07 жовтня 2024 року м. Рівне №460/9730/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Щербакова В.В., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій, -
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач) у якому просить суд:
- визнати протиправним рішення відповідача від 24.07.2024 року №121630011820 про відмову у призначенні пенсії
- зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за Списком №1, з врахуванням висновків Конституційного суду України у рішенні №1-р/2000 від 23.01.2020, зарахувавши до пільгового стажу період навчання та період роботи в Сєвєродонецькому у виробничому об'єднання «Азот».
В обґрунтування позову зазначено, що нею було подано заяву до органів Пенсійного фонду України про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (Список №1) з врахуванням висновків Конституційного суду України у рішенні №1-р/2000 від 23.01.2020, рішенням відповідача було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу за Списком №1 та недосягненням відповідного віку.
Позивач вказує, що відповідачем протиправно не було враховано до пільгового стажу за Списком №1 період навчання з 01.01.1993 по 12.06.1996 та період роботи в Сєвєродонецькому у виробничому об'єднання «Азот» з 22.07.1996 по 31.12.1998. Тому, просить скасувати спірне рішення та зобов'язати призначити пенсію на пільгових умовах.
Ухвалою суду від 28.08.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав, причини неможливості подання відзиву суду не повідомив. Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , згідно записів трудової книжки:
з 01.09.1993 по 12.06.1996 року навчалась в СПТУ №1.
з 22.07.1996 працювала апаратником сушильного відділення ПВО цеху похідних вінілацетату Сєвєродонецькому у виробничому об'єднання «Азот»
з 17.07.2000 переведена ізолювальником на термоізоляції (зайнятим на ремонті, профілактиці та обслуговуванні технологічного обладнання) ремонтнобудівельного цеху по 2 розряду
з 01.11.2000 переведена ізолювальником на термоізоляції (зайнятим на ремонті, профілактиці та обслуговуванні технологічного обладнання) цеху 3 термоізоляції будівельно-ремонтного виробництва по 2 розряду
31.12.2004 звільнена по переведенню в ЗАО «Сєвєродонецьке об'єднання «Азот» згідно ст. 36 п. 5 КзоТ України згідно наказу 143 К від 31.12.2004;
Позивач звернулась до територіального органу ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Рішенням про результами розгляду заяви, винесеного Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області від 24.07.2024 №121630011820 відмовлено позивачу у призначенні пенсії з підстав відсутності достатнього пільгового стажу та недосягненням відповідного віку.
Як встановлено судом з форми РС-право, до пільгового стажу позивача враховано періоди роботи з 01.01.1999. Натомість, спірний період навчання з 01.01.1993 по 12.06.1996 та період роботи в Сєвєродонецькому у виробничому об'єднання «Азот» з 22.07.1996 по 31.12.1998 до пільгового стажу за списком №1 не враховано.
Не погоджуючись з відмовою відповідача, позивач звернулась до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України, передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами п. 2 Розділу XV Перехідні положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
З 01.01.2004 принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV), який прийнятий на зміну положенням Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі Закон № 1788-XII).
Таким чином, оскільки Закон № 1058-ІV та Закон № 1788-XII регулюють одні і ті ж правовідносини, пріоритет у застосуванні за загальним правилом мають норми Закону № 1058-IV, як акту права, прийнятого пізніше у часі, а норми Закону № 1788-XII підлягають субсидіарному (додатковому) застосуванню у разі неурегульованості певного питання у приписах Закону № 1058-IV.
Водночас, суд наголошує на існуванні виключень з наведеного загального правила.
Згідно з пунктом "а" статті 13 Закону № 1788-XII (у редакції до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року № 213-VIII) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: - чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;- жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" у редакції від 02.03.2015 № 213-VIII віковий ценз для жінок збільшено до 50 років із одночасним запровадженням правила поетапного збільшення показника вікового цензу, за яким жінки, дати народження яких припадали у період з 1970 року народження і старші набували право на пенсію по досягненню 49 років, які народилися з 1 жовтня 1973 року по 31 березня 1974 року.
Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII набув чинності з 01.04.2015.
Відповідно до пункту 2 розділу XV Закону № 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: 1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".
У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.
Виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів "в" - "е" та "ж" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", здійснюється до 01.01.2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 01.01.2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Отже, після набуття чинності нормами Закону № 1058-IV правила призначення пенсій за Списком №1 регламентувались пунктом "а" статті 13 Закону № 1788-XII.
Такий стан правового регулювання існував до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 року № 2148-VIII, яким текст Закону № 1058-IV доповнений, зокрема, статтею 114, згідно з частиною 1 якої право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
При цьому, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 року № 2148-VIII у новій редакції викладений пункт 2 розділу XV Закону № 1058-IV, де передбачалось, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Згідно з пунктом першим частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку: - 45 років - які народилися по 31 березня 1970 року включно; - 45 років 6 місяців - з 1 квітня 1970 року по 30 вересня 1970 року; - 46 років - з 1 жовтня 1970 року по 31 березня 1971 року; - 46 років 6 місяців - з 1 квітня 1971 року по 30 вересня 1971 року; - 47 років - з 1 жовтня 1971 року по 31 березня 1972 року; - 47 років 6 місяців - з 1 квітня 1972 року по 30 вересня 1972 року; - 48 років - з 1 жовтня 1972 року по 31 березня 1973 року; - 48 років 6 місяців - з 1 квітня 1973 року по 30 вересня 1973 року; - 49 років - з 1 жовтня 1973 року по 31 березня 1974 року; - 49 років 6 місяців - з 1 квітня 1974 року по 30 вересня 1974 року; - 50 років - з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року.
У силу спеціальної вказівки Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 року № 2148-VIII наведені вище норми закону почали застосовуватись з 01.10.2017 року.
Таким чином, з 01.10.2017 року правила призначення пенсій за Списком № 1 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: пунктом "а" статті 13 Закону № 1788-XII у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року № 213-VIII та пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 року № 2148-VIII.
Правила згаданих законів були повністю уніфікованими (ідентичними).
Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 року № 1-р/2020 "У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII".
Пунктом першим резолютивної частини цього Рішення визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII.
Відповідно до пункту 2 резолютивної частини названого судового акту стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини даного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIIIдля осіб, які працювали до 01.04.2015 на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:
“На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам».
Таким чином, з 23.01.2020 року в Україні існують два закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком №1, а саме: пункт "а" статті 13 Закону № 1788-XII у редакції до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року № 213-VIII та пункт 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 року № 2148-VIII.
Відносно позивачки правила означених законів містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який складає 45 років за пунктом "а" статті 13 Закону № 1788-XII у редакції до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року № 213-VIII та 50 років за пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 року № 2148-VIII.
Так, на момент звернення до пенсійного органу (17.07.24) позивачці виповнилось 46 років.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Враховуючи положення частини 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 року по справі "Щокін проти України" (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011 року по справі "Серков проти України" (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05) суд вважає, що найбільш сприятливим для позивача є підхід, коли віковий ценз має бути встановлений на рівні найменшої величини, тобто 45 років.
За вказаних обставин, така обов'язкова умова для призначення пенсії на пільгових умовах: необхідний вік та стаж роботи, має застосовуватись у порядку, визначеному пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020 року, та виходячи з принципу правої визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого статтею 8 Конституції України. Таке застосування судом вищевказаних норм права усуває колізію в їх застосуванні, у спосіб застосування тієї норми, яка створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.
Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи, суд констатує, що обрані Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області, у даній частині, мотиви вчинення владного управлінського волевиявлення не враховують правила розв'язання колізій між діючими актами права однакової сили та з одного з того ж предмету із застосуванням приписів статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" на користь невладного суб'єкта - приватної особи (тобто на користь позивача).
