07 жовтня 2024 року Справа № 480/7109/24
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Прилипчука О.А.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/7109/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області
про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
До Сумського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, в якій просить:
1. Визнати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 19.07.2024 року за №184250011491 про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах на підставі пп.2 п.2 статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку із відсутністю пільгового стажу та недосягненням пенсійного віку - неправомірним та скасувати його.
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області зарахувати позивачу до пільгового стажу за Списком №1 періоди: з 01.09.1985р. по 14.06.1989 р. (відповідно до форми РС-право 03 роки 05 місяців 07 днів) навчання за фахом в Шосткинському хіміко-технологічному коледжі за спеціальністю “технік-технолог»; з 05.09.1988р. по 27.09.1988 р. (відповідно до форми РС-право 00 місяців 23 дні) робота на посаді “завантажувач-вивантажувач» Шосткинського заводу “Зірка»; з 28.09.1988р. по 11.01.1989 р. (відповідно до форми РС-право 03 місяці 14 днів) робота на посаді “апаратник» Шосткинського заводу “Зірка»; з 08.08.1989р. по 24.04.1990р. (відповідно до форми РС- право 08 місяців 17 днів) робота на посаді “апаратник, обплітальник» Шосткинського заводу “Зірка».
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах (Список №2) з урахуванням зарахованих періодів до Списку №1, у відповідності до п. "б" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення " з дня звернення з заявою про призначення пенсії, тобто з 08 липня 2024 року, провести нарахування та виплату призначеної пенсії.
В обгрунтування позовних вимог зазначила, що позивачка досягла віку 53 роки, а тому з урахуванням набутого стажу роботи на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці, вважала, що набула право на пенсію за віком на пільгових умовах та 08.07.2024 року звернулась до територіального органу Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (м.Шостка) із заявою про призначення пенсії за віком за списком № 2.
За результатом розгляду заяви, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області прийнято рішення від 19.07.2024 року за №184250011491 про відмову в призначенні пенсії відповідно до пп.2 п.2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу, підтвердженого в установленому порядку та недосягненням пенсійного віку, визначеного ст.114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. При цьому, відповідач визнав наявність у заявника на час звернення із заявою про призначення пенсії страхового стажу 37 років 11 місяців 08 днів, з них пільговий стаж роботи за Списком №2 - 04 роки 04 місяці 08 днів. При цьому, відповідачем до пільгового стажу роботи за Списком №1 не зараховано наступні перюди :
- з 01.09.1985 р. по 14.06.1989 р. - (відповідно до форми РС-право 03 роки 05 місяців 07 днів) навчання за фахом в Шосткинському хіміко-технологічному коледжі за спеціальністю "технік-технолог".
- з 05.09.1988р. по 27.09.1988р. з (відповідно до форми РС-право ОО місяців 23 дні) роботи на посаді “завантажувач-вивантажувач» Шосткинського заводу “Зірка»;
- з 28.09.1988р. по 11.01.1989р. (відповідно до форми РС-право 03 місяці 14 днів) на посаді “апаратник» Шосткинського заводу “Зірка»;
- з 08.08.1989р. по 24.04.1990р. (відповідно до форми РС-право 08 місяців 17 днів) на посаді “апаратник, обплітальник» Шосткинського заводу “Зірка».
Вважаючи, що відповідачем позбавлено позивачку права на гарантоване Конституцією України пенсійне забезпечення, остання звернулась до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 16.08.2024 відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), залучено Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області у якості співвідповідача до участі у справі, встановлено відповідачам 15-денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідачам копію ухвали про відкриття провадження у справі надіслано до електронного кабінету через систему "Електронний суд", документ доставлено до електронного кабінету 16.08.2024 (а.с. 27-28).
У встановлений судом строк відповідач (Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області) відзив не надав.
Відповідач (Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області) у відзиві на позовну заяву зазначив, що ОСОБА_1 14.05.2024 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.
Заяву про призначення пенсії позивача від 14.05.2024 розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.
За наслідками розгляду заяви позивача від 14.05.2024 та доданих до неї документів, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області прийнято рішення №023830025845 від 22.05.2024 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.
08.07.2024 позивачка знов звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.
Вік позивача на дату звернення 53 роки.
До заяви від 08.07.2024 ОСОБА_1 додала:
- трудову книжку серії НОМЕР_1 від 23.09.1988;
- довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній №233, №234, №235, №236, №237 від 17.06.2024, видані ДП “Шосткинський завод “Зірка» (далі - уточнюючі довідки);
- довідка про періоди роботи, видана ДП “Шосткинський завод “Зірка» від 17.06.2024 №119;
- наказ про проведення атестації робочих місць від 29.09.1994 №411 по Ордена Жовтневої революції Шосткинському заводу “Зірка»;
- довідка про реорганізацію ДП “Шосткинський завод “Зірка» від 25.04.2024 №10 ВК;
- диплом на ім'я ОСОБА_2 серії НОМЕР_2 , виданий Шосткинським хіміко - технологічним технікумом від 14.06.1989.
