07.10.24
22-ц/812/1069/24
Єдиний унікальний номер судової справи 487/8118/23
Номер провадження 22-ц/812/1069/24
Доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В.
Постанова
Іменем України
07 жовтня 2024 року місто Миколаїв
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:
головуючого Серебрякової Т.В.,
суддів: Коломієць В.В., Самчишиної Н.В.,
з секретарем судового засідання Горенко Ю.В.,
за участі відповідача ОСОБА_1 ,
переглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» рішення, яке ухвалено Заводським районним судом міста Миколаєва 15 травня 2024 року, під головуванням судді Афоніної С.М. в приміщені цього ж суду у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У листопаді 2023 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 19 серпня 2010 року між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк»), правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», і ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Своїм підписом у анкеті-заяві відповідач підтвердила, що підписана нею анкета-заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає договір про надання банківських послуг.
Також 19 серпня 2010 року ОСОБА_1 особисто підписала довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду».
Взятий на себе обов'язок банк виконав належним чином, в той час як позичальник ОСОБА_1 належним чином своїх договірних зобов'язань не дотримала, у зв'язку із чим станом на 17 липня 2023 року утворилась заборгованість за вказаним договором в загальному розмірі 42 472 грн. 85 коп., з яких: 34 750 грн. 76 коп. - заборгованість за кредитом та 7 722 грн. 09 коп. - заборгованість за відсотками.
Посилаючись на викладені обставини, АТ КБ «ПриватБанк» просило позов задовольнити, стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором від 19 серпня 2010 року у загальному розмірі 42 472 грн.85 коп., а також судові витрати у справі в сумі 2 684 грн.
Рішенням Заводського районного суду міста Миколаєва від 15 травня 2024 року позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за договором про надання банківських послуг б/н від 19 серпня 2010 року у розмірі 34 750 грн. 76 коп. та 2 211 грн. 60 коп. судового збору.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що між позивачем та відповідачем існують договірні правовідносини щодо повернення позичальником тільки основної суми кредиту, яка не сплачена позичальником в розмірі 34 750 грн. 76 коп. Доказів погоджених між сторонами розмірів відсотків за користування кредитними коштами позивачем не надано.
Не погодившись із судовим рішенням, АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення районним судом норм матеріального та процесуального права, просило рішення районного суду в частині відмови у стягненні процентів за користування кредитними коштами скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в цій частині.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовано тим, що районним судом безпідставно відмовлено у стягненні з відповідача відсотків за користування кредитом та не взято до уваги заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, підписану ОСОБА_1 19 серпня 2010 року, яка була додана до позовної заяви.
Крім того, 28 березня 2021 року відповідачем була підписана заява про приєднання до Умов та Правил надання послуг, копію якої відповідачем додано до апеляційної скарги.
Рішення в частині задоволених вимог про стягнення основної суми кредиту сторонами не оскаржується, а тому не є предметом апеляційного перегляду.
Згідно ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке.
Відповідно до частин 1,2,5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині таким вимогам не відповідає.
Так, вирішуючи спір таким чином, як викладено в оскаржуваному рішення, суд першої інстанції виходив з того, що сторони перебувають у правовідносинах, підставою виникнення яких є дійсний договір про надання банківських послуг. Позивачем надані належні докази стосовно заборгованості позичальника за основною сумою кредиту, але підстав для стягнення процентів за вищевказаним договором немає.
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду погоджується з встановленими судом першої інстанції обставинами та правовідносинами, проте його висновки щодо відмови у стягненні процентів та результату вирішення справи в цій частині, вважає неправильними, не обґрунтованими, виходячи з наступного.
Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року за №3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.
При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.
Частина 1 статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).
Так, за ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Договір, в тому числі і договір кредиту, є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
В силу ст.ст.509,525-526,598,610,611,622 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України.
Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості і виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Сторони по зобов'язанню повинні сприяти одна одній у належному його виконанні, а у разі виникнення труднощів у однієї із сторін - всіляко сприяти зменшенню збитків.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Особа, яка порушила зобов'язання (не виконала його, або виконала з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання) повинна нести негативні наслідки такої поведінки, а саме, сплатити в межах позовної давності неустойку і відшкодувати збитки.
При цьому, сторона не звільняється від виконання зобов'язання в натурі.
Зазначене у повній мірі стосується і кредитних зобов'язань, які не виконані належним чином.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України (в редакції, яка діяла на час укладення договору), за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно із ч.1 ст.1048 ЦК України (в редакції, яка діяла на час укладення договору) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
За правилами ч.1 ст.1049 і ст.1050 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві кредит у строк та порядок, що встановлені договором.
В разі несвоєчасного повернення коштів він не звільняється від обов'язку виконання зобов'язання, при цьому кредитодавець має право вимагати від позичальника достроково повернути всю суму кредиту та внести інші платежі, передбачені договором.
Згідно вимог ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, згідно умов договору та у строки передбачені цим договором.
За змістом ст.611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
З матеріалів справи убачається, що 19 серпня 2010 року ОСОБА_1 звернулась до ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого позивач, з метою отримання банківських послуг та підписала заяву без номеру, за умовами якої отримала кредитні кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. У подальшому кредитний ліміт банком неодноразово збільшувався та зменшувався (а.с.15,17).
При цьому, вказана заява дійсно не визначає базову ставку процентів за користування кредитом.
