Справа № 617/1007/15-к
Провадження № 1-кп/948/43/24
08.10.2024 Машівський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Машівка кримінальне провадження № 42014220000000413 від 14 серпня 2014 року стосовно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Таранівка Зміївського р-ну Харківської обл., громадянина України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з вищою освітою, неодружений, військовослужбовець, не депутат, раніше не судимий,-
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 365, ч. 2 ст.189 КК України,
у жовтні 2022 року до Машівського районного суду Полтавської області з Вовчанського районного суду Харківської області відповідно до розпорядження Голови Верховного Суду №2/0/9-22 від 08.03.2022 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» на підставі статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» надійшло кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.189, ч. 2 ст. 365 КК України, та ОСОБА_7 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 365 КК України, яке автоматизованим розподілом судової справи між суддями визначене для розгляду судді ОСОБА_8 (а.с. 119-121 т.7).
У подальшому, на підставі розпорядження керівника апарату Машівського районного суду Полтавської області від 12 червня 2023 року, у зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_8 , здійснено повторний автоматизований розподіл цього кримінального провадження та його передано на розгляд судді ОСОБА_1 , яка своєю ухвалою від 13.06.2023 року призначила підготовче судове засідання (а.с.124-144 т.7).
05.12.2023 суд виділив з кримінального провадження № 1-кп/948/108/22 (справа № 617/1007/15-к) матеріали за обвинуваченням ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 189, ч.2 ст.365 КК України, в окреме провадження. Оголосив розшук обвинуваченого ОСОБА_7 (а.с.225 т.7).
Ухвалою від 31.01.2024 суд призначив судовий розгляд кримінального провадження (а.с.2 т.8).
Відповідно до обвинувального акта від 28.05.2015 року ОСОБА_6 , перебував на службі в органах внутрішніх справ згідно з наказом ГУ МВС України в Харківській області №243о/с від 04.07.2013 на посаді дільничного інспектора міліції відділення міліції (с. Старий Салтів) Вовчанського РВ ГУ МВС України в Харківській області (далі - Вовчанський РВ), мав спеціальне звання лейтенанта міліції.
Відповідно до функціональних обов'язків ОСОБА_6 вимагає від громадян і службових осіб припинення злочину або адміністративного правопорушення, а також дій, які перешкоджають здійсненню повноважень міліції, законній діяльності громадян; доставляє до РВ і затримує на строк до трьох годин осіб, які вчинили адміністративне правопорушення, з метою його припинення згідно із законодавством України, якщо вичерпані інші заходи впливу; затримує і доставляє до органів внутрішніх справ відповідно до законодавства України осіб, які підозрюються в скоєнні злочину або ухиляються від виконання кримінального покарання чи адміністративного арешту, а також осіб, відносно яких запобіжним заходом обрано взяття під варту; застосовує заходи фізичного впливу, спеціальні засоби та вогнепальну зброю в порядку, встановленому Законом України «Про міліцію», тощо.
У зв'язку з цим, в силу займаної посади і відповідно до Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 № 565-XII та Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» від 23.12.1993 № 3781-ХІІ ОСОБА_6 являється працівником правоохоронного органу, наділений службовими повноваженнями.
При реалізації зазначених вище повноважень відповідно до ст. 19 Конституції України як службова особа правоохоронного органу ОСОБА_6 зобов'язаний був діяти лише на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, законами України та інших діючих нормативно-правових актів, у тому числі і керівних документів МВС України.
