Справа № 463/8725/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/811/1302/24 Доповідач: ОСОБА_2
07 жовтня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова від 30 вересня 2024 року,
з участю прокурора - ОСОБА_8
цією ухвалою слідчого судді частково задоволено клопотання старшого слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Львів) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, ОСОБА_9 та застосовано до ОСОБА_6 запобіжний захід тримання під вартою.
Строк тримання під вартою ОСОБА_6 рахувати з часу фактичного затримання - 29 вересня 2024 року.
Строк дії ухвали становить 60 (шістдесят днів), тобто до 27 листопада 2024 року включно.
В задоволенні решти вимог - відмовлено.
Своє рішення про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, слідчий суддя мотивував тим, що інші, більш м'які запобіжні заходи є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим в судовому засіданні, в порядку ст. 177 КПК України.
В апеляційній скарзі захисник підозрюваного ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 покликається на те, що оскаржувана ухвала слідчого судді є протиправною, оскільки слідчий та прокурор у клопотанні не обгрунтували, а припустили наявність передбачених законом ризиків, мотивуючи фактично лише змістом ч.6 ст. 176 КПК України, тяжкістю санкцій інкримінованого ОСОБА_6 злочину та перебування особи у розшуку з 09 вересня 2023 року до моменту затримання 26 вересня 2024 року. Зазначає, що в ході розгляду клопотання не було доведено необхідність застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_6 . Стверджує, що підозрюваний ОСОБА_6 не має намірів до ухилення від слідства та суду, вчиняти тиск на будь-кого у провадженні, перешкоджати встановленню істини, або чинити будь які перешкоди для органу досудового розслідування, проте, натомість декларує намір сприяти встановленню всіх обставин інкримінованого злочину для прийняття справедливого рішення. Звертає увагу на те, що підозрюваний ОСОБА_6 є військовослужбовцем і бажає продовжити проходити військову службу, про що, в день розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, повідомляв прокурора.
Просить оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати, застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді особистого зобов'язання.
На апеляційний розгляд захисник підозрюваного ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 , будучи належним чином повідомленим про дату та час судового розгляду, не з'явився, проте, в апеляційній скарзі просив розгляд такої проводити у його відсутності, а тому його неявка у відповідності до ч.4 ст. 405 КПК України не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора про залишення ухвали слідчого судді без змін, дослідивши матеріали справи та обговоривши наведені доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Ч.3 ст. 176, ч.1 ст. 183 КПК України передбачено, що найбільш суворим запобіжним заходом є тримання під вартою, який є винятковим та який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Згідно положень ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов'язані оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців, постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого, його майновий стан, наявність у нього судимостей та інше.
Відповідно до ч.1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Колегія суддів вважає, що рішення про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу - тримання під вартою без визначення розміру застави, постановлене слідчим суддею з дотриманням вимог ст.ст. 177, 178 КПК України.
Під час розгляду клопотання слідчий суддя вірно врахувавши те, що прокурором доведено що ОСОБА_6 обгрунтовано підозрюється у вчиненні ікримінованого правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, за який передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років, а також те, що 18 вересня 2024 року підозрюваного ОСОБА_6 оголошено в розшук, особу підозрюваного, ризики, передбачені п.п. 1, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, прийшов до правильного висновку про необхідність застосування саме запобіжного заходу - тримання під вартою, оскільки перебуваючи на волі, він може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; перешкоджати кримінальному провадженню шляхом умисного вчинення самокалічення або симулювання хвороби, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення досудового розслідування; вчинити інші кримінальні правопорушення, що унеможливлює застосування до підозрюваного інших, більш м'яких запобіжних заходів, належним чином мотивувавши це в своїй ухвалі.
Відтак, колегія суддів вважає, що доводи адвоката ОСОБА_7 про можливість застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, є непереконливими.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є співмірним існуючим ризикам, відповідає особі підозрюваного та тяжкості пред'явленої підозри, а відтак є необхідним за даних обставин та відповідає характеру кримінального провадження, а тому ухвала слідчого судді є законною і підстав для її скасування не вбачає.
Також, у відповідності до вимог ч.4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану, слідчий суддя, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахувавши підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, обґрунтовано не визначив розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину інкримінованого підозрюваному ОСОБА_6 , оскільки на даному етапі досудового розслідування саме такий запобіжний захід, зможе запобігти зазначеним у клопотанні ризикам.
Отже, слідчим суддею з'ясовані всі обставини, які мають значення для вирішення питання про обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, які в подальшому були оцінені судом в сукупності та стали підставою для прийняття судового рішення.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Виходячи з наведеного, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали слідчого судді.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при розгляді справи слідчим суддею, колегією суддів не встановлено.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова від 30 вересня 2024 року, якою частково задоволено клопотання старшого слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Львів) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, ОСОБА_9 та застосовано до ОСОБА_6 запобіжний захід тримання під вартою без визначення розміру застави строком на 60 (шістдесят днів), тобто до 27 листопада 2024 року включно - без зміни.
Ухвала є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4