07 жовтня 2024 року Справа № 480/7075/24
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Прилипчука О.А.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/7075/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області,
Управління Пенсійного забезпечення, надання соціальних виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернулась до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Управління Пенсійного забезпечення, надання соціальних виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, в якій просить:
1. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 183450030473 від 08.03.2024 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії на пільгових умовах відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України “ Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного забезпечення, надання соціальних виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області № 183450030473 від 18.07.2024 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії на пільгових умовах відповідно до вимог п.1 .ч. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування».
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» за Списком № 1 з 29.02.2024.
В обгрунтування позовних вимог зазначила, що рішенням № 183450030473 від 08.03.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львіській області ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч.2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного пенсійного віку та трудового стажу.
Як вбачається з рішення, на пільгових умовах пенсія за віком призначається відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхуванння" працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад, і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності страхового стажу пенсії на пільговиї умовах, призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим ч. 1 ст. 26 цього Закону, зокрема, жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожен повний рік такої роботи.
Як зазначено у рішенні, пільговий стаж позивача за підрахунком пенсійного органу становить 7 років 9 місяців 25 днів. Вік заявниці становить 47 років 09 місяців 03 дні.
Згідно з поданими документами, позивач матиме право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч.2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» з 27.05.2026 (після досягнення відповідного віку).
Як вбачається із форми РС - право, доданої до рішення, до пільгового стажу позивача не зараховано періоди роботи на ПАТ "Сумихімпром" з 05.07.1995 р по 05.09.2006 р. за Списком № 1.
В подальшому, позивачем на ПАТ "Сумихімпром" отримано довідку № 114 від 29.04.2024, у якій зазначено про те, що позивач працювала повний робочий день на ПАТ "Сумихімпром" і за період з 05.07.1995 по 05.09.2006 р. виконувала фарбування будівель, споруд, предметів інтер"єру, інструментів у шкідливих умовах праці, зокрема, у 1995 році період роботи позивача у шкідливих умовах праці становить 2 місяці 3 дні, у 1996 році - 2 місяці 6 днів, у 1997 р - 5 місяців 23 дні, у 2001 році - 4 дні, у 2002 році- 1 місяць 9 днів.
Всього за період з 05.07.1995 по 05.09.2006 позивачем у шкідливих умовах праці відпраціьовано 11 місяців 15 днів.
10.07.2024 уточнююча довідка подана позивачем до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області для призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч.2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Однак, рішенням Управління Пенсійного забезпечення, надання соціальних виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області № 183450030473 від 18.07.2024 позивачу відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч.2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Пенсійним органом не зараховано до пільгового стажу позивача період з 05.07.2006 згідо з довідкою №114 від 29.04.2024, оскільки згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 та акту зустрічної перевірки № 1800-1002-1/3031 від 18.04.2024, зазначено, що заявниця з 05.09.2006 переведена прибиральником·виробничих приміщень у філію "Готельний комплекс "Хімік", у наданій довідці № 114, пільговий стаж з позивача зазначено по 05.09.2006 включно.
Вважаючи прийняті рішення протиправними, позивачка звернулась до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 15.08.2024 відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідачам копію ухвали про відкриття провадження у справі надіслано до електронного кабінету через систему "Електронний суд", документ доставлено до їх електронних кабінетів 15.08.2024 (а.с. 52-53).
У встановлений судом строк відповідач (Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області) відзив не надав.
Відповідач (Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області) у відзиві на позовну заяву зазначив, що ОСОБА_1 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою встановленого зразка від 29.02.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та пакетом документів.
Відповідно до принципу екстериторіальності заяву розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області, рішенням якого №183450030473 від 08.03.2024 відмовлено у призначенні пенсії.
Згідно абзацу 1 пункту 1 частини 2 статті 114 розділу XIV-1 Закону №1058 (в редакції чинній на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії) на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Щодо не зарахування періоду навчання з 01.09.1992 по 23.06.1996 згідно диплому ДЛ №013066, періоду догляду за дітьми 12.06.1998 та 21.07.2003 року народження до досягнення ними трирічного віку, періоду роботи з 01.07.2000 по 31.05.2001, з 01.05.2003 по 31.12.2003 згідно трудової книжки НОМЕР_1 до страхового стажу роботи, відповідач зазначив наступне.
До страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1992 по 23.06.1995 згідно диплому НОМЕР_2 , оскільки відсутній підпис голови державної кваліфікаційної комісії. Для зарахування необхідно надати довідку про період та форму навчання, видану на підставі первинних документів.
До страхового стажу не зараховано періоди догляду за дітьми (12.06.1998 та 21.07.2003 року народження) до досягнення ними трирічного віку, оскільки в свідоцтвах про народення дітей відсутня відмітка про одержання паспорта та відсутня інша інформація про факт догляду непрацюючої матері за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Для зарахування необхідно долучити документи, що підтверджують факт догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку.
До страхового стажу не зараховано періоди роботи з 01.07.2000 по 31.05.2001, з 01.05.2003 по 31.12.2003 згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки відсутня інформація про даний період у Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що містяться в системі персоніфікованого обліку. За відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про роботу записи трудової книжки доцільно підтвердити додатковими документами або результатами перевірки проведеної, в тому числі за заявою власника трудової книжки.
Станом на 29.02.2024 ОСОБА_1 досягла 47 років 09 місяців 03 дні.
Страховий стаж позивачки становив 32 роки 06 місяців 02 дні (в т. ч. додаткові роки за Списком №1 - 7 років). Пільговий стаж позивачки становить 07 років 09 місяців 25 днів.
Враховуючи вимоги пункту 1 частини 2 статті 114 Закону №1058 на пільгових умовах пенсія за віком призначається жінкам після досягнення 50 років.
На підставі викладеного, питання щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону №1058 може розглядатись після досягнення нею 50 років, за наявності необхідного страхового стажу та стажу на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці.
Станом на дату звернення (29.02.2024) право на пенсію за віком на пільгових умовах у позивачки відсутнє.
Оскільки, право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до положень пункту 1 частини 2 статті 114 Закону №1058 виникає у віці 50 рік за наявності не менше 7 років 6 місяців пільгового стажу роботи, у позивачки відсутнє право на призначення такої пенсії.
Враховуючи зазначене, відповідач вважає, що вимоги позивача є безпідставними і не ґрунтуються на чинному законодавстві, а тому просить відмовити у задоволенні позову (а.с.44-49).
Відповідач (Управління Пенсійного забезпечення, надання соціальних виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області) у відзиві на позовну заяву зазначив, що позивачка, ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області 10.07.2024 року із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах (Список № 2), надавши пакет документів.
За принципом екстериторіальності заяву з документами доданими до заяви про призначення пенсії було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області та прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії від 18.07.2024 № 183450030473, оскільки, на дату звернення за призначенням пенсії позивач не набула встановленого законодавством пенсійного віку.
Вік заявниці 48 років. Страховий стаж особи становить 36 років 10 місяців 26 днів, в тому числі пільгового стажу за Списком № 1 - 7 років 9 місяців 25 днів, що дає право на зниження пенсійного віку на 10 років.
Результати розгляду документів, доданих до заяви: до страхового стажу зараховано всі періоди; до пільгового стажу не зарховано період з 05.07.1995 по 05.09.2006 згідно довідки № 114 від 29.04.2024, оскільки згідно трудової книжки НОМЕР_1 та акту зустрічної перевірки № 1800-1002-1/3031 від 18.04.2024 зазначено, що заявниця з 05.09.2006 переведена прибиральником виробничих приміщень у філію "Готельний комплекс "Хімік", в наданій довідці № 114 пільговий стаж по 05.09.2006 включно. Для зарахування необхідно надати виправлену довідку із вірно зазначеним пільговим періодом роботи.
Починаючи з 01 жовтня 2017 року зниження пенсшного віку громадянам, які працювали за Списком №1 відбувається, виключно, на підставі ст.114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» 1058-IV від 09 липня 2003 року. Стаття 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХП для зазначених цілей не застосовується. Положення статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV неконституційними не визнавались.
Оскільки позивачка не досягла необхідного віку, визначеного чинним законодавством, підстави для призначення пенсії на пільгових умовах відсутні.
Враховуючи зазначене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с. 55-60).
Дослідивши матеріали адміністративної справи та зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні відносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів.
Судом встановлено, що 29.02.2024 ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ в Сумській області із заявою про призначення пенсії за віком за Списком №1.
