Справа № 126/320/22
Провадження №11-кп/801/1119/2024
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
03 жовтня 2024 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
за участі учасників провадження:
прокурора ОСОБА_6 в режимі відеоконференції,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 на ухвалу Тростянецького районного суду Вінницької області від 12 вересня 2024 року,
якою продовжено строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів - тобто до 10 листопада 2024 року включно
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителю АДРЕСА_1 ,
який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 187 КК України,
Короткий зміст судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_9 мотивовано тим, що термін утримання обвинуваченого під вартою спливає, останній обвинувачується у вчиненні злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років, може переховуватись від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілу, експертів у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що свідчить про неможливість запобігання ризикам, передбаченим ч.1 ст.177 КПК України, шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Ухвалою Тростянецького районного суду Вінницької області від 12 вересня 2024 року - задоволено клопотання прокурора та продовжено строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 60 (шістдесят) днів - тобто до 10 листопада 2024 року включно.
Обґрунтовуючи своє рішення, суд послався на те, що розгляд кримінального провадження не завершений, судом не досліджено висновок експерта за результатами експертизи, проведеної за клопотанням сторони захисту. Окрім цього, суд зазначив, що продовжують існувати ризики: ухилення обвинуваченого від суду, продовження вчинення кримінально караних дій, впливу на експертів. Будь-яких даних про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_9 більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, у судовому засіданні не було встановлено.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, що її подала
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 ставить питання про зміну обвинуваченому ОСОБА_9 запобіжного заходу на більш м'який у вигляді цілодобового домашнього арешту з електронним засобом контролю.
Свої вимоги мотивує тим, що ухвала суду є незаконна та необґрунтована, винесена без урахування всіх фактичних обставин справи, прокурором у судовому засіданні не доведено обставини для продовження найбільш суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з метою запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Також звертає увагу на те, що обвинувачений перебуває під вартою тривалий час, за час знаходження в СІЗО в нього погіршився стан здоров'я, тому він потребує комплексного медичного обстеження.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_6 заперечив щодо задоволення апеляційної скарги захисника, вважаючи ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою.
Захисник ОСОБА_7 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити в повному об'ємі.
Мотиви суду
Заслухавши доповідача, виступи учасників, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника обвинуваченого не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційних скарг.
Статтею 370 КПК України встановлено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Згідно з ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу .
За правилами ч.3 ст.199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, а також запобігання спробам переховування від органів слідства та суду, знищення чи спотворення речей чи документів, незаконного впливу на інших осіб, перешкоджання кримінальному провадженню, вчиненню інших правопорушень. Підставою ж застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити вищезазначені дії.
На переконання колегії суддів, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_9 , суд першої інстанції вказаних вимог кримінального процесуального закону дотримався та належно дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження строку тримання під вартою, а тому обґрунтовано дійшов висновків про існування обставин, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання обвинуваченого під вартою.
Що стосується доводів апеляційної скарги захисника про недоведеність продовження існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, то вони безпідставні з огляду на наступне.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний, обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Особливість запобіжних заходів полягає в тому, що вони застосовуються не за конкретну недобросовісну поведінку підозрюваного, обвинуваченого, а превентивно, як гарантія настання правосуддя в майбутньому. При цьому слід враховувати, що якась ймовірність того, що підозрюваний, обвинувачений зможе спробувати ухилитись від відповідальності, існує завжди.
Колегією суддів установлено, що ОСОБА_9 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 263, ч.4 ст. 187 КК України, одне з яких є особливо тяжким злочином, за вчинення якого передбачене основне покарання у виді позбавлення волі на тривалий термін.
Відповідно тяжкість обвинувачення та суворість можливого покарання для колегії суддів не є основною підставою для висновку про існування ризику переховування обвинуваченого від суду, оскільки апеляційний суд враховує обставини, які характеризують особу обвинуваченого, а саме те, що в ОСОБА_9 відсутні міцні соціальні зв'язки, стабільний дохід. Викладене переконує колегію суддів, що не перебуваючи під вартою, у обвинуваченого ОСОБА_9 буде наявна реальна можливість переховуватися від суду, впливати на експертів. При цьому відсутність стійких та тривалих трудових відносин, офіційного та постійного джерела доходу, а також відсутність міцних соціальних зв'язків підвищує ймовірність вчинення обвинуваченим ОСОБА_9 нових кримінальних правопорушень.
Доводи захисника про те, що до ОСОБА_9 можна застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з електронним засобом контролю, колегія суддів вважає такими, що не підлягають задоволенню, оскільки встановлені фактичні обставини кримінального провадження та дані про особу обвинуваченого самі по собі не дозволяють зробити висновок про те, що можливість уникнення ризиків, передбачених ст.177 КПК України, може бути досягнута шляхом застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді домашнього арешту. При цьому доводи захисника про недоведеність прокурором ризиків, які виправдовують необхідність продовження строку тримання під вартою, та можливість застосування альтернативного запобіжного заходу суперечливі, оскільки, застосування будь-якого запобіжного заходу без встановлення ризиків є процесуально незаконним.
Наразі фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_9 особливо тяжкого корисливого злочину, який згідно з пред'явленим обвинуваченням є насильницьким, свідчать про його підвищену суспільну небезпеку, що у сукупності із тяжкістю можливого покарання, а також даними про особу обвинуваченого, вказують на обґрунтованість продовження судом саме запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Стосовно доводів захисника про те, що за час знаходження в СІЗО в обвинуваченого ОСОБА_9 погіршився стан здоров'я, він потребує лікування, то колегія суддів зауважує, що будь - яких даних про те, що обвинувачений ОСОБА_9 за станом здоров'я на день розгляду апеляційної скарги не може утримуватись в умовах СІЗО та позбавлений належної медичної допомоги стороною захисту надано не було. Законодавством чітко визначений порядок обстеження та надання медичної допомоги особам, узятим під варту, і забезпечення виконання зазначеного порядку покладено саме на керівництво СІЗО. При цьому обвинувачений та захисник вправі оскаржувати у відповідному порядку дії, рішення або бездіяльність посадових осіб адміністрації ДУ «ВУВП№1» у випадках, коли не приймаються заходи щодо звернень обвинуваченого стосовно стану здоров'я та надання медичної допомоги. Таким чином, запобіжний захід у виді тримання під вартою не є завадою обвинуваченому ОСОБА_9 отримати медичну допомогу у разі погіршення стану його здоров'я.
Що ж стосується доводів про тривале перебування обвинуваченого під вартою, то з даного приводу колегія суддів зазначає про те, що при вирішенні питання щодо продовження ОСОБА_9 строку тримання під вартою суд першої інстанції правильно виходив не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків переховування обвинуваченого від суду, впливу на експертів, вчиненню інших кримінальних правопорушень. Разом з тим, колегія суддів звертає увагу суду першої інстанції на необхідність вживання всіх заходів, передбачених КПК України, для недопущення затягування розгляду вказаного кримінального провадження.
З огляду на значимі для даного провадження обставини, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі наявні відомості в матеріалах провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Істотних порушень вимог КПК України, які б перешкодили чи могли перешкодити суду постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не виявлено. Таким чином, підстав для скасування ухвали Тростянецького районного суду Вінницької області від 12.09.2024 за доводами, які викладені в апеляційній скарзі захисника, колегією суддів не встановлено.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 422-1 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 - залишити без задоволення.
Ухвалу Тростянецького районного суду Вінницької області від 12 вересня 2024 року - залишити без змін.
Відповідно до ч.4 ст.532 КПК України ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4