07 жовтня 2024 року Справа № 480/5010/24
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Прилипчука О.А.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/5010/24
за позовом ОСОБА_1
до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області, Державної судової адміністрації України
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області, Державної судової адміністрації України, в якій просить:
1. Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 жовтня 2021 по 30 червня 2022 року та з 01 березня 2024 року по 31 травня 2024 року (у тому числі оплачуваної відпустки з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу), без урахування доплати за вислугу років у розмірі 20 відсотків від посадового окладу як такому, що має стаж роботи на посаді судді більше 5 років, за період з 01 жовтня 2021 по 30 червня 2022 року та щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 30 відсотків від посадового окладу як такому, що має стаж роботи на посаді судді більше 10 років, за період з 01 березня 2024 року по 31 травня 2024 року.
2. Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Сумській області нарахувати та виплатити судді Середино-Будського районного суду Сумської області ОСОБА_1 щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 20 відсотків від посадового окладу як такому, що має стаж роботи на посаді судді більше 5 років, за період з 01 жовтня 2021 по 30 червня 2022 року та щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 30 відсотків від посадового окладу як такому, що має стаж роботи на посаді судді більше 10 років, за період з 01 березня 2024 року по 31 травня 2024 року з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті.
Також позивач просить зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Сумській області, як суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у десятиденний строк звіт про виконання судового рішення.
В обгрунтування позовних вимог зазначив, що Указом Президента України “Про призначення суддів» від 29 вересня 2016 року № 425/2016 позивача призначено на посаду судді Середино-Будського районного суду Сумської області.
Згідно з частиною другою статті 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016р. №1402-VIII (далі Закон №1402-VIII) суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Відповідно до частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Також за частиною п'ятою статті 135 Закону №1402-VIII суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.
19.10.2016 року позивача зараховано до штату Середино-Будського районного суду Сумської області з посадовим окладом згідно зі штатним розписом.
Наказом голови цього ж суду №6/к від 08.11.2018 року “Про перерахунок стажу роботи на посаді судді та встановлення щомісячної доплати за вислугу років ОСОБА_1 » позивачу як такому, що має стаж роботи більше 3 років, встановлено щомісячну доплату з 05.08.2018 року по 18.10.2018 року за вислугу років в розмірі 15 відсотків посадового окладу, а з 19.10.2018 року встановлено щомісячну доплату в розмірі 20 відсотків посадового окладу, як такому, що має стаж роботи більше 5 років. Незважаючи на вказаний наказ, виплата цієї доплати була припинена з 29.09.2021 року.
Більш того, у листі від 03.10.2021 № 04-2156/21 відповідач, посилаючись на те, що судді, що не здійснюють повноваження, не мають право на отримання доплат до посадового окладу до моменту приведення положень Закону №1402-VIII у відповідність із рішенням Конституційного Суду України від 04.12.2018 № 110р/2018 просив до 16.00 01.10.2021 р. надіслати накази про скасування доплат суддям, які не здійснюють повноваження. Але таких незаконних вимог відповідача головою суду виконано не було.
З 29.09.2023 року стаж роботи позивача на посаді судді становив вже більше 10 років, що надало право на отримання доплати в розмірі 30 відсотків посадового окладу. У зв'язку з цим, наказом голови Середино-Будського районного суду Сумської області № 2/к від 16.10.2023 “Про встановлення щомісячної доплати за вислугу років ОСОБА_1 » позивачу встановлено відповідну щомісячну доплату.
Між тим, виплата відповідачем щомісячної доплати в розмірі 30 відсотків посадового окладу так і не розпочалася.
Листом від 29.11.2023р. за вих. № 04-3586/23 відповідач повернув без виконання вказаних вище наказ від 16.10.2023 р. № 2/к з посиланням на позицію головного розпорядника коштів щодо того, що судді, які не здійснюють повноваження, не мають право на отримання доплат до посадового окладу до моменту приведення положень Закону України “Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII у відповідність із рішенням Конституційного Суду України від 04.12.2018 №110р/2018.
Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 12.06.2024 відкрито провадження у справі, ухвалено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач (Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Сумській області) у відзиві на позовну заяву зазначив, що у судді ОСОБА_1 були відсутні повноваження на здійснення правосуддя починаючи з 29 вересня 2021 року.
Таким чином, територіальне управління у відповідності до вимог частини другої статті 19 Конституції України не вправі виконувати наказ Середино-Будського районного суду Сумської області стосовно виплати надбавок судді ОСОБА_1 , що порушуватиме вимоги частини десятої статті 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів».
Відповідач вважає безпідставними посилання позивача на Рішення Конституційного суду України від 04.12.2018 №11-р/2018, оскільки наведене рішення стосується норми закону, який наразі не здійснює правового регулювання виплати суддівської винагороди. У свою чергу положення частини десятої статті 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII є чинними, неконституційними не визнавалися, а тому підлягають застосуванню.
