Справа № 420/13610/24
07 жовтня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Вікторії ХОМ'ЯКОВОЇ, розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області,
Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) 02.05.2024 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач-2), в якому позивач просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 20 березня 2024 року № 155350009653 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком згідно з Законом України "Про пенсійне забезпечення";
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , призначити та виплачувати пенсію за віком, з дати настання права, а саме - з 29.07.2023 з зарахуванням до стажу роботи:
- період навчання з 01.09.1978 по 210.07.1981 згідно диплому НОМЕР_1 від 10.07.1981,
- періоди роботи з 05.02.1986 по 23.06.1992, з 09.11.1992 по 05.03.1993, з 15.03.1993 по 19.07.2002 у відповідності до трудової книжки НОМЕР_2 від 30.10.1992.
- періоди роботи з 13.07.1981 по 26.07.1985р, 07.08.1985 по 20.01.1986р., 05.02.1986 по 23.06.1992р. у відповідності до трудової книжки НОМЕР_3 від 10.10.1981p.
- період догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку згідно копії свідоцтва про народження від 14.04.1984 серії НОМЕР_4 .
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 20 березня 2024 року № 155350009653 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком згідно з Законом України "Про пенсійне забезпечення" є незаконним, оскільки позивачкою після попередньої відмови у призначенні пенсії були усунені недоліки та надані додаткові документи. В рішенні не вказано яким чином обрахований страховий стаж, які періоди не включено в страховий стаж, а які зараховані. Вважає, що органи ПФУ формально підійшли до обчислення страхового стажу, не врахувавши всі подані документи.
Ухвалою від 08.05.2024 відкрито провадження у справі , вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
13.05.2024 до суду надійшов відзив ГУ ПФУ в Одеській області, в якому відповідач-1 зазначає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області не приймало участі у розгляді заяви ОСОБА_1 , і відповідно, не виносило жодних рішень з цього приводу. До Головного управління було надано позивачкою заяву про призначення пенсії за віком від 13.03.2024, яку за принципом екстериторіальності розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області. Розглянувши заяву від 13.03.2024 та надані документи, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області прийнято рішення №155350009653 від 20.03.2024, яким позивачці відмовлено у призначені пенсії за віком з огляду на те, що її страховий стаж на дату звернення становить 15 років 02 місяців 06 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком. До загального страхового стажу не враховано: довідки №01-5/584, №01-5/583 від 10.10.2023, №2631 від 31.08.2016, оскільки видані Придністровською Молдавською Республікою, яка є невизнана як держава; періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_3 , оскільки записи не придатні до читання; період догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку, оскільки відсутній оригінал свідоцтва про народження. Також не зараховано до загального страхового стажу період навчання з 01.09.1978 по 10.07.1981 згідно диплому НОМЕР_1 від 10.07.1981, оскільки не підтверджено зміну прізвища позивача з ОСОБА_2 на ОСОБА_3 . Оскільки ОСОБА_1 не мала достатнього страхового стажу, то вона не має права виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідач-2 надав 17.05.2024 відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що за розглядом заяви позивача про призначення пенсії за віком було встановлено, що страховий стаж становить 15 років 2 місяці 6 днів. До страхового стажу не зараховано певні періоди роботи, оскільки записи трудової книжки серії НОМЕР_3 від 10.07.1981 непридатні до читання : запис № 2-4 з 13.07.1981 по 26.07.1985, запис № 5-6 з 07.08.1985 по 20.01.1986, запис № 7-10 з 05.02.1986 по 23.06.1992. Архівні довідки ЗАТ "Тиротекс" про періоди роботи позивача не були враховані, оскільки видані Придністровською Молдавською Республікою, яка не визнана як держава. Також не врахований період догляду за дитиною до досягнення 3-х річного віку через відсутність оригіналу свідоцтва про народження. Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №155350009653 від 20.03.2024 про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" вважає законним та обґрунтованим.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з'ясувавши обставини справи, суд дійшов наступного.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась 17.07.2023 до Головного управління ПФУ в Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком. Однак рішенням ГУ ПФУ в Чернівецькій області від 24.07.2023 № 155350009653 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за недостатністю страхового стажу. В рішенні зазначено, що страховий стаж становить 21 рік 7 місяців 19 днів при необхідному 30 років, та вказано недоліки у поданих документах.
Позивач повторно звернулась до ГУ ПФУ в Одеській області 13.03.2024 із заявою про призначення пенсії за віком, додавши необхідні документи. Заява була розглянута за принципом "екстериторіальності" Головним управлінням ПФУ в Запорізькій області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №155350009653 від 20.03.2024, про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з вказівкою, що страховий стаж становить 15 років 2 місяці 6 днів при необхідному 30 років.