Разом з тим, матеріали справи містять довідку про умови кредитування з використання платіжної картки «кредитка Універсальна» 55 днів пільгового періоду, що підписана відповідачем 19 серпня 2010 року та яка містить, зокрема, процентну ставку за користування кредитом у розмірі 2.5% на місяць (30% річних) (а.с.20).
Зазначене свідчить про те, що позичальник з 19 серпня 2010 року була обізнана про вказані умови та прийняла їх.
Вимогами цивільного процесуального законодавства суд зобов'язаний установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Згідно вимог ЦПК України учасники справи мають передбачені процесуальним законом права і обов'язки.
Обов'язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.
Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову.
У випадку невиконання учасником справи його обов'язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник має усвідомлювати та несе ризик відповідних наслідків.
Ухвалюючи судове рішення у даній справі в частині відмови у стягненні процентів, суд першої інстанції помилково послався на те, що відсутні підстави вважати, що сторони протягом усього строку дії договору не обумовлювали у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати відсотків за користування кредитними коштами.
За таких обставин, висновок суду першої інстанції щодо відсутності доказів на погодження позичальника сплатити проценти за користування кредитними коштами не відповідає матеріалам справи, оскільки 19 серпня 2010 року сторони узгодили такі умови, а тому рішення в цій частині ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права.
В той же час, з розрахунку заборгованості, доданого банком до позовної заяви, вбачається, що станом на 14 березня 2022 року у позичальника ОСОБА_1 була відсутня заборгованість перед позивачем як за основним тілом кредиту, так і за процентами, та на картковому рахунку знаходились її власні кошти в сумі 1 276 грн. 78 коп. Спірна заборгованість виникла з 15 березня 2022 року по 17 липня 2023 року.
Між тим, з вищевказаного розрахунку заборгованості вбачається, що розраховуючи заборгованість по процентам банк в супереч умов договору з 01 квітня 2022 року застосовував ставку 20.4% річних (1.7 на місяць), а з 01 червня 2022 року - 40.8% річних (3.4 на місяць).
За такого, виходячи з узгодженої процентної ставки 2.5% на місяць, заборгованість відповідача за відсотками за спірний період складає 5 599 грн. 17 коп.
Водночас, при пред'явлені позову банк просив стягнути заборгованість з відповідача за відсотками в загальному розмірі 7 722 грн. 09 коп., а тому колегія суддів вважає, що у вказаній частині позовні вимоги слід задовольнити частково та з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість по процентам в межах позовних вимог у розмірі 5 599 грн. 17 коп.
Що стосується доданої до апеляційної скарги копії заяви про приєднання до Умов та Правил надання послуг від 28 березня 2021 року, то слід зазначити наступне.
Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п.4 ч.2 ст.43 ЦПК України учасники справи зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Згідно з ч.2 ст.83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Згідно з ч.3 ст.367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Надаючи апеляційному суду копію заяви про приєднання до Умов та Правил надання послуг від 28 березня 2021 року, яка містить підпис позичальника, банк не зазначив, які об'єктивні перешкоди надання цієї заяви були при поданні її до районного суду, як цього вимагає ЦПК України, тому колегія суддів не приймає її до уваги, при перегляді судового рішення.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі №488/1449/16-ц.
Отже, оскільки суд першої інстанції не звернув належної уваги на умови кредитного договору в частині сплати процентів, а тому неправильно визначив обсяг відповідальності позичальника ОСОБА_1 , то, на думку колегії суддів, судове рішення в частині відмови у стягненні процентів з відповідача ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, та є усі підстави для його скасування в цій частині у відповідності до п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України та ухвалення нового судового рішення про стягнення з позичальника на користь банку заборгованості за процентами в розмірі 5 599 грн. 17 коп., яка утворилась станом на 17 липня 2023 року.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до ч.ч.1,13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За такого, судове рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача судового збору слід змінити, збільшивши розмір стягнення з 2 211 грн. 60 коп. до 2 549 грн. 80 коп. (виходячи із розміру задоволених позовних вимог банку 95.00%).
Також з ОСОБА_1 користь АТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню 2 919 грн. 25 коп. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги на судове рішення (виходячи із розміру задоволених вимог апеляційної скарги 72.51%).
Керуючись ст.ст.367,374,376,381,382 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити частково.
Рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 15 травня 2024 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитними коштами - скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: 01001, місто Київ, вулиця Грушевського, буд. №1Д), заборгованість по процентам в розмірі 5 599 грн. (п'ять тисяч п'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 17 коп., яка утворилась станом на 17 липня 2023 року за кредитним договором від 19 серпня 2010 року.
Рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 15 травня 2024 року в частині визначення розміру судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції змінити.
Збільшити стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: 01001, місто Київ, вулиця Грушевського, буд. №1Д), суми судового збору з 2 211 (дві тисячі двісті одинадцять) грн. 60 коп. до 2 549 (дві тисячі п'ятсот сорок дев'ять) грн. 80 коп.
В іншій частині судове рішення залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: 01001, місто Київ, вулиця Грушевського, буд. №1Д), 2 919 (дві тисячі дев'ятсот дев'ятнадцять) грн. 25 коп. судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених ст.389 ЦПК України.
Головуючий Т.В. Серебрякова
Судді: В.В. Коломієць
Н.В. Самчишина
Повний текст судового рішення
складено 08 жовтня 2024 року