17 вересня 2024 року м. Дніпросправа № 160/34364/23
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),
суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В.,
за участю секретаря судового засідання Поспєлової А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційні скарги представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2024 року (суддя В.В. Горбалінський)
у справі №160/34364/23
за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2
до Дніпровської міської ради
про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до суду із адміністративним позовом до Дніпровської міської ради, в якому просили:
- визнати протиправними дії Дніпровської міської ради щодо прийняття рішення Дніпровської міської ради від 20.07.2022 №109/25 про відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,0450 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
- визнати протиправним і скасувати рішення Дніпровської міської ради від 20.07.2022 №109/25 про відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,0450 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
- зобов'язати Дніпровську міську раду надати дозвіл ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,0450 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачам на праві спільної часткової власності належить об'єкт нерухомого майна, який розміщений за адресою: АДРЕСА_1 . Позивачі звернулись до відповідача із клопотанням про видачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки. 20.07.2022 відповідач рішенням №109/25 відмовив у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення вищезазначеної земельної ділянки. Позивачі вважають таке рішення протиправним, оскільки, як в ньому вказано, його ухвалено з урахуванням листів Головного архітектурно-планувального управління департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради, Департаменту правового забезпечення Дніпровської міської ради та з урахуванням законів України «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про автомобільні дороги», «Про місцеве самоврядування в Україні». В той же час земельне законодавство України у ч.7 ст.118 Земельного кодексу України містить вичерпний перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою та не передбачає таку підставу як невідповідність об'єкта вимогам листів органу місцевого самоврядування. Також позивачі зазначають, що в оскаржуваному рішенні не наведено жодної конкретної норми, яким би суперечило місцезнаходження будівлі, по фактичному розміщенню якої позивачі намагаються отримати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, та не зазначено, в чому це порушення полягає.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Суд виходив з того, що оскаржуване рішення міської ради мотивовано невідповідністю місця розташування спірної земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, а саме: обставинами, які визначені у листах Головного архітектурно-планувального управління Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради №4/16-906 від 05.04.2021 та №4/16-328 від 10.02.2022.
Суд, дослідивши зміст вказаних листів Головного архітектурно-планувального управління Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради, встановив, що вони містять визначені ч.7 ст.118 ЗК України підстави відмови в наданні дозволу щодо розроблення проекту землеустрою, в той же час позивачі не довели в установленому порядку, що ними усунені виявлені невідповідності, тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваного рішення.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, представник позивачів подав апеляційні скарги, в яких, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Скаржники зазначають, що судом не надано належної оцінки рішенню Дніпровської міської ради від 20.07.2022 №109/25, висновки зроблені за відсутності в матеріалах справи жодних підтверджуючих з боку відповідача доказів. Наполягають на протиправності рішення міської ради, оскільки земельне законодавство України, що містить вичерпний перелік підстав для відмови, викладених у ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, не передбачає таку підставу для відмови органу місцевого самоврядування в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки як з невідповідність об'єкта вимогам листів органу місцевого самоврядування. Також скаржники зауважують, що станом на дату звернення з позовною заявою до суду позивачі є власниками об'єкту - нерухомого майна, а саме будівель, що складається з торговельної зали та підсобного приміщення, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , тому відсутні підстави вважати, що право власності або користування земельною ділянкою, яка знаходиться під придбаним позивачами нерухомим майном, буде передана іншій, крім них, особі. Підстави та порядок переходу права на земельну ділянку при переході права власності на розташовані на ній житловий будинок, будівлю або споруду визначаються статтею 377 ЦК України та статтею 120 ЗК України.
В судовому засіданні представник позивачів підтримав доводи, викладені в апеляційних скаргах.
Представник відповідача проти задоволення апеляційних скарг заперечує, відповідно до поданого відзиву на апеляційні скарги просить залишити рішення суду без змін як законне та обґрунтоване. Відповідач зазначає, що рішенням міської ради позивачам відмовлено в надані дозволу на розробку проекту землеустрою не з причини «невідповідності об'єкта вимогам листів органу місцевого самоврядування», а з причини, передбаченої ч. 7 ст. 118 ЗК України, а саме - невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації. вважає помилковими твердження позивачів.
