Справа № 951/494/24Головуючий у 1-й інстанції Гриновець О.Б.
Провадження № 33/817/722/24 Доповідач - Ваврів І.З.
Категорія - ч.1 ст. 130 КУпАП
08 жовтня 2024 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Ваврів І.З.
з участю:
розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника особи, що притягнута до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , адвоката Головацького В.Ф. на постанову Козівського районного суду Тернопільської області від 10 вересня 2024 року,
Постановою Козівського районного суду Тернопільської області від 10 вересня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП і застосовано відносно нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 (дві тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (тридцять чотири тисячі) гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Як визнав суд, 16.06.2024 року о 19 год. 32 хв. на вул. Грушевського в селищі Козова Тернопільської області водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Opel Zafira», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запахом алкоголю з порожнини рота, поведінка, яка не відповідає обстановці. Від проходження огляду на місці зупинки та такого в медичному закладі відмовився у встановленому законом порядку. Від керування транспортним засобом відсторонений. Такими діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисник особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, адвокат Головацький В.Ф. просить постанову суду в частині позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортним засобом скасувати.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що суд першої інстанції не забезпечив індивідуальний характер відповідальності ОСОБА_1 , з урахуванням того, що він працює водієм автотранспортних засобів у ТОВ “Зеніт Транссервіс» і здійснює, в тому числі, міжнародні перевезення вантажів.
Також просить врахувати, що безальтернативне призначення покарання за санкцією ч.1 ст. 130 КУпАП у виді позбавлення права керування транспортними засобами, у випадку обвинувачення в порушенні п.2.5 ПДР України нарівні із обвинуваченням у випадку перебування особи у стані алкогольного сп'яніння, є несправедливим та не надає можливості індивідуалізувати відповідальність особи.
Вказує, що застосування такої санкції до ОСОБА_1 позбавляє його основного джерела свого доходу та роботи взагалі, що є непропорційним та становить надмірний індивідуальний характер для нього.
Особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Головацький В.Ф. до апеляційного суду не з'явились, хоча належним чином повідомлялись про дату, час та місце судового розгляду. Натомість захисником, на електронну адресу апеляційного суду скеровано клопотання за змістом якого захисник не заперечує щодо можливості розгляду справи без його участі та участі ОСОБА_1 ..
Відповідно до ст.294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
Дослідивши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, приходжу до висновку, що слід відмовити у задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Згідно вимог ст.ст.245, 251, 252, 280 КпАП України суд повинен повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною дана особа в його вчиненні.
Перевіркою матеріалів справи в ході апеляційного розгляду встановлено, що суд першої інстанції дотримався вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винуватості ОСОБА_1 в порушенні правил дорожнього руху і вчиненні адміністративного правопорушення.
Як вбачається зі змісту оскарженої постанови судом першої інстанції належним чином перевірені всі обставини справи, а висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчинені правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП України, ґрунтуються на наявних та доведених належним чином, досліджених в судовому засіданні доказах.
Постанова Козівського районного суду Тернопільської області від 10 вересня 2024 року в частині факту вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, ОСОБА_1 та його захисником не оскаржується, а тому в силу ч.7 ст.294 КУпАП України перегляду в апеляційному порядку в цій частині не підлягає.
Що стосується доводів апелянта про призначення ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.1 ст.130 КУпАП у вигляді штрафу, без позбавлення права керування транспортними засобами, то такі доводи суд вважає безпідставними з огляду на наступне.
Отримуючи посвідчення водія, яке надає право на керування транспортними засобами, ОСОБА_1 фактично взяв на себе обов'язок знати і неухильно дотримуватись вимог Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху, тобто на ОСОБА_1 , як на водія транспортного засобу, яке визнано законодавством джерелом підвищеної небезпеки, покладено обов'язок неухильно дотримуватись правил дорожнього руху.
Частиною 1 статті 130 КУпАП України передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Санкцією ч.1 ст.130 КпАП України для водіїв передбачено єдиний та безальтернативний вид стягнення, такий як штраф в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Крім того, Законом України від 16.02.2021 року № 1231-ІХ заборонено застосування статей 21 та 22 КУпАП України до правопорушень, передбачених ст.130 КУпАП України, а саме - передача матеріалів на розгляд громадської організації або трудового колективу, звільнення від адміністративної відповідальності за малозначністю правопорушення.
Чинним законодавством не передбачив можливості призначення стягнення у виді штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами за вчинення правопорушення передбаченого ч.1 чт.130 КУпАП, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Апеляційний суд, з урахуванням вищенаведеного, вважає, що стягнення у виді штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік накладене на правопорушника з дотриманням вимог ст.33 КУпАП України та відповідає характеру вчиненого правопорушення, особі порушника, ступеню його вини та є необхідним і достатнім для досягнення визначеної ст.23 КУпАП України мети виховного впливу та запобігання вчиненню ОСОБА_1 нових правопорушень.
При цьому, суддя місцевого суду, як вбачається із оскаржуваної апелянтом постанови, під час розгляду матеріалів адміністративної справи досліджував і клопотання адвоката щодо можливості не позбавляти ОСОБА_1 права керування транспортним засобом, але з урахуванням всіх обставин вчиненого адміністративного правопорушення, не вбачав підстав для його задоволення.
З урахуванням наведеного, приходжу до висновку, що постанова Козівського районного суду Тернопільської області від 10 вересня 2024 року відносно ОСОБА_1 є законною та обґрунтованою, а тому підстав для зміни оскаржуваного судового рішення у справі з мотивів наведених стороною захисту, апеляційний суд не вбачає.
Керуючись ст.294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - адвоката Головацького В.Ф. залишити без задоволення, а постанову Козівського районного суду Тернопільської області від 10 вересня 2024 року щодо ОСОБА_1 - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя