Справа № 204/1056/24
Провадження № 2/204/1683/24
(заочне)
19 вересня 2024 року м. Дніпро
Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська, у складі:
головуючого - судді Приваліхіної А.І.,
за участю секретаря судового засідання - Єрмак Д.О.,
представниці позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення,
31 січня 2024 року КП «Дніпроводоканал» ДМР звернулося до суду із зазначеним позовом до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 із вимогою про стягнення заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення (а. с. 1-3).
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідно до державної програми забезпечення населення України послугами водопостачання та водовідведення КП «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради надає послуги водопостачання та водовідведення споживачам. Між КП «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради та ОСОБА_2 встановлені фактичні відносини з приводу надання послуг, згідно з рішенням Дніпровської міської ради № 526 від 20 квітня 1995 року «Про розподіл платні за надання населенню комунальних послуг, споживачам, переданим на обслуговування КП «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради», абоненту відкрито особовий рахунок. Споживачі зобов'язані оплатити послуги, якщо вони фактично користується ними. Відсутність договору сама по собі не може бути підставою для звільнення споживачів від оплати комунальних послуг. Відповідно до розрахунку сума заборгованості за надані послуги водопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 , де відповідальним квартиронаймачем є ОСОБА_2 , якій відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 , станом на 31 серпня 2023 року, складає 50753 гривні 83 копійки. Вказана заборгованість утворилась за період з квітня 2013 року по серпень 2023 року. Відповідно до Довідки про склад сім'ї та зареєстрованих осіб у житловому приміщені за вказаною адресою, зареєстрована ОСОБА_2 та інші члени сім'ї, а саме ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , яких в рамках діючого законодавства слід вважати солідарними боржниками, оскільки останні користуються нарівні з відповідальним квартиронаймачем усіма правами та обов'язками, що випливають з договору найму. Тому позивач вимушений звернутися із вказаним позовом до суду, в якому він прохає стягнути солідарно із відповідачів заборгованість по оплаті послуг водопостачання та водовідведення у розмірі 50753 гривні 83 копійки, з урахуванням 3 % річних у розмірі 927 гривень 24 копійки та інфляційного збільшення суми боргу у розмірі 7228 гривень 78 копійок, а всього 58909 гривень 85 копійок, які він прохає суд стягнути разом із судовим витратами по справі у розмірі 3028 гривень.
Ухвалою суду від 06 березня 2024 року у справі відкрито спрощене позовне провадження викликом сторін (а. с. 29), копія якої надіслана учасникам справи 06 березня 2024 року за вихідним № 6100/24вих/2/204/1683/24 (а. с. 30).
Представниця позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, прохала задовольнити, не заперечувала проти ухвалення заочного рішення.
Відповідачі в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином (а. с. 106,107,108), про причини неявки суд не відомі.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням кожен окремо та в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог та, спираючись на вимоги ст. ст. 223, 247, 280 ЦПК України, ухвалив заочне рішення.
Судом встановлено, що предметом господарської діяльності позивача КП «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради є, зокрема, надання послуг водопостачання та водовідведення, про що зазначено у п. 2.2.1 Статуту Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради (нова редакція), затвердженого рішенням міської ради від 22 березня 2023 року № 72/35 (а. с. 13 та на звороті).
Відповідно до довідки про склад сім'ї або зареєстрованих осіб у житловому приміщенні/будинку від 05 вересня 2023 року, у квартирі АДРЕСА_2 зареєстровані ОСОБА_2 (з 20 січня 1994 року), ОСОБА_3 (з 20 січня 1994 року) та ОСОБА_4 (з 02 жовтня 2006 року) (а. с. 5), а відтак відповідачі є споживачами послуг КП «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради за вказаною адресою.
Згідно з вимогами ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до вимог ст. ст. 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Нормами ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Приписами п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Приписами ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Нормою ст. 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
Нормами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Приписами ст. 549 ЦК України визначено поняття неустойки. Так, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нормами ст. 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Крім того, вимогами ч. 4 ст. 319 ЦК України визначено, що власність зобов'язує.
