07 жовтня 2024 року м. Рівне №460/21594/23
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дудар О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління ДПС у Рівненській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.06.2023 №0202687-2410-1707- НОМЕР_1 на суму 33813,00грн, від 01.06.2023 №0202691-2410-1707- НОМЕР_1 на суму 19086,60грн, від 01.06.2023 №0202689-2410-1707- НОМЕР_1 на суму 72455,50грн, від 01.06.2023 №0202690-2410-1707- НОМЕР_1 на суму 24967,80грн, від 01.06.2023 №0202688-2410-1707- НОМЕР_1 на суму 36286,25грн, від 19.07.2023 №0310211-2410-1707- НОМЕР_1 на суму 55406,00грн.
Позов обґрунтовано тим, що позивач використовує належне йому на праві власності нерухоме майно в сільськогосподарській діяльності у формі Фермерського господарства "Анастасія-О" (далі - ФГ "Анастасія-О"), засновником та головою якого він є. Відтак, відповідно до п."ж" пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України (далі - ПК України) позивач має право на користування пільгою зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Ухвалою суду від 18.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними. Зокрема, застосування п."ж" пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України можливе у разі дотримання двох обов'язкових умов: використання споруди безпосередньо у сільськогосподарській діяльності; особа є сільськогосподарським товаровиробником. Оскільки позивач не має статусу сільськогосподарського товаровиробника, то на належне йому нерухоме майно не поширюються положення наведеної норми. Відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Від позивача надійшла відповідь на відзив, згідно з якою позивач є сільськогосподарським товаровиробником, оскільки є засновником ФГ "Анастасія-О" та має об'єкти нерухомого майна для здійснення сільськогосподарської діяльності. Будь-яких договорів про передачу об'єктів сільськогосподарського призначення в оренду, позичку чи лізинг позивачем на укладалося.
Ухвалою суду від 07.10.2024 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідачів про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.
Розглянувши позовну заяву, відзив та відповідь на відзив, дослідивши письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до свідоцтв про право власності (а.а.с.15-20), ОСОБА_1 на праві приватної власності належать такі об'єкти нерухомого майна:
- нежитлова будівля, будівля ангара для комбайнів, площею 1116,5м.кв., за адресою: АДРЕСА_1 ;
- будинок механізатора, площею 433,5м.кв., за адресою: АДРЕСА_1 ;
- частина будівлі піднавісу для с/г техніки, площею 2229.4м.кв., за адресою: АДРЕСА_1 ;
- нежитлова будівля, будівля тваринницького родильного відділення, площею 1704,8м.кв., за адресою: АДРЕСА_2 ;
- нежитлова будівля, будівля ремонтної майстерні, площею 320,1м.кв., за адресою: АДРЕСА_1 ;
- нежитлове приміщення, будівля складу запасних частин, площею 244,7м.кв., за адресою: АДРЕСА_1 .
Головним управлінням ДПС у Рівненській області прийнято податкові повідомлення-рішення форми "Ф", якими ОСОБА_1 на зазначені вище об'єкти нерухомого майна нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, за 2022 рік, а саме:
- від 01.06.2023 №0202687-2410-1707-UA56060250000052338 на суму 33813,00грн. Об'єктом оподаткування є будинок механізатора, площею 433,5м.кв., розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.9);
- від 01.06.2023 №0202691-2410-1707-UA56060250000052338 на суму 19086,60грн. Об'єктом оподаткування є нежитлове приміщення, будівля складу запасних частин, площею 244,7м.кв., розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.10);
- від 01.06.2023 №0202689-2410-1707-UA56060250000052338 на суму 72455,50грн. Об'єктом оподаткування є нежитлова будівля, площею 2229,40м.кв., розташована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.11);
- від 01.06.2023 №0202690-2410-1707-UA56060250000052338 на суму 24967,80грн. Об'єктом оподаткування є нежитлова будівля, будівля ремонтної майстерні, площею 320,1м.кв., розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.12);
- від 01.06.2023 №0202688-2410-1707-UA56060250000052338 на суму 36286,25грн. Об'єктом оподаткування є нежитлова будівля, будівля ангара для комбайнів, площею 1116,5м.кв., розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.13);
- від 19.07.2023 №0310211-2410-1707- UA56060250000052338 на суму 55406,00грн. Об'єктом оподаткування є нежитлова будівля, будівля тваринницького родильного відділення, площею 1704,80м.кв., розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.14).
