Справа № 560/9346/24
іменем України
07 жовтня 2024 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Матущака В.В. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Хмельницького обласного центру (бюро) медико-соціальної експертизи про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН
Позивач звернувся до суду з позовом до Хмельницького обласного центру (бюро) медико-соціальної експертизи, в якому, з врахуванням уточнень, просить:
1. Визнати протиправними дії Хмельницької міжрайонної кардіологічної МСЕК щодо встановлення III групи інвалідності ОСОБА_1 .
2. Зобов'язати Хмельницьку міжрайонну кардіологічну МСЕК провести повторний огляд ОСОБА_1 з урахуванням усіх наявних обставин питання.
Позов обґрунтований тим, що за результатом огляду, з метою встановлення ступеня стійкого обмеження життєдіяльності, групи інвалідності внаслідок хвороби, Хмельницькою міжрайонною кардіологічною МСЕК ОСОБА_1 визнано особою з інвалідністю III групи за загальним захворюванням відповідно до довідки до акту МСЕК. Позивач не погоджується із встановленою їй ІІІ групою інвалідності, оскільки вважає, що в її випадку МСЕК повинна була встановити підвищену групу інвалідності - ІІ групу, оскільки їй діагностовано дві невиліковні хвороби: 1-25 (Хронічна ішемічна хвороба серця) та 1-35.2 (Аортальний (клапанний) стеноз з недостатністю). Разом з тим, це не стало причиною для встановлення їй II групи інвалідності всупереч закріплених критеріїв для такої групи інвалідності, що є підставою для задоволення позову.
Відповідач позов не визнав та у відзиві на позовну заяву зазначив, що на момент огляду захворювання (патологія) гр. ОСОБА_1 , призвели до такого ступеню порушення функцій організму та обмеження життєдіяльності (обмеження життєдіяльності I ступеня, особа досягла пенсійного віку), що дає підстави для встановлення останній ІІІ групи інвалідності довічно. Вважає рішення Хмельницької міжрайонної кардіологічної медико-соціальної експертної комісії КЗОЗ "Хмельницький обласний центр медико-соціальної експертизи" від 26.03.2024 прийняте за результатами проведення медико-соціальної експертизи гр. ОСОБА_1 відповідає нормам законодавства, тобто прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Просить відмовити у задоволенні позову.
ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою від 24.01.2024 суд відкрив провадження в цій адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Суд встановив, що 24.01.2024 до Хмельницької міжрайонної кардіологічної медико-соціальної експертної комісії КЗОЗ "Хмельницький обласний центр медико-соціальної експертизи" надійшли документи для проведення медико-соціальної експертизи гр. ОСОБА_1 .
За результатами огляду Хмельницькою міжрайонною кардіологічною медико-соціальною експертною комісією 26.03.2024 ОСОБА_1 , усіма членами Хмельницької міжрайонної кардіологічної медико-соціальної експертної комісії одностайно прийнято експертне рішення, яким ОСОБА_1 визнана особою з інвалідністю ІІІ групи довічно, із визначенням причини інвалідності - загальне захворювання.
02.04.2024 ОСОБА_1 звернулась до КЗОЗ "Хмельницький обласний центр медико-соціальної експертиз" з відповідною заявою про оскарження рішення Хмельницької міжрайонної кардіологічної медико-соціальної експертної комісії.
01.07.2024 за результатами огляду, рішенням Хмельницької обласної медико-соціальної експертної комісії КЗОЗ "Хмельницький обласний центр медико-соціальної експертизи" було підтверджено рішення Хмельницької міжрайонної кардіологічної медико-соціальної експертної комісії про визнання ОСОБА_1 особою з інвалідністю ІІІ групи довічно (причина інвалідності: загальне захворювання).
Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернулася до суду з цим позовом.
ІV. ЗАКОНОДАВСТВО ТА ОЦІНКА СУДУ
Основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров'я, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності, визначає Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" від 06.10.2005 №2961-IV (далі - Закон №2961-IV).