Заяву про призначення пенсії позивача від 08.07.2024 розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області.
За наслідками розгляду заяви позивача від 08.07.2024 та доданих до неї документів, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області прийнято рішення №184250011491 від 19.07.2024 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, згідно з пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи за списком №2 та недосягненням пенсійного віку 55 років.
До страхового стажу не зараховано періоди роботи:
- з 01.01.2004 по 28.02.2004 та з 01.04.2004 по 30.06.2004 в ТОВ обласне підприємство “Оптика - медтехніка» у зв'язку з відсутністю нарахування заробітної плати та сплати страхових внесків в Реєстрі застрахованих осіб;
- з 01.04.2024 по 30.06.2024 у ОСОБА_3 у зв'язку з відсутністю нарахування заробітної плати та сплати страхових внесків в Реєстрі застрахованих осіб.
До пільгового стажу за Списком №1 не зараховано періоди роботи у ДП “Шосткинський завод “Зірка»:
- відповідно до уточнюючої довідки №233: з 05.09.1988 по 27.09.1988 (23 дні) -на посаді завантажувач - вивантажувач цеху №5;
- відповідно до уточнюючої довідки №234: з 28.09.1988 по 11.01.1989 (3 місяці 14 днів) - на посаді апаратника цеху №6;
- відповідно до уточнюючої довідки №235: з 08.08.1989 по 24.04.1990 (8 місяців 17 днів) на посаді апаратника, обплітальника цеху №2 з наступних причин.
В електронній пенсійній справі ОСОБА_1 наявний акт №1800-1003-1/4409 від 12.06.2024 перевірки достовірності документів, наданих для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до якого при проведенні перевірки документи, підтверджуючі характер виконуваних робіт завантажувача -вивантажувача цеху №5, апаратника цеху №6, апаратника цеху №2, обплітальника цеху №2, а саме картки умов праці, фотографії робочого дня, листи спостереження, а також наказ від 10.01.1989 №61 про звільнення 11.01.1989 ДП “Шосткинським заводом “Зірка» не надано.
Отже до пільгового стажу за Списком №1 не можливо зарахувати періоди роботи заявниці з 05.09.1988 по 27.09.1988, з 28.09.1988 по 11.01.1989 та з 08.08.1989 по 24.04.1990 у ДП “Шосткинський завод “Зірка» за наданими уточнюючими довідками №233, №234 та №235 у зв'язку з не підтвердженням актом перевірки характеру виконуваних робіт, зайнятості повний робочий день на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та не наданням первинних документів за час виконання роботи, на підставі яких видані зазначені довідки.
Крім того, зарахування зазначених періодів роботи до стажу роботи за Списком №1 не надасть заявниці права на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону, оскільки в результаті взаємного зарахування Списків, передбаченого частиною п'ятою статті 114 Закону, пільговий стаж роботи за Списком №2 ОСОБА_1 становитиме 5 років 5 місяців 2 дні (4 роки 4 місяці 8 днів + 1 рік 24 дні), що менше 10 років.
Щодо не зарахування до пільгового стажу за Списком №1 періоду навчання в Шосткинському хіміко - технологічному технікумі згідно диплому серії НОМЕР_2 від 14.06.1989.
Період навчання з 01.09.1985 по 14.06.1989 у Шосткинському хіміко -технологічному технікумі неможливо зарахувати до пільгового стажу за Списком №1, оскільки законодавством не передбачено зарахування навчання у технікумі до спеціального пільгового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Технікум не є закладом професійно - технічної освіти, а є вищим навчальним закладом першого рівня акредитації.
Виходячи з вищезначеного, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області обґрунтовано прийнято рішення №184250011491 від 19.07.2024 (за заявою від 08.07.2024) про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, згідно з пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу за списком №2 - 10 років та недосягненням пенсійного віку 55 років.
Враховуючи зазначене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с. 40-46).
Дослідивши матеріали адміністративної справи та зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні відносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів.
Судом встановлено, що 08.07.2024 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області із заявою про призначення пенсії за віком (а.с. 47).
19.07.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області прийнято рішення №184250011491, яким відмовлено ОСОБА_4 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, згідно з пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи за списком №2 та недосягненням пенсійного віку 55 років (а.с. 15).
