Справа № 301/802/24
07.10.2024 м. Ужгород
Суддя Закарпатського апеляційного суду Бисага Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Іршавського крайонного суду Закарпатської області від 24 квітня 2024 року,
Постановою судді Іршавського районного суду Закарпатської області від 24 квітня 2024 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у сумі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп. в користь держави.
Відповідно до постанови, 29 лютого 2024 року о 17 год. 25 хв. в с. Довге по вул. Січових Стрільців, Хустського району, Закарпатської області, ОСОБА_2 керувала транспортним засобом марки «Hyundai tucson», державний номерний знак « НОМЕР_1 », з явними ознаками алкогольного сп'яніння від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки чи у медичному закладі водій відмовилася у встановленому законом порядку. Чим порушила вимоги п. 2.5 ПДР України та вчинила адміністративне правопорушення передбачене ст. 130 КУпАП України.
Згідно долучених доказів до протоколу про адміністративне правопорушення, судом першої інстанції встановлено, що при складенні протоколу, особу ОСОБА_2 було встановлено на підставі посвідчення водія НОМЕР_2 від 10.07.1999 року.
Також, судом було встановлено, що: - посвідчення водія серії НОМЕР_2 видано ОСОБА_2 ; - на підставі Свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 , ОСОБА_2 змінила прізвище на « ОСОБА_3 », а/з №114 від 28.10.2003 року; - на підставі Свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 від 04.04.2007 року, ОСОБА_4 змінила прізвище на « ОСОБА_5 »; - на підставі Свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 від 09.04.2013 року, ОСОБА_6 змінила прізвище на « ОСОБА_7 .
Отже, особою, що притягується до адміністративної відповідальності відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №488569 від 29.02.2024 року є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Не погоджуючись з даною постановою ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю у її діях складу адміністративного правопорушення. Вважає, що постанова є незаконною та необґрунтованою, яка не ґрунтується на вимогах діючого законодавства. Зазначає, що вона не відмовлялася від проходження огляду як на місці зупинки так і у медичному закладі на визначення стану алкогольного сп'яніння, однак туди ніхто не відправляв. Вважає, що огляд на стан алкогольного сп'яніння проведений з порушенням вимог ч. 5 ст. 266 КУпАП, отже вважається недійсним. Звертає увагу, що матеріали справи не містять будь-яких доказів про відсторонення ОСОБА_2 від керування автомобілем та передачі цього автомобіля для керування іншій особі. Також зазначає, що в матеріалах справи і у самому протоколі відсутні посилання на те, за допомогою якого технічного засобу водію пропонувалося пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння; відсутнє направлення водія на визначення стану алкогольного сп'яніння у заклад охорони здоров'я, що свідчить про те, що у встановлений законом спосіб, водій не направлявся у заклад охорони здоров'я. Вказує, що долучений диск з матеріалами відеофіксації вчиненого правопорушення не містить відомостей про технічний засіб, за допомогою якого здійснено даний запис, отже він не може бути доказом.
Справа про адміністративне правопорушення розглядається за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та її захисника - адвоката Попика В.В., неявка яких із урахуванням положень ч. 6 ст. 294 КУпАП не перешкоджає її розгляду. При цьому, враховується те, що останні належним чином повідомлялися про час та місце розгляду справи. Заяви про відкладення розгляду справи не надходили.
Приймаючи рішення про розгляд справи без участі ОСОБА_1 та її захисника - адвоката Попика В.В враховуються і вимоги чинного законодавства щодо розгляду справи в розумні строки.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги згідно з положеннями ст. 294 КУпАП.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції при розгляді даної справи дотримався зазначених вимог закону, повно й всебічно з'ясував усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, в тому числі й щодо накладення адміністративного стягнення.
Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 488569 від 29.02.2024 слідує, що 29 лютого 2024 року о 17 год. 25 хв. в с. Довге по вул. Січових Стрільців, ОСОБА_2 керувала транспортним засобом марки «Hyundai tucson», державний номерний знак « НОМЕР_1 », з явними ознаками алкогольного сп'яніння (сильний запах алкоголю з порожнини рота) від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки чи у медичному закладі водій відмовилася у встановленому законом порядку, чим порушила вимоги п. 2.5 ПДР України та вчинила адміністративне правопорушення передбачене ст. 130 КУпАП України. Від підпису в протоколі та від дачі пояснень ОСОБА_2 відмовилася.
Незважаючи на заперечення вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, її вина стверджується: вказаним протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 488569 від 29.02.2024, у якому викладені обставини вчиненого правопорушення; копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 264514 від 29.02.2024 відповідно до якої ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності ч. 5 ст. 121, ч. 1 ст. 126 КУпАП; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 29.02.2024; поясненнями свідка ОСОБА_8 від 29.02.2024, яка підтвердила, що водій ОСОБА_2 відмовилася від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння; диском із відеозаписами, на якому засвідчено факт відмови ОСОБА_2 від проходження освідчення на стан сп'яніння; витягом з бази ГСЦ АМТ МВС та іншими доказами долученими до матеріалів справи.
Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та передбаченими способами. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності.
