст.28, ч.1 ст.260; ч.2 ст.28, ч.3 ст.260 КК України,
встановив:
В провадженні СВ УСБУ в Одеській області перебуває кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № №62024150020000693 від 08 травня 2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.111, ч.1 ст.263, ч.2 ст.436-2, ч.2 ст.28, ч.3 ст.260, ч.2 ст.28, ч.1 ст.260, ч.2 ст.28, ч.1 ст.109 КК України.
12 вересня 2024 року ОСОБА_9 затримано в порядку ст.208, п.6 ч.1 ст.615 КПК України та цього дня йомуповідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28, ч.1 ст.109, ч.2 ст.28, ч.1 ст.260, ч.2 ст.28, ч.3 ст.260 КК України вчинених за обставин викладених в клопотанні слідчого.
13 вересня 2024 року старший слідчий в ОВС СУ УСБ України в Одеській області ОСОБА_10 звернувся до слідчого судді з погодженим прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 , клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави, відповідно до положень ч.6 ст.176, ч.4 ст.183 КПК України.
Клопотання мотивоване наявністю обґрунтованої підозри, а також існуванням ризиків того, що підозрюваний може: переховуватись від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Оскарженою ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 13 вересня 2024 року клопотання задоволено та до підозрюваного ОСОБА_9 застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» на строк 60 днів, в межах строку досудового розслідування, а саме до 10 листопада 2024 року, без визначення розміру застави.
Мотивуючи прийняте рішення, слідчий суддя послався на обґрунтованість підозри, існування ризиків, врахував данні про особу підозрюваного, характер інкримінованих останньому злочинів та тяжкість покарання, яке йому загрожує, у разі визнання винуватим. Слідчий суддя дійшов до висновку, що більш м'які запобіжні заходи не здатні запобігти доведеним ризикам.
Також, застосовуючи до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчий суддя не визначив розмір застави, керуючись положеннями ч.6 ст.176, ч.4 ст.183 КПК України
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді захисник ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на необґрунтованість та незаконність ухвали, просив її скасувати та постановити нову, якою застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, або визначити альтернативний розмір застави, передбачений КПК України. Захисник посилається на наступне:
-необґрунтованість підозри, оскільки додані до клопотання матеріали кримінального провадження не містять доказів вчинення конкретної дії нібито створеного і очолюваного підозрюваним воєнізованого формування, а також не містять посилань на перелік тих самих дій, на вчинення яких нібито була досягнута змова;
-слідчим суддею не враховано відсутність ризиків, оскільки посилання сторони обвинувачення на наявність відповідних ризиків не підтверджується доказами;
-слідчим суддею не враховано особу підозрюваного, міцність його соціальних зв'язків, наявність хворої матері похилого віку, яка потребує стороннього догляду.
Заслухавши суддю-доповідача; захисника ОСОБА_7 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити; прокурора ОСОБА_6 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги; дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги; колегія суддів дійшла висновку про таке.
Згідно з ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції, переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.2 КПК основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Статтею 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Вирішуючи питання про наявність обґрунтованої підозри, поняття якої не міститься в національному законодавстві, слід виходити з його визначення наведеного в практиці Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що наявність «обґрунтованої підозри» у вчиненні правопорушення передбачає «наявність фактів або інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла-таки вчинити злочин». Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п.32, Series A, № 182), (Erdagoz v. Turkey (Ердагоз проти Туреччини).
У даному кримінальному провадженні обґрунтованість підозри ОСОБА_9 за інкримінованими йому злочинами підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, зокрема:
- протоколами допитів свідка ОСОБА_11 від 19.07.2024, 20.07.2024, 22.07.2024, 24.07.2024;
- протоколами допитів свідка ОСОБА_12 від 19.07.2024, 20.07.2024;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_13 від 23.07.2024;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_14 від 25.07.2024;
- рапортом 7 управління ДВКР СБ України від 03.08.2024;
- протоколом огляду Інтернет сервісу «teletype» від 23.08.2024;
- протоколом огляду речей, документів, флеш накопичувачів, комп'ютерних даних та іншої техніки від 27.08.2024;
- протоколом огляду від 20.08.2024;
- протоколом огляду речей та документів від 21.08.2024;
- трьома протоколами огляду цифрової інформації у вільному доступі за технологією «Берклі» від 24.08.2024;
- протоколом огляду речей, документів, флеш накопичувачів, комп'ютерних даних та іншої техніки від 16.08.2024;
- листом ТОВ «Центр стрілецької підготовки «Одеса» (вх № 9335 від 08.08.2024);
- висновком експерта УНДІСТЕ СБУ № 277/1 від 14.05.2024;
- висновком експерта УНДІСТЕ СБУ № 300/1 від 19.07.2024;
- протоколом обшуку за адресою: АДРЕСА_3 ;
- протоколом за результатами проведення НСРД № 17/7/2-11834 від 07.09.2023;
- іншими матеріалами досудового розслідування у сукупності.