На вимогу суду апеляційної інстанції відповідачем подані суду додаткові докази - листи Головного архітектурно-планувального управління Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради №4/16-906 від 05.04.2021 та №4/16-328 від 10.02.2022.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню частково, з огляду на таке.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, з 05.07.2016 позивачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві власності належить об'єкт нерухомого майна - будівля, що складається з торговельної зали та підсобного приміщення, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджено даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, номери записів про право власності 15317813 та 15317909, реєстраційний номер майна 958654212101 в межах такої забудови.
21.10.2020 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до Дніпровської міської ради із клопотанням від 19.10.2020 (вхід. №36/5932), в якому просили надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,0045 га., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . як вказано у цьому клопотанні, на ділянці розміщена будівля. Цільове призначення - комерційне, код КВЦПЗ 03.07 Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.
До клопотання надано, в тому числі, копії правовстановлюючих документів, що свідчать про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, технічного паспорта на об'єкт нерухомого майна, актуального топографічного плану М1:500.
За результатами розгляду клопотання Дніпровською міською радою прийнято рішення від 20.07.2022 №109/25 про відмову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 , по фактичному розміщенню будівлі у зв'язку з невідповідністю розміщення об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів та чинної містобудівної документації, ст.18 Закону України «Про автомобільні дороги», будівельним норма, державним стандартам та правилам.
Приймаючи вказане рішення, міська рада, як вказано у цьому рішенні, керувалась ч.3 ст. 123 Земельного Кодексу України, Законами України «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про автомобільні дороги», «Про місцеве самоврядування в Україні», а також врахувала листи Головного архітектурно-планувального управління Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради №4/16-906 від 05.04.2021 та №4/16-328 від 10.02.2022, департаменту правового забезпечення Дніпровської міської ради від 06.01.2022 №4/8-19, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.04.2021 у справі №160/17111/20.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що означене рішення міської ради є обґрунтованим, прийнятим в межах наданих органу місцевого самоврядування повноважень. При цьому судом надано оцінку наведеним вище листам Головного архітектурно-планувального управління Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради №4/16-906 від 05.04.2021 та №4/16-328 від 10.02.2022, покладеним в основу відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, з'ясовано, що ці листи містять визначені ч.7 ст.118 ЗК України підстави відмови в наданні дозволу щодо розроблення проекту землеустрою, а саме:
- відповідно до наданого топографічного плану розвитку міста зазначена ділянка розташована на існуючій території багатоквартирної житлової забудови;
- відповідно до наданого топографічного матеріалу частина ділянки розташована в охоронних зонах газопроводів низького тиску Д-63 мм., Д-100 мм., Д-325 мм., які перетинають ділянку та проходять вздовж неї;
- в управлінні в наявності лист ПАТ «Дніпрогаз» від 13.03.2017 року №Оу02.1-ЛВ-1754-0317, в якому зазначено, що будівля по АДРЕСА_1 розміщена з порушенням нормативних відстаней до газопроводу низького тиску Д-325 мм. та газопроводу середнього тиску Д-600 мм., визначена необхідність перенесення цих газопроводів на нормативні відстані;
- в управлінні відсутні відомості щодо приведення розміщення об'єкта у відповідність до вимог чинного законодавства України, будівельних норм, державних стандартів та правил;
- запитувана земельна ділянка розташована поряд з багатоквартирними житловими будинками з прибудинковими територіями, право землекористування щодо яких на цей час не оформлено;
- відповідно до ст.18 Закону України «Про автомобільні дороги» розташування будь-яких об'єктів, будівель, споруд або їх частин в межах червоних ліній не допускається.
З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.
Відповідно до ч.1 ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить: а) розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до абз.1 ч.1 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч.2 ст.116 ЗК України).
Стаття 118 ЗК України, на яку посилаються позивачі в обґрунтування позовних вимог і суд першої інстанції, визначає порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.
Відповідно до ч.1 ст.118 ЗК України в редакції на час виникнення спірних правовідносин громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
За правилами ч.6 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно з ч.7 ст.118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
В спірному випадку, позивачі, звертаючись до Дніпровської міської ради із клопотанням від 19.10.2020, просили надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо земельної ділянки, на якій розташований об'єкт нерухомого майна - нежитлова будівля, із цільовим призначенням земельної ділянки - комерційне, отже посилання суду першої інстанції на приписи ст.118 ЗК України є помилковими, оскільки вказана норма спірні правовідносини не регулює.
