Справа № 320/14585/24 Суддя (судді) першої інстанції: Парненко В.С.
07 жовтня 2024 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Аліменка В.О.,
суддів Бєлової Л.В., Кучми А.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 09 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому позивач просила суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (код ЄДРПОУ 42098368) щодо припинення 01.04.2017 виплати пенсії ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), відмови у поновленні виплати пенсії позивачу згідно її заяви від 17.10.2018;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368) поновити виплату пенсії з 17.10.2018 ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) нарахувати за період з 17.10.2018 по 01.03.2024 та виплатити нараховані, але не виплачені пенсійні виплати за період з 17.10.2018 по 01.03.2024 на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09 травня 2024 року позовну заяву в частині позовних вимог про визнання протиправними дій та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві поновити виплату пенсії з 17.10.2018 по 27.09.2023 року повернуто позивачеві на підставі частини другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання щодо строку звернення до суду.
Скаржник вказує на те, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення.
Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла до наступного висновку.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.04.2024 року позовну заяву залишено без руху та запропоновано у строк протягом десяти днів з дня отримання ухвали суду усунути недоліки адміністративного позову шляхом подання до суду обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску.
На виконання вимог вказаної ухвали ОСОБА_1 подала заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, яка обґрунтована тим, що про порушення своїх прав позивач дізналась після отримання відмови відповідача та відповідних розрахунків 20.03.2024 року.
Приймаючи рішення про повернення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено встановлений ч.2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України шестимісячний строк звернення до суду з вимогами починаючи з 17.102018 по 27.09.2024.
Надаючи правову оцінку зазначеним обставинам, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
За змістом ч. 1 ст. 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Відповідно до частини першої, другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Адміністративний позов ОСОБА_1 спрямований на захист права щодо поновлення виплати пенсії з 17.10.2018.
Позивач просить зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві поновити виплату пенсії з 17.10.2018 ОСОБА_1 нарахувати за період з 17.10.2018 по 01.03.2024 та виплатити нараховані, але не виплачені пенсійні виплати за період з 17.10.2018 по 01.03.2024 на користь ОСОБА_1 .
Водночас адміністративний позов був поданий до суду 28.03.2024 року.
Колегія суддів враховує, що зверненню до суду з цим позовом передувала заява представника позивачки про поновлення виплати пенсії до відповідача. У задоволенні такої заяви було відмовлено листом від 20.03.2024 року.
Питання, пов'язані з визначенням моменту, коли позивач повинен був дізнатися про порушення свого права на отримання соціальних виплат у належному, на його думку, розмірі, а також щодо впливу звернень до органів Пенсійного фонду України на обчислення строку звернення до суду, були предметом дослідження Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у справі № 240/12017/19.
Під час розгляду вказаної справи Верховний Суд у постанові від 31 березня 2021 року сформулював правову позицію, згідно з якою з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.
Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. У такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
Згідно з частиною п'ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Перевіряючи дотримання ОСОБА_1 строку звернення до суду з урахуванням вказаних висновків Верховного Суду, суд першої інстанції вірно зазначив, що позивачем пропущено строк звернення до суду, а той факт що на свою заяву про перерахунок пенсії позивач отримав відповідь у березні 2024 року не змінює часу, з якого вона повинна була або могла дізнатися про порушення свої прав.
З відповіді відповідача позивачка фактично дізналась про те, що на підставі рішення органу Пенсійного фонду України прийнято рішення про відмову у поновленні виплати пенсії згідно заяви ОСОБА_1 від 17.10.2018 року, тобто з вказаного можна зробити висновок, що позивачка знала про порушення своїх прав 17.10.2018 року.
Суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що правомірність дій Головного управління ПФУ в м. Києві щодо поновлення та виплати пенсії позивачу може бути перевірена судом виключно у разі подачі адміністративного позову у строк, передбачений частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Надання судом оцінки таким діям поза строками звернення до суду, навіть у разі, якщо формальною підставою для звернення з адміністративним позовом став лист органу Пенсійного фонду України про відмову в проведенні перерахунку соціальних виплат за вказаний період, не узгоджується з цілями запровадження процесуальних строків.
Верховний Суд у постанові від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19 наголосив на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами передбачено законом з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними певних процесуальних дій. Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
До того ж Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав звернула увагу на те, що за умови відсутності часових обмежень для звернення до суду за минулі періоди Пенсійний фонд України як центральний орган виконавчої влади був би позбавлений можливості реалізовувати покладені на нього завдання, зокрема здійснювати ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення; така ситуація не відповідала б принципу юридичної визначеності у правовідносинах щодо пенсійного забезпечення у солідарній системі.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись». Зокрема, поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових. Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.
Такі висновки викладені, зокрема, в постановах Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19 та від 26 травня 2021 року у справі № 320/1778/20.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що ОСОБА_1 пропустила строк звернення до суду без поважних причин.
Наслідки пропуску строку звернення до суду визначені у ст. 123 КАС України, яка зокрема передбачає, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно застосував ст.ст. 122, 123 КАС України та постановив законну і обґрунтовану ухвалу про повернення позовної заяви.
Доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в ухвалі суду від 09.05.2024 року і не можуть бути підставою для її скасування.
За правилами статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 122,123,315,316,321,322,325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 09 травня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржено у касаційному порядку.
Суддя-доповідач В.О. Аліменко
Судді Л.В. Бєлова
А.Ю. Кучма