Справа № 945/689/24
Провадження № 2/489/1710/24
Іменем України
07 жовтня 2024 року м. Миколаїв
Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого судді Костюченко Г.С.,
із секретарем судового засідання Савковою К.А.,
за участі:
представника позивача ОСОБА_1 , яка приймає участь у розгляді справи в режимі відеоконференції,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
В березні 2024 року ТОВ «Коллект Центр» звернулось до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 52 197,82 грн., судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13 000,00 грн.
Як на підставу позовних вимог позивач вказує, що 25.06.2021 між ОСОБА_2 та ТОВ «Мілоан» був укладений договір про споживчий кредит № 101641256, відповідно до умов якого кредитодавець надав позичальнику грошові кошти в сумі 10 200,00 грн., а позичальник зобов'язався повернути кредит,сплатити проценти за користування кредитом та інші зобов'язання на умовах та в строки, передбачені договором. Позивач належним чином виконав свої зобов'язання, надавши позичальнику кредитні кошти, проте ОСОБА_2 свої зобов'язання за кредитним договором не виконувала, несвоєчасно та не в повному обсязі здійснювала повернення кредиту, внаслідок чого станом на 08.03.2024 утворилась заборгованість в розмірі 52 197,82 грн., з яких: 8 502,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 42 675,82 грн. - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги, 1020,00 грн. - заборгованість з комісії.
17.12.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу № 17/12-2021-62, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі до відповідача. В подальшому ТОВ «Вердикт Капітал» відступило права вимоги за боржників за кредитними договорами позивачу ТОВ «Коллект Центр» - відповідно до Договору відступлення права вимоги № 10-03/2023/01 від 10.03.2023, в тому числі за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_2 .
Посилаючись на викладене, ТОВ «Коллект Центр» звертається із даним позовом до суду.
Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 04.06.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.
20 червня 2024 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідача ОСОБА_3 , відповідно до якого позов визнали частково,в що заборгованість відповідачки складає 22 865,92 грн., що підтверджується реєстром боржників до договору факторингу від 17.12.2021 року, оскільки строк кредитування було продовжено до 07.11.2021 року, тому розрахунок вимог ТОВ «Мілоан» наданий по дату по дату закінчення строку кредитування. Стосовно вимог позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, відповідач вважає суму 13 000,00 гривень завищеною, та просить зменшити пропорційно задоволенню позову, а також просить стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.
Відповідно до письмових пояснень наданих представником позивача 15.07.2024 року позивач вважаєнарахування відсотків поза межами 60-денного строку, на який було продовжено строк кредитування, погоджено сторонами договору, стосовно заперечень відповідача про розмір витрат на правову допомогу позивач вказує що, відповідач не наводить обґрунтування неспівмірності витрат із складністю справи та не надає суду будь-яких доказів на підтвердження такої позиції. Твердження відповідача не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами. Отже, такі твердження є припущеннями. На вимогу представника відповідача про стягнення з позивача на користь відповідача ОСОБА_2 витрат на правову допомогу, представник позивача зазначає наступне: спір виник внаслідок протиправної поведінки відповідача, пов'язаної з тривалим невиконанням умов договору. Отже, стягнення витрат на правничу допомогу з позивача не можна вважати розумним, справедливим та таким, що відповідає засадам цивільного судочинства. Таким чином, витрати на правову допомогу, заявлені відповідачем є безпідставними, а їх розмір є завищеним та необґрунтованим. У зв'язку з чим, позивач просить відмовити відповідачу у задоволенні вимоги про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу або суттєво зменшити її розмір.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 ,яка приймає участь у режимі відеоконференції позовні вимоги підтримала, просила задовольнити у повному обсязі, заявлені вимоги відповідач про стягнення витрат на правничу допомогу вважала безпідставними та необґрунтованими, тому просила відмовити у їх задоволенні.
Відповідач та її представник у судове засідання не з'явились, від представника надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності, просив задовольнити позов частково у сумі 22 865,92 грн.,зменшити розмір витрат позивача на допомогу адвоката до 3000,00 грн., та стягнути з позивача на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу адвоката 5000,00 грн.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.
25.06.2021 між ОСОБА_2 та ТОВ «Мілоан» укладено договір пр. споживчий кредит № 101641256, відповідно до умов якого кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в сумі 10 200,00 грн. на 30 днів з 25.06.2021. Термін повернення кредиту і сплати комісії та процентів за користування кредитом - 25.07.2021. Проценти за користування кредитом - 3 825,00 грн., які нараховуються за ставкою 1,25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (а.с. 6-9).
Згідно п. 6.1 договору він укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.
Отже, підписанням договору позичальник підтвердила прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчила, що вона повідомлена у встановлений законом строк про всі умови, повідомлення про які необхідними відповідно до вимог чинного законодавства.
Сума позики була перерахована відповідачу ОСОБА_2 на її картковий рахунок, що підтверджується відомістю про щоденні нарахування та погашення (а.с. 12).
В зв'язку з тим, що відповідач лише частково здійснювала операції з погашення кредиту, виникла заборгованість, яка станом на 08.03.2024 становить 52 197,82 грн., з яких: 8 502,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 42 675,82 грн. - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги, 1020,00- заборгованість з комісії. Вказане підтверджується розрахунком заборгованості (а.с. 16).
Пунктом 1.5.2 Договору, Додатком №1 «Графік платежів» визначено обов'язок позичальника сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 3 825,00 грн. (ставка 1,25 % за кожен день користування кредитом), комісію за надання кредиту в розмірі 1 020 грн. (п. 1.2. договору). Пунктом 2.3. Договору визначено умови пролонгації (продовження) строку кредитування на пільгових умовах (п.п. 2.3.1.1.) і на стандартних (базових) умовах (п.п. 2.3.1.2.).
Пункт 2.3.1.2. Договору визначає максимальний період пролонгації строку кредиту на стандартних (базових) умовах - 60 днів, тому з врахуванням зупинення стандартної пролонгації у зв'язку з дією пільгової пролонгації в періоди з 15.08.2021 по 29.08.2021 та з 31.08.2021 по 29.09.2021 (абзац 3 п. 2.3.1.2.) строк кредитування було продовжено до 07.11.2021 (20 днів з 26.07.2021 по 14.08.2021 + 1 день 30.08.2021 + 39 днів з 30.09.2021 по 07.11.2021).
17.12.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу № 17/12-2021-62, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі до відповідача (а.с. 17-19).
10.03.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено Договір № 10-03/2023/01 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до якого позивач набув права вимоги, в тому числі, до ОСОБА_2 за вищевказаним кредитним договором (а.с. 23-26).
Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №17/12-2021-62 від 17.12.2021 року ТОВ «Мілоан» відступив ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до боржника ОСОБА_2 , загальна сума заборгованості становить 22 865,92 грн., яка складається з 8 502,00 грн. - тіло кредиту, 13 343,92 грн., - заборгованість по процентам, 1 020,00 грн. - заборгованість по комісії.
Позивачем наданий розрахунок вимог ТОВ «Вердикт Капітал» станом на 10.03.2023 року, в якому сума заборгованості ОСОБА_2 становить 52 197,82 грн., та складається з 8 502,00 грн. - тіло кредиту, 13 343,92 грн., - заборгованість по процентам, 1 020,00 грн. - заборгованість по комісії,нарахованих за період з 17.12.2021 по 23.02.2022 року, тобто поза межами пролонгованого строку повернення кредиту згідно п.п. 2.3.1.2.
Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Згідно із ст.638 цього Кодексу, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно із ст.ст. 1046, 1049 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути надана розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України).
Законом України «Про електронну комерцію» встановлено порядок укладення договорів в мережі, визначено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Таким чином, між сторонами досягнуто згоду щодо всіх істотних умов договору позики, який оформлений сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги по суті - це договірна передача зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
Частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Положеннями частини першої статті 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Судом встановлено факт невиконання належним чином зобов'язань по поверненню кредитних коштів відповідачем.