В рішенні вказано, що до страхового стажу не враховано довідки №01-5/584, №01-5/583 від 10.10.2023, №2631 від 31.08.2016, оскільки довідки видані Придністровською Молдавською Республікою, яка є невизнана як держава; періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_3 , оскільки записи не придатні до читання; період догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку, оскільки відсутній оригінал свідоцтва про народження.
Не погоджуючись з рішенням про відмову у призначенні пенсії, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначені критерії є вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.
Таким чином, суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
За приписами частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складової права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Вказане право деталізоване у Законі України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (також Закон №1058-IV).
Частиною 1 статті 9 Закону № 1058-IV встановлено, що відповідно до цього закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до вимог статті 11 Закону № 1058-IV загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають, зокрема, громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об'єднаннях, у фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру.
Частина 1 статті 44 Закону № 1058- IV передбачає, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок).
Згідно пункту 4.1 Порядку орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.
Пунктом 4.3 Порядку передбачено, що не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (пункт).
Пунктом 4.2 Порядку передбачено право органу, що призначає пенсію, вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Згідно пункту 4.7 Порядку, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Згідно статті 26 Закону №1058 починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 01 січня 2023 року по 31 січня 2023 року - не менше 30 років.
Періоди трудової діяльності зараховуються до страхового стажу при обчисленні пенсії за періоди до 01.01.2004 згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення", а після 01.01.2004 - Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Статтею 56 Закону "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. (ч.1 ст. 24 Закону № 1058). Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.(ч.2 ст. 1058)
Система персоніфікованого обліку була впроваджена з 01 липня 2000 року.
Водночас до страхового стажу прирівнюється весь трудовий стаж, набутий до 01.01.2004.
Згідно до вимог статті 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
З розрахунку стажу, який підтверджений ГУ ПФУ в Запорізькій області, а саме - 15 років 2 місяці 6 днів вбачається, що стаж, набутий позивачкою до 01.01.1999, взагалі не зарахований до стажу, який дає право на призначення пенсії. При цьому в рішенні від 20.03.2024 № 155350009653 відсутні обгрунтування не включення до трудового стажу до 01.01.1999 , зазначено лише про те, що не враховано "періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_3 , оскільки записи не придатні до читання" (мова оригіналу). У відзиві на позовну заяву відповідач-2 вказує, що до страхового стажу не зараховано певні періоди роботи, оскільки записи трудової книжки серії НОМЕР_3 від 10.07.1981 непридатні до читання: запис № 2-4 з 13.07.1981 по 26.07.1985, запис № 5-6 з 07.08.1985 по 20.01.1986, запис № 7-10 з 05.02.1986 по 23.06.1992.
Судом розглянуті доводи відповідача-2 про те, що записи трудової книжки серії НОМЕР_3 непридатні до читання, тому стаж не був включений у загальний страховий стаж:
запис № 2-4 з 13.07.1981 по 26.07.1985 про період роботи прядильницею прядильного цеху ПТФ-1,
запис № 5-6 з 07.08.1985 по 20.01.1986 про період роботи санітаркою в дитячому саду № 17 м. Тираспіль,
запис № 7-10 з 05.02.1986 по 23.06.1992 учнем апаратника, апаратником ткані оздоблювальної фабрики ЗАТ "ТІРОТЕКС", (запис про вказаний період трудової діяльності продубльований і в трудовій книжці НОМЕР_5 , копія якої надана позивачкою до органів ПФУ).
Крім того, до страхового стажу позивачки без будь-якого обгрунтування зі сторони відповідача-2 не включені періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_3 з 09.11.1992 по 05.03.1993 ученицею засланця в цеху товарів народного споживання Одеського заводу "Станконормаль" (запис про вказаний період трудової діяльності продубльований у трудовій книжці НОМЕР_5 ), та період роботи з 15.03.1993 по 19.07.2002 робітницею овочевої бригади № 2 радгосп "Авангард" (в подальшому колгосп "Авангард", ЗСГАТ "Авангард").
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок № 637).
Відповідно до п. 1 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Позивачка додатково надала довідки ЗАТ "ТИРОТЕКС" № 01-5/584, 01-5/583 від 10.10.2023, № 2631 від 31.08.2016, які підтверджують роботу та зарплату позивачки учнем апаратника, апаратником ткані оздоблювальної фабрики Тираспільського виробничого бавовняного об'єднання, але вони не були прийняті до уваги, а стаж не включений до загального страхового стажу тільки через те, що видані підприємством Придністровської Молдавської республіки, яка є невизнаною як держава.
