Справа № 204/5371/24
Провадження № 2/204/2725/24
23 вересня 2024 року м. Дніпро
Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська, у складі:
головуючого - судді Приваліхіної А.І.,
за участю секретаря судового засідання - Єрмак Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -
30 травня 2024 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 із вимогою про стягнення аліментів на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісяця у розмірі 1/4 від усіх його доходів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття (а. с. 1-3).
В обґрунтування своїх позовних вимог вказала, що від шлюбу з відповідачем у сторін народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Наразі між сторонами розпочата процедура розірвання шлюбу. Відповідач офіційно працевлаштований та отримує дохід. Позивачка працює на 0,5 ставки, оскільки лише весною вийшла працювати після досягненням дитиною трирічного віку. Оскільки відповідач є офіційно працевлаштованим, має стабільний дохід, інших неповнолітніх дітей немає, зобов'язаний та є спроможний надавати матеріальну допомогу своїй дитині, позивачка прохає стягнути з відповідача на користь її користь аліменти на утримання дитини у розмірі від усіх доходів (заробітку) щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.
Ухвалою суду від 05 червня 2024 року у справі відкрито спрощене позовне провадження, з викликом сторін (а. с. 14), копія якої надіслана учасникам справи 05 червня 2024 року за вихідним № 14636/24-вих/2/204/2725/24 (а. с. 15).
27 червня 2024 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від представниці відповідача - адвокатки Шевцової В.В., в обґрунтування якого вказано, що між сторонами проводяться переговори про укладення договору щодо спільного та рівноправного утримання дитини, оскільки дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Тобто, на даний час сторони остаточно не вирішили питання щодо місця знаходження дитини, а тому відсутні підстави для задоволення позову. Прохає відмовити у задоволені позову.
Позивачка в судове засідання не з'явилася, представниця позивачки надала заяву про розгляд справи за відсутності сторони позивачки (а. с. 71), в якій позовні вимоги підтримала в повному обсязі, на заперечувала проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач у судове засідання не з'явився, 23 вересня 2024 року представниця відповідача - адвокатка Шевцова В.В. повторно надала клопотання, в якому прохала зупинити провадження у справі та проводити розгляд справи за відсутності сторони відповідача (а. с. 72-73 та на звороті). Натомість, 09 вересня 2024 року протокольною ухвалою у судовому засіданні було відмовлено у задоволенні даного клопотання, яке вже надходило до суду 09 вересня 2024 року.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши фактичні обставини справи письмовими доказами, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Судом встановлено, що сторони з 24 вересня 2011 року перебувають у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 (а. с. 8). Сторони від шлюбу мають малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а. с. 9).
Копією Акту від 26 липня 2024 року, підтверджується, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у АДРЕСА_1 з 24 травня 2024 року по теперішній час (а. с. 60).
Водночас, суд наголошує на тому, що стороною відповідача вживаються дії, направлені на затягування розгляду справи, в тому рахунку шляхом подання клопотань, які вже були предметом розгляду в межах цієї справи. З цих підстав суд вважає доцільним розглянути вказану справу за наявними матеріалами справи та ухвалити судове рішення з урахуванням якнайкращих інтересів дитини.
Згідно з вимогами ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Таке право кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дитину до її повноліття, який закріплений в у ст. 51 Конституції України, а також у ст. 180 Сімейного кодексу України та гарантується Державою, в свою чергу, ст. 15 СК України чітко регламентовано, що сімейні обов'язки не можуть бути перекладені на іншу особу.
Відповідно до вимог ст. ст. 18, 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Україною, Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Приписами ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, а батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Положеннями ч. 1 ст. 3 Конвенції ООН, ч. ч. 7, 8 ст. 7 СК України визначено, що при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини і, тим більше, при захисті одного із основних прав дитини - права на утримання.
Такий висновок також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що викладено у постанові від 30 квітня 2020 року у справі № 283/1309/17.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів судом враховується стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів. При визначенні розміру аліментів суд враховує вимоги щодо мінімального розміру аліментів, який не може бути менший ніж 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що передбачено ч. 2 ст. 182 СК України. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Приписами ч. ч. 1, 2 ст. 80 СК України визначено, що аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі; розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Законом України від 09 листопада 2023 року № 3460-IX «Про державний бюджет України на 2024 рік», з 01 січня 2024 року, встановлено прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років у розмірі - 3196 гривень.
З матеріалів справи вбачається, що малолітньому ОСОБА_3 на час розгляду справи виповнилось 3 повних роки.
Враховуючи, що відповідач перебуває у працездатному віці, суд вважає, що він спроможний сплачувати позивачці аліменти на утримання малолітнього сина.
Враховуючи вищевикладене, оскільки батьки зобов'язані у рівній мірі забезпечувати дитину усім необхідним, суд вважає, що відповідач зобов'язаний утримувати дитину до досягнення ним повноліття. Через те, що відповідач матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, суд доходить висновку про можливість стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів на утримання малолітнього сина у розмірі 1/4 від усіх його доходів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 30 травня 2024 року, тобто із дня звернення із позовом до суду, і до досягнення дитиною повноліття, що є об'єктивним, необхідним, достатнім та справедливим розміром стягнення аліментів з урахуванням встановлених у справі обставин.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
Суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір на підставі приписів ст. 141 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 80, 180, 182, 191 СК України, ст. ст. 141, 258, 259, 263-265, 268, 279, 353, 430 ЦПК України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) про стягнення аліментів - задовольнити.
Стягувати із ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на утримання малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 від усіх його видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи стягнення з 30 травня 2024 року, і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь Держави судовий збір у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок.
Допустити негайне виконання рішення суду у частині стягнення аліментів за один місяць.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня отримання учасниками справи його копії.
Рішення суду набирає законної сили протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня отримання його копії учасниками справи, якщо не буде оскаржено у встановленому законом порядку.
Суддя А.І. Приваліхіна