В той же час, виходячи із змісту вказаного клопотання, вбачається, що позивачами не визначена ціль відведення земельної ділянки: для отримання права власності чи користування земельною ділянкою, а відповідач при розгляді клопотання позивачів вказане питання не з'ясував, однак послався в своєму рішенні на ч.3 ст.123 ЗК України, якою визначений порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування.
Оцінюючи рішення Дніпровської міської від 20.07.2022 №109/25 на предмет його відповідності нормам земельного законодавства, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до ч.1, 2 ст.120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди (ч.4 ст.120 ЗК України).
У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду фізичними або юридичними особами, які не можуть мати у власності земельних ділянок, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташований жилий будинок, будівля або споруда, на умовах оренди (ч.5 ст.120 ЗК України).
В спірному випадку земельна ділянка, на якій розташований належний позивачам об'єкт нерухомого майна, належить до земель комунальної власності, право власності або право користування за попереднім власником будівлі не оформлено.
Відповідно до ч.2 ст.123 ЗК України в редакції на час звернення позивачів до відповідача із клопотанням від 19.10.2020, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідно до ч.3 ст.123 ЗК України, на яку послався відповідач, приймаючи оскаржуване рішення від 20.07.2022 №109/25, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Отже, вказана правова норма містить виключний перелік підстав, за яких відповідний орган відмовляє у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою. При цьому визначена законодавцем невідповідність місця розташування стосується виключно земельної ділянки, а не розташованого на ній об'єкта нерухомого майна як то вказано відповідачем в оскаржуваному рішенні від 20.07.2022 №109/25.
Крім того, суд апеляційної інстанції з'ясував, що відповідач в оскаржуваному рішенні від 20.07.2022 №109/25 не визначив, в чому саме полягає невідповідність розміщення об'єкта належної позивачам нерухомості вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів та чинної містобудівної документації, ст.18 Закону України «Про автомобільні дороги», будівельним нормам, державним стандартам та правилам.
Само по собі посилання міської ради в рішенні від 20.07.2022 №109/25 на листи Головного архітектурно-планувального управління Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради №4/16-906 від 05.04.2021 та №4/16-328 від 10.02.2022 не може вважатися належним обґрунтуванням висновку про відсутність підстав для надання дозволу на розроблення проекту землеустрою без з'ясування того, що інформація, яка міститься в цих листах, відповідає обставинам, з якими закон пов'язує відмову в наданні такого дозволу. За своєю суттю означені листи Головного архітектурно-планувального управління Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради є виключно джерелом інформації, а не документами, що засвідчують певні факти, тому наведені в них обставини без їх документального підтвердження не можуть покладатися відповідачем в обґрунтування свого рішення від 20.07.2022 №109/25.
Також, виходячи з суті спірних правовідносин у цій справі, суд апеляційної інстанції вважає, що проведений судом першої інстанції аналіз змісту вказаних листів із наданням їм певної оцінки не впливає на вмотивованість рішення міської ради від 20.07.2022 №109/25, адже в спірному випадку виключно міська рада як орган, наділений певними повноваженнями в питаннях регулювання земельних відносин, мала встановити певні, конкретні обставини, які унеможливлюють надання позивачам дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, втім, міська рада не виконала встановлений ч.3 ст.123 ЗК України обов'язок, що призвело до прийняття рішення, яке не відповідає критеріям обґрунтованості (ч. 2 ст. 2 КАС України), у зв'язку з чим є протиправним і підлягає скасуванню.
Стосовно позовних вимог про зобов'язання відповідача надати позивачам дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, суд апеляційної інстанції за встановлених у справі фактичних обставин вважає, що задоволення цих позовних вимог, без перевірки відповідачем дотримання усіх визначених законом умов, буде втручанням у дискреційні повноваження органу місцевого самоврядування, а відтак суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що належним способом захисту порушених прав позивачів є зобов'язання відповідача повторно розглянути клопотання позивачів від 19.10.2020.
Наведене вище відповідно до ст.317 КАС України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та прийняттям нового про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 310, 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2024 року справі №160/34364/23 скасувати, ухвалити нове рішення.
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним і скасувати рішення Дніпровської міської ради від 20.07.2022 №109/25 про відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 , по фактичному розміщенню будівлі.
Зобов'язати Дніпровську міську раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 від 19.10.2020 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,0450 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
В решті позову відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена до касаційного суду в порядку та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк
суддя Н.А. Бишевська
суддя Я.В. Семененко