Крім того, відповідач звертає увагу на висновки Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Сумській області, які містяться в акті ревізії №201808-19/06 від 01.06.2021 року стосовно незаконних виплат суддям, повноваження яких припинились у зв'язку з закінченням п'ятирічного терміну, та позиції головного розпорядника ДСА України щодо питання нарахування доплат судцям без повноважень, які висловлені у листі від 29.09.2021 року №10-17622/21, судді, що не здійснюють надсилаються кожного місяця електронною поштою на адресу суду.
Отож, нарахування позивачеві суддівської винагороди у спірний період здійснювалось у відповідності до частини 10 статті 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів», у зв'язку з чим просить відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с. 43-47).
Дослідивши матеріали адміністративної справи та зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні відносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів.
Судом встановлено, що Указом Президента України “Про призначення суддів» від 29 вересня 2016 року № 425/2016 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Середино-Будського районного суду Сумської області.
19.10.2016 року позивача зараховано до штату Середино-Будського районного суду Сумської області з посадовим окладом згідно зі штатним розписом (а.с. 29).
Наказом голови Середино-Будського районного суду Сумської області №6/к від 08.11.2018 року “Про перерахунок стажу роботи на посаді судді та встановлення щомісячної доплати за вислугу років ОСОБА_1 » позивачу як такому, що має стаж роботи більше 3 років, встановлено щомісячну доплату з 05.08.2018 року по 18.10.2018 року за вислугу років в розмірі 15 відсотків посадового окладу, а з 19.10.2018 року встановлено щомісячну доплату в розмірі 20 відсотків посадового окладу, як такому, що має стаж роботи більше 5 років (а.с. 10).
Наказом голови Середино-Будського районного суду Сумської області № 2/к від 16.10.2023 “Про встановлення щомісячної доплати за вислугу років ОСОБА_1 » позивачу встановлено щомісячну доплату як такому, стаж роботи якого становить станом на 19 жовтня 2023 року 10 років (а.с. 13 звор.бік).
Виплата щомісячної доплати за вислугу років ОСОБА_1 була припинена з 29.09.2021, оскільки в цей день закінчились повноваження позивача на посаді судді в межах п'ятирічного строку.
Вважаючи дії відповідача протиправними, щодо відмови у виплаті суддівської винагороди без урахування доплати за вислугу років позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України № 2747-IV від 06.07.2005 (далі КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зміст ст. 135 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон №1402-VIII) визначає, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.
Суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу.
Згідно п.17 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" повноваження суддів, призначених на посаду строком на п'ять років до набрання чинності цим Законом, припиняються із закінченням строку, на який їх було призначено. Судді, повноваження яких припинилися у зв'язку із закінченням такого строку, можуть бути призначені на посаду судді за результатами конкурсу, що проводиться в порядку, встановленому цим Законом.
Пунктом 20 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п'ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" (Закон № 1401-VIII), оцінюється колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному цим Законом.
Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням Вищої ради правосуддя на підставі подання відповідної колегії Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
В п.22 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону "Про судоустрій і статус суддів" (чинного до 01 січня 2020 року) видно, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.
Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 1 січня 2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами).
Пунктом 23 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону "Про судоустрій і статус суддів" (чинного до 01 січня 2020 року) визначено що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами).
За змістом пп. 16 п.1 розділу I Закону України від 16 жовтня 2019 року №193-IX "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування" (далі - Закон №193-IX) виключено пункти 22 і 23 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII.
Згідно частин 1-3 ст. 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VI (далі - Закон № 2453-VI, в редакції Закону України від 12 лютого 2015 року №192-VIII "Про забезпечення права на справедливий суд") суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України "Про Конституційний Суд України" та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.
Частинами 5, 7 ст.133 Закону "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.
Відповідно до ч.10 ст.133 Закону "Про судоустрій і статус суддів" суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу.
Рішенням Конституційного Суду України від 04 грудня 2018 року №11-р/2018 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частин третьої, десятої статті 133 Закону №2453-VI у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року №192-VІІІ, зокрема, за якими суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу.
Із змісту пп. 3.4 Рішення Конституційного Суду України видно, що питання отримання суддею винагороди до проходження ним кваліфікаційного оцінювання регулюється Законом № 2453-VI у редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VІІІ, а випадки, коли такий суддя не здійснює правосуддя, визначається Законом № 1402-VIII.
