Ічнянський районний суд Чернігівської області
Провадження № 3/733/1388/24
Єдиний унікальний №733/2060/24
Постанова
Іменем України
08 жовтня 2024 року м.Ічня Ічнянський районний суд Чернігівської області
в складі: головуючого судді - Вовченка А.В.,
при секретарі - Мошенець Л.М. ,
особи стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення - ОСОБА_1 ,
розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Рожнівка Прилуцького району, зареєстрованого за та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , до 13.02.2024 року працював начальником відділу рекрутингу та комплектування ІНФОРМАЦІЯ_2
за ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
за участю: особи стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення - ОСОБА_1 ,
прокурора Прилуцької окружної прокуратури - Макотринського К.І.,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення № 384/2024 від 29.08.2024, О ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді начальника відділення рекрутингу та комплектування ІНФОРМАЦІЯ_3 , маючи військове звання «майор», будучи військовою посадовою особою та відповідно до до пп. «г» п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції» №1700-VII від 14.10.2014 року суб'єктом відповідальності за правопорушення, пов'язані з корупцією, у порушення вимог абзацу 1 ч.2 ст.45 Закону після припинення діяльності, пов'язаної з виконанням функцій держави, несвоєчасно, без поважних причин, подав, шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агенства з питань запобігання корупції, декларацію особи при звільненні (за період, не охоплений раніше поданими деклараціями), за формою, що визначається Національним агенством з питань запобігання корупції, а саме: подав таку декларацію 19.03.2024, хоча зобов'язаний був подати до 14.03.2024 року ,чим вчинив адміністративне правопорушення пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.172-6 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.172-6 КУпАП, визнав повністю, у скоєному щиро розкаявся. Пояснив, що невчасно подав декларацію, оскільки у нього була поважна причина - хвора матір.
Прокурор в судовому засіданні просив визнати винуватим ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1ст.172-6 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн.
Оцінивши досліджені докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП- несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Окрім визнання своєї провини ОСОБА_1 , факт вчинення ним вказаного адміністративного правопорушення підтверджується протоколом № 383/2024 про вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією від 29.08.2024 року, письмовими поясненнями ОСОБА_1 , витягом з наказу про призначення від 22.08.2023 року та витягом з наказу про звільнення ОСОБА_1 від 13.02.2024 року, копією функціональних обов'язків заступника начальника РТЦК та СП - начальника відділення рекрутингу та комплектування ІНФОРМАЦІЯ_4 , копією декларації ОСОБА_1 , поданої 19.03.2024 року.
Згідно зіст.68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про запобігання корупції» правопорушення, пов'язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.
Суб'єкти декларування - особи, зазначені у підпункті "б" пункту 1, частини першої статті 3 цього Закону, інші особи, які зобов'язані подавати декларацію відповідно до цього Закону.
Відповідно до підпункту «г» п.1 ч.1 ст.3 Закону, суб'єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є військові посадові особи Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України та інших утворених відповідно до законів військових формувань, крім військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, курсантів вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, курсантів факультетів, кафедр та відділень військової підготовки.
ОСОБА_1 , як офіцер відділення рекрутингу та комплектування, є суб'єктом на якого поширюється дія цього Закону.
Згідно ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та ст.3 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі Статуту), затвердженого Законом України №548-XIV від 24.03.1999, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із оборонною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховуються громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Відповідно до вимог ст.ст.3,11,12,16,125,126 згаданого Статуту та ст.ст.2,3 наведеного Закону, ОСОБА_1 є військовослужбовцем Збройних Сил України державним службовцем, який уповноважений на виконання функцій держави. При цьому, він зобов'язаний
свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, знати й зразково виконувати свої службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених їй за посадою, сумлінно вивчати військову справу, виконувати накази командирів (начальників), бути готовим до виконання завдань, пов'язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військові посадові особи - це військовослужбовці, які обіймають штатні посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або які спеціально уповноважені на виконання таких обов'язків згідно із законодавством.
Згідно наказу №267 о/с від 22.08.2023 майора ОСОБА_1 , призначеного наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (по особовому складу) від 16 серпня 2023 року №529 на посаду начальника відділення рекрутингу і комплектування ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Відповідно до функціональних обов'язків заступник начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 - начальник відділення рекрутингу та комплектування ІНФОРМАЦІЯ_4 зобов'язаний керувати та брати участь у розробці плануючих облікових та звітних документів, проектів наказів та розпоряджень, організовувати та проводити навчання особового складу відділення рекрутингу з питань відбору на військову службу за контрактом, організовувати та контролювати роботу відділення рекрутингу щодо відбору кандатдатів на військову службу за контрактом та військових навчальних закладів Міністерства оборони.
