Справа № 750/5853/24
Провадження № 2/750/1363/24
08 жовтня 2024 року м. Чернігів
Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:
судді - Рахманкулової І.П.,
секретаря - Мойсієнко К.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав,
Управління (служба) у справах дітей Чернігівської міської ради,
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Деснянського районного суду м. Чернігова з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав по відношенню до малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов'язків по вихованню дитини, а саме: не приймає участі у вихованні та утриманні дитини, не цікавиться станом його здоров'я, фізичним, моральним та духовним розвитком.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 квітня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.
В установлений судом строк відповідач відзив на позов не подав.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 27 червня 2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач у судове засідання не з'явилась, представник позивача надіслав до суду заяву про розгляд справи без його участі, вказавши, що позовні вимоги підтримує, просить суд їх задовольнити, а також не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи по суті повідомлений завчасно та належним чином, причин неявки суду не повідомив, заяв чи клопотань до суду не подав.
Управління (служба) у справах дітей Чернігівської міської ради надіслала до суду клопотання про розгляд справи без участі їх представника та просили прийняти рішення у справі з урахуванням якнайкращих інтересів дитини.
Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам статті 280 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Позивач та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 05 липня 2013 року розірвано (а.с. 13, 16-17).
Від даного шлюбу сторони мають малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 11).
Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 15 липня 2015 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісяця, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 23 червня 2015 року та до досягнення дитиною повноліття (а.с. 18-19).
Як вбачається з листа Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції № 39761 від 16 квітня 2024 року, заборгованості ОСОБА_2 по сплаті аліментів станом на 15 квітня 2024 року становить 201691 грн. 82 коп. (а.с. 32-33, 34, 35, 36, 37, 38, 39).
Відповідно до копії довідки № 374 від 05.10.2023, ОСОБА_3 навчається у Чернігівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 3 у 6-Б класі. За час навчання дитини батько жодного разу не цікавився у класного керівника навчальною діяльністю сина, його поведінкою у школі, не відвідував шкільні заходи (а.с. 14).
Згідно копії довідки № 95 від 29 вересня 2023 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 навчається в Комунальному позашкільному навчальному закладі «Дитячо-юнацька спортивна школа «Авангард» Чернігівської міської ради з 2018 року, є неодноразовим переможцем та призером чемпіонатів міста, має І юнацький розряд (а.с. 15).
Управління (служба) у справах дітей Чернігівської міської ради, як орган опіки та піклування, своїм висновком, затвердженим рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 22 липня 2024 року № 478, вважає за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав по відношенню до малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 71, 72).
Статтею 3 Конвенції про права дитини визначено, що у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 27 Конвенції про права дитини, держави -учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно положень ст. 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ч. 2 ст. 150 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України, батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Відповідно до пункту 16 Постанови № 3 Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
За таких підстав, враховуючи, що відповідач ухиляється від виконання обов'язків по вихованню малолітньої дитини, суд вважає за доцільне позбавити його батьківських прав відносно неї.
Також, у зв'язку з наявністю підстав для задоволення позову, позивачу мають бути відшкодовані понесені у справі судові витрати на правничу допомогу.
Право на правничу допомогу в Україні гарантовано статтею 59 Конституції України та статтею 15 ЦПК України.
За приписами статей 133, 137 ЦПК України витрати на правничу допомогу відносяться до судових витрат.
Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно із частинами першою, другою статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачу правничу допомогу надавав адвокат Кушнеренко Євген Юрійович на підставі договору № 240 про надання правової допомоги від 12 квітня 2024 року та ордеру серії СВ № 1085681 (а.с. 41, 44).
Згідно квитанції до прибуткового касового ордеру № 240 від 12 квітня 2024 року підтверджується сплата позивачем правової допомоги адвокату за договором про надання правової допомоги від 12.04.2024 в розмірі 14000 грн. (а.с. 43).
На підтвердження розміру вказаних витрат до позовної заяви надано акт виконаних робіт від 24 квітня 2024 року, підписаний адвокатом Кушнеренко Є.Ю. та ОСОБА_1 (а.с. 42).
Відповідно до частини другої статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно із частиною четвертою статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування понесених особою витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи із конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Вказані критерії застосовує Європейський Суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п.268).
Відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України, обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правничу допомогу, а саме: надано договір на правничу допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Така ж позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 372/1010/16-ц.
Оскільки позивачем документально підтверджено понесення витрат на оплату правничої допомоги, а тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені нею витрати на правничу допомогу у даній справі. Проте, враховуючи складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг та витрачений адвокатом час, виходячи з критерію розумності та співрозмірності, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача 5000 грн. витрат на правничу допомогу, вважаючи таку суму співмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи.
Також, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача належить стягнути судовий збір.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 280-282, 289, 354 ЦПК України, ч. 2, 5 ст. 150; ч. 2 ст. 157; ч. 2 ст. 164 Сімейного кодексу України, суд,-
позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) про позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 батьківських прав по відношенню до малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1211 грн. 20 коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору та 5000 грн. витрат на правничу допомогу.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення до Апеляційного суду Чернігівської області.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя