07 жовтня 2024 року ЛуцькСправа № 140/1396/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі:судді Валюха В.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Волинської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Волинської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.03.2020 скасовано рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14.11.2019 у справі № 803/63/16 та прийнято нову постанову, якою позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ прокурора Волинської області № 1к від 04.01.2016 про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації прокуратури Волинської області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII) та пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у зв'язку із скороченням кількості прокурорів органу прокуратури; поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації прокуратури Волинської області з 04.01.2016.
Наказом прокурора Волинської області № 135к від 20.03.2020 «Про поновлення ОСОБА_1 на посаді» позивача поновлено на посаді прокурора відділу приймання опрацювання та аналізу оперативної інформації прокуратури Волинської області з 04.01.2016.
20.03.2020 позивач скерував на електронну пошту відповідача заяву про надання відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 20.03.2020 по 12.01.2022 (яка зареєстрована у відділі роботи з кадрами прокуратури області 23.03.2020 за № 5915-20).
За результатами розгляду заяви, відпустку по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку надано з 30.03.2020, яка у зв'язку з потребою дитини у домашньому догляді продовжувалась до 12.01.2024.
02.01.2024 КНП «Центр первинної медичної допомоги» Любомльської міської ради за результатами засідання медичної комісії видано довідку № 05 від 02.01.2024 про потребу дитини у домашньому догляді, у зв'язку із чим ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про надання відпустки у зв'язку з потребою дитини у домашньому догляді до досягнення шестирічного віку, а саме до 12.01.2025 (зазначену заяву отримано відповідачем 04.01.2024)
Проте, 04.01.2024 наказом керівника Волинської обласної прокуратури № 13к від 04.01.2024 «Про звільнення ОСОБА_1 » відповідно до частини першої статті 116 КЗпП України та статті 11 Закону № 1697-VII, у зв'язку з неподанням у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до обласної прокуратури та про намір у зв'язку із цим пройти атестацію (підпункт 1 пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 №113-ІХ (далі - Закон №113-ІХ) звільнено позивача з посади прокурора відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації прокуратури Волинської області та органів прокуратури у перший робочий день після закінчення відпустки без збереження заробітної плати у зв'язку з потребою дитини у домашньому догляді.
05.01.2024 наказом керівника Волинської обласної прокуратури № 20к «Про надання відпустки без збереження заробітної плати», ОСОБА_1 надано відпустку без збереження заробітної плати у зв'язку з потребою дитини у домашньому догляді з 13.01.2024 до 12.01.2025, згідно з поданою заявою та відповідних документів від 02.01.2024.
Позивач отримав копії вищевказаних наказів 08.01.2024.
09.01.2024 позивач, не погодившись із винесеним наказом від 04.01.2024 № 13к, на електронну пошту Волинської обласної прокуратури надіслав заяву про його скасування, оскільки він є передчасним, передував прийняттю наказу № 20к від 05.01.2024, а відтак не відповідає вимогам чинного законодавства.
Проте, Волинська обласна прокуратура відмовила у задоволенні заяви.
Позивач вважає наказ керівника Волинської обласної прокуратури № 13к від 04.01.2024 «Про звільнення ОСОБА_1 » протиправним та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на таке.
Частиною першою статті 5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-ІХ (далі - Закон № 2136-ІХ) встановлено, що у період дії воєнного стану допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця у період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці (крім відпустки у зв'язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки.
Позивач вказує, що оскільки наказом № 20к від 05.01.2024 йому було надано відпустку без збереження заробітної плати у зв'язку з потребою дитини у домашньому догляді з 13.01.2024 до 12.01.2025, при цьому не відомо, чи буде діяти воєнний стан в січні 2025 року, тому наказ № 13к від 04.01.2024 «Про звільнення ОСОБА_1 » є незаконним та безпідставним.
Відповідно до частини сьомої статті 179 КЗпП України у разі, якщо дитина потребує домашнього догляду, одному з батьків дитини в обов'язковому порядку надається відпустка без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку.
Крім того, позивач не погоджується із підставою для звільнення (неподання у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до обласної прокуратури та про намір у зв'язку із цим пройти атестацію - підпункт 1 пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ), оскільки на посаді прокурора відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації позивач був поновлений згідно з наказом № 135к від 20.03.2020, відпустка по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку була надана 30.03.2020, а в період поновлення позивача на посаді працівники апарату прокуратури Волинської області вже проходили атестацію, яка розпочалась з 02.03.2020, при цьому, дані Генеральної прокуратури, які б свідчили про наступні терміни проходження атестації в період з 20.03.2020 по 30.03.2020 були відсутні.