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що у межах спірних правовідносин слід віддати перевагу у правозастосуванні найбільш сприятливому для позивача закону, тому обов'язкова умова для призначення пенсії на пільгових умовах як: необхідний вік та стаж роботи, має застосовуватися в порядку, визначеному пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020, та виходячи з принципу правої визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого статтею 8 Конституції України. Таке застосування вищевказаних норм права усуває колізію в їх застосуванні, у спосіб застосування тієї норми, яка створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.
Тобто, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Як свідчать матеріали справи, позивач, досягнувши 46-річного віку, вчинила всі необхідні для призначення пенсії.
Таким чином, позивач виконала вимогу щодо віку. Натомість доводи відповідача в цій частині суд відхиляє як безпідставні.
Щодо решти умов.
На момент звернення за призначенням пенсії повинен був довести, що стаж його роботи складає не менше 15 років, при цьому стаж роботи виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком №1 становить не менше 7 років 6 місяців.
Так, достатність загального стажу роботи позивачки не є спірним в межах даної справи.
Натомість, оскаржуване рішення прийнято у зв'язку з відсутністю достатнього пільгового стажу - 7 років 6 місяців, наявний пільговий стаж 6 років 4 місяців 01 день.
Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі Списками № 1 деталізоване у Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі Порядок № 383).
Пунктом 10 Порядку №383, визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах. У разі відсутності трудової книжки, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств та організацій.
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону №1058 періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються в порядку й на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше. Згідно з п. «д» ст. 56 Закону №1788 до стажу роботи, що дає право на трудову пенсію, зараховується час навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах з підготовки кадрів, підвищення кваліфікації та перекваліфікації.
Згідно з ч.1 ст. 38 Закону України Про професійну (професійно-технічну) освіту, що застосовується до правовідносин, які виникли після 10.03.1998 року, час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок).
Пунктом 1 Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п. 8 Порядку, час навчання у вищих учбових, професіональних, учбово-виховних закладах, учбових закладах підвищення кваліфікації і перепідготовки кадрів, у аспірантурі, докторантурі й криничній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, які видані на підставі архівних даних і які містять відомості про період навчання. При відсутності у таких документах відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в учбовому закладі у відповідні роки при умови, якщо у цих документах є дані про закінчення повного навчального періоду чи окремих їх етапів.
Таким чином, зі вказаного Порядку убачається, що при відсутності у дипломі особи відомостей часу навчання, приймаються довідки про тривалість навчання в учбовому закладі у відповідні роки при умови, якщо у цих документах є дані про закінчення повного навчального періоду чи окремих їх етапів.
Так, у трудовій книжці позивача містить запис за період з 01.09.1993 по 12.06.1996 про навчання в СПТУ №1.
Відповідно до Диплому серії ДЖ №018598, виданого професійно-технічним училищем №1 м.Сєвєродонецька, рішенням Державної екзаменаційної комісії від 12.06.1996 року позивачу присвоєно кваліфікацію апаратника широкого профілю азотних виробництв і продуктів органічного синтезу четвертого розряду лаборанта другого розряду.
Суд зазначає, що у дипломі позивача відсутні відомості щодо форми навчання.
Разом з тим, під час навчання позивача діяли норми Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20 червня 1974 року № 162, пункт 2.15 якої передбачав, що студентам, особам, які навчаються, аспірантам та клінічним ординаторам, що мають трудові книжки, учбовий заклад (науковий заклад) вносить запис про час навчання на денних відділеннях (в тому числі підготовчих) вищих і середніх спеціальних учбових закладах, в партійних школах і школах профруху. Підставою для таких записів є накази учбового закладу (науковий заклад) про зарахування або відрахування студента, особи, яка навчається, аспіранта, клінічного ординатора.
