07 жовтня 2024 року Справа 160/26486/24
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Неклеса О.М., перевіривши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «КОПРИГ ЛТД» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «КОПРИГ ЛТД» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить:
- зобов'язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області вилучити із особового рахунку із податку на додану вартість ТВ «КОПРИГ ЛТД» пеню в розмірі 2, 75 грн. нараховану 25.06.2024 року.
Відповідно до пунктів 3 та 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Перевіривши матеріали адміністративного позову, суд дійшов висновку, що його подано з порушенням вимог ст. 161 КАС України, з наступних підстав.
Суд зазначає, що обґрунтовуючи позовні вимоги скеровані до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, позивач повинен відобразити підстави позову, обставини, за яких він вважає, що відповідача необхідно зобов'язати вчинити певні дії.
Підстава позову - це частина позову, яка відображає обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що підтверджують кожну обставину.
Обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги - це конкретні факти, з настанням яких суб'єкти спору вступають між особою у правовідносини.
Суд зазначає, що обґрунтування має містити словесний вираз (опис) порушених прав та законних інтересів позивача, про захист яких він просить, звертаючись до суду із цією позовною заявою.
Тобто, виклад обставин слід відобразити із урахуванням відносин, що склались між сторонами та конкретизувати у чому полягає публічно-правовий спір, і на захист яких прав чи інтересів спрямований позов за заявленими вимогами до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.
Таким чином, позивачу слід конкретизувати виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області в контексті віднесення спору до сфери публічно-правового.
Також, слід врахувати, що способи захисту прав та інтересів фізичної та юридичної особи у публічно-правовому спорі визначено частиною першою статті 5 КАС України, згідно з якою кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
- визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
- визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Наведене узгоджується з повноваженнями суду при вирішенні справи. Зокрема, відповідно до пунктів 2-4 частини 1 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про:
- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
- визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
- визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Отже, для прийняття рішення про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії суд неодмінно повинен встановити факт протиправності прийнятого індивідуального акта або факт його бездіяльності та констатувати її протиправний характер внаслідок порушення прав, свобод та інтересів позивача з боку відповідача-суб'єкта владних повноважень.
Водночас протиправна бездіяльність суб'єкта владних повноважень це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Разом з тим, заявлені позивачем вимоги не відповідають вказаним приписам.
Як вбачається з позовної заяви, позивач просить суд зобов'язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області вилучити із особового рахунку із податку на додану вартість ТВ «КОПРИГ ЛТД» пеню в розмірі 2, 75 грн. нараховану 25.06.2024 року.
Отже, позивач заявляє вимоги про зобов'язання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до вчинення дій, але при цьому не ставить вимогу щодо оскарження тих рішень, дій (бездіяльності) відповідача, визнання яких протиправними і зумовлює необхідність покладення судом певних обов'язків на суб'єкта владних повноважень з метою захисту порушених прав та інтересів позивача.
У зазначеному вигляді заявлені позовні вимоги не відповідають положенням частини 1 статті 5 КАС України, а також не узгоджуються з повноваженнями адміністративного суду, визначеними у частині 2 статті 245 КАС України за результатами розгляду справи, в разі задоволення позову.
Ще більшої ваги такі недоліки набувають з огляду на положення частини 2 статті 9 КАС України, відповідно до яких суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відтак позивачу необхідно конкретизувати, які саме рішення, дії (бездіяльність) Головного управління ДПС у Дніпропетровській позивач вважає протиправними і такими, що порушують його права та законні інтереси, внаслідок яких позивач звертається з позовом до адміністративного суду.
Відповідно до частини 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" від 08.07.2011 р. № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI).
Згідно ст. 1 цього Закону судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Платники судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом (ч. 1 ст. 2 Закону № 3674-VI).
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону № 3674-VI судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України “Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою, становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до положень Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3028, 00 грн.
Таким чином, судовий збір за подання даної позовної заяви становить 3028,00 грн.
Водночас, частиною 3 ст. 4 Закону України “Про судовий збір» встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Як вбачається з матеріалів справи, позовну заяву подано через підсистему «Електронний суд». Отже, судовий збір за подання даної позовної заяви становить 2422,40 грн (3028,00 * 0,8).
Так, у матеріалах поданої позовної заяви мітиться квитанція № 1036 від 02.10.2024 року про сплату судового збору на суму 1 211,20 грн.
Тобто несплачена сума судового збору з урахуванням решти вимог немайнового характеру становить (2422,40 грн. - 1 211,20 грн.)= 1 211,20 грн.
Таким чином, недоліки позовної заяви можуть бути усунені шляхом надання документу про сплату судового збору (квитанції установи банку або відділення зв'язку, які прийняли платіж або платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою банку і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення) за подання адміністративного позову майнового характеру у відповідності до Закону України “Про судовий збір» у розмірі 1 211,20 грн.
Частиною 1 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно ч. 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за необхідне адміністративний позов залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків п'ять днів, з моменту отримання копії ухвали, усунути недоліки позовної заяви.
На підставі наведеного, керуючись статтями 161, 169, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КОПРИГ ЛТД» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про зобов'язання вчинити певні дії, - залишити без руху.
Позивачу в п'ятиденний строк, з моменту отримання копії цієї ухвали, усунути недоліки позовної заяви, а саме надати:
- нову редакцію позовної заяви для суду та відповідно до кількості учасників справи із зазначенням в прохальній частині які саме рішення, дії (бездіяльність) Головного управління ДПС у Дніпропетровській області позивач вважає протиправними і такими, що порушують його права та законні інтереси, внаслідок яких позивач звертається з позовом до адміністративного суду;
- документу про сплату судового збору (квитанції установи банку або відділення зв'язку, які прийняли платіж або платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою банку і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення) у розмірі 1 211,20 грн.
Копію даної ухвали направити особі, яка звернулась до суду із позовною заявою.
Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Попередити позивача про наслідки невиконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, передбачені частиною четвертою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.
Суддя О.М. Неклеса