Також, Законом України «Про внесення змін до розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» щодо окремих аспектів дії перехідних положень» від 15.06.2021 № 1554-ІХ (далі - Закон № 1554-ІХ) внесено зміни до розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ, відповідно до яких положення щодо проходження атестації, передбаченої цим розділом, поширюються на прокурорів та слідчих органів прокуратури, які: звільнені до набрання чинності цим Законом з органів прокуратури, щодо яких набрало законної сили рішення суду про поновлення на посаді прокурора у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, у тому числі у разі прийняття судом рішення про поновлення на посаді прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах.
Позивач стверджує, що після поновлення його на посаді до надання відпустки по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку, тобто в період з 20.03.2020 по 30.03.2020 вимоги щодо проходження атестації після поновлення за рішенням суду на посаді, які зазначені в Законі № 1554-ІХ не були визначені, а тому підстави звільнення у зв'язку з неподанням у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до обласної прокуратури та про намір у зв'язку із цим пройти атестацію (підпункт 1 пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ) відсутні.
Позивач також вказує, що не відмовлявся та не відмовляється від подання заяви до Генерального прокурора про переведення до обласної прокуратури та про намір у зв'язку із цим пройти атестацію, а саме після закінчення відпустки у зв'язку з потребою дитини у домашньому догляді.
В наказі № 13к від 04.01.2024 «Про звільнення ОСОБА_1 » не зазначено ні статті КЗпП України, ні статті Закону № 1697-VII, ні статті Закону № 2136-ІХ, які б слугували підставою звільнення з посади у перший робочий день після закінчення відпустки без збереження заробітної плати у зв'язку з потребою дитини у домашньому догляді. При цьому, зазначена у вказаному наказі стаття 116 КЗпП України передбачає строки розрахунку при звільненні, а стаття 11 Закону № 1697-VII - повноваження керівника обласної прокуратури, однак не підстави звільнення.
Позивач просить визнати протиправним та скасувати наказ керівника Волинської обласної прокуратури № 13 к від 04.01.2024 «Про звільнення ОСОБА_1 » та поновити його на посаді прокурора відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації прокуратури Волинської області з першого робочого дня після закінчення відпустки без збереження заробітної плати у зв'язку з потребою дитини у домашньому догляді.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 12.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а. с. 24).
В поданому до суду відзиві на позовну заяву (а. с. 28-40) відповідач позов не визнав та просить відмовити у його задоволенні з підстав правомірності оскаржуваного наказу № 13к від 04.01.2024 «Про звільнення ОСОБА_1 », з огляду на таке.
ОСОБА_1 був поновлений на посаді прокурора відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації прокуратури Волинської області, згідно з наказом прокурора Волинської області 20.03.2020 № 135к на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.03.2020 у справі № 803/63/16. Наказом керівника обласної прокуратури від 26.03.2020 № 148к позивачу надано відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 30.03.2020 по 12.01.2022 включно, а наказами керівника обласної прокуратури від 30.12.2021 № 944к, від 03.01.2023 № 03к, від 05.01.204 № 20к ОСОБА_1 надано відпустку без збереження заробітної плати у зв'язку із потребою дитини у домашньому догляді з 13.091.2024 по 12.01.2025.
Наказом керівника обласної прокуратури від 04.01.2024 № 13к позивача звільнено з посади прокурора відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації прокуратури Волинської області у зв'язку з неподанням у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до обласної прокуратури та про намір у зв'язку із цим пройти атестацію у перший робочий день після закінчення відпустки без збереження заробітної плати у зв'язку з потребою дитини у домашньому догляді, а правовою підставою для звільнення є підпункт 1 пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України № 113-ІХ.
З 11.07.2021, після набрання чинності Законом № 1554-ІХ, прокурор відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації прокуратури Волинської області ОСОБА_1 , враховуючи вимоги пунктів пункту 10 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ та пункту 10 розділу І Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 № 221 (далі - Порядок № 221), зобов'язаний був впродовж 5 днів визначитись з тим, чи бажає він працювати в органах реформованої прокуратури і відповідно подати заяву Генеральному прокурору про переведення на посаду прокурора обласної прокуратури, в якій зазначити про намір пройти атестацію, надати згоду на обробку персональних даних і на застосування процедур та умов проведення атестації. Разом з тим, ОСОБА_1 таку заяву не подав.