До страхового стажу не зараховано періоди роботи:
- з 01.01.2004 по 28.02.2004 та з 01.04.2004 по 30.06.2004 в ТОВ обласне підприємство “Оптика - медтехніка» у зв'язку з відсутністю нарахування заробітної плати та сплати страхових внесків в Реєстрі застрахованих осіб;
- з 01.04.2024 по 30.06.2024 у ФОП ОСОБА_3 у зв'язку з відсутністю інформації про сплату страхових внесків в Реєстрі застрахованих осіб.
До пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком №1 не зараховано періоди роботи у ДП “Шосткинський завод “Зірка»:
- з 05.09.1988 по 27.09.1988-на посаді завантажувач - вивантажувач;
- з 28.09.1988 по 11.01.1989 - на посаді апаратника;
-з 08.08.1989 по 24.04.1990 на посаді апаратника, обплітальника, оскільки Актом №1800-1003-1/4409 від 12.06.2024 перевірки достовірності документів, поданих для оформлення пенсії не підтверджено характер виконуючих робіт на пільгових умовах, відсутня інформація про нарахування заробітної плати за відповідною тарифною ставкою за професіями, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивачка звернулась до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Суд зазначає, що одним із спірних питань в даних правовідносинах є наявність права у позивача на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 у віці 53 роки.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
З 01.01.2004 таким законом є, насамперед, Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який був прийнятий на зміну положенням Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Отже, оскільки і Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», і Закон України «Про пенсійне забезпечення» регулюють одні і ті ж правовідносини, то пріоритет у застосуванні за загальним правилом мають норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» як акта права, прийнятого пізніше у часі, а норми Закону України «Про пенсійне забезпечення» підлягають субсидіарному (додатковому) застосуванню у разі неурегульованості певного питання у приписах Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При цьому, суд наголошує на існуванні і виключень з наведеного загального правила.
Згідно з пунктом «б» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (у редакції від 02.03.2015 № 213-VIII) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менш 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Законом України від 02.03.2015 №213-VIII раніше передбачений п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» віковий ценз для жінок у 50 років було збільшено до 55 років із одночасним запровадженням правила поетапного збільшення показника вікового цензу, за яким жінки, дати народження яких припадали на 01.10.1969 по 31.12.1970 набували право на пенсію по досягненню 55 років.
Закон України від 02.03.2015 №213-VIII набув чинності з 01.04.2015.
Згідно з п. 2 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: 1) особам, зазначеним в абзаці 1 цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом. Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону. Виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «в» - «е» та «ж» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Отже, і після набуття чинності нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» правила призначення пенсій за Списком №2 регламентувались п. «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Такий стан правового регулювання існував до календарної дати набрання чинності нормами Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII (11.10.2017), яким текст Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» був доповнений, зокрема, статтею 114, згідно з частини 1 якої право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах 2 і 3 цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині 4 цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Між тим, Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII у новій редакції був викладений п. 2 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», де зазначалось, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом 1 цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 50 років - по 31 березня 1965 року включно; 50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року; 51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року; 51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року; 52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року; 52 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року; 53 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року; 53 роки 6 місяців - з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року; 54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року; 54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року; 55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.
У силу спеціальної вказівки у Законі України від 03.10.2017 №2148-VIII наведені вище норми закону почали застосовуватись з 01.10.2017.
Таким чином, з 01.10.2017 правила призначення пенсій за Списком №2 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції Закону України від 02.03.2015 №213-VIII та п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.
Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 №1-р/2020 «У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII».
Відповідно до п. 1 резолютивної частини вказаного судового акта визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), ст. 13, ч. 2 ст. 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII.
Згідно з п. 2 резолютивної частини вказаного судового акта ст. 13, ч. 2 ст. 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
У відповідності до п. 3 резолютивної частини вказаного судового акта застосуванню підлягають ст. 13, ч. 2 ст. 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII для осіб, які працювали до 01.04.2015 на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: «На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам…».
Відтак, з 23.01.2020 в Україні існують два Закони, котрі одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком №2, а саме: п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до Закону України від 02.03.2015 №213-VIII та п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.
Таким чином, правила означених законів містять розбіжність відносно позивача у величині показника вікового цензу, який складає 50 років за п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до Закону України від 02.03.2015 №213-VIII та 55 років за п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.
Аналогічна правова позиція викладена у рішенні Верховного Суду від 21.04.2021, ухваленого за результатами розгляду зразкової справи № 360/3611/20.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Також, враховуючи частину 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 по справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви №23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011 по справі «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд вважає, що найбільш сприятливим для позивача є підхід, коли віковий ценз має бути встановлений на рівні найменшої величини, тобто 50 років.