Апеляційний суд вважає, що на даному етапі досудового розслідування надані стороною обвинувачення докази є достатніми та вагомими для висновку про обґрунтованість підозри пред'явленої ОСОБА_9 .
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», зазначив що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред'явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до статей 89, 94 КПК України та Глави 28 КПК України питання про встановлення вини ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, оцінка зібраних доказів на предмет їх достовірності і допустимості відноситься до компетенції суду за наслідками судового розгляду кримінального провадження по суті обвинувачення, а підстав для визнання вищевказаних доказів недопустимими на даній стадії, апеляційним судом не встановлено.
Апеляційний суд визнає необґрунтованими доводи сторони захисту в частині відсутності ризиків, передбачених ст.177 КПК, які зазначені в оскарженій ухвалі слідчого судді, з огляду на таке.
Так, підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені пунктами 1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв'язків, будь-яких зв'язків з іншою країною, або наявність зв'язків в іншому місці.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Також, ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
На думку апеляційного суду, обставини даного кримінального провадження, дають достатні підстави припускати, що ОСОБА_9 , який між іншим, підозрюється у вчиненні тяжких злочинів, в тому числі і проти основ національної безпеки України, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років, розуміючи можливість призначення суворого покарання, яке йому загрожує у разі доведеності його вини за результатами розгляду кримінального провадження, може здійснити спроби переховування від органу досудового розслідування чи суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК, не можна визнавати недоведеним.
Оцінюючи наявність ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК - впливу на свідків в даному кримінальному провадженні, апеляційний суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є потерпілими, свідками у кримінальному провадженні, відповідно до частин 1, 2 ст. 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК.
Дане кримінальне провадження перебуває на початковій стадії, на теперішній час не встановлені і не допитані всі особи обізнані про обставини кримінальних правопорушень, а також ті, які можуть бути причетні до їх вчинення. Тому, у випадку застосування до підозрюваного ОСОБА_9 запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, останній матиме можливість здійснювати на них вплив, що буде перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Крім того, апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді про те, що у даному кримінальному провадженні існує ризик того, що ОСОБА_9 може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень та продовжувати вчиняти нові кримінальні правопорушення, що підтверджується його мотивом несприйняття української державності, підтримкою ним збройної агресії російської федерації проти України та визнанням її правомірною.
Окрему увагу слід звернути на те, що у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» затвердженим Законом України від 24.02.2022 року №2102-ІХ, з 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан, дію якого було продовжено до теперішнього часу.
Законом України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо удосконалення відповідальності за колабораційну діяльність та особливостей застосування запобіжних заходів за вчинення злочинів проти основ національної та громадської безпеки» № 2198-IX були внесені істотні зміни щодо запобіжних заходів. Зокрема, ст.176 КПК України було доповнено новою частиною 6 наступного змісту: «Під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини 1 цієї статті».
Пункт 5 ч.1 ст.177 КПК України встановлює, що тримання під вартою є запобіжним заходом.
За таких обставин в умовах введеного на території України воєнного стану до ОСОБА_9 , який обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину проти основ національної безпеки України, може бути застосований лише запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Застосовуючи такий запобіжний захід слідчий суддя на законних підставах не визначив підозрюваному, в якості альтернативного запобіжного заходу, розмір застави, оскільки у відповідності до вимог абз.3 п.5 ч.4 ст.183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст.ст.109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437- 442 КК України.
За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про те, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів, аніж тримання під вартою на даному етапі досудового розслідування не зможе запобігти заявленим слідчим ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
При цьому, обставин передбачених ч.2 ст.183 КПК України, що виключають можливість застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, апеляційним судом не встановлено.
Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів враховує практику Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.).
НОМЕР_1 1 ст.6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень («Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції»), (dec.); «Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2») [ВП], § 41).
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 без задоволення, а оскаржувану ухвалу слідчого судді - без змін.
Пунктом 1 частини 3 статті 407 КПК України передбачено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді чи ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Керуючись статтями 177, 178, 183, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 13 вересня 2024 року, якою в кримінальному провадженні №62024150020000693 від 08 травня 2024 року до підозрюваного ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор», строком до 10 листопада 2024 року, без визначення розміру застави - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4