Крім того, Рішенням Конституційного Суду України встановлено, що випадки нездійснення правосуддя поділяються на дві категорії. До першої категорії належать випадки, коли нездійснення правосуддя обумовлене поведінкою самого судді, зокрема відсторонення судді від посади у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності, застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді тимчасового відсторонення від здійснення правосуддя. Друга категорія охоплює випадки, коли суддя не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або не обумовлені його поведінкою. Наприклад, згідно із Законом №1402-VIII нездійснення суддею правосуддя у зв'язку з неможливістю здійснення правосуддя у відповідному суді, припиненням роботи суду у зв'язку зі стихійним лихом, військовими діями, заходами щодо боротьби з тероризмом або іншими надзвичайними обставинами та із неприйняттям, з незалежних від судді причин, у встановлені строки рішення про його відрядження до іншого суду (частина перша статті 55); з обов'язковим проходженням підготовки для підтримання кваліфікації у Національній школі суддів України (частина восьма статті 56, частини перша, друга статті 89); з неприйняттям, з незалежних від судді причин, у встановлені строки рішення про переведення судді на посаду судді до іншого суду того самого або нижчого рівня у випадках реорганізації, ліквідації або припинення роботи суду, в якому такий суддя обіймає посаду судді (частина третя статті 82, частини шоста, сьома статті 147).
Конституційний Суд України зробив висновок, якщо позбавлення судді права на отримання доплат до посадового окладу може бути визнане доцільним та виправданим, зокрема, у випадку притягнення його до кримінальної чи дисциплінарної відповідальності, наслідком якого є відсторонення судді від посади чи від здійснення правосуддя, то позбавлення судді цього права, коли він не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або обумовлені його поведінкою, як випливає зі змісту положення ч.10 ст.133 Закону №2453-VI у редакції № 192-VІІІ, є несправедливим, невиправданим та необґрунтованим.
Суд зазначає, що застосований законодавцем у положенні ч.10 ст.133 Закону "Про судоустрій і статус суддів" у редакції Закону №192-VІІІ підхід до об'єднання усіх випадків, коли суддя, який не здійснює правосуддя, не має права на отримання доплат до посадового окладу, не можна визнати виправданим, справедливим та помірним, оскільки такий підхід не враховує особливостей кожної категорії підстав нездійснення правосуддя, ступеня обумовленості таких підстав поведінкою судді та інших законодавчо визначених обставин, а отже, невиправдано призводить до звуження обсягу гарантій незалежності суддів у виді зниження рівня їх матеріального забезпечення.
Отже, суддя, який не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або не обумовлені його поведінкою, має право на отримання доплат до посадового окладу з дня ухвалення Рішення Конституційним Судом України від 04 грудня 2018 року №11-р/2018 у справі №1-7/2018 (4062/15).
Рада суддів України у рішенні від 03 вересня 2021 року № 35 наголосила, що будь-які обмеження виплат доплат до посадового окладу суддям, які не здійснюють правосуддя з незалежних від них підстав, є недопустимими та такими, що суперечать Конституції України та Рішенню Конституційного Суду України від 04 грудня 2018 року №11-р/2018 у справі №1-7/2018. В контексті питання виплати доплат таким суддям, дії Територіальних управлінь ДСА, судів, які здійснюють функції розпорядників бюджетних коштів, щодо припинення виплати доплат (а також намагання повернути вже виплачені доплати) суддям, що не здійснюють повноваження з незалежних від них причин, так само як і висновки щодо відсутності підстав для виплати доплат до посадового окладу таким суддям, здійснені органами Державної аудиторської служби України під час проведення ревізій фінансово-господарської діяльності ТУ ДСА України в різних областях та судах, свідчать про порушення гарантій незалежності суддів у виді матеріального забезпечення, що впливає на незалежність судді, та є протиправними та недопустимими. Крім того, припинення виплат зазначених вище доплат у 2021 році свідчить про порушення принципу "юридичної визначеності" та принципу "належного урядування".
Аналогічна позиція щодо необхідності здійснення доплат суддям, які не здійснюють повноваження з незалежних від них причин, була викладена і в рішенні Ради суддів України від 19 квітня 2019 року №21.
Суд зазначає, що положення ч.10 ст.133 Закону "Про судоустрій і статус суддів" у редакції Закону від 12 лютого 2015 року №192-VIII, які Рішенням Конституційного Суду України від 04 грудня 2018 року за №11-р/2018 визнані неконституційними, були тотожними за змістом положенням ч.10 ст.135 Закону "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII.
Верховний Суд у постанові від 13 жовтня 2021 року у справі № 120/1655/21-а дійшов висновку, що з набранням чинності законами № 1401-VIII, № 1402-VIII призначення на посаду судді (вперше) здійснюється безстроково, водночас призначення на посаду судді безстроково суддів, яких до того було призначено на посади в межах п'ятирічного строку (відповідно до раніше чинного правового регулювання цих правовідносин), поставлено у залежність від результатів кваліфікаційного оцінювання.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у вказаній постанові, необхідним у даній категорії справи є з'ясування обставин, які зумовили припинення виплати суддям надбавок до посадового окладу: зупинення щодо кваліфікаційного оцінювання й відсторонення на цій підставі від здійснення правосуддя (відповідно до ч.5 ст.86 Закону № 1402-VIII); закінчення п'ятирічного строку повноважень на посаді судді чи поява іншої (обставини, з якою Рішення Конституційного Суду України від 04 грудня 2018 року №11-р/2018 пов'язує неконституційність позбавлення надбавок до посадового окладу судді.