08.03.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львіській області прийнято рішення № 183450030473, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с.16).
В обґрунтування підстави відмови у призначенні пенсії зазначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхуванння" працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад, і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності страхового стажу пенсії на пільговиї умовах, призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим ч. 1 ст. 26 цього Закону, зокрема, жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожен повний рік такої роботи.
Зазначено, що страховий стаж ОСОБА_1 становить-32 роки 06 місяці 02 дні, пільговий стаж становить 7 років 9 місяців 25 днів. Вік заявниці становить 47 років 09 місяців 03 дні.
До страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1992 по 23.06.1995 згідно диплому ДЛ №013066, оскільки відсутній підпис голови державної кваліфікаційної комісії. Для зарахування необхідно надати довідку про період та форму навчання, видану на підставі первинних документів.
До страхового стажу не зараховано періоди догляду за дітьми (12.06.1998 та 21.07.2003 року народження) до досягнення ними трирічного віку, оскільки в свідоцтвах про народення дітей відсутня відмітка про одержання паспорта та відсутня інша інформація про факт догляду непрацюючої матері за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Для зарахування необхідно долучити документи, що підтверджують факт догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку.
До страхового стажу не зараховано періоди роботи з 01.07.2000 по 31.05.2001, з 01.05.2003 по 31.12.2003 згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки відсутня інформація про даний період у Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що містяться в системі персоніфікованого обліку. За відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про роботу записи трудової книжки доцільно підтвердити додатковими документами або результатами перевірки проведеної, в тому числі за заявою власника трудової книжки.
Згідно з поданими документами, позивач матиме право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч.2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» з 27.05.2026 .
10.07.2024 ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ в Сумській області із заявою про призначення пенсії за віком за Списком №1.
18.07.2024 Управління Пенсійного забезпечення, надання соціальних виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області прийнято рішення № 183450030473, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до п. 1 ч.2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 18).
В обґрунтування підстави відмови у призначенні пенсії зазначено, що страховий стаж становить-36 років 10 місяців 26 днів, пільговий стаж становить 7 років 9 місяців 25 днів. Вік заявниці становить 47 років 09 місяців 03 дні.
До страхового стажу зараховано всі періоди.
До пільгового стажу не зараховано період з 05.07.2006 згідо з довідкою №114 від 29.04.2024, оскільки згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 та акту зустрічної перевірки № 1800-1002-1/3031 від 18.04.2024, зазначено, що заявниця з 05.09.2006 переведена прибиральником·виробничих приміщень у філію "Готельний комплекс "Хімік", у наданій довідці № 114, пільговий стаж з позивача зазначено по 05.09.2006 включно. Для зарахування необхідно надати виправлену довідку із вірно зазначеним пільговим періодом роботи.
Згідно з поданими документами, позивач матиме право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч.2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» з 27.05.2026 .
Вважаючи прийняті рішення протиправними, позивачка звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
На час звернення позивача із відповідними заявами до відповідачів щодо призначення пенсії на пільгових умовах чинними є Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і Закон України "Про пенсійне забезпечення", які регулюють одні і ті ж правовідносини.
Згідно з пункту "а" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (у редакції після прийняття Закону від 02.03.2015 № 213-VIII) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
45 років - по 31 березня 1970 року включно;
45 років 6 місяців - з 1 квітня 1970 року по 30 вересня 1970 року;
46 років - з 1 жовтня 1970 року по 31 березня 1971 року;
46 років 6 місяців - з 1 квітня 1971 року по 30 вересня 1971 року;
47 років - з 1 жовтня 1971 року по 31 березня 1972 року;
47 років 6 місяців - з 1 квітня 1972 року по 30 вересня 1972 року;
48 років - з 1 жовтня 1972 року по 31 березня 1973 року;
48 років 6 місяців - з 1 квітня 1973 року по 30 вересня 1973 року;
49 років - з 1 жовтня 1973 року по 31 березня 1974 року;
49 років 6 місяців - з 1 квітня 1974 року по 30 вересня 1974 року;
50 років - з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року.
Таким чином Законом України від 02.03.2015 №213-VIII раніше передбачений п. а ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" віковий ценз для жінок у 45 років було збільшено до 50 років. Закон України від 02.03.2015 №213-VIII набув чинності з 01.04.2015.