Відділом кадрової роботи та державної служби обласної прокуратури листом від 29.09.2023 за № 07-742вих-23 (який позивач отримав 14.10.2023) ОСОБА_1 надано роз'яснення вимог законодавства щодо атестації прокурорів та повідомлено про правові наслідки неподання відповідної заяви Генеральному прокурору.
Крім того, позовна вимога про поновлення позивача на посаді прокурора відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації прокуратури Волинської області є безпідставною, оскільки на даний час ОСОБА_1 фактично не звільнений, перебуває у відпустці без збереження заробітної плати у зв'язку з потребою дитини у домашньому догляді до 12.01.2025 згідно наказу керівника обласної прокуратури № 20к від 05.01.2024 «Про надання відпустки без збереження заробітної плати».
В поданій до суду відповіді на відзив (а. с. 95-97) позивач з доводами відзиву не погодився з підстав, викладених у позовній заяві.
Волинська обласна прокуратура подала письмові заперечення, у яких підтримала доводи відзиву на позовну заяву (а. с. 99-108).
Ухвалами суду від 04.03.2024 (а. с. 88-89) та від 02.04.2024 (а. с. 112-113) відмовлено у задоволенні клопотань про розгляд справи за правилами загального позовного провадження. При цьому, в ухвалі суду від 04.03.2024, з покликанням на практику Верховного Суду, були викладені висновки суду щодо можливості розгляду цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.03.2020 скасовано рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14.11.2019 у справі № 803/63/16 та прийнято нову постанову, якою позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ прокурора Волинської області № 1к від 04.01.2016 про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації прокуратури Волинської області на підставі пункту дев'ятого частини першої статті 51 Закону № 1697-VII та пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв'язку із скороченням кількості прокурорів органу прокуратури; поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації прокуратури Волинської області з 04.01.2016.
Наказом прокурора Волинської області № 135к від 20.03.2020 «Про поновлення ОСОБА_1 на посаді», на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.03.2020 у справі № 803/63/16, ОСОБА_1 поновлено на посаді прокурора відділу приймання опрацювання та аналізу оперативної інформації прокуратури Волинської області з 04.01.2016 (а. с. 5).
Наказом прокурора Волинської області від 26.03.2020 № 148к «Про надання соціальної відпустки», прокурору відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації прокуратури області ОСОБА_1 надано відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, з 30.03.2020 по 12.01.2022 включно (а. с. 6).
27.03.2020 та 30.03.2020 начальником відділу роботи з кадрами прокуратури Волинської області, прокурором відділу та провідним спеціалістом відділу складено акти про те, що ОСОБА_1 , який поновлений наказом прокурора області від 20.03.2020 № 135к на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.03.2020 у справі №803/63/16 на посаді прокурора відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації прокуратури Волинської області з 04.01.2016, упродовж 5 днів після видання керівником органу прокуратури наказу про його поновлення на посаді (та ознайомлення із зазначеним наказом) заяву Генеральному прокурору про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про його намір пройти атестацію для прокурорів регіональних прокуратур, військових прокуратур регіонів для подальшого скерування до Офісу Генерального прокурора не подав (а. с. 43, 44).
У відповідь на звернення прокуратури Волинської області від 01.04.2020 № 11-216вих-2020 про надання інформації щодо подання ОСОБА_1 заяви про переведення його на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про його намір пройти атестацію (а. с. 46), Офісом Генерального прокурора листом від 10.04.2020 № 06/1/1-592вих-20 повідомлено, що у 2020 році звернення ОСОБА_1 зареєстрованим не значиться (а. с. 47).
Наказами керівника Волинської обласної прокуратури від 30.12.2021 № 944к «Про надання відпустки без збереження заробітної плати» та від 03.01.2023 № 03к «Про надання відпустки без збереження заробітної плати ОСОБА_2 », прокурору відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації прокуратури області ОСОБА_1 надано відпустки без збереження заробітної плати у зв'язку із потребою дитини в домашньому догляді з 13.01.2022 по 12.01.2023 включно та з 13.01.2023 по 12.01.2024 включно (а. с. 6а, 7)
19.12.2023 керівник Волинської обласної прокуратури звернувся до Офісу Генерального прокурора із листом про надання інформації щодо подання ОСОБА_1 . Генеральному прокурору заяви про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію, задля вирішення питання щодо подальшого перебування ОСОБА_1 на посаді прокурора після закінчення 12.01.2024 наданої відпустки чи можливого його звільнення (а. с. 65).