Суд вважає такі дії неправомірними, оскільки наявний стаж позивачки підтверджений трудовою книжкою НОМЕР_3 та трудовою книжкою НОМЕР_5 , копія якої надана позивачкою до органів ПФУ. І тільки коли в трудовій книжці відсутні відомості про стаж, необхідно працівнику надавати уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Норми Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях, затвердж. постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 № 162, Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердж. наказом Мінпраці, Мінюсту, Мінсоцзахисту України від 29.07.1993 № 58, передбачають, що записи до трудової книжки, зокрема, щодо зміни прізвища, вносить відповідальний працівник підприємства, а не працівник. Тому неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку на загальних підставах. Позивач не має можливості та обов'язку здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки. З огляду на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 року у справі №687/975/17, згідно якої на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Таким чином, недотримання правил ведення трудової книжки не може мати негативні наслідки для особи, щодо якої внесені такі відомості.
Доказів визнання недостовірними записів у трудових книжках позивачки щодо даних періодів роботи відповідачами суду не надано.
Відповідно до Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, підписантами якої були в тому числі Україна та Молдова, передбачено, що необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані в належному порядку на території держав-учасників СНД та держав, які входили до складу СРСР до 01.12.1991, приймаються на території держав-учасників Співдружності без легалізації (ст.11). Незважаючи на вихід України з Угоди , в силу пункту 2 статті 13 Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають. Тож постанова Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення" не є підставою для відмови в обчисленні стажу роботи позивачки, адже такий стаж нею набутий до ухвалення відповідного рішення. А тому, стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні.
Відповідачами не оспорюється, що за офіційною позицією України, Придністровський район вважається складовою частиною Республіки Молдова та стосовно нього застосовуються міжнародні та двосторонні угоди, укладені між Україною та Республікою Молдова.
Статтею 2 Закону України "Про міжнародні договори України" встановлено, що міжнародний договір України - укладений у письмовій формі з іноземною державою або іншим суб'єктом міжнародного права, який регулюється міжнародним правом, незалежно від того, міститься договір в одному чи декількох пов'язаних між собою документах, і незалежно від його конкретного найменування (договір, угода, конвенція, пакт, протокол тощо).
Між Урядом України та Урядом Республіки Молдова укладена Угода про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення (далі Угода), яку ратифіковано Законом України 434/96-ВР та набрала чинності для України 19.11.1996 року. Стаття 2 Угоди передбачає, що ця Угода поширюється на державне пенсійне забезпечення громадян, яке встановлене або буде встановлене законодавством кожної з держав. Під пенсійним забезпеченням в цій Угоді маються на увазі всі види державних пенсій, які призначаються громадянам у відповідності із законодавством України або законодавством Республіки Молдова.
Відповідно до ст. 4 Угоди, після вступу в дію цієї Угоди Договірні Сторони надають на своїй території постійно проживаючим громадянам, в тому числі і тим, які переїхали (приїхали) із іншої Договірної Сторони, однакові зі своїми громадянами права в галузі пенсійного забезпечення.
Пенсійне забезпечення громадян України і громадян Республіки Молдова та членів їх сімей здійснюється по законодавству тієї держави, на території якої вони постійно проживають (ст. 5 Угоди). Згідно з даними паспорта громадянина України встановлено, що позивачка проживає за адресою АДРЕСА_1 .
Таким чином, суд встановив, що на позивачку поширюються положення цієї Угоди, та відповідно до ст. 4 Угоди, вона має однакові зі громадянами України права в галузі пенсійного забезпечення, відповідно, на неї поширюється пенсійне законодавство України.
Щодо неприйняття до уваги документів, виданих підприємством, розташованим на території Придністровської Молдавської республіки.
У 1971 році Міжнародний суд Організації Об'єднаних Націй у документі "Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії" зазначив, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але "у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів".
Відтак, у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані Намібійські винятки, відповідно до яких документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.
У рішенні Європейського суду з прав людини Мозер проти Республіки Молдови та Росії від 23.02.2016 суд констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів (окупаційної влади) далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами.
Відповідно до частини другої статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи (Намібійські винятки), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки не прийняття їх призведе до порушень та обмежень прав позивача на соціальний захист та гарантоване йому право на пенсійне забезпечення.
Враховуючи викладені та встановлені обставини, суд доходить висновку, що відповідачем-2 безпідставно не взято до уваги період роботи позивача на оздоблювальній фабриці Тираспільського виробничого бавовняного об'єднання, зазначеного в трудовій книжці та архівних довідках ЗАТ "ТИРОТЕКС".
Згідно трудової книжки серії НОМЕР_3 запис 1 стосується періоду навчання в Тираспольському ГПТУ-16 з 01.08.1978 по 10.07.1981. Період навчання - 2 роки 10 місяців 10 днів - зовсім не включений в трудовий стаж позивачки. При цьому відповідачами ніяким чином не обгрунтовано причини такого не зарахування.