Таким чином, від чіткої відповіді на питання щодо причин, які зумовили припинення виплати надбавок до посадового окладу, і залежить правильне вирішення спору.
Суд зазначає, що на сьогодні позивач обіймає посаду судді в Середино-Будському районному суді Сумської області, але не здійснює правосуддя з 29.09.2021, у зв'язку із закінченням строку повноважень (у зв'язку із закінченням п'ятирічного строку повноважень на посаді судді).
Суд погоджується із доводами позивача про те, що він перебуває в процедурі кваліфікаційного оцінювання, яке досі незавершене у зв'язку із припиненням повноважень членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, а тому не здійснює правосуддя з незалежних від нього причин, не був і не є притягненим до кримінальної чи дисциплінарної відповідальності, наслідком якого є відсторонення судді від посади чи від здійснення правосуддя.
Отже, з урахуванням наведеного, на думку суду, оскільки суддя Середино-Будського районного суду Сумської області ОСОБА_1 в період з 29.09.2021 і по даний час не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або не обумовлені його поведінкою, з огляду на висновки Конституційного Суду України, викладені у рішенні від 04.12.2018 №11-р/2018, та правову позицію Ради суддів України, викладену у рішенні від 19.04.2019 №21, позивач мав право на отримання доплати до посадового окладу за вислугу років.
Отже, з урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, про протиправність дій Територіального управління Державної судової адміністрації України у Сумській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 жовтня 2021 по 30 червня 2022 року та з 01 березня 2024 року по 31 травня 2024 року, без урахування доплати за вислугу років у розмірі 20 відсотків від посадового окладу як такому, що має стаж роботи на посаді судді більше 5 років, за період з 01 жовтня 2021 по 30 червня 2022 року та щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 30 відсотків від посадового окладу як такому, що має стаж роботи на посаді судді більше 10 років, за період з 01 березня 2024 року по 31 травня 2024 року..
Тому, з метою належного та ефективного відновлення порушеного права позивача, слід зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Сумській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату суддівської винагороди з урахуванням доплати за вислугу років у розмірі 20 відсотків від посадового окладу за період з 01 жовтня 2021 по 30 червня 2022 року та доплати за вислугу років у розмірі 30 відсотків від посадового окладу за період з 01 березня 2024 року по 31 травня 2024 року з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті.
За таких обставин, суд приходить до переконання, що позовні вимоги у наведеній частині позову є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
Щодо позовних вимог до Державної судової адміністрації України, суд зазначає, що до повноважень ДСА України не віднесено нарахування та виплата позивачу суддівської винагороди та доплат до неї, а тому позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Щодо клопотання позивача про встановлення судового контролю, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
З аналізу вказаної норми вбачається, що питання про надання звіту про виконання постанови вирішує суд, який прийняв судове рішення по суті спору не на користь суб'єкта владних повноважень. При цьому це є правом, а не обов'язком суду, який при вирішенні даного питання враховує, в тому числі наявність належних та допустимих доказів, які б свідчили про можливість ухилення відповідача від виконання прийнятого судового рішення.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили про імовірність ухилення відповідача від виконання цього судового рішення, позивачем таких доказів не надано, суд не вбачає підстав для застосування положень ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області, Державної судової адміністрації України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 жовтня 2021 по 30 червня 2022 року та з 01 березня 2024 року по 31 травня 2024 року, без урахування доплати за вислугу років у розмірі 20 відсотків від посадового окладу як такому, що має стаж роботи на посаді судді більше 5 років, за період з 01 жовтня 2021 по 30 червня 2022 року та щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 30 відсотків від посадового окладу як такому, що має стаж роботи на посаді судді більше 10 років, за період з 01 березня 2024 року по 31 травня 2024 року.
Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Сумській області (вул. Українських Перемог, буд. 4, м. Суми, 40002, код ЄДРПОУ 26270240) здійснити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) перерахунок та виплату суддівської винагороди з урахуванням доплати за вислугу років у розмірі 20 відсотків від посадового окладу за період з 01 жовтня 2021 по 30 червня 2022 року та доплати за вислугу років у розмірі 30 відсотків від посадового окладу за період з 01 березня 2024 року по 31 травня 2024 року з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті.
В задоволенні інших позовних вимог-відмовити.
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю-відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.А. Прилипчук