У статті 1 Закону №2961-IV наведено визначення термінів:
- особа з інвалідністю - особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист;
- інвалідність - міра втрати здоров'я у зв'язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист;
- медико-соціальна експертиза - визначення на основі комплексного обстеження усіх систем організму конкретної особи міри втрати здоров'я, ступеня обмеження її життєдіяльності, викликаного стійким розладом функцій організму, групи інвалідності, причини і часу її настання, а також рекомендацій щодо можливих для особи за станом здоров'я видів трудової діяльності та умов праці, потреби у сторонньому догляді, відповідних видів санаторно-курортного лікування і соціального захисту для найповнішого відновлення усіх функцій життєдіяльності особи.
Відповідно до вимог статті 7 Закону №2961-IV медико-соціальна експертиза повнолітніх осіб проводиться медико-соціальними експертними комісіями, а дітей-лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів.
Огляд повнолітніх осіб з порушеннями стану здоров'я, осіб з інвалідністю (за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу), дітей з порушеннями стану здоров'я та дітей з інвалідністю проводиться після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності даних, що підтверджують стійкий розлад функцій організму у зв'язку з фізичними, психічними, інтелектуальними та сенсорними порушеннями, зумовленими захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами.
Залежно від ступеня стійкого розладу функцій організму, зумовленого захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, та можливого обмеження життєдіяльності при взаємодії із зовнішнім середовищем внаслідок втрати здоров'я особі, визнаній особою з інвалідністю, встановлюється перша, друга чи третя група інвалідності.
Частиною 13 цієї статті встановлено, що особам, які звертаються для встановлення інвалідності, зумовленої наявністю анатомічних дефектів, інших необоротних порушень функцій органів і систем організму, у тому числі необоротною втратою (ампутацією) верхніх та/або нижніх кінцівок (їх частин), а також особам з інвалідністю, у яких строк переогляду настає після досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідна група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду (безстроково). Особам, які внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпечення їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, отримали ушкодження, які призвели до необоротної втрати (у тому числі ампутації) верхніх та/або нижніх кінцівок (їх частин), необоротної втрати іншого органу або повної стійкої втрати органом його функцій, що призвело до інвалідності, група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду (безстроково) та на ступінь вище визначених законодавством критеріїв встановлення групи інвалідності, але не вище I групи. Переогляд з метою підвищення групи інвалідності таким особам відбувається на підставі особистої заяви особи з інвалідністю або її законного представника у разі настання змін у стані здоров'я і працездатності особи з інвалідністю або за рішенням суду.
Процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації, визначає Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 (далі - Положення №1317).
Згідно абзацу 1 пункту 3 Положення №1317, медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
Відповідно до пункту 4 Положення №1317, медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (далі - Комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров'я при Міністерстві охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.
За приписами пункту 12 Положення №1317 Кримська республіканська, обласні, центральні міські комісії, зокрема, проводять у складних випадках огляд осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленнями районних, міжрайонних, міських комісій.
За положеннями пункту 13 Положення №1317 Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ, зокрема, проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих обласними, Київською та Севастопольською центральними міськими комісіями, і в разі необхідності скасовує їх; повторно оглядає осіб, які оскаржили рішення обласних, Київської та Севастопольської центральних міських комісій, перевіряє якість розроблених ними індивідуальних програм реабілітації, здійснює контроль за повнотою і якістю виконання програми.
У пунктах 17, 18 Положення №1317 закріплено, що медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб особи з інвалідністю, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності. Відповідальність за якість медичного обстеження, своєчасність та обґрунтованість направлення громадян на медико-соціальну експертизу покладається на керівника лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я. Голова комісії або керівник закладу охорони здоров'я у разі виявлення фактів зловживання службовим становищем, службового підроблення або службової недбалості під час направлення хворих лікарсько-консультативними комісіями на огляд до комісій для встановлення інвалідності інформують у триденний строк про це правоохоронні органи.
Пунктом 19 Положення №1317 передбачено, що комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.
