Дата документу Справа № 331/4209/23
Єдиний унікальний №331/4209/23 Головуючий в 1 інст. Кольц Д.М.
Провадження №33/807/56/24 Доповідач в 2 інст. Дадашева С.В.
Категорія ст.124 КУпАП
09 серпня 2024 року місто Запоріжжя
Суд апеляційної інстанції у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Дадашевої С.В., за участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , розглянув в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за апеляційною скаргою останнього на постанову Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 08 серпня 2023 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який працює торговим представником, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 850 (вісімсот п'ятдесят) грн 00 коп.,
стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 536,80 грн.
Згідно з постановою суду, відповідно до опису правопорушення у проколі серії ААД №408819 від 12 червня 2023 року - 12 червня 2023 року о 08-25 годин в м.Запоріжжя, вул.Українська біля ЛЕП №42, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21703 державний номерний знак НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати його руху та безпечно керувати ним, у результаті чого зробив зіткнення з відбійником, у наслідок чого автомобіль отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками, травмованих немає, таким чином ОСОБА_1 порушив вимоги п.12.1 ПДР України.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі щодо нього у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування своєї скарги зазначає, що суддею було застосовано спрощений підхід до розгляду справи та не було встановлено факту вчинення ним адміністративного правопорушення.
Зауважує, що порушення вимог п.12.1 Правил дорожнього руху він не допускав, оскільки був уважним та слідкував за дорожньою обстановкою та її зміною, вибрав безпечну швидкість руху транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
Вважає, що винним у дорожньо-транспортній пригоді є водій автомобіля, який фактично «підрізав» його автомобіль під час руху та поїхав з місця події.
Звертає увагу на те, що механізм даної дорожньо-транспортної події і те, що викладено в протоколі - не відповідає дійсним фактичним обставинам справи.
Вказує, що на долученому до протоколу аркуші з фотознімками транспортних засобів відсутні відомості щодо цих транспортних засобів, їх назв, моделей, номерних знаків, вузлів та агрегатів, місця їх розташування щодо слідів гальмування та осипу скла на проїзній частині та взагалі їх відношення до дорожньо-транспортної пригоди, так саме як і відсутні відомості про власників цих транспортних засобів.
Посилається на відсутність будь-яких наслідків у виді майнової шкоди, як обов'язкової ознаки складу правопорушення, яке ставиться у провину, іншої шкоди суспільним відносинам в сфері власності не заподіяно.
Зауважує, що внаслідок ДТП механічні пошкодження отримав лише його власний транспортний засіб і лише йому спричинено матеріальних збитків.
Таким чином, вказує, що матеріали справи не містять доказів його вини та доказів того, що він, як водій, мав технічну можливість уникнути ДТП, чи швидкість руху його транспортного засобу перевищувала дозволену швидкість руху у місті.
Також, звертає увагу на те, що при складанні протоколу інспектором патрульної поліції не долучено до протоколу пояснення свідків, відеофіксацію і т.д.
Заслухавши пояснення особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити; перевіривши матеріали справи та доводи, викладені в апеляційній скарзі, апеляційний суд доходить таких висновків.
Згідно з положеннями ст.245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Зі змісту ст.283 КУпАП убачається, що постанова суду у справі про адміністративне правопорушення має бути законною, обґрунтованою та вмотивованою.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
Цих вимог закону суд першої інстанції дотримався не в повній мірі, оскільки не з'ясував повно і всебічно всіх обставин справи, не проаналізував належним чином наявні в справі докази та не оцінив їх на предмет достатності для прийняття відповідного рішення, в цьому випадку - для накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за інкриміноване йому адміністративне правопорушення. В оскаржуваній постанові не наведено переконливого обґрунтування чому суд прийняв одні докази та відкинув інші.
Так, стосовно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №408819 від 12 червня 2023 року, згідно з яким, 12 червня 2023 року о 08-25 годин в м.Запоріжжя, вул.Українська біля ЛЕП №42, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21703 державний номерний знак НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати його руху та безпечно керувати ним, у результаті чого зробив зіткнення з відбійником, у наслідок чого автомобіль отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками, травмованих немає, чим порушив вимоги п.12.1 ПДР України.
До протоколу додано:
- копію схеми місця дорожньо-транспортної пригоди від 12 червня 2023 року, на якій зазначено місце зіткнення та пошкодження, які отримав автомобіль;
- копію протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №408820 від 12 червня 2023 року, складеного щодо ОСОБА_1 за порушення вимог п.12.1 ПДР за що, передбачена відповідальність за ст.139 КУпАП;
- письмові пояснення ОСОБА_1 від 12 червня 2023 року;
- фотознімки з місця ДТП;
Дослідивши наявні в справі докази, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП України.
На думку апеляційного суду, такий висновок суду першої інстанції є передчасним, оскільки на його підтвердження достатніх доказів в матеріалах справи немає.
Як убачається з оскаржуваної постанови, у судовому засіданні суду першої інстанції ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП не визнав та вказав, що він, керуючи транспортним засобом ВАЗ, рухався у центральній смузі руху проїзної частини по вул.Українській в м.Запоріжжя, з дозволеною швидкістю руху. Раптово перед ним у його смугу для руху перестроївся інший транспортний засіб (світлого кольору) та різко загальмував.. Внаслідок цього ОСОБА_1 був змушений вивернути кермо вправо, після чого його розвернуло та він вдарився у відбійник. На запитання суду ОСОБА_1 зазначив, що він не гальмував, однак вважає свої дії такими, що відповідали вимогам ПДР України, що не призвело до механічних пошкоджень інших транспортних засобів.