Вважаючи податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Рівненській області від 01.06.2023 №0202687-2410-1707-UA56060250000052338, від 01.06.2023 №0202691-2410-1707-UA56060250000052338, від 01.06.2023 №0202689-2410-1707-UA56060250000052338, від 01.06.2023 №0202690-2410-1707-UA56060250000052338, від 01.06.2023 №0202688-2410-1707-UA56060250000052338, від 19.07.2023 №0310211-2410-1707- UA56060250000052338 протиправними, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Стаття 67 Конституції України встановлює, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України.
Згідно з пп.16.1.4 п.16.1 ст. 16 ПК України, платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та в розмірах, встановленим цим Кодексом та законами з питань митної справи, що повністю узгоджується з приписами ст. 67 Конституції України щодо обов'язку кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до пп.14.1.39 п.14.1 ст.14 ПК України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Підпунктом 14.1.157 п.14.1 ст.14 ПК України встановлено, що податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.
Згідно пп.54.3.3 п.54.3 ст. 54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Відповідно до п.4.4 ст.4 ПК України, установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами та радами об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.
Згідно з п.8.3 ст.8 ПК України, до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Приписами п.10.3 ст.10 ПК України визначено, що місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору та земельного податку за лісові землі.
Згідно з п.12.3 ст.12 ПК України, сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
Також повноваження органів місцевого самоврядування щодо встановлення місцевих податків виключно відповідними рішеннями місцевих рад закріплені і у статті 143 Конституції України та п.24 ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 №280/97-ВР.
Справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, врегульовано приписами ст.266 ПК України.
Згідно із пп.266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Відповідно до пп.266.2.1 п.266.2 ст.266 ПК України, об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Підпунктами 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України передбачено, що базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Отже, за загальним правилом, об'єкти житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх частки, які перебувають у власності фізичних осіб, є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Згідно із статтею 10 ПК України податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є місцевим податком.
Відповідно до пп.266.5.1 п.266.5 ст.266 ПК України, ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Підпунктом 266.6.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України передбачено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Водночас у пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України зазначено об'єкти, що не є об'єктом оподаткування за вказаної нормою закону.
Так, відповідно до пп."ж" пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України, не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Отже, умовою звільнення таких об'єктів від оподаткування законодавець визначив цільове призначення їх фактичного використання та встановив вичерпний перелік підстав, коли податкова пільга не надається, а саме: у випадках, коли нерухомість здається власниками в оренду, лізинг, позичку.
Матеріали справи не містять доказів передавання позивачем належного йому нерухомого майна (обумовлених вище нежитлових приміщень) в оренду, лізинг чи позичку.
Суд зазначає, що вказана пільга стосується діяльності сільськогосподарських товаровиробників і спрямована на стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.
При цьому, приписи пп."ж" пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України застосовуються за наявності двох умов, перша з яких - власник об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, та друга - об'єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого і введеного в дію наказом Держстандарту України №507 від 17.08.2000, клас "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства (1271)" включає: будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та ін. Цей клас не включає: споруди зоологічних та ботанічних садів.
Тобто, перелік будівель сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства, визначений наведеною нормою, не є вичерпним та містить лише одне виключення.
Відтак, суд погоджується із позивачем, що належні йому на праві власності об'єкти нерухомості - будівля ангара для комбайнів, будинок механізатора, частина будівлі піднавісу для с/г техніки, нежитлова будівля, будівля тваринницького родильного відділення, будівля ремонтної майстерні, будівля складу запасних частин, за якими відповідачем визначені грошові зобов'язання, є будівлями, що можуть використовуватися у сільськогосподарській діяльності.
Поряд з цим, позивачем не надано жодних доказів використання безпосередньо ним зазначених об'єктів нерухомості у сільськогосподарській діяльності.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років" від 18.01.2001 №2238-ІІІ (далі - Закон №2238-ІІІ), сільськогосподарський товаровиробник - фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.
Крім того, до виробників сільськогосподарської продукції відносять юридичних осіб, фізичних осіб (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності (далі - КВЕД), мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин (ст.1 Закону України "Про сільськогосподарський перепис" від 23.09.2008 №575-VІ).