За наявності заперечень представників фондів соціального страхування комісія направляє особу, що звернулася для встановлення інвалідності, на додаткове медичне обстеження, яке проводиться без урахування висновку попередньої лікарсько-консультативної комісії. Остаточне рішення приймається комісією за результатами додаткового медичного обстеження, обсяги якого визначаються комісією з урахуванням характеру та важкості захворювання.
За приписами пункту 20 Положення №1317 комісія під час встановлення інвалідності керується Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 05.09.2011 №561 за погодженням з Мінсоцполітики та Радою Федерації незалежних профспілок України (далі - Інструкція №561).
У разі коли голова або окремі члени комісії не згодні з прийнятим рішенням, їх думка зазначається в акті огляду комісії, який подається у триденний строк Кримській республіканській, обласній або центральній міській комісії, що приймає відповідне рішення із урахуванням результатів додаткового медичного обстеження та консультативного висновку головного спеціаліста відповідного профілю.
За змістом пункту 24 Положення №1317 комісія видає особі, яку визнано особою з інвалідністю або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, довідку та індивідуальну програму реабілітації і надсилає у триденний строк виписку з акта огляду комісії органові, в якому особа з інвалідністю перебуває на обліку як отримувач пенсії чи державної соціальної допомоги (щомісячного довічного грошового утримання), що призначається замість пенсії, та разом з індивідуальною програмою реабілітації - органові, що здійснює загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виписку з акта огляду комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у наданні додаткових видів допомоги.
Порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями врегульовано Положенням №1317.
Відповідно до пункту 26 Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності особі, що визнана особою з інвалідністю, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності. I група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров'я особи з інвалідністю та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді.
За змістом пункту 27 вказаного положення підставою для встановлення II групи інвалідності є стійкі, вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або вродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, при збереженій здатності до самообслуговування та не спричиняють потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі.
Критеріями встановлення II групи інвалідності є ступінь втрати здоров'я, що спричиняє обмеження у вираженому II ступені однієї чи декількох категорій життєдіяльності особи:
- обмеження самообслуговування II ступеня - здатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб;
- обмеження здатності до самостійного пересування II ступеня - здатність до самостійного пересування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб;
- обмеження здатності до навчання II ступеня - нездатність до навчання або здатність до навчання тільки у спеціальних навчальних закладах або за спеціальними програмами вдома;
- обмеження здатності до трудової діяльності II ступеня - нездатність до провадження окремих видів трудової діяльності чи здатність до трудової діяльності у спеціально створених умовах з використанням допоміжних засобів і/або спеціально обладнаного робочого місця, за допомогою інших осіб;
- обмеження здатності до орієнтації II ступеня - здатність до орієнтації в часі і просторі за допомогою інших осіб;
- обмеження здатності до спілкування II ступеня - здатність до спілкування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб;
- обмеження здатності контролювати свою поведінку II ступеня - здатність частково чи повністю контролювати свою поведінку тільки за допомогою сторонніх осіб.
Критеріями для встановлення III групи інвалідності є ступінь втрати здоров'я, що спричиняє обмеження однієї чи декількох категорій життєдіяльності у помірно вираженому I ступені:
- обмеження самообслуговування I ступеня - здатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів;
- обмеження здатності самостійно пересуватися I ступеня - здатність до самостійного пересування з більшим витрачанням часу, часткового пересування та скорочення відстані;
- обмеження здатності до навчання I ступеня - здатність до навчання в навчальних закладах загального типу за умови дотримання спеціального режиму навчального процесу і/або з використанням допоміжних засобів, за допомогою інших осіб (крім персоналу, що навчає);
- обмеження здатності до трудової діяльності I ступеня - часткова втрата можливостей до повноцінної трудової діяльності (втрата професії, значне обмеження кваліфікації або зменшення обсягу професійної трудової діяльності більше ніж на 25 відсотків, значне утруднення в набутті професії чи працевлаштуванні осіб, що раніше ніколи не працювали та не мають професії);
- обмеження здатності до орієнтації I ступеня - здатність до орієнтації в часі, просторі за умови використання допоміжних засобів;
- обмеження здатності до спілкування I ступеня - здатність до спілкування, що характеризується зниженням швидкості, зменшенням обсягу засвоєння, отримання та передавання інформації;
- обмеження здатності контролювати свою поведінку I ступеня - здатність частково контролювати свою поведінку за особливих умов.
