Дата документу 04.09.2024 Справа № 331/1800/24
ро
Єдиний унікальний №331/1800/24 Слідчий суддя в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/807/418/24 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянула 04 вересня 2024 року в м.Запоріжжя в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах власника майна ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 29 травня 2024 року, якою накладено арешт на майно шляхом заборони відчуження, користування та розпорядження, яке належить підозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , а саме на всі банківські рахунки (розрахункові, карткові, депозитні тощо) та індивідуальні сейфи, відкриті на його ім'я в АТ КБ «ПриватБанк» (МФО 305299, ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), а також на всі грошові кошти, які на них знаходяться; зобов'язано АТ КБ «ПриватБанк» надати повну інформацію слідчому відділу УСБУ в Запорізькій області про всі банківські рахунки (розрахункові, карткові, депозитні тощо) та індивідуальні сейфи на які накладено арешт, а також зазначити всі суми грошових коштів, які на них знаходяться та арештовані,
за участю прокурора ОСОБА_8 ,
власника майна - ОСОБА_7 в режимі відеоконференції (EASYCON),
представника власника майна ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 в режимі відеоконференції (EASYCON),
слідчого - ОСОБА_9 .
Представник власника майна ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 29 травня 2024 року, якою накладено арешт на майно шляхом заборони відчуження, користування та розпорядження, яке належить підозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , а саме на всі банківські рахунки (розрахункові, карткові, депозитні тощо) та індивідуальні сейфи, відкриті на його ім'я в АТ КБ «ПриватБанк» (МФО 305299, ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), а також на всі грошові кошти, які на них знаходяться; зобов'язано АТ КБ «ПриватБанк» надати повну інформацію слідчому відділу УСБУ в Запорізькій області про всі банківські рахунки (розрахункові, карткові, депозитні тощо) та індивідуальні сейфи, на які накладено арешт, а також зазначити всі суми грошових коштів, які на них знаходяться та арештовані.
Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що при дослідженні матеріалів, доданих до клопотання, слідчий суддя дійшов висновку, що органом досудового розслідування, відповідно до ч.2 ст.173 КПК України, доведено наявність правових підстав для накладення арешту на майно, через що клопотання підлягає задоволенню.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_6 просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна.
В обґрунтування своєї скарги апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною, оскільки викладені у ній висновки не відповідають фактичним обставинам кримінального правопорушення, та не містить достатніх мотивів і належного обґрунтування.
Вказує, що ухвалу постановлено без виклику в судове засідання власника майна, його представника та розгляд клопотання слідчого про арешт майна здійснено за їх відсутності.
Зазначає, що слідчий суддя при постановленні оскаржуваної ухвали обґрунтування в цілому помістив в єдине речення. Посилання, мотиву, або обґрунтування, що стало підставою для накладення арешту на майно, оскаржувана ухвала не містить, увесь її зміст зводиться до цитування положень статей кримінального процесуального законодавства.
На думку апелянта, висновки суду про те, що органом досудового розслідування доведено наявність правових підстав для накладення арешту - не узгоджується із фактичними обставинами кримінального провадження, оскільки не підтверджуються доказами, долученими до клопотання про арешт майна та відповідно дослідженими суддею під час судового розгляду.
Водночас, апелянт зазначає, що формальна вказівка слідчого у клопотанні про те, що арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання не може слугувати достатньою законною підставою для арешту майна, оскільки, слідчим жодним чином не доведено достатніх обставин вважати, що існують ризики передбачені ч.11 ст.170 КПК України.
Звертає увагу, що стороною обвинувачення не надано жодного доказу на користь обґрунтованості накладення арешту на майно, не зазначено та не доведено існування жодного ризику.
Також, апелянт зауважує, що долучені матеріали до клопотання про накладення арешту на майно складаються із витягу з ЄРДР та повідомлення ОСОБА_7 про зміну раніше повідомленої підозри, що об'єктивно не може слугувати достатніми доказами для накладення арешту на всі банківські рахунки особи.
Апелянт звертає увагу, що банківський рахунок, відкритий в АТ КБ "ПРИВАТБАНК" на ім'я ОСОБА_7 та грошові кошти, які перебувають на зазначеному вище арештованому банківському рахунку, отримані ОСОБА_7 виключно в законний спосіб та мають статус «заробітної плати», яка в свою чергу повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім'ї.
Крім того, адвокат зауважує, що втручання у права фізичної особи на мирне володіння її майном, зокрема, обмеження можливості використання банківських рахунків очевидно не є співрозмірним завданням даного кримінального провадження, є невиправданим засобом та надмірно обтяжливим, а з огляду на не доведення слідчим існування законних правових підстав для арешту банківських рахунків та наявних на них коштів є завідомо незаконним.