При апеляційному розгляді справи ОСОБА_1 підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та додатково зазначив, що працівниками поліції не надано доказів того, що ним було перевищено швидкість руху. Відеозапис та свідки у справі відсутні. На його думку, ДТП відбулось через те, що його підрізав інший автомобіль білого кольору. Чи були камери відео спостереження, він не знає. Щодо обставин справи зазначив, що він повертав ліворуч у м.Запоріжжі, біля магазину «Спортмастер» по напрямку руху Шевченківського району. На вказаній ділянці дороги було по 3 смуги руху у кожному напрямку. Зліва по напрямку його руху знаходилась заправка «Патріот». На вказаній ділянці проїзної частини був заокруглений поворот. Він рухався в середній смузі руху. Зліва від нього їхав автомобіль, далі цей автомобіль почав зміщуватись на його смугу руху під час заокруглення дороги, він ( ОСОБА_1 ) почав гальмувати, але його автомобіль почало крутити та заносити вліво та він зіткнувся з відбійником. Дорожнє покриття було мокре. Тормозний шлях працівники поліції не заміряли, але він був. Їхав він з допустимою швидкістю - не більше 50 км/год. Водійське посвідчення в нього вже 3 роки. Він звертався із запитом до Управління патрульної поліції щодо надання відеозапису, але йому було надано відповідь, що вказаний відеозапис не зберігся.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги апелянта, суд апеляційної інстанції, звертає увагу на таке.
Статтею 124 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №408819 від 12 червня 2023року, ОСОБА_1 інкримінувалось порушення п.12.1 Правил дорожнього руху України.
Пунктом 12.1 Правил дорожнього руху України передбачено, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
На думку апеляційного суду, в матеріалах справи відсутні належні, допустимі і достатні докази, які у своїй сукупності безумовно свідчили б про те, що ОСОБА_1 не виконав вимоги вищенаведених Правил дорожнього руху України при викладених в протоколі про адміністративне правопорушення обставинах, відповідно і докази вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП,
З матеріалів цієї справи убачається, що адміністративна перевірка працівниками поліції була проведена поверхнево та не було встановлено всіх обставин, що мають значення при розгляді справи по суті.
Так, при апеляційному розгляді справи було встановлено, що дійсно ОСОБА_1 після дорожньо-транспортної пригоди повідомляв працівникам поліції, за яких обставин трапилось ДТП, а саме вказував, що він, 12 червня 2023 року о 08 год. 25 хв., керуючи транспортним засобом ВАЗ 21703 державний номерний знак НОМЕР_1 , рухався зі сторони проспекту Соборного в бік Іванова, по вул.Українська, зі швидкістю 40-50 км/год. (ближче до правого боку проїзної частини дороги). В процесі руху він побачив, що позаду нього рухався легковий автомобіль світлого кольору з великою швидкістю, який почав виконував маневр обгону, виїхав попереду нього та різко почав гальмувати. З метою запобігти ДТП, він повернув руля автомобіля вправо, без гальмування, ближче до обочини, в результаті чого наїхав на перешкоду. Водій автомобіля, який його підрізав, поїхав. Винуватим в ДТП себе не вважає, автомобілем керував тверезим. Також, просив вжити заходи для встановлення водія транспортного засобу, який його підрізав для залучення його до участі в справі. ПДР він не порушував та сам у цій справі є потерпілим.
При цьому, вищевказана версія події ДТП належним чином не перевірялася в ході адміністративної перевірки.
На думку суду апеляційної інстанції, на спростування версії апелянта достатніх доказів немає, на що суд першої інстанції уваги не звернув.
Отже, на переконання суду апеляційної інстанції, відомостями, зазначеними в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному щодо ОСОБА_1 , а також відомостями, що містяться в доданих до цього протоколу документах, не доведено те, що в діях ОСОБА_1 є склад інкримінованого їй правопорушення.
З огляду на викладене, протокол та інші докази, що містяться в матеріалах справи, не можуть слугувати достатніми доказами для доведення винуватості ОСОБА_1 у інкримінованому йому правопорушенні.
В свою чергу, суд має обґрунтувати свої висновки лише доказами, які є достатньо переконливими, чітко сформульованими, тобто такими, які не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом», оскільки таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційному принципі презумпції невинуватості. При цьому усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст.62 Конституції України).
Тягар доведення в діях особи складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган.
На думку апеляційного суду, зібрані в справі докази не відповідають критерію «поза розумним сумнівом», чому суд першої інстанції належної оцінки не надав.
Викладене свідчить про те, що суд першої інстанції повно і всебічно не з'ясував всіх обставин справи та не перевірив їх доказами, у зв'язку з чим висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вищевказаному правопорушенні є такими, що суперечать фактичним обставинам, на що обґрунтовано вказує сторона захисту.
З урахуванням викладеного, оскаржувана постанова суду не може бути визнана законною та обґрунтованою, тому підлягає безумовному скасуванню із закриттям провадження в справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП - через відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 08 серпня 2023 року стосовно ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП скасувати.
Провадження в справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Запорізького
апеляційного суду С.В. Дадашева