Згідно п.2 розділу XV Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (у редакції до 03.10.2017 року) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: 1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Таким чином, і після набуття чинності нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" правила призначення пенсій за Списком №1 регламентувались п. "а" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Такий стан правового регулювання існував до календарної дати набрання чинності нормами Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII (11.10.2017), яким текст Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" був доповнений, зокрема, ст.114, згідно з ч.1 якої право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Також, Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII у новій редакції був викладений пункті 2 розділу XV Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", де зазначалось, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Згідно з п.1 ч.2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України від 03.10.2017р. №2148-VIII на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 45 років - які народилися по 31 березня 1970 року включно; 45 років 6 місяців - з 1 квітня 1970 року по 30 вересня 1970 року; 46 років - з 1 жовтня 1970 року по 31 березня 1971 року;46 років 6 місяців - з 1 квітня 1971 року по 30 вересня 1971 року;47 років - з 1 жовтня 1971 року по 31 березня 1972 року;47 років 6 місяців - з 1 квітня 1972 року по 30 вересня 1972 року;48 років - з 1 жовтня 1972 року по 31 березня 1973 року;48 років 6 місяців - з 1 квітня 1973 року по 30 вересня 1973 року;49 років - з 1 жовтня 1973 року по 31 березня 1974 року;49 років 6 місяців - з 1 квітня 1974 року по 30 вересня 1974 року;50 років - з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року.
Таким чином, у силу спеціальної вказівки у Законі України від 03.10.2017 №2148-VIII, наведені вище норми закону почали застосовуватись з 01.10.2017.
Отже, з 01.10.2017 правила призначення пенсій за Списком №1 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: п. "а" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції Закону України від 02.03.2015 №213-VIII та п.1 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.
Правила вказаних законів були повністю уніфікованими (ідентичними).
Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 №1-р/2020 "У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII".
Пунктом 1 резолютивної частини названого судового акту визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII.
Відповідно до пункту 2 резолютивної частини названого судового акту стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Згідно пункту 3 резолютивної частини названого судового акту застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б-«г статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: «На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці жінкам".
Отже, з 23.01.2020 в Україні існують два Закони, котрі одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком №1, а саме: п. "а" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції до Закону України від 02.03.2015 № 213-VIII та п.1 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.
Відносно позивача правила зазначених вище Законів містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який складає 45 років за ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року № 213-VIII та 50 років за п.1 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.
Водночас, Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", що містить ідентичні правові норми щодо збільшення пенсійного віку, на предмет конституційності не перевірявся.
Згідно із частиною першою статті 92 Закону України від 13 липня 2017 року № 2136-VIII "Про Конституційний Суд України" (далі - Закон № 2136-VIII) юридичну позицію Конституційний Суд викладає у мотивувальній та/або резолютивній частині рішення, висновку.
Конституційний Суд України в рішенні від 8 червня 2016 року у справі № 4-рп/2016 зауважив, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, не можуть бути прийняті в аналогічній редакції, оскільки рішення Конституційного Суду України є "обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені" (частина друга статті 150 Конституції України). Повторне запровадження правового регулювання, яке Конституційний Суд України визнав неконституційним, дає підстави стверджувати про порушення конституційних приписів, згідно з якими закони та інші нормативно-правові акти ухвалюються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Основного Закону України, пункт 7 рішення № 4-рп/2016).
З огляду на вищенаведене, правова норма, яка регулює правовідносини аналогічно нормі, що визнана Конституційним Судом України неконституційною, або дублює таку правову норму (незалежно від періоду її прийняття та виду нормативного акту, в якому вона втілена), не підлягає застосуванню. У такому разі суд застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.
Висновок у рішенні Конституційного Суду України у справі № 4-рп/2016 зроблений з урахуванням вимог частини 2 статті 150 Конституції України в редакції, чинній на момент прийняття рішення № 4-рп/2016, яка є тотожною статті 151-2 Конституції України у редакції на час розгляду справи та статті 8 Конституції України.
Водночас висновок, сформований у пункті 7 рішення № 4-рп/2016, застосовується судом з урахуванням обставин справи та вимог статті 151-2 Конституції України.