Листом від 25.12.2023 № 07/01/1-1913вих 23 Офіс Генерального прокурора повідомив керівника Волинської обласної прокуратури про те, що заява ОСОБА_1 про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію для прокурорів регіональних прокуратур, військових прокуратур регіонів (на правах регіональних) до Офісу Генерального прокурора (Генеральної прокуратури) у період з жовтня 2019 року по теперішній час не надходила (а. с. 66).
Наказом керівника Волинської обласної прокуратури від 04.01.2024 № 13к «Про звільнення ОСОБА_1 » відповідно до частини першої статті 116 КЗпП України, статті 11 Закону № 1697-VII, ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації прокуратури Волинської області та органів прокуратури у зв'язку з неподанням у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до обласної прокуратури та про намір у зв'язку із цим пройти атестацію (підпункт 1 пункту 19 розділу ІІ Закону № 113-ІХ) у перший робочий день після закінчення відпустки без збереження заробітної плати у зв'язку з потребою дитини у домашньому догляді (а. с. 67).
05.01.2024 керівник Волинської обласної прокуратури видав наказ № 20к «Про надання відпустки без збереження заробітної плати», відповідно до якого прокурору відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації прокуратури Волинської області ОСОБА_1 надано відпустку без збереження заробітної плати у зв'язку з потребою дитини у домашньому догляді з 13.01.2024 по 12.01.2025 (а. с. 68).
Листами від 05.01.2024 за № 07-31вих-24-11-1052-20 та № 07-30вих-24 відповідач повідомив позивача про прийняті накази від 04.01.2024 № 13к «Про звільнення ОСОБА_1 » та від 05.01.2024 № 20к про надання відпустки без збереження заробітної плати у зв'язку з потребою дитини у домашньому догляді з 13.01.2024 по 12.01.2025 (а .с. 10, 11-13).
09.01.2024 позивач звернувся до керівника Волинської обласної прокуратури із заявою про скасування наказу від 04.01.2024 № 13к (а. с. 16).
Листом від 11.01.2024 за № 07-46вих-24-11-1052-20 відповідач повідомив позивача, що надання наказом керівника обласної прокуратури від 05.01.2024 № 20к відпустки без збереження заробітної плати у зв'язку з потребою дитини у домашньому догляді з 13.01.2024 по 12.01.2025 не суперечить наказу керівника обласної прокуратури від 04.01.2024 № 13к «Про звільнення ОСОБА_1 » (а. с. 17-19).
При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02.06.2016 № 1401-VIII Конституцію України доповнено статтею 131-1, яка вказує зокрема на те, що за новим українським конституційним правопорядком прокуратуру як інститут, що виконує функцію кримінального переслідування, структурно вмонтовано в загальну систему правосуддя.
Отже, Конституція України віднесла прокурорів у розділ правосуддя, змінила характер їх діяльності з загального нагляду на основну функцію кримінального обвинувачення та запровадила нові принципи в проведенні оцінювання як суддів, так і прокурорів.
У зв'язку із імплементацією цих змін у національний правопорядок 19.09.2019 прийнято Закон № 113-ІХ, у пункті 1 пояснювальної записки до проєкту якого наголошено, що після ухвалення Закону № 1697-VII в органах прокуратури не відбулося повноцінного кадрового перезавантаження з метою очищення лав прокурорів від осіб, які не відповідають вимогам доброчесності і професійності, що впливало на належність рівня виконання прокурорами своїх повноважень, а також рівня підтримки діяльності прокуратури суспільством. Цей Закон спрямований не стільки на зміну форми чи змісту діяльності прокуратури, скільки на проведення оцінки діючих прокурорів критеріям професійної компетенції, доброчесності та професійної етики.
Отже, проведення атестації прокурорів було визначено на законодавчому рівні як умова реформування органів прокуратури, що стосувалась зокрема усіх без винятку прокурорів, які мали бажання продовжувати працювати у органах прокуратури.
За змістом цього Закону реформування прокуратури є цілеспрямованим комплексом процедур і заходів, передбачених чинним законодавством, спрямованих на трансформацію цінностей, принципів, завдань і функцій прокуратури, а також стандартів і організаційно-правових засад її діяльності. Мета цієї реформи - сформувати в Україні ефективну прокуратуру, яка б користувалася повагою та довірою суспільства та сформувати високопрофесійний і доброчесний корпус прокурорів.