Відповідно до вимог ст.ст. 12,13,14 Закону України «Про міліцію»:
міліція має право застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і вогнепальну зброю у випадках і в порядку, передбачених цим Законом;
застосуванню сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї повинно передувати попередження про намір їх використання, якщо дозволяють обставини. Без попередження фізична сила, спеціальні засоби і зброя можуть застосовуватися, якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров'ю громадян чи працівників міліції;
у разі неможливості уникнути застосування сили вона не повинна перевищувати міри, необхідної для виконання покладених на міліцію обов'язків і має зводитися до мінімуму можливості завдання шкоди здоров'ю правопорушників та інших громадян. При завданні шкоди міліція забезпечує подання необхідної допомоги потерпілим в найкоротший строк;
про застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів, вогнепальної зброї, а також про будь-які ушкодження або смерть, які спричинені особі внаслідок застосування працівником міліції заходів фізичного впливу, спеціальних засобів, вогнепальної зброї, працівник міліції негайно та письмово доводить до відома безпосереднього начальника для сповіщення прокуророві;
працівники міліції мають право застосовувати заходи фізичного впливу, в тому числі прийоми рукопашного бою, для припинення правопорушень, подолання протидії законним вимогам міліції, яка здійснюється із застосуванням сили щодо працівників міліції або інших осіб, якщо інші способи були застосовані та не забезпечили виконання покладених на міліцію обов'язків;
працівники міліції мають право застосовувати наручники, гумові кийки, засоби зв'язування, сльозоточиві речовини, світлозвукові пристрої відволікаючої дії, пристрої для відкриття приміщень і примусової зупинки транспорту, водомети, бронемашини та інші спеціальні і транспортні засоби, а також використовувати службових собак у таких випадках:
1) для захисту громадян і самозахисту від нападу та інших дій, що створюють загрозу їх життю або здоров'ю;
2) для припинення масових безпорядків і групових порушень громадського порядку,
3) для відбиття нападу на будівлі, приміщення, споруди і транспортні засоби, незалежно від їх належності, або їх звільнення у разі захоплення;
4) для затримання і доставки в міліцію або інше службове приміщення осіб, які вчинили правопорушення, а також для конвоювання і тримання осіб, затриманих і підданих арешту, взятих під варту, якщо зазначені вище особи чинять опір працівникам міліції або якщо є підстави вважати, що вони можуть вчинити втечу чи завдати шкоди оточуючим або собі;
5) для припинення масового захоплення землі та інших дій, що можуть призвести до зіткнення груп населення, а також діянь, які паралізують роботу транспорту, життєдіяльності населених пунктів, посягають на громадський спокій, життя і здоров'я людей;
6) для припинення опору працівникові міліції та іншим особам, які виконують службові або громадські обов'язки по охороні громадського порядку і боротьбі із злочинністю;
7) для звільнення заложників.
Вид спеціального засобу, час початку та інтенсивність його застосування визначаються з урахуванням обстановки, що склалася, характеру правопорушення і особи правопорушника.
В порушення зазначених вимог законодавства ОСОБА_6 вчинив злочини у сфері службової діяльності та проти власності за наступних обставин.
Так, ОСОБА_6 в період з 01.08.2014 по 02.08.2014 знаходився разом зі старшим Інспектором з охорони громадського порядку Вовчанського РВ лейтенантом міліції ОСОБА_7 та інспектором патрульної служби групи патрульної служби Вовчанського РВ сержантом міліції ОСОБА_9 , які за дорученнями начальника Вовчанського РВ №№ 37, 38 від 01.08.2014 несли службу з охорони громадського порядку в смт. Старий Салтів Вовчанського району Харківської області та пересувалися на службовому автомобілі ВАЗ-2107, д.р.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_9 , мали при собі зброю та спеціальні засоби - наручники та гумовий кийок.
Близько 01 год. 00 хв. 02.08,2014 вказані особи помітили мотоцикл з коляскою К-750, д.р.з. НОМЕР_2 , який рухався від кафе «Чарівниця» по вул. Перемоги в смт. Старий Салтів по автодорозі Вовчанськ-Харків у напрямку м. Харкова під керуванням ОСОБА_4 з пасажирами ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .
В цей час у ОСОБА_6 та ОСОБА_7 виник спільний злочинний умисел, спрямований на заволодіння грошових коштів ОСОБА_4 шляхом вимагання та перевищення службових повноважень.
Для цього ОСОБА_6 і ОСОБА_7 попередньо домовилися та вирішили, в порушення зазначених вимог законодавства та своїх службових обов'язків, без законних підстав наздогнати та зупинити мотоцикл з коляскою К-750, д.р.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 з пасажирами ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , під виглядом пред'явлення водієві, начебто, порушений правил дорожнього руху.
РеалІзуючи вказаний спільний злочинний умисел, зазначені службові особи, користуючись наданою їм владою, явно перевищуючи свої службові повноваження, пересуваючись вказаним службовим автомобілем, безпідставно впродовж близько 10 хвилин переслідували мотоцикл з ОСОБА_4 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 при цьому будь-яких вимог щодо здійснення зупинки від працівників міліції водієві мотоциклу не надходило, спеціальні звукосвітлові сигнали на автомобілі були вимкнені. Після зупинки мотоциклу біля входу до будівлі Старосалтівського селищного відділення міліції Вовчанського РВ, розташованого по АДРЕСА_2 , біля нього зупинилися ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_12 на вказаному службовому автомобілі.