Згідно з ухвалою слідчого судді, слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням, погодженим із прокурором який здійснює процесуальне керівництво, про арешт майна по кримінальному провадженню №22024080000000399 від 11 березня 2024 року за підозрою ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.1 ст.111-2 КК України, а також ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.27 ч.2 ст.28 ч.1 ст.111-2 КК України.
В обґрунтування клопотання зазначено таке.
Слідчим відділом УСБУ в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22024080000000399 від 11 березня 2024 року за підозрою ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.1 ст.111-2 КК України, а також ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.27 ч.2 ст.28 ч.1 ст.111-2 КК України.
Так, 21 лютого 2024 року першим заступником Генерального прокурора винесено постанову про доручення здійснення досудового розслідування кримінальних правопорушень іншому органу досудового розслідування, якою здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42022110000000475 від 30 листопада 2022 року за підозрою ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_7 , ОСОБА_19 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.1 ст.111-2, ОСОБА_20 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.27 ч.2 ст.28 ч.1 ст.111-2 КК України, ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.27 ч.2 ст.28 ч.1 ст.111-2 КК України, а також за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.110-2, ч.2 ст.111, ч.2 ст.366 КК України, визначено за слідчим відділом УСБУ в Запорізькій області.
11 березня 2024 року постановою прокурора, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №42022110000000475 від 30 листопада 2022 року, матеріали досудового розслідування за епізодами вчинення підозрюваними ОСОБА_7 , ОСОБА_10 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.1 ст.111-2 КК України, а також підозрюваними ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.27 ч.2 ст.28 ч.1 ст.111-2 КК України, виділені в окреме кримінальне провадження за №22024080000000399 від 11 березня 2024 року, відповідно до вимог ст.217 КПК України.
12 червня 2023 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.1 ст.111-2 КК України.
Повідомлення про підозру у відповідності до ст.135 КПК України направлено ОСОБА_7 за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , місцем роботи за адресою: ТОВ Глобал Дистрибюшин компані та адреса реєстрації підприємства: АДРЕСА_2 та вручено батьку - ОСОБА_21 для передачі сину.
15 червня 2023 року повідомлення про підозру вручено особисто ОСОБА_7 .
Враховуючи викладене, слідчий просить слідчого суддю накласти арешт на майно шляхом заборони відчуження, користування та розпорядження, яке належить підозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , а саме на всі банківські рахунки (розрахункові, карткові, депозитні тощо) та індивідуальні сейфи, відкриті на його ім'я в АТ КБ «ПриватБанк» (МФО 305299, ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), а також на всі грошові кошти, які на них знаходяться.
Заслухавши доповідь судді; власника майна ОСОБА_7 ; представника власника майна - адвоката ОСОБА_6 , які підтримали доводи апеляційної скарги; прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги; перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання задоволенню не підлягає, з таких підстав.
Відповідно до положень ч.1 ст.170 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно з вимогами ч.ч.2, 3 ст.170 КПК України, метою арешту майна є забезпечення збереження речових доказів (у цьому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу); спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
При вирішенні питання про арешт майна, слідчий суддя, відповідно до положень ч.2 ст.173 КПК України, повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
На думку колегії суддів, слідчий суддя при вирішенні питання про накладення арешту на майно, зазначене у клопотанні, дотримався вимог, передбачених ст.ст.172, 173 КПК України, дослідив додані до клопотання матеріали кримінального провадження, врахував правову підставу для арешту майна та обставини кримінального провадження.
Як убачається з матеріалів провадження, старший слідчий в ОВС 1-го відділення слідчого відділу УСБУ в Запорізькій області підполковник юстиції ОСОБА_9 , за погодженням з прокурором, який здійснює процесуальне керівництво прокурором відділу Запорізької обласної прокуратури - ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді із клопотанням про арешт майна, зі змісту якого убачається необхідність накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_7 на підставі п.3 ч.2 ст.170 КПК України, а саме з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
Клопотання слідчого містить необхідні для його розгляду відомості, передбачені ст.171 КПК України.
З матеріалів провадження убачається, що до клопотання додано витяг з ЄРДР за №22024080000000399 від 11 березня 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.1 ст.111-2 КК України, відомостями з яких, на думку органу досудового розслідування, підтверджується необхідність зазначеного арешту.