Відповідно до вимог п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач - це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Відповідно до ст. 541 ЦК України (солідарне зобов'язання) солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках встановлених договором або законом, зокрема, у разі неподiльностi предмета зобов'язання.
У статті 67 Житлового кодексу Української РСР закріплено, що плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Відповідно до ч. 3 ст. 9 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлi споживача, користуються нарiвнi зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Згідно з вимогами п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Таким чином, суд вважає встановленим той факт, що сторони знаходилися у фактичних договірних відносинах, згідно з якими позивач надавав відповідачам послуги з водопостачання та водовідведення, а відповідачі була зобов'язані сплачувати за ці послуги грошові кошти відповідно до норм та тарифів, що діяли у відповідний період.
Відповідно до вимог ст. 22 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.
З розрахунку заборгованості по особовому рахунку № НОМЕР_1 вбачається, що за період з квітня 2013 року по червень 2018 року заборгованість складає 15521 гривня 38 копійок (а. с. 9-10).
З розрахунку заборгованості по особовому рахунку № НОМЕР_2 вбачається, що за період з липня 2018 року по серпень 2023 року включно загальна сума заборгованості відповідачів перед КП «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради по оплаті послуг з водопостачання та водовідведення з урахуванням 3% річних та інфляційного збільшення складає 58909 гривень 85 копійок, з яких: сума основного боргу - 50753 гривні 83 копійки, інфляційне збільшення суми боргу - 7228 гривень 78 копійок, 3% річних - 927 гривень 24 копійки (а. с. 11-12).
Таким чином судом встановлено, що відповідачами було порушено право позивача на отримання плати за послуги з водопостачання та водовідведення.
Отже, враховуючи межі заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по оплаті послуг з водопостачання та водовідведення у розмірі 50753 гривні 83 копійки, інфляційні витрати у розмірі 7228 гривень 78 копійок, 3% річних - 927 гривень 24 копійки.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому з відповідачів на користь позивача повинно бути стягнуто судовий збір у розмірі 3028 гривень.
При зверненні до суду з вказаною позовною заявою позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 3028 гривень за подання позовної заяви, через що з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1009 гривень 34 копійки з кожного, виходячи із розрахунку 3028/3.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 5, 10-11, 60, 76-80, 89, 128, 141, 213-215, 258, 265, 268, 354-355 ЦПК України,
Позовні вимоги Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради (49001, м. Дніпро, вул. Троїцька, буд. 21-А; ЄДРПОУ 03341305) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ) та ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 ) про стягнення заборгованості по оплаті послуг водопостачання та водовідведення - задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради заборгованість по оплаті послуг з водопостачання та водовідведення з урахуванням 3% річних та інфляційного збільшення у розмірі 58909 (п'ятдесят вісім тисяч дев'ятсот дев'ять) гривень 85 (вісімдесят п'ять) копійок, з яких 50753 (п'ятдесят тисяч сімсот п'ятдесят три) гривні 83 (вісімдесят три) копійки сума основного боргу, 927 (дев'ятсот двадцять сім) гривень 24 (двадцять чотири) копійки 3% річних та 7228 (сім тисяч двісті двадцять вісім) гривень 78 (сімдесят вісім) копійок інфляційне збільшення.
Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради судовий збір у розмірі 1009 (одна тисяча дев'ять) гривень 34 (тридцять чотири) копійки з кожного.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 30 днів зо дня його проголошення або протягом 30 днів зо дня отримання учасниками справи його копії.
Рішення суду набирає законної сили протягом 30 днів зо дня його проголошення або протягом 30 днів зо дня отримання учасниками справи його копії, якщо не буде оскаржено у встановленому законом порядку.
Заочне рішення може бути переглянуте Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська за письмовою заявою відповідачів протягом двадцяти днів зо дня отримання ними копії рішення.
Суддя А.І. Приваліхіна