Критерії законності рішення (діяння, тобто управлінського волевиявлення як такого) суб'єкта владних повноважень викладені законодавцем у приписах частини 2 статті 2 КАС України і обов'язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на суб'єкта владних повноважень частиною 2 статті 77 КАС України.
З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що суб'єкт владних повноважень повинен доводити обставини фактичної дійсності за стандартом доказування - «поза будь-яким розумним сумнівом», у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - «баланс вірогідностей».
Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи, суд констатує, що обрані Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області, у даній частині, мотиви вчинення владного управлінського волевиявлення не враховують правила розв'язання колізій між діючими актами права однакової сили та з одного з того ж предмету із застосуванням приписів статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на користь невладного суб'єкта - приватної особи (тобто на користь позивача).
У даному випадку є діючими одночасно два закони, котрі відносно позивача містять різні правила призначення пенсії за Списком №2 стосовно параметру вікового цензу.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що у межах спірних правовідносин слід віддати перевагу у правозастосуванні найбільш сприятливому для позивача закону.
За вказаних обставин, така обов'язкова умова для призначення пенсії на пільгових умовах: необхідний вік та стаж роботи, має застосовуватися в порядку, визначеному пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020, та виходячи з принципу правої визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого статтею 8 Конституції України. Таке застосування судом вищевказаних норм права усуває колізію в їх застосуванні, у спосіб застосування тієї норми, яка створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.
За матеріалами справи, станом на 18.07.2024 позивач вже досягла 50 років (вік позивача 53роки 9 місяців 26 днів).
З огляду на установлені судом обставини справи суд вважає помилковими доводи відповідача в оскаржуваному рішенні щодо необхідності досягнення ОСОБА_1 пенсійного віку-55 років.
Щодо зарахування спірних періодів до пільгового стажу роботи, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ч. 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.
У відповідності до абзацу 4 пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
Відповідно до п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 року у справі № 234/13910/17, від 07.03.2018 року у справі № 233/2084/17, від 16.05.2019 року у справі № 134/1630/16-а.
Щодо протиправності дій відповідача по неврахуванню до пільгового стажу за Списком №2 періоду навчання позивача за фахом з 01.09.1985 по 14.06.1989, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що 01.09.1985 ОСОБА_1 була зарахована на навчання до Шосткинського хім.технікуму (а.с.9 звор.бік,16).
14.06.1989 позивач відрахована з Шосткинського хіміко-технологічного технікуму у зв'язку із завершенням навчання та отримала Диплом серії НОМЕР_2 від 14.06.1989 за спеціальністю «Хімія і технологія високомолекулярних сполук» (а.с.16-17).
Також, судом встановлено, що згідно змісту трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_1 у період з 08.08.1989 по 25.04.1990 позивач працювала на посаді апаратчиком 3 розряду ДП «Шосткинський завод «Зірка» (а.с.9 звор.бік).
Перелік видів трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, визначено статтею 56 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення».
Згідно з пунктом «д» частини третьої статті 56 Закон № 1788-ХІІ, до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Статтею 38 Закону України "Про професійну (професійно-технічну) освіту" визначено, що час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Аналогічна, за змістом, вимога міститься і у абзаці 1 пункту 26 Положення про професійно-технічний навчальний заклад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.1998 № 1240, час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі до безперервного і до стажу роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за одержаною професією не перевищує трьох місяців.
Аналізом зазначених правових норм встановлено, що необхідними умовами для зарахування до пільгового стажу часу навчання в професійно-технічному навчальному закладі є те, що перерва між днем закінчення навчання та днем зарахування на роботу не повинна перевищувати трьох місяців та те, що після; закінчення навчання особа повинна бути зарахована на роботу за здобутою спеціальністю.
Як вбачається із записів в трудовій книжці та дипломі, позивач закінчила навчання 01.07.1989, а до роботи за спеціальністю приступила вже 08.08.1989, тобто протягом 3 місяців після закінчення навчання.
Отже, у розумінні вищезазначених правових норм, ОСОБА_1 має право на зарахування до пільгового стажу за Списком №2 часу навчання за фахом з 01.09.1985 по 14.06.1989.
Щодо періодів роботи ОСОБА_1 в період: з 05.09.1988 по 27.09.1988, з 28.09.1988 по 11.01.1989, з 08.08.1989 по 24.04.1990 на ДП «Шосткинський завод «Зірка»
Так, згідно з копією трудової книжки НОМЕР_1 позивач у період з 05.09.1988 по 27.09.1988 працювала на посаді завантажувач - вивантажувач; з 28.09.1988 по 11.01.1989 - на посаді апаратника; з 08.08.1989 по 24.04.1990 на посаді апаратника, обплітальника ДП «Шосткинський завод «Зірка» (а.с.9-10).