Позивач, посилаючись на прострочення боржником виконання грошового зобов'язання, просить суд стягнути з нього відсотки за 69 календарних днів (17.12.2021 - 23.02.2022) у розмірі 29 331,90 грн.
Разом з тим, визначаючи належність правових підстав для стягнення з відповідача суми відсотків за 69 календарних днів, суд враховує наступне.
Кредитний договір було укладено 25.06.2021 року, строк дії якого 30 днів, тобто до 25.07.2021 року, в подальшому договір було пролонговано до 07.11.2021 року. Позивачем в розрахунку зазначено суму відсотків за період з 17.12.2021 по 23.02.2022 тобто за межами строку дії договору.
Відповідно до ч.1 ст.1048 та ч.1 ст.1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором. Отже, припис абзацу 2 ч.1 ст.1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
З аналізу зазначених норм матеріального права слідує, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно ч.2 ст.1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Зазначена правова позиція викладена Великою палатою Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц.
Таким чином, новий кредитор позивач відповідно до ст.1048 ЦК України має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.
За таких обставин правові підстави для стягнення з відповідача суми відсотків за 69 календарних днів (17.12.2021 - 23.02.2022) у розмірі 29 331,90 грн. - відсутні. Відповідно позовні вимоги ТОВ «Коллект Центр» підлягають частковому задоволенню - в частині стягнення заборгованості в загальному розмірі 22 865,92 грн.
При вирішенні питання про стягнення витрат на правничу допомогу, суд виходить з наступного.
Відповідно до частин першої, пункту 1 частини третьої статті 133 та частин першої - третьої статті 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано суду:
- копію договору про надання правової допомоги від 02.01.2023, укладеного між АО «Лігал Ассістанс» та ТОВ «Коллект Центр»;
- копію заявки про надання юридичної допомоги № 977 від 13.03.2024;
- копію платіжної інструкції № 413000008 від 09.02.2024 про оплату витрат на правничу допомогу в розмірі 51 000,00 грн.;
- витяг з акту № 2 про надання юридичної допомоги від 08.01.2024.
Відповідачем було заявлено вимогу про стягнення з позивача на користь ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником відповідача надано суду:
- копію договору про надання правової допомоги від 01.04.2024, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2
- протокол визначення бажаного клієнтом результату надання правової допомоги від 18.06.2024 року.
- копію платіжної інструкції від 29.06.2024 про оплату витрат на правничу допомогу в розмірі 2 500,00 грн.;
Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений статтею 141 ЦПК України. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги тривалість розгляду справи, складність справи, час, витрачений адвокатом на виконання адвокатських робіт (наданих послуг), фактичну участь представника позивача та представника відповідача при розгляді даної справи, суд вважає, що вимоги про стягнення витрат на оплату професійної правничої допомоги у даній справи підлягають частковому задоволенню, а саме стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн., а також стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн.
Враховуючи те, що витрати ОСОБА_2 на правничу допомогу визначено в сумі 3000 грн., суд проводить взаєморозрахунок та з урахуванням взаєморозрахунку стягує з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Коллект Центр» витрати на правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн.
Оскільки позовні вимоги задоволено частково (43,8 %), відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1326,26 грн.
Керуючись статтями 4, 19, 141, 263-265 ЦПК України, суд -
вирішив:
Позовні вимоги ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за договором про споживчий кредит № 101641256 від 25.06.2021 у розмірі 22 865,92 грн. (п'ятдесят двадцять дві тисячі вісімсот шістдесят п'ять гривень 92 копійки), яка складається із: заборгованість за тілом кредиту - 8 502,00 грн., заборгованість за процентами - 13 343,92 грн., заборгованість з комісії - 1020,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000, 00 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судовий збір в сумі 1 326,26 грн. (одна тисяча триста двадцять шість гривень 26 коп.).
Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Відомості про учасників справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: м. Київ, вул. Мечнікова, 3, оф.306;
відповідач ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя Г.С.Костюченко
Повний текст судового рішення складено «08» жовтня 2024 року.