07 жовтня 2024 року м. Дніпросправа № 404/11070/23
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),
суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України
на додаткове рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 26 червня 2024 року (суддя Павелко І.Л.)
у справі №404/11070/23
за позовом ОСОБА_1
до поліцейського взводу 1 роти 1 батальйону УПП в Кіровоградській області ДПП НПУ капрала поліції Лук'яненко Дмитра Андрійовича, ДПП Національної поліції України
про стягнення витрат на правничу допомогу,-
ОСОБА_1 звернулася до Кіровського районного суду м. Кіровограда з позовом до Поліцейського взводу 1 роти 1 батальйону УПП в Кіровоградській області ДПП НПУ капрала поліції Лук'яненка Дмитра Андрійовича, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, в якому просила скасувати постанову серії ГАБІ №451217, складеною поліцейським взводу 1 роти 1 батальйону УПП в Кіровоградській області ДПП НПУ капралом поліції Лук'яненко Дмитром Андрійовичем від 10.12.2023 року про притягнення до адміністративної відповідальності і накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення у вигляді штрафу на суму 850 грн за вчинення правопорушення передбаченого ст. 183 КУпАП, а провадження в справі закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Також позивачка просила стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_2 судові витрати по справі.
Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю складу адміністративного правопорушення в діях позивача, що свідчить про безпідставність прийняття оскаржуваної постанови.
Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 11 березня 2024 року позов задоволено. Визнано протиправною і скасовано постанову серії ГАБІ №451217 поліцейського взводу 1 роти 1 батальйону УПП в Кіровоградській області ДПП НПУ капрал поліції Лук'яненка Дмитра Андрійовича від 10.12.2023 про притягнення до адміністративної відповідальності і накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення у вигляді штрафу на суму 850 грн за вчинення правопорушення передбаченого ст. 183 КУпАП, а провадження в справі закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Додатковим рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 26 червня 2024 року заяву представника ОСОБА_1 адвоката Усатенко В'ячеслава Юрійовича про стягнення витрат на правничу допомогу задоволено. Стягнуто з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.
Суд, за встановлених у справі обставин, дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 3000,00 грн є обґрунтованим та співмірним.
Не погодившись з додатковим рішенням суду першої інстанції, Департамент патрульної поліції Національної поліції України подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Скаржник зазначає, що позивачка належним чином не обґрунтувала суму компенсації витрат на правову допомогу, яка б фактично відповідала дійсно наданим адвокатом послуг та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг та витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат.
Позивачка через свого представника подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити додаткове рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда без змін. Вважає вказане додаткове рішення законним та обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Також позивачка просить стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
Департамент патрульної поліції Національної поліції України подав заперечення, в яких просить задовольнити апеляційну скаргу, зазначивши, що останнім було проаналізовано судову практику та відповідно до такої практики гонорар за правничу допомогу у малозначних справах складає не більше 1000,00грн, в той час як судом стягнуто 3000,00 грн.
Дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність та обґрунтованість додаткового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Порядок розподілу судових витрат регламентований статтею 139 КАС України.
Частиною сьомою статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
За правилами ч.1, 3, 5 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Як вбачається з матеріалів справи, у позовній заяві міститься заява про подання доказів витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення рішення суду відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України.
16.03.2024 (після ухвалення рішення у цій справі 11.03.2024) між позивачкою та адвокатом укладена додаткова угода до договору про надання професійної правничої допомоги від 15.12.2023 і здійснена оплата правничої допомоги у повному обсязі. Того ж дня 16.03.2024 поштовим зв'язком на адресу Кіровського районного суду м. Кіровограда направлена заява про стягнення витрат на правничу допомогу.
Наведені обставини спростовують доводи відповідача в апеляційній скарзі щодо недотримання позивачкою вимог частини сьомої статті 139 КАС України.
По суті прийнятого судом першої інстанції додаткового рішення суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
За вимогами статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За змістом частин другої - п'ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Тобто, суд під час вирішення питання про розподіл судових витрат зобов'язаний оцінити подані учасником справи докази та обґрунтованість рівня витрат на правничу допомогу у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.
Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Суд, розглядаючи заяву про розподіл судових витрат та вирішуючи її по суті, має детально визначити чи підтверджуються вони документально (реально понесені) чи заявлених розмір відповідає визначеним приписами КАС України критеріям та чи є такі витрати співмірними зі складністю справи та здійсненими стороною діями під час розгляду спору.
Як зазначено Верховним Судом в постанові від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).
В спірному випадку, як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження виконання робіт представником позивача надано: договір про надання правничої допомоги від 15.12.2023, укладений між позивачкою та адвокатом Усатенко В.Ю.; додаткову угоду від 16.03.2024 до договору про надання правничої допомоги від 15.12.2023 згідно з умовами якої, сторони погодили вартість послуг, а саме: 3000 грн.
Факт сплати витрат на правничу допомогу підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру №59 від 16.03.2024 на суму 3000,00 грн.
За наведеного вище правового регулювання в контексті спірних відносин суд апеляційної інстанції вважає, що подані позивачкою зазначені вище документи не є достатніми доказами, які б підтверджували фактичне надання адвокатом послуг.
Так, частина 3 статті 134 КАС України містить вимогу, згідно якої розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Тобто з метою відшкодування витрат на професійну правничу допомогу згідно з умовами договору про надання правничої допомоги законодавець передбачає обов'язкову наявність доказів, які б підтверджували обсяг наданих послуг і виконаних робіт та їх вартість, незалежно від того, встановлений в договорі фіксований розмір гонорару чи ні.
Сам по собі договір, а також додаткова угода до нього свідчать лише про певну домовленість між клієнтом та адвокатом та узгодження послуг, які належить надати відповідно до укладеного договору, а не їх фактичне надання. Не є таким доказом і оплата позивачкою вказаної в договорі суми без документу, що містив би інформацію, які саме послуги надані адвокатом на відповідну суму, зокрема, ті, що пов'язані з розглядом цієї справи. Підписання адвокатом від імені позивачки заяв по суті справи також не може бути судом прийнятий як належний доказ надання позивачці послуг і виконаних робіт та їх вартості 3000,00 грн, оскільки не замінює документу, який би засвідчував факт надання адвокатом певних послуг в межах укладеного з позивачкою договору.
Виходячи з вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення на користь позивачки вказаної вище суми як понесених позивачкою витрат на професійну правничу допомогу, тому ухвалене судом першої інстанції додаткове рішення підлягає скасуванню відповідно до ст.317 КАС України.
З огляду на результати апеляційного перегляду додаткового рішення суду першої інстанції розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, згідно ст.134, 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України задовольнити.
Додаткове рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 26 червня 2024 року у справі №404/11070/23 скасувати.
Заяву представника ОСОБА_1 адвоката Усатенко В'ячеслава Юрійовича про стягнення витрат на правничу допомогу залишити без задоволення.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк
суддя Н.А. Бишевська
суддя Я.В. Семененко