ОСОБА_6 , продовжуючи діяти умисно та протиправно, явно виходячи за межі наданих йому прав та повноважень, вийшов з вказаного автомобілю та разом з ОСОБА_7 направився до ОСОБА_4 , який сидів на мотоциклі. В подальшому ОСОБА_6 разом з ОСОБА_7 , безпідставно, явно порушуючи вказані вимоги законодавства та свої службові повноваження, без законних підстав руками зіштовхнули ОСОБА_4 з мотоциклу, від чого останній впав та лобом вдарився об тверду поверхню землі.
Продовжуючи умисні протиправні дії-, явно виходячи за межі наданих повноважень та діючи за попередньою з ОСОБА_7 злочинною змовою, ОСОБА_6 , за відсутності для того будь-яких правових підстав надягнув на ОСОБА_4 , який лежав на землі животом до низу, спеціальний засіб - наручники в положення - руки за спину та наніс йому близько 3 ударів гумовим кийком в область спини та ліктьового суглобу правої руки. У цей час ОСОБА_7 також наніс лежачому на землі Супрунову близько 4 ударів передньою частиною стопи лівої ноги в область спини, лівого плеча та передпліччя лівої руки.
В подальшому, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_7 , використовуючи своє службове становище працівника міліції, ОСОБА_6 висловив ОСОБА_4 вимогу передати йому грошові кошти в сумі 1000 гривень за уникнення ним відповідальності за, начебто, непідкорення вимогам працівників міліції про зупинку транспортного засобу, на якому пересувався ОСОБА_13 , тобто з погрозою обмеження прав, свобод та законних інтересів потерпілого ОСОБА_4 .
Після того, як ОСОБА_4 не погодився передати вказані грошові кошти, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 близько 01 год, 30 хв. 02.08.2014 змусили ОСОБА_4 , руки якого були застебнуті в наручники в положенні назад, сісти на заднє сидіння службового автомобіля ВАЗ-2107, після чого вони прослідували до домоволодіння ОСОБА_4 , розташованого по АДРЕСА_2 , де останній мешкав зі своїми батьками - ОСОБА_14 та ОСОБА_15 .
Близько 01 год. 40 хв. 02.08.2014, перебуваючи за вказаною адресою, продовжуючи реалізовувати спільний злочинний умисел, направлений на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_7 продовжував протиправно утримувати застебнутого в наручники ОСОБА_4 в салоні вказаного автомобіля.
В цей час ОСОБА_6 викликав за двір домоволодіння, батька ОСОБА_4 - ОСОБА_14 , якому повідомив неправдиву інформацію про те, що ОСОБА_4 порушив правила дорожнього руху, внаслідок чого вчинив дорожньо-транспортну пригоду, у зв'язку з чим висунув вимогу передати йому грошові кошти в сумі 1000 гривень за звільнення та уникнення ОСОБА_4 від будь-якої відповідальності.
Вказані неправдиві дані та погрози обмеження прав, свобод та законних інтересів потерпілого ОСОБА_14 сприйняв за реальні обставини, в зв'язку з чим, погодившись з дружиною ОСОБА_15 , вирішив віддати грошові кошти працівникам міліції.
Приблизно о 02 год. 00 хв. 02.08.2014 ОСОБА_14 за вказівкою ОСОБА_6 сів до службового автомобілю ВАЗ-2107, на якому разом зі своїм сином та працівниками міліції приїхав до будівлі ІНФОРМАЦІЯ_2 , де ОСОБА_6 , використовуючи своє службове становище працівника міліції, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_7 , шляхом вимагання отримав від ОСОБА_14 грошові кошти в сумі 1000 грн.
Після отримання грошових коштів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 звільнили з наручників ОСОБА_4 та віддали йому мотоцикл.