Згідно пп. "д" ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Час навчання підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
В даному випадку, позивачка надала органам ПФУ всі необхідні документи, які підтверджували період навчання - нотаріально завірена копія диплому НОМЕР_1 ОСОБА_4 з випискою оцінок успішності до диплому, в трудовій книжці № НОМЕР_6 (дата заповнення 10.07.1981), є запис про навчання в Тираспольському ГПТУ-16 з 01.09.1978 по 10.07.1981. Зміна прізвища заявниці з ОСОБА_2 на ОСОБА_3 підтверджується наданою позивачкою органам ПФУ архівною довідкою з актових записів про шлюб, яка видана Григоріопольским відділом РАГС 04.02.1984 про те, що був брак між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , прізвище нареченої ОСОБА_2 . Також суд приймає до уваги рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 30.01.2024 у справі № 509/6623/23, яким було досліджено зміну прізвища позивачки з ОСОБА_2 на ОСОБА_3 , та в подальшому на Пушкаш. Отже, вказаний час навчання у професійному технічному училище має включатись до страхового стажу при обчисленні пенсії за віком.
Також суд приймає до уваги, що згідно пп. "ж" ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.
Суд вважає неправомірним неврахування відповідачем-2 до страхового стажу періоду догляду за дитиною до досягнення 3-х річного віку з посиланням на відсутність оригіналу свідоцтва про народження. Дійсно, позивачкою було надано копію свідоцтва про народження ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яке видано Григоріопільським районним відділом актів цивільного стану Молдавської СРСР. Але й також був наданий архівний витяг від 21.09.2023 № 00-19/358, виданий відділом РАЦС Григоріопільського району та м. Григоріопіль з актових записів про народження за 11.04.1984 про те, що у ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , мати є ОСОБА_6 .
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про те, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області про відмову у призначенні пенсії №155350009653 від 20.03.2024 є протиправним та підлягає скасуванню.
Що стосується обраного позивачкою способу захисту порушеного права у вигляді вимоги зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , призначити та виплачувати пенсію за віком, з дати настання права, а саме - з 29.07.2023 з зарахуванням до стажу роботи: період навчання з 01.09.1978 по 10.07.1981 року згідно диплому НОМЕР_1 від 10.07.1981, періоди роботи з 05.02.1986 по 23.06.1992, з 09.11.1992 по 05.03.1993, з 15.03.1993 по 19.07.2002 у відповідності до трудової книжки НОМЕР_2 від 30.10.1992, періоди роботи з 13.07.1981 по 26.07.1985, 07.08.1985 по 20.01.1986, 05.02.1986 по 23.06.1992 у відповідності до трудової книжки НОМЕР_3 від 10.10.1981, період догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку згідно копії свідоцтва про народження від 14.04.1984 серії НОМЕР_4 .
Статтею 58 Закону №1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії. Отже, суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати страховий стаж позивача.
Пункт 4.7 Порядку №22-1 визначає, що саме орган, що призначає пенсію повинен всебічно, повно і об'єктивно розглянути всі подані документи, після чого установити наявність чи відсутність права особи на одержання пенсії.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04.04.2019 у справі №204/362/17, вказано, що єдиним органом, до повноважень якого належить вирішення питання щодо наявності чи відсутності у особи права на призначення пенсії, є територіальний орган Пенсійного фонду, до якого особа звернулася із відповідною заявою. При цьому за наслідками розгляду заяви пенсійний орган повинен прийняти відповідне рішення, яке повинно бути вмотивованим. У цій же справі Верховний Суд вказав, що відповідач, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії, не надав оцінку відомостям, наявним або відсутнім у трудовій книжці позивача, в той час як суд, як орган уповноважений виключно на перевірку законності та обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, позбавлений можливості приймати таке рішення, оскільки це буде свідчити про перебирання на себе судом повноважень, наданим виключно органам Пенсійного фонду.
Частиною другою статті 245 КАС України визначено повноваження суду у разі задоволення позову прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, а також застосувати інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Згідно ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, з урахуванням того, що матеріали справи не дають однозначного розуміння підстав не включення певних періодів діяльності до страхового стажу позивачки, суд дійшов висновку, що для ефективного захисту прав позивачки позовні вимоги слід задовольнити шляхом прийняття судом рішення про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в призначенні пенсії за віком та, з огляду на наявність дискреційних повноважень при прийнятті рішень про призначення чи відмову в призначенні пенсії, зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, як територіальний орган ПФУ, визначений за принципом екстериторіальності, повторно розглянути заяву позивачки від 13.03.2024 про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України, позивачці відшкодовуються витрати по сплаті судового збору в розмірі 1073 грн. 60 коп. за рахунок відповідача-2.
Керуючись ст.ст. 139, 243-246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Задовольнити позов ОСОБА_1 частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 20 березня 2024 року № 155350009653 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком згідно з Законом України "Про пенсійне забезпечення";
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.03.2024 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та прийняти рішення щодо призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (код 20400012) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_7 ) суму судового збору у розмірі 1073 грн. 60 коп.
В решті вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Вікторія ХОМ'ЯКОВА