Пунктом 1.10 Інструкції №561 встановлено, що при огляді у МСЕК проводяться: вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об'єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії.
Тобто, виходячи з приписів зазначених вище норм чинного законодавства, рішення МСЕК приймається після повного медичного обстеження особи і проведення досліджень лікувально-профілактичним закладом охорони здоров'я, на підставі медичних документів та за результатами об'єктивного обстеження особи членами комісії.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 30.11.2020 у справі №200/14695/19-а (адміністративне провадження № К/9901/19298/20), при розгляді по суті спору у справах, у яких оспорюються рішення МСЕК, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суди вправі перевіряти законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів Інструкції про встановлення груп інвалідності, Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.
У справі, що розглядається, спір виник у зв'язку з незгодою позивача із рішенням Хмельницької міжрайонної кардіологічної медико-соціальної експертної комісії про визнання ОСОБА_1 особою з інвалідністю ІІІ групи довічно (причина інвалідності: загальне захворювання) та рішенням Хмельницької обласної медико-соціальної експертної комісії КЗОЗ "Хмельницький обласний центр медико-соціальної експертизи", яким було підтверджено рішення Хмельницької міжрайонної кардіологічної медико-соціальної експертної комісії про визнання ОСОБА_1 особою з інвалідністю ІІІ групи довічно (причина інвалідності: загальне захворювання). При цьому, позивач вважає, що у відповідності до частини 13 статті 7 Закону №2961-IV відповідач зобов'язаний встановити йому ІІ групу інвалідності.
Суд звертає увагу, що в спірних правовідносинах суд не може перебирати на себе повноваження медико-соціальної експертної комісії, надавати оцінку стану здоров'я позивача, а також робити висновки відносно наявності/відсутності підстав для надання позивачу статусу особи з інвалідністю.
За положеннями статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до пункту 5 частини 5 статті 160 КАС України у позовній заяві зазначаються: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Суд зазначає, що за змістом позовної заяви позивач не вказує на порушення відповідачем процедури прийняття рішення Хмельницької міжрайонної кардіологічної медико-соціальної експертної комісії про визнання ОСОБА_1 особою з інвалідністю ІІІ групи довічно (причина інвалідності: загальне захворювання), оформленого у формі довідки до акту МСЕК серії 12 ААГ № 943685 від 26.03.2024 та рішенням 01.07.2024 Хмельницької обласної медико-соціальної експертної комісії КЗОЗ "Хмельницький обласний центр медико-соціальної експертизи" було підтверджено рішення Хмельницької міжрайонної кардіологічної медико-соціальної експертної комісії про визнання гр. ОСОБА_1 особою з інвалідністю ІІІ групи довічно (причина інвалідності: загальне захворювання).
У позовній заяві відсутні посилання на конкретні обставини, які свідчать про порушення відповідачем норм Положення №1317, Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності та Інструкції №561 при прийнятті спірного рішення.
Судом таких обставин також не встановлено.
З огляду на вказане та з урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 30.11.2020 у справі №200/14695/19-а, суд не знаходить підстав для визнання протиправним дій Хмельницької міжрайонної кардіологічної МСЕК щодо встановлення III групи інвалідності ОСОБА_1 , та як наслідок відсутні будь-які підстави для зобов'язання відповідача провести повторний огляд ОСОБА_1 з урахуванням усіх наявних обставин питання.
Частиною 1, 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Враховуючи висновки суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Враховуючи положення статті 139 КАС України, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
у задоволенні позову ОСОБА_1 до Хмельницького обласного центру (бюро) медико-соціальної експертизи про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 07 жовтня 2024 року
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
Відповідач:Хмельницький обласний центр (бюро) медико-соціальної експертизи (вул. Пілотська, 1, м.Хмельницький, Хмельницька область, 29009 , код ЄДРПОУ - 23562203)
Головуючий суддя В.В. Матущак