Вказаними умисними протиправними діями ОСОБА_16 , вчиненими спільно та за попередньою змовою з ОСОБА_7 , відповідно до висновку судово-медичного експерта Вовчанського РВ ХОБСМЕ №58-ВЛ/15 від 21.04.2015 ОСОБА_4 спричинені наступні тілесні ушкодження; садно в області правого ліктьового суглоба по згинальній поверхні ближче до внутрішньої поверхні, дві гематоми в області лоба, синці в ділянці спини праворуч і ліворуч в області лопаточних областей, лопаток, синець по задній поверхні правого плеча, по синцю в поперековій області праворуч і ліворуч, які по ступеню тяжкості являються легкими тілесними ушкодженнями.
Також, внаслідок умисних протиправних дій ОСОБА_6 настали суспільно небезпечні наслідки у вигляді порушення гарантованих ст.ст. 28, 29, 33, 41 Конституції України прав ОСОБА_4 на повагу до його гідності, на свободу та особисту недоторканність, свободу пересування та права власності.
Крім того, вказаними протиправними діями ОСОБА_6 завдано істотної шкоди державним інтересам у виді підриву авторитету і престижу органів державної влади в особі органів внутрішніх справ, порушення встановленого сг. 19 Конституції України правового порядку в Україні, що грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 365 КК України - перевищення службових повноважень працівником правоохоронного органу, тобто умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав чи повноважень, що завдали істотної шкоди охоронюваним законом правам, інтересам окремих громадян, державним інтересам, що супроводжувалися насильством, застосуванням спеціальних засобів, болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування, та ч.2 ст.189 КК України - вимагання, тобто вимога передачі чужого майна з погрозою обмеження прав, свобод та законних інтересів потерпілого, вчинене за попередньою змовою групою осіб службовою особою з використанням свого службового становища.
07.10.2024 року захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_5 подав клопотання про звільнення обвинуваченого його від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, на підставі п.4 ч.1 ст. 49 КК України (а.с.101-103 т.8).
Обвинувачений в судове засідання не з'явився, захисник обвинуваченого надав довідку ІНФОРМАЦІЯ_3 від 23.09.2024 №12062, згідно з якою молодший лейтенант запасу ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , призваний ІНФОРМАЦІЯ_5 та направлений для проходження військової служби до складу команди В/ч НОМЕР_3 згідно з наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 від 03.07.2024 року №628 «Про призов військовозобов'язаних офіцерів запасу на військову службу під час мобілізації» з 03.07.2024 року (а.с.104-108 т.8), а також заяву обвинуваченого ОСОБА_6 про згоду на закриття кримінального провадження з підстав, передбачених п.4 ч.1 ст.49 КК України, в якій обвинувачений також повідомляє про обізнаність того, що така підстава закриття кримінального провадження є нереабілітуючою (а.с.109 т.8).
Прокурор в судовому засіданні не заперечував щодо задоволення клопотання захисника.
Потерпілий при вирішенні клопотання покладався на розсуд суду.
Заслухавши думки учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали провадження, суд дійшов наступних висновків.
Санкцією ч.2 ст.365 КК України, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Санкцією ч.2 ст.189 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років.
Відповідно до ст. 12 КК України вказані кримінальні правопорушення відносяться до тяжких злочинів.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло десять років - у разі вчинення тяжкого злочину.
Давність притягнення до кримінальної відповідальності полягає в тому що, якщо сплинув строк притягнення особи до кримінальної відповідальності з часу вчинення кримінального правопорушення, притягнення до кримінальної відповідальності неможливе, суд не може притягнути особу до кримінальної відповідальності, якщо було заявлено про застосування строків давності.
Як убачається з обвинувального акта, кримінальні правопорушення вчинені ОСОБА_6 02 серпня 2014 року, а отже відповідно до п.4 ч.1 ст.49 КК України десятирічний строк давності притягнення його до кримінальної відповідальності закінчився 02 серпня 2024 року.
При цьому, судом встановлено, що у матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які докази про умисне ухилення ОСОБА_6 від органів досудового розслідування чи суду, що є наслідком зупинення перебігу давності.
Згідно з п.1 ч.2 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Згідно з п.1-1 ч.2 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається судом з підстави, передбаченої пунктом 3-1 частини першої цієї статті.
В силу п. 3-1 ч. 1ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, крім випадків вчинення особливо тяжкого злочину проти життя чи здоров'я особи або злочину, за який згідно із законом може бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі.