Оскільки матеріали кримінального провадження, зазначені у клопотанні як додатки, до суду апеляційної інстанції не надійшли, проте, як убачається з матеріалів провадження та оскаржуваної ухвали, слідчий суддя з ними ознайомлювався, колегією суддів ці матеріали були витребувані додатково для ознайомлення, що не суперечить вимогам чинного кримінального процесуального законодавства, в т.ч. положенням ст.132 КПК України.
З наявних матеріалів колегією суддів встановлено, що слідчим відділом УСБУ в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22024080000000399 від 11 березня 2024 року за підозрою ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.1 ст.111-2 КК України, а також ОСОБА_22 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.27 ч.2 ст.28 ч.1 ст.111-2 КК України.
21 лютого 2024 року першим заступником Генерального прокурора винесено постанову про доручення здійснення досудового розслідування кримінальних правопорушень іншому органу досудового розслідування, якою здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42022110000000475 від 30 листопада 2022 року за підозрою ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_7 , ОСОБА_19 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.1 ст.111-2 КК України, ОСОБА_20 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.27 ч.2 ст.28 ч.1 ст.111-2 КК України, ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.27 ч.2 ст.28 ч.1 ст.111-2 КК України, а також за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.110-2, ч.2 ст.111, ч.2 ст.366 КК України, визначено за слідчим відділом УСБУ в Запорізькій області.
11 березня 2024 року постановою прокурора, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №42022110000000475 від 30 листопада 2022 року, матеріали досудового розслідування за епізодами вчинення підозрюваними ОСОБА_7 , ОСОБА_10 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.1 ст.111-2 КК України, а також підозрюваними ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.27 ч.2 ст.28 ч.1 ст.111-2 КК України, виділені в окреме кримінальне провадження за №22024080000000399 від 11 березня 2024 року, відповідно до вимог ст.217 КПК України.
12 червня 2023 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.1 ст.111-2 КК України.
Повідомлення про підозру у відповідності до ст.135 КПК України направлено ОСОБА_7 за місцем проживання та роботи та адресою реєстрації підприємства, а також вручено його батькові - ОСОБА_21 .
15 червня 2023 року повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.1 ст.111-2 КК України вручено особисто ОСОБА_7 .
Повідомлення про заміну раніше повідомленої підозри від 16 травня 2024 року було вручено ОСОБА_7 17 травня 2024 року.
Представник ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 , при розгляді апеляційної скарги зазначив, що повідомлення про підозру вони не оскаржували, оскільки вважають, що в сучасних умовах цей інститут не є ефективним.
Враховуючи, що санкцією ч.1 ст.111-2 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої, слідчий обґрунтовано звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт майна, яке належить підозрюваному ОСОБА_7 .
В клопотанні слідчого зазначено, що досудовим розслідуванням встановлено, що підозрюваний ОСОБА_7 є клієнтом АТ КБ «ПриватБанк», в якому має відкриті банківські рахунки, на які може бути накладений арешт.
Матеріали провадження свідчать про те, що на час звернення з клопотанням та постановлення оскаржуваної ухвали потреби досудового розслідування виправдовували таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя та колегія суддів на цій стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у діях фізичної або юридичної особи, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
З огляду на обставини кримінального правопорушення, яке розслідується, та виходячи з матеріалів, доданих до клопотання (на які міститься посилання в ухвалі слідчого судді), слідчий належним чином та у відповідності до вимог ст.170-173 КПК України обґрунтував необхідність та можливість накладення арешту на вказане у клопотанні майно.
Колегія суддів вважає, що наявні матеріали вказують на те, що існує обґрунтованість підозри щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.1 ст.111-2 КК України; потреби досудового розслідування виправдовують втручання у право власності; без застосування заходу забезпечення кримінального провадження, про який ідеться в клопотанні, неможливо досягти дієвості цього кримінального провадження.
Твердження апелянта про неповноту з'ясування обставин справи судом та про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, є безпідставними, суперечать матеріалам провадження і змісту оскаржуваної ухвали слідчого судді.
В свою чергу, вказана ухвала слідчого судді містить всі відомості, передбачені ст.173 КПК України, та є належним чином вмотивованою, а доводи апелянта про протилежне суперечать змісту самої ухвали.
Те, що клопотання розглянуто слідчим суддею без повідомлення власника майна, висновків слідчого судді не спростовує і не свідчить про незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали.
Крім того, відповідно до вимог ч.2 ст.172 КПК України, розгляд клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
З матеріалів провадження убачається, що до клопотання були додані документи, необхідні і достатні для його розгляду, а доводи апелянта про протилежне суперечать матеріалам провадження.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, про те, що стороною обвинувачення не надано жодного доказу на користь обґрунтованості накладення арешту на майно, та не зазначено і не доведено існування жодного ризику, є непереконливими, з огляду на таке.