Згідно із частиною першою статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
У пункті 3.1 рішення № 1-р/2020 від 23.01.2020 наголошено, що за юридичною позицією Конституційного Суду України верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (абзац другий підпункту 4.3 пункту 4 мотивувальної частини рішення від 27 лютого 2018 року № 1-р/2018). Відповідно до змісту статті 8 Конституції України, розвиваючи практику Конституційного Суду України, верховенство права слід розуміти, зокрема, як механізм забезпечення контролю над використанням влади державою та захисту людини від свавільних дій державної влади.
Також у пункті 4.4. мотивувальної частини Рішення від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 Конституційний Суд України дійшов висновку, що стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
У першому пункті резолютивної частини рішення КСУ від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 визнано неконституційними статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII.
У контексті предмету спору Конституційним Судом України визнані неконституційними положення щодо підвищення віку виходу на пенсію для пільгових категорій осіб та згідно з пунктом 2 резолютивної частині Рішення КСУ № 1-р/2020 зазначені положення втрачають чинність з дня ухвалення цього Рішення (тобто з 23 січня 2020 року).
У пункті третьому резолютивної частини рішення КСУ від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 викладена юридична позиція щодо порядку виконання цього Рішення, а саме: застосуванню підлягають положення Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.
Згідно із частиною другою статті 8 Закону "Про Конституційний Суд України" з метою захисту та відновлення прав особи Суд розглядає питання щодо відповідності Конституції України (конституційності) акта (його окремих положень), який утратив чинність, але продовжує застосовуватись до правовідносин, що виникли під час його чинності
У третьому пункті Рішення № 1-р/2020 визначено порядок його виконання щодо тих осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року (набрання чинності Законом № 213-VIII) на посадах, визначених у вказаних нормах.
Таким чином, Конституційний Суд в Рішенні № 1-р/2020 визначив спосіб захисту та відновлення прав осіб, що зазнали їх порушення у зв'язку з ухваленням Закону № 213-VIII.
Суд наголошує, що припис акта, визнаний неконституційним Конституційним Судом України із змістовних підстав більше не може бути застосованим під час розгляду справ судами з мотивів його суперечності Конституції України.
Водночас у контексті предмету спору юридична позиція, викладена в Рішенні Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020, застосовується також при оцінці змін до Закону № 1058-IV, які регламентують спірні правовідносини та рішення відповідачів.
У пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 "Про застосування Конституції України" вказано, що оскільки Конституція України, як зазначено в її статті 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.
Тому, ґрунтуючись на юридичній позиції Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020, суд вважає, що ідентична правова норма, яка міститься в Законі України від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" № 2148-VIII, теж не відповідає Конституції України, а тому не підлягає застосуванню.
Отже, враховуючи, що на виконання вимог пункту 5 статті 62, пункту 4 частини другої статті 63 Закону № 2136-VIII, Конституційним Судом не було закрито провадження у справі № 1-р/2020, відсутні підстави вважати, що у зв'язку із ухваленням Закону № 1058-IV у редакції Закону № 2148-VIII від 03.10.2017, втратили дію положення Закону № 1788-XII в частині регулювання прав на пільгову пенсію у період з 01.04.2015 року.
Проте положення пункту 2 розділу XV Закону № 1058-IV в редакції Закону № 2148-VIII від 03.10.2017 перешкоджають таким особам у реалізації права на пенсію на пільгових умовах за Законом № 1788-ХІІ в редакції, чинній до внесення змін Законом №213-VII.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, у рішенні ЄСПЛ від 07 листопада 2013 року у справі "Пічкур проти України" (заява № 10441/06, пункти 41- 43, 52) Суд акцентував увагу на тому, що: якщо в Договірній державі є чинне законодавство, яким передбачено право на соціальні виплати, обумовлені або не обумовлені попередньою сплатою внесків, це законодавство має вважатися таким, що породжує майновий інтерес, який підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, для осіб, що відповідають вимогам такого законодавства.
Водночас юридична природа соціальних виплат, у тому числі пенсій, розглядається ЄСПЛ не лише з позицій права власності, але й пов'язує з ними принцип захисту "законних очікувань" (reasonable expectations) та принцип правової визначеності (legal certainty), що є невід'ємними елементами принципу правової держави та верховенства права.
Так, у справі "Суханов та Ільченко проти України" ЄСПЛ зазначив, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є чинний Закон, який передбачає таке право, або є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (Заява № 68385/10 та №71378/10, пункт 35).
Отже, у контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції об'єктами права власності можуть бути у тому числі "легітимні очікування" та "майнові права" (Pine Valley Developments Ltd and Others v. Ireland), заява №12742/87; ухвала ЄСПЛ від 13 грудня 1984 року щодо прийнятності заяви S. v. the United Kingdom, № 10741/84).
Тобто коли соціальна чи інша подібна виплата закріплена законом, вона має виплачуватися на основі чітких і об'єктивних критеріїв і, якщо людина очевидно підходить під ці критерії, це породжує у такої людини виправдане очікування в розумінні статті 1 Першого протоколу.
Також практикою Європейського суду з прав людини сформовано підхід щодо розуміння правової визначеності як засадничої складової принципу верховенства права. Зокрема, у пункті 61 Рішення "Брумареску проти Румунії" Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип правової визначеності є складовою верховенства права (Brumarescu v. the Romania, заява № 28342/95). У пункті 109 справи "Церква Бессарабської Митрополії проти Молдови" Суд зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку (Metropolitan Church of Bessarabia and Others v. the Moldova, заява № 45701/99).
Таким чином, неправомірне позбавлення особи пенсії не узгоджується з принципом правової визначеності.
З аналізу вищенаведених норм, позиції Конституційного Суду України та практики Європейського суду з прав людини беззастережно вбачається, що збільшення пенсійного віку для отримання пенсії на пільгових умовах для осіб, які відпрацювали в особливих умовах, набули на момент підвищення пенсійного віку необхідний стаж, який передбачав право на пільгову пенсію, є звуженням цього права.
Отже, відповідно до вищевикладеного на противагу доводам відповідачів про необхідність досягнення позивачкою 50 років, суд зазначає, що до категорії осіб, на яких поширюється дія Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020, і відповідно мають право на пенсію за віком на пільгових умовах за положеннями Закону № 1788-ХІІ після 23.01.2020 (набрання чинності Рішення КСУ № 1-р/2020) належать особи, які працювали до 01.04.2015, були зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, мали стаж роботи, визначений статтею 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції, яка діяла до 01.04.2015, та досягли віку, визначеного цією статтею, на момент звернення до Пенсійного фонду за призначенням пенсії.
Матеріалами справи встановлено, що загальний страховий стаж ОСОБА_1 станом на 29.02.2024 складає 32 роки 06 місяців 02 дні, в тому числі 07 років 09 місяців 25 днів пільгового стажу роботи по Списку № 1.
Таким чином, враховуючи, що позивачка на час звернення (29.02.2024) із заявою про призначення пенсії досягла 45 років, мала страховий стаж роботи більше 32 роки, в тому числі за Списком №1 - 07 років 09 місяців 25 днів, що підтверджується даними трудової книжки, суд дійшов висновку, що вона має право на пенсію, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 справа № 1-5/2018(746/15) від 23.01.2020.
Отже, суд вважає, що оскаржувані рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Обираючи належний спосіб відновлення порушеного права, суд виходить з наступних міркувань.
У справі, що розглядається, повноваження пенсійного органу щодо призначення пенсії визначені Законом України "Про пенсійне забезпечення" та Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію. Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.
Також суд звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права сформовано у постанові Верховного Суду від 08.11.2019 у справі №227/3208/16-а.
Відповідно до частини першої статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Враховуючи, що ОСОБА_1 досягла пенсійного віку (45 років) 26.05.2021, а із заявою про призначення пенсії звернулась 29.02.2024, тобто має право на призначення пенсії з 29.02.2024.
Тому, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати ГУПФУ в Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах з 29.02.2024 на підставі пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 № 213-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення".
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Тому, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір, сплачений при подачі позову до суду (а.с. 14).
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Управління Пенсійного забезпечення, надання соціальних виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 183450030473 від 08.03.2024.
Скасувати рішення Управління Пенсійного забезпечення, надання соціальних виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області № 183450030473 від 18.07.2024.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області (вул. Митрополита Андрія, 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) призначити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) пенсію за віком на пільгових умовах (список №1), у відповідності до п. "а" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 29.02.2024.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрія, 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) суму судового збору в розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.).
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.А. Прилипчук