Диспозицією ч.1 ст. 172-6 КУпАП передбачена відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Таким чином, ОСОБА_1 , будучи офіцером відділення рекрутингу та комплектування ІНФОРМАЦІЯ_4 та суб'єктом, на який поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції» без поважних причин, несвоєчасно подав до Національного агентства з питань запобігання корупції декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування після припинення діяльності, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
Згідно з даних наявних в матеріалах справи, ОСОБА_1 подав декларацію при звільненні (за період, не охоплений раніше поданими деклараціями) лише 19.03.2024 року о 12 год.12 хв.
Твердження ОСОБА_1 про те , що декларацію він не подав вчасно через хворобу матері нічим не підтверджені.
Судом не встановлено порушення фундаментальних прав і свобод ОСОБА_1 під час складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Отже всебічно, повно, неупереджено й безпосередньо з'ясувавши всі обставини встановлені під час судового розгляду, перевіривши їх доказами, отриманими на підставі змагальності сторін та свободи у доведеності їх переконливості, дослідженими в судовому засіданні в їх сукупності й оціненими з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності й взаємозв'язку, суд дійшов до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, передбаченого ст. 172-6 ч.1 КУпАП, знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду та підтверджується наявними в матеріалах справ письмовими доказами, а дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковано за ч. 1 ст.
172-6 КУпАП, як несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи при звільненні (за період , не охоплений раніше поданими деклараціями).
При накладенні стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу ОСОБА_1 , ступінь його вини та майновий стан: ОСОБА_1 не працює та не є інвалідом.
Обставин, що згідно ст. 34 КУпАП пом'якшують відповідальність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності судом не встановлено.
Обставин, що згідно ст.35 КУпАП обтяжують відповідальність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності судом не встановлено.
Відповідно до положень ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
На підставі вищевикладеного, з урахуванням особи, майнового стану, ступеню вини, відсутності обставин, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, а також характеру та суспільної небезпеки вчиненого ним правопорушення, суд вважає, що на ОСОБА_1 необхідно накласти стягнення у вигляді штрафу, в межах санкції ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, що є достатньою мірою відповідальності з метою його виховання, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.
Застосування ст.22 КУпАП є неможливим, оскільки це суттєво знижує ефективність протидії корупції, дозволяє правопорушнику уникнути передбаченої Законом відповідальності.
Більше того, факт вчинення правопорушення, пов"язаного з корупцією не може визнаватись малозначним, оскільки його вчинення порушує встановлені антикорупційним законодавством вимоги, заборони та обмеження, посягає на порядок реалізації особами таких органів, наданої їм влади та посадових повноважень, дискредитує органи влади та місцевого самоврядування. Протидія корупційним та пов"язаним з корупцією проявам, створення атмосфери суспільного неприйняття таких вчинків на сьогодні є винятково актуальними і принциповість під час призначення стягнення за порушення вказаної категорії справ буде істотно сприяти запобіганню злочинам у цій сфері.
Протидія корупційним та пов'язаним із корупцією проявам, створення атмосфери суспільного неприйняття таких вчинків на сьогодні є винятково актуальними, і принциповість під час призначення стягнення за порушення вказаної категорії буде істотно сприяти запобіганню злочинам у цій сфері.
Водночас, одним з основоположних принципів діяльності із запобігання і протидії корупції є невідворотність відповідальності за вчинення корупційних правопорушень, оскільки ці правопорушення несуть негативні наслідки, які можуть виявитися у підриві авторитету державних органів та органів місцевого самоврядування та зашкодити суспільним інтересам.
Разом з тим, в суспільстві не повинно бути сумнівів у порядності (доброчесності) публічної служби, тому за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, особа повинна нести відповідальність, передбачену Законом.
Положеннями ст. 40-1 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з правопорушника підлягає стягненню судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що з 01.01.2024 року складає 605,60 грн.
Доказів того, що ОСОБА_1 відноситься до осіб, які підлягають звільненню від сплати судового збору суду не надано, а відтак, з нього належить стягнути судовий збір у сумі 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок).
Керуючись ст.ст. 9, 23, 33-35, 36, 172-7, 221, 276, 277, 283, 284 КУпАП, Закону України «Про судовий збір»
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-6 ч.1 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави у розмірі п"ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п"ятдесят) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок).
Відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений ОСОБА_1 не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що у випадку несплати накладеного на нього штрафу у передбачений законом строк, до нього може бути застосовано подвійне стягнення штрафу в порядку ст. 308 КУпАП, тобто у випадку примусового виконання постанови суду.
Постанова може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду у десятиденний строк з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги .
Суддя А. В. Вовченко