З системного аналізу вищезазначених норм слідує, що запис у трудову книжку в період навчання вносився лише студентам, які навчались за денною формою навчання, для студентів заочної форми навчання внесення відповідного запису передбачено не було.
Крім того, виконання вимоги ч.1 ст. 38 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» також підтверджено позивачем, зокрема трудовою книжкою.
Так, закінчивши навчання 12.06.1996, позивач з 22.07.1996 по 31.12.2004 року в Сєвєродонецькому виробничому об'єднання «Азот».
Тобто перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Наведене свідчить, що пенсійним органом протиправно не зараховано період навчання позивача до пільгового стажу за Списком №1.
Щодо періоду роботи в Сєвєродонецькому у виробничому об'єднання «Азот».
Як зазначалось вище судом, згідно записів трудової книжки №2-7, позивач
з 22.07.1996 працювала апаратником сушильного відділення ПВО цеху похідних вінілацетату Сєвєродонецькому у виробничому об'єднання «Азот»
з 17.07.2000 переведена ізолювальником на термоізоляції (зайнятим на ремонті, профілактиці та обслуговуванні технологічного обладнання) ремонтнобудівельного цеху по 2 розряду
з 01.11.2000 переведена ізолювальником на термоізоляції (зайнятим на ремонті, профілактиці та обслуговуванні технологічного обладнання) цеху 3 термоізоляції будівельно-ремонтного виробництва по 2 розряду
31.12.2004 звільнена по переведенню в ЗАО «Сєвєродонецьке об'єднання «Азот» згідно ст. 36 п. 5 КзоТ України.
Згідно відмітки в трудовій книжці:
за результатами атестації робочих місць, за умовами праці підтверджено право на пенсію по віку на пільгових умовах за Списком № 1 згідно наказу № 437 від 04.07.1994 р. (запис в трудовій книжці між записами №2 та №3);
за результатами атестації робочих місць, за умовами праці підтверджено право на пенсію по віку на пільгових умовах за Списком № 1 згідно наказу № 490 від 25.06.1998 р. (запис в трудовій книжці між записами №3 та №4)
за результатами атестації робочих місць, за умовами праці підтверджено право на пенсію по віку на пільгових умовах за Списком № 1 згідно наказу № 590 від 03.07.2001 р. (запис № 6 в трудовій книжці);
Суд враховує, що у трудовій книжці є посилання на підставу внесення записів, вони завірені підписами повноважних осіб та печатками, не містять виправлень, підчисток, тобто оформлені належним чином, що не викликає у суду сумнівів у їх достовірності.
Відповідно до Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах затверджений Постановою Кабінету Міністрів №162 від 11.03.1994 посади на яких працював позивач у вище зазначені періоди відносяться до професій, які користуються правом пільгового пенсійного забезпечення.
Враховуючи те, що трудова книжка є основним документом, що підтверджує трудовий стаж, і трудова книжка ОСОБА_1 оформлена належним чином, відповідач протиправно не врахував вказані періоди роботи до пільгового стажу за Списком №1.
Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не подано належних доказів правомірності відмови позивачу у призначені пенсії за віком на пільгових умовах.
Частиною 4 ст. 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З урахуванням викладеного, належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є визнання протиправною відмови відповідача щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 та зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 згідно п. "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року № 213-VIII, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 року рішенні №1-р/2020.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №12163001820 від 24.07.2024 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до пільгового стажу за Списком №1 період навчання ОСОБА_1 з 01.01.1993 по 12.06.1996 в професійно-технічному училищі №1 м.Сєвєродонецька та період роботи з 22.07.1996 по 31.12.1998 в Сєвєродонецькому у виробничому об'єднання «Азот».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 на підставі пункту "а" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 року рішенні №1-р/2020, враховуючи висновки суду в даній справі.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду в Харківській області судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 07 жовтня 2024 року.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх,м. Харків,Харківська обл.,61022, код ЄДРПОУ 14099344)
Суддя В.В. Щербаков