Законом №2238-ІІІ визначено, що продукція сільського господарства (сільськогосподарська продукція) - це продукція, що виробляється в сільському господарстві та відповідає кодам Державного класифікатора продукції та послуг.
Коди продукції сільського господарства та пов'язаних з цим послуг визначені розділом 1 секції А "Продукція сільського господарства, лісового господарства та рибного господарства" Державного класифікатора продукції та послуг ДК 016:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11.10.2010 №457.
Враховуючи наведене, сільськогосподарський товаровиробник - це особа (юридична чи фізична), яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та здійснює операції з її постачання.
Суб'єкти господарської діяльності підлягають обов'язковій реєстрації із зазначенням основного виду економічної діяльності.
Згідно з Класифікацією видів економічної діяльності ДК 009:2010, затвердженою наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010 №45, економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів і послуг), який здійснюють з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічну діяльність характеризують витрати на виробництво, процес виробництва та випуск продукції.
Основний вид економічної діяльності - це вид діяльності суб'єкта, на який припадає найбільший внесок у валову додану вартість (або інший визначений критерій).
Доказів реєстрації у 2022 році (податковий період, за який нараховане податкове зобов'язання) суб'єктом підприємницької діяльності та ведення діяльності за відповідним КВЕД як сільськогосподарського товаровиробника позивачем суду не надано.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що він є сільськогосподарським товаровиробником та здійснює господарську діяльність у формі ФГ "Анастасія-О".
Суд критично оцінює це посилання позивача, з огляду на таке.
Відповідно до ст.1 Закону "Про фермерське господарство" від 19.06.2023 №973-IV (далі - Закон №973-IV), фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.
Згідно з ст.19 Закону №973-IV, до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.
Статтею 20 Закону №973-IV передбачено, що майно фермерського господарства належить йому на праві власності.
Майнові права, що входять до складеного капіталу фермерського господарства, передаються йому на визначений у статуті термін.
У власності фермерського господарства може перебувати будь-яке майно, в тому числі земельні ділянки, житлові будинки, господарські будівлі і споруди, засоби виробництва тощо, яке необхідне для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і набуття якого у власність не заборонено законом.
Фермерське господарство має право здійснювати відчуження та набуття майна на підставі цивільно-правових угод.
Порядок володіння, користування і розпорядження майном фермерського господарства здійснюється відповідно до його статуту, якщо інше не передбачено угодою між членами фермерського господарства та законом.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є засновником та головою ФГ "Анастасія-О".
Ця обставина підтверджується Статутом ФГ "Анастасія-О" (далі - Статут) та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.а.с.24-31, 32,33).
Основним видом діяльності ФГ "Анастасія-О" за КВЕД є 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.
Другорядними видами діяльності за КВЕД є: 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 01.13 Вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів.
Управління господарством здійснює його голова або особа, яка є його правонаступником на підставі рішень (п.п.9.1 п.9 Статуту).
Володіння, користування і розпорядження майном здійснюється засновником одноосібно. Господарство має право придбавати, брати в тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, майно у підприємств, установ і організацій, інших селянських (фермерських) господарств, громадян (п.п.4.3, 4.5 п.4 Статуту).
Водночас, сам факт створення позивачем юридичної особи, яка використовує спірні об'єкти нерухомості у межах провадження сільськогосподарської діяльності, за діючого правового регулювання не впливає на можливість застосування пільги, визначеної пп."ж" пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України.
Суду не надано доказів передачі будівель ангара для комбайнів, будинку механізатора, піднавісу для с/г техніки, тваринницького родильного відділення, ремонтної майстерні, складу запасних частин до складу майна ФГ "Анастасія-О" позивачем як засновником (власником) означеного фермерського господарства.
Таким чином, позивачем не підтверджено одну з умов для звільнення об'єктів нерухомості від оподаткування податком на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, а тому ці об'єкти нерухомого майна не належать до об'єктів нерухомості, визначених пп."ж" пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України.
З огляду на викладене, спірні податкові повідомлення-рішення, якими позивачу визначено суми податкових зобов'язань за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за податковий період 2022 року, прийняті відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та ПК України.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оскільки позивач не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, позов до задоволення не підлягає.
Підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: Головне управління ДПС у Рівненській області (вул.Відінська, буд.12, м.Рівне, Рівненська область, 33023; ідентифікаційний код юридичної особи ВП 44070166).
Рішення складено 07 жовтня 2024 року.
Суддя О.М. Дудар