При розгляді справи цим доказам суд дав належну оцінку, а тому твердження ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи - є необґрунтованими. Наведені докази є допустимими, належними і достатніми для підтвердження висновків суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не відмовлялася від проходження огляду як на місці зупинки так і у медичному закладі на визначення стану алкогольного сп'яніння, однак туди ніхто не відправляв, є безпідставними, оскільки з наявного у матеріалах справи відеозапису вбачається, що працівники поліції неодноразово пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, натомість поведінка останньої і послідовність вчинених нею дій свідчить про цілеспрямовані наміри ухилитися від проведення такого огляду. Відтак, працівниками поліції на відеокамеру було зафіксовано факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння. Внаслідок чого було складено протокол щодо порушення останньою вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху, а саме - про відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Щодо тверджень апелянта, що огляд на стан алкогольного сп'яніння проведений з порушенням вимог ч. 5 ст. 266 КУпАП, отже вважається недійсним - суд апеляційної інстанції не вбачає в діях працівників поліції порушення вимог ст. 266 КУпАП та вимог «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МОЗ та МВС України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, оскільки, як вбачається з відеозапису, долученого до матеріалів справи, працівниками поліції запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі, від якого водій ОСОБА_1 відмовилась.
Поряд з цим, належить взяти до уваги те, що відповідно до ст. 267 КУпАП, огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, може бути оскаржено заінтересованою особою у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) відносно органу (посадової особи), який застосував ці заходи, або до суду.
Разом з тим, як було встановлено апеляційним судом, дії службових осіб, що складали протокол та фіксували правопорушення в порядку, передбаченому чинним законодавством, ні ОСОБА_9 , ні її захисником не оскаржувалися.
Аналіз матеріалів справи дає підстави для висновку, що дії працівників поліції щодо фіксації правопорушення, вчиненого ОСОБА_9 , узгоджуються з вимогами ст. 266 КУпАП та приписами Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 р № 1452/735 та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України від 06.11.2015 року № 1376.
Твердження ОСОБА_9 , що долучений диск з матеріалами відеофіксації вчиненого правопорушення не містить відомостей про технічний засіб, за допомогою якого здійснено даний запис, отже він не може бути доказом, є необґрунтованими, та не є підставою для скасування рішення суду, оскільки ст. 256 КпАП України та інші норми закону не містять вимоги до засобу відеофіксації. В даному ж випадку відеозапис є достовірним доказом по справі, який був досліджений та оцінений судом в сукупності з іншими доказами.
Долучений до матеріалів справи відеозапис надає можливість повно та об'єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення, отриманий у встановленому законом порядку і здійснений працівниками поліції за допомогою наявних в нього технічних засобів, тому є належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.
Доводи апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містять будь-яких доказів про відсторонення ОСОБА_2 від керування автомобілем та передачі цього автомобіля для керування іншій особі, не можуть бути взяті до уваги апеляційним судом, оскільки це не впливає на обсяг вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП, і не є підставою для скасування оскаржуваного рішення судді.
Апеляційний суд також наголошує, що відсторонення водія від керування не є ані складовою частиною адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, ані його кваліфікуючою ознакою, а відсутність акту про відсторонення від керування водія, не є істотним порушенням та не спростовує провину особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та на склад адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП не впливає.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що доводи апелянта є неспроможними та такими, що не впливають на кваліфікацію дій водія ОСОБА_9 , оскільки на відео в повному обсязі зафіксовано процес спілкування поліцейських при виконанні ними службових обов'язків із водієм з фіксацією обставин, викладених у протоколі про адміністративні правопорушення від 29 лютого 2024 року.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність в особи яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_9 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв'язку з тим, що остання відмовилася від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду і були підставами для скасування постанови та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_9 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як і не встановлено істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі ОСОБА_9 .
Всі інші доводи апеляційної скарги, судом апеляційної інстанції оцінюються критично, оскільки наявними в матеріалах справи доказами не підтверджуються, мають формальний характер та спрямовані на ухилення ОСОБА_9 від відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» («O'Halloran and Francis v. the United Kingdom») від 2 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
На які-небудь інші доводи, які би давали підстави для скасування чи зміни судового рішення в апеляційній скарзі ОСОБА_9 не вказується й під час перевірки справи в апеляційному суді такі не виявлені.
Також судом першої інстанції з урахуванням вимог ст. 33 КУпАП, зокрема, характеру вчиненого правопорушення, особи порушника та обставин справи, правильно вирішено питання про кваліфікацію діянь ОСОБА_9 за ч. 1 ст. 130 КУпАП України і накладено стягнення у відповідності до санкції, зазначеного закону.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції і вважає, що з врахуванням наведених обставин, допущене ОСОБА_9 порушення правил дорожнього руху є грубим та потенційно небезпечним як для самої особи, яка керує транспортним засобом, що є джерелом підвищеної небезпеки, так і для інших учасників дорожнього руху, тяжкість ймовірних наслідків.
Порушень вимог закону, які б ставили під сумнів доведеність винуватості ОСОБА_9 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та необґрунтованість накладеного на неї адміністративного стягнення не вбачається, відтак постанова суду є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування немає, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову судді Іршавського районного суду Закарпатської області від 24 квітня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Т.Ю. Бисага