07 жовтня 2024 рокуСправа №160/18843/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коренева А.О.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів за період з 14.10.2016 року по 28.06.2024 року у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 14.10.2016 року по 27.08.2017 року виплаченої 28.06.2024 року на виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 29.05.2024 року у справі №160/24801/21.
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 14.10.2016 року по 28.06.2024 року у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 14.10.2016 року по 27.08.2017 року виплаченої 28.06.2024 року на виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 29.05.2024 року у справі №160/24801/21.
Позовні вимоги мотивовані бездіяльністю відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу компенсації втрати частини доходів за порушення строків виплати індексації грошового забезпечення.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 липня 2024 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
06 серпня 2024 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач просить відмовити в повному обсязі у задоволенні позову позивача. На обґрунтування зазначає, що виплачені позивачу військовою частиною НОМЕР_1 на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду кошти в загальній сумі 32207,90 гри. носять разовий характер, нараховані на виконання судових рішень і не підпадають під визначення доходів, передбачених Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", за порушення строків виплати яких здійснюється компенсація. З урахуванням викладеного слід прийти до висновку, що відсутні підстави для задоволення позову ОСОБА_1 про нарахування і виплату йому компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 14.10.2016 по 27.08.2017, починаючи з 14.10.2016 по день фактичної виплати індексації - 28.06.2024, в зв'язку з чим прошу відмовити в задоволенні цих позовних вимог. Крім того, зазначили про наявність підстав для залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду. Оскільки ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу військової частини 27.08.2017, а в отриманій ним копії наказу про звільнення повідомлено про розмір та вид нарахованих і отриманих ним грошових виплат, він пропустив строк звернення до адміністративного суду, подавши позовну заяву тільки 12.07.2024.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.02.2022 року у справі №160/24801/21 зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 14.10.2016 по 27.08.2017 включно.
09.05.2022 року на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.02.2022 року у справі №160/24801/21 відповідачем виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 14.10.2016 року по 27.08.2017 року із застосування базового місяця січень 2016 року у загальній сумі 2052,09 грн., із одночасним утримання військового збору 1,5%, що підтверджується банківською випискою .
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 29.05.2024 року у справі №160/24801/21 зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 14.10.2016 по 27.08.2017 із застосуванням місяця для обчислення (базового місяця) січня 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.
28.06.2024 року на виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 29.05.2024 року у справі №160/24801/21 відповідачем виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 14.10.2016 року по 27.08.2017 року із застосування базового місяця січень 2008 року у загальній сумі 32207,90 грн., із одночасним утримання військового збору 1,5%, що підтверджується банківською випискою.
Підставою звернення до суду з даним позовом стало не виплата відповідачем на користь позивача компенсацію громадянам втрати частини доходів отриманих на підставі наведених судових рішень, у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
За приписами статті 1 цього Закону соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Конституційний Суд України у Рішенні від 15.10.2013 № 9-рп/2013 наголосив, що винагорода за виконану працівником роботу є джерелом його існування та має забезпечувати для нього достатній, гідний життєвий рівень. Це визначає обов'язок держави створювати належні умови для реалізації громадянами права на працю, оптимізації балансу інтересів сторін трудових відносин, зокрема, шляхом державного регулювання оплати праці. Держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями частини шостої статті 95 КЗпП України, статей 33, 34 Закону України «Про оплату праці» такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати.
На підставі аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-III).
Статтею 2 Закону № 2050-ІІІ визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, серед іншого, сума індексації грошових доходів громадян (абзац другий частини другої статті 2 Закону №2050-III).
Зі змісту цієї норми випливає, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов'язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.
Використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється шляхом множення суми «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Використане у статті 3 Закону України №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Судом встановлено, що позивачу 28.06.2024 року на виконання судового рішення у справі у справі №160/24801/21 відповідачем виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 14.10.2016 року по 27.08.2017 року із застосування базового місяця січень 2008 року у загальній сумі 32207,90 грн., із одночасним утримання військового збору 1,5%.
Про зазначені обставини сторони не заперечують.
Отже, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1- 3 Закону № 2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Відповідні висновки суду відповідають правовій позиції, що викладена у постанові Верховного Суду від 12.09.2024 у справі № 400/5837/23.
Доводи відповідача про пропуск позивачем строку на звернення до суду з цим позовом є безпідставні, оскільки день фактичної виплати індексації - 28.06.2024,а позивач звернувся до суду 15 липня 2024 року, тобто в межах встановленого процесуального строку.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд дійшов висновку про задоволення позову.
Враховуючи, що за подання даного позову, судовий збір не сплачений, розподіл судового збору не здійснюється.
Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
У зв'язку з відрядженням судді ОСОБА_2 , рішення суду ухвалено - 07.10.2024 року.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів за період з 14.10.2016 року по 28.06.2024 року у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 14.10.2016 року по 27.08.2017 року виплаченої 28.06.2024 року на виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 29.05.2024 року у справі №160/24801/21.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 14.10.2016 року по 28.06.2024 року у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 14.10.2016 року по 27.08.2017 року виплаченої 28.06.2024 року на виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 29.05.2024 року у справі № 160/24801/21.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.О. Коренев