Наведені відомості також відображені у довідках ДП «Шосткинський завод «Зірка» від 17.06.2024 №235, 17.06.2024 №234, 17.06.2024 №233 (а.с.19-22) .
Таким чином, наведеними документами підтверджується факт роботи ОСОБА_1 повний робочий день на посадах, що відносяться до робіт з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 2.
Суд наголошує, що відповідачем жодних зауважень до трудової книжки та наведених довідок у спірному рішенні не містить.
Отже, у зв'язку з тим, що трудова книжка позивача є належним чином оформленою, містить усі необхідні записи, суд дійшов висновку про неправомірність відмови відповідача у зарахуванні спірних періодів роботи до пільгового стажу.
Що стосується посилань відповідача на Акт №1800-1003-1/4409 від 12.06.2024 перевірки достовірності документів, поданих для оформлення пенсії, яким не підтверджено характер виконуючих робіт на пільгових умовах, відсутня інформація про нарахування заробітної плати за відповідною тарифною ставкою за професіями, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, суд не приймає їх до уваги, оскільки факт працевлаштування позивача за вищевказаними посадами підтверджено відповідними записами в її трудовій книжці, що є чіткими та не мають виправлень чи невідповідностей, а також довідками про підтвердження наявного трудового стажу для призначені пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а тому будь-які посилання відповідача на невідповідності у оформленні документів ДП «Шосткинський завод «Зірка» є безпідставними.
Враховуючи викладене, суд приходить висновку, що позовні вимоги в частині визнання неправомірним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 19.07.2024 року за №184250011491 про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах на підставі пп.2 п.2 статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку із відсутністю пільгового стажу та недосягненням пенсійного віку та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області зарахувати позивачу до пільгового стажу за Списком №1 періоди: з 01.09.1985р. по 14.06.1989 р. навчання за фахом в Шосткинському хіміко-технологічному коледжі за спеціальністю “технік-технолог»; з 05.09.1988р. по 27.09.1988 р. робота на посаді “завантажувач-вивантажувач» Шосткинського заводу “Зірка»; з 28.09.1988р. по 11.01.1989 р. робота на посаді “апаратник» Шосткинського заводу “Зірка»; з 08.08.1989р. по 24.04.1990р. робота на посаді “апаратник, обплітальник» Шосткинського заводу “Зірка» підлягають задоволенню, оскільки всупереч ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України ГУ ПФУ в Луганській області не доведено правомірності своїх дій під час відмови позивачу в зарахуванні спірних періодів роботи до пільгового стажу роботи.
При цьому, щодо позовних вимог в частині зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області вирішити питання про призначення пенсії, провести нарахування та здійснити виплату призначеної пенсії, що стосується обраного позивачем способу захисту порушених прав, суд зазначає наступне.
З практики Європейського суду можна зробити висновок, що в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.
Статтею 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» 58 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
З урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд дійшов до висновку про зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно Закону № 1058-IV, з урахуванням висновку суду.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Згідно з частиною третьою статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Частиною четвертою цієї статті визначено, що у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Отже, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права в частині позовних вимог про зобов'язання призначити пенсію за віком на загальних умовах, суд вважає таким, що не відповідає способам судового захисту, закріпленим частиною першою статті 5 КАС України, та об'єкту порушеного права, у зв'язку з чим у задоволенні вказаної вимоги належить відмовити.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об'єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім, необхідним та ефективним шляхом зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.07.2024 про призначення пенсії за віком з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Відповідно до ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Тому, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір, сплачений при подачі позову до суду (а.с. 7).
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головної управління Пенсійного фонду України в Луганській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 19.07.2024 року за №184250011491.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області зарахувати позивачу до пільгового стажу за Списком №1 періоди: з 01.09.1985р. по 14.06.1989р. навчання за фахом в Шосткинському хіміко-технологічному коледжі за спеціальністю “технік-технолог»; з 05.09.1988р. по 27.09.1988р. на посаді “завантажувач-вивантажувач» Шосткинського заводу “Зірка»; з 28.09.1988р. по 11.01.1989р. на посаді “апаратник» Шосткинського заводу “Зірка»; з 08.08.1989р. по 24.04.1990р. на посаді “апаратник, обплітальник» Шосткинського заводу “Зірка».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.07.2024 про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду.
В задоволенні інших позовних вимог-відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (93404, м. Сєвєродонецьк, вул. Шевченка, 9, код ЄДРПОУ 21782461) судовий збір в сумі 1211,20 грн.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.А. Прилипчук