Згідно з ч.7 ст. 284 КПК України,у разі якщо суд встановить наявність підстав для закриття кримінального провадження у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, суд на будь-якій стадії судового провадження зобов'язаний з'ясувати та врахувати думку обвинуваченого щодо закриття кримінального провадження.
Як вказує ч.1,4 ст. 286 КПК України, звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом. Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Враховуючи викладене, а також те, що обвинувачений та його захисник просили суд застосувати строки давності та закрити кримінальне провадження, оскільки з дня вчинення інкримінованого ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, які є тяжкими злочинами, минуло більше десяти років, обвинуваченому відомі підстави звільнення від кримінальної відповідальності та їх наслідки, він надав згоду на таке звільнення, суд вважає необхідним звільнити його від кримінальної відповідальності, закривши провадження на підставі п. 1-1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
У відповідності з вимогами ст.129 КПК України у разі постановлення ухвали про закриття кримінального провадження у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності заявлений у кримінальному провадженні цивільний позов по суті не вирішується, а тому позов ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про стягнення шкоди, завданої злочином (а.с.269-270 т. 3) потрібно залишити без розгляду. У такому випадку позивач вправі вирішити свої вимоги в порядку цивільного судочинства.
Долю речових доказів (а.с.222-229 т.3) суд вирішує відповідно до вимог ст.100 КПК України і вважає, що камуфльований одяг зеленого кольору (куртку, брюки), що належить ОСОБА_6 , який зберігається у кімнаті для зберігання речових доказів прокуратури Харківської області (вул. Богдана Хмельницького, 4, м.Харків) - повернути ОСОБА_6 за належністю; доручення начальника Вовчанського РВ № 38 від 01.08.2014, матеріали перевірки (висновок) Вовчанського РВ за фактом отримання травми ОСОБА_4 від 02- 04.08.2014 ЄО № 1902, які вилучені 22.05.2015 у Вовчанському РВ ГУ МВС України в
Харківській області в ході здійснення тимчасового доступу до речей і документів та які
зберігаються у матеріалах кримінального провадження - зберігати в матеріалах кримінального провадження; Журнал обліку виїзду службового автотранспорту Вочанського РВ, які вилучені 22.05.2015 у Вовчанському РВ ГУ МВС України в Харківській області в ході здійснення тимчасового доступу до речей і документів та які зберігаються в кімнаті для зберігання речових доказів прокуратури Харківської області (вул. Богдана Хмельницького, 4, м. Харків) - повернути до ГУНП в Харківській області за належністю.
Судові витрати відсутні.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 100, 284, 286, 369-372, 376 КПК України, суд,-
клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_5 про закриття кримінального провадження та звільнення обвинуваченого ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності на підставі пункту 4 ч.1 ст. 49 КК України - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 365 та ч.2 ст.189 КК України, на підставі п.4 ч. 1 ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Закрити кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42014220000000413 від 14 серпня 2014 року стосовно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 365, ч.2 ст.189 КК України, у зв'язку зі звільненням останнього від кримінальної відповідальності, на підставі п. 1-1 ч.2 ст. 284 КПК України.
Речові докази: камуфльований одяг зеленого кольору (куртку, брюки), що належить ОСОБА_6 , який зберігається у кімнаті для зберігання речових доказів прокуратури Харківської області (вул. Богдана Хмельницького, 4, м.Харків) - повернути ОСОБА_6 за належністю; доручення начальника Вовчанського РВ № 38 від 01.08.2014, матеріали перевірки (висновок) Вовчанського РВ за фактом отримання травми ОСОБА_4 від 02-04.08.2014 ЄО № 1902, які вилучені 22.05.2015 у Вовчанському РВ ГУ МВС України в
Харківській області в ході здійснення тимчасового доступу до речей і документів та які
зберігаються у матеріалах кримінального провадження - зберігати в матеріалах кримінального провадження; Журнал обліку виїзду службового автотранспорту Вочанського РВ, які вилучені 22.05.2015 у Вовчанському РВ ГУ МВС України в Харківській області в ході здійснення тимчасового доступу до речей і документів та які зберігаються в кімнаті для зберігання речових доказів прокуратури Харківської області (вул. Богдана Хмельницького, 4, м. Харків) - повернути до ГУНП в Харківській області за належністю.
Позов потерпілого ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про стягнення шкоди, завданої злочином - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Полтавського апеляційного суду через Машівський районний суд Полтавської області протягом семи днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1