Відповідно до вимог п.3 ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається в т.ч. з метою конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.
В свою чергу, відповідно до ч.3 ст.132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що:1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Згідно з положеннями ч.5 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Оскільки, як зазначено вище, в цьому випадку доведено, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.1 ст.111-2 КК України, та що вказаний арешт необхідно накласти з метою конфіскації майна як виду можливого покарання, що в свою чергу узгоджується з вимогами п.3 ч.2 ст.170 КПК України та є необхідним задля виконання завдань кримінального провадження.
Обізнаність ОСОБА_7 про його підозру у вчиненні кримінального правопорушення, за яке передбачено додаткове покарання у виді конфіскації майна, може свідчити про те, що вищевказане майно може бути відчужене з метою унеможливлення його арешту та подальшої можливої конфіскації майна як виду покарання.
Колегія суддів вважає, що клопотання слідчого та додані до нього матеріали підтверджують, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання настанню будь-яких негативних наслідків, в тому числі відчуження майна, що може перешкодити кримінальному провадженню, у тому числі досягненню завдань кримінального провадження.
Перевіряючи доводи апелянта про те, що банківський рахунок відкритий в АТ КБ "ПРИВАТБАНК" на ім'я ОСОБА_7 та грошові кошти, які перебувають на зазначеному вище арештованому банківському рахунку, отримані ОСОБА_7 , виключно в законний спосіб та мають статус «заробітної плати», яка повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім'ї, колегія суддів звертає увагу на таке.
Частиною 10 ст.170 КПК України передбачено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
В свою чергу, відповідно до вимог п.3 ч.3 ст.170 КПК України, забороняється накладати арешт на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання" і статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки".
Оскаржуваною ухвалою не накладався арешт на кошти, що входять до вказаного переліку.
З матеріалів провадження та оскаржуваної ухвали також не убачається, що слідчий суддя наклав арешт на заробітну плату підозрюваного ОСОБА_7 .
На підтвердження інформації, що міститься в доданій до апеляційної скарги копії довідки від 03 червня 2024 року, виданій ОСОБА_7 директором та головним бухгалтером ТОВ «УТДК», щодо отримання підозрюваним заробітної плати в зарплатному проекті товариства АТ КБ «ПриватБАНК» на певний розрахунковий рахунок, в наявних матеріалах провадження відомостей немає, як і відомостей про те, що на вказаний у довідці рахунок дійсно надходили та на ньому знаходяться грошові кошти, що належать ОСОБА_7 , як його заробітна плата.
Відповідних клопотань щодо витребування додаткової інформації тощо від сторони захисту не надходило.
Будь-яких негативних наслідків від накладеного арешту, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів теж не встановлено.
Наявні в матеріалах провадження відомості дають обґрунтовані підстави вважати, що слідчим доведено необхідність накладеного арешту, а доводи апелянта про протилежне спростовуються матеріалами провадження.
Колегія суддів вважає, що слідчий суддя при розгляді клопотання повно і всебічно з'ясував обставини, які мають значення для прийняття законного і обґрунтованого рішення.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, правильності висновків слідчого судді не спростовують.
Порушень вимог кримінального процесуального законодавства з боку слідчого судді під час розгляду клопотання не убачається.
Окрім того, відповідно до вимог ч.1 ст.174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна тощо, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Прокурор у судовому засіданні зазначив, що в цьому кримінальному провадженні вже виконуються вимоги ст.290 КПК України.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та вмотивованою і підстав для її скасування, а відповідно і для задоволення поданої апеляційної скарги, не убачає.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які тягнуть скасування ухвали слідчого судді, при апеляційному розгляді не встановлено.
Керуючись ст.ст.407, 422 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 29 травня 2024 року, якою накладено арешт на майно шляхом заборони відчуження, користування та розпорядження, яке належить підозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , а саме на всі банківські рахунки (розрахункові, карткові, депозитні тощо) та індивідуальні сейфи, відкриті на його ім'я в АТ КБ «ПриватБанк» (МФО 305299, ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), а також на всі грошові кошти, які на них знаходяться; зобов'язано АТ КБ «ПриватБанк» надати повну інформацію слідчому відділу УСБУ в Запорізькій області про всі банківські рахунки (розрахункові, карткові, депозитні тощо) та індивідуальні сейфи на які накладено арешт, а також зазначити всі суми грошових коштів, які на них знаходяться та арештовані, залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4