Реалізація кадрового перезавантаження за цим Законом відбувається у формі атестації діючих прокурорів на відповідність критеріям професійної компетенції, доброчесності та професійної етики. Встановлена цим Законом атестація не має систематичного характеру, відбувається одноразово за окремим законом, є винятковою.
Атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором (пункт 9 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ).
З дня набрання чинності Законом № 113-ІХ усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII (пункт 6 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ).
Пунктом 21 розділу І Закону № 113-ІХ передбачено заміну слів у Законі № 1697-VII , зокрема слова «Генеральна прокуратура України» (в усіх відмінках) замінено словами «Офіс Генерального прокурора» (в усіх відмінках), а слова «регіональні» словами «обласні»; «місцеві» - «окружні».
Відповідно до пункту 7 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
Пунктом 10 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ передбачено, що прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.
На виконання норм розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ з метою проведення атестації прокурорів наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 № 221 затверджено Порядок № 221.
Пункт 9 розділу І Порядку № 221 передбачає, що атестація проводиться на підставі письмової заяви прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури про переведення на посаду прокурора відповідно в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах, в якій зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних і на застосування процедур та умов проведення атестації. Форми типових заяв прокурора встановлено у додатку 2 до цього Порядку.
Заява, вказана у пункті 9 розділу I цього Порядку, подається Генеральному прокурору прокурорами Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), прокурорами регіональних прокуратур, військових прокуратур регіонів (на правах регіональних), прокурорами місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів та інших військових прокуратур (на правах місцевих) до 15.10.2019 (включно) (пункт 10 розділу І Порядку № 221).
Пунктом 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ визначено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статі 51 Закону № 1697-VII за умови настання однієї із таких підстав:
неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв'язку із цим пройти атестацію;
рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури;
в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах відсутні вакантні посади, на які може бути здійснено переведення прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, який успішно пройшов атестацію;
ненадання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, у разі успішного проходження ним атестації, згоди протягом трьох робочих днів на переведення на запропоновану йому посаду в Офісі Генерального прокурора, обласній прокуратурі, окружній прокуратурі.
Суть запровадженого Законом № 113-ІХ етапу реформування прокуратури в частині кадрового перезавантаження полягала у тому, що корпус прокурорів Офісу Генерального прокурора, обласних та окружних прокуратур мав формуватися, зокрема із уже переведених прокурорів, які на день набрання чинності цим Законом працювали на посадах прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних та місцевих прокуратурах та успішно пройшли атестацію у порядку, визначеному Законом № 113-ІХ.
Частиною третьою статті 16 Закону № 1697-VII, в редакції до внесення змін Законом № 113-ІХ, було встановлено, що прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених цим Законом.
З набранням чинності Законом № 113-ІХ стаття 16 Закону № 1697-VII зазнала змін та була викладена в редакції, відповідно до якої прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених законом (підпунктом 12 пункту 21 розділу І Закону № 1697-VII у частині третій статті 16 слова «цим Законом» замінено словом «законом»).
Системний аналіз положень абзацу першого пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ дає підстави для висновку про те, що підставою для звільнення прокурора є настання однієї з підстав, визначених у підпунктах 1-4 пункту 19 цього розділу, і Закон не вимагає додаткової підстави для звільнення.
Необхідно зауважити, що законодавець, увівши в дію визначену процедуру реформування органів прокуратури, вказав, які саме дії мають учинити особи з метою подальшого проходження служби в органах прокуратури, та явно і очевидно окреслив умову продовження служби шляхом успішного проходження атестації. Наслідки неподання прокурором заяви, визначеної у пункті 9 розділу I Порядку № 221, також були сформульовані та визначені законодавцем з достатньою для розуміння чіткістю і ясністю.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.01.2023 у справі № 620/3541/19.
Верховний Суд у справах № 200/13482/19-а, № 140/3790/19, № 640/24727/19 висловив позицію, що саме неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв'язку із цим пройти атестацію в силу вимог пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ є підставою для звільнення з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII.
Законом № 1554-ІХ (набрав чинності 11.07.2021) були внесені зміни до розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ.
Так, пунктом 7 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ (в редакції Закону № 1554-ІХ) визначено, що положення щодо проходження атестації, передбаченої цим розділом, поширюються на прокурорів та слідчих органів прокуратури, які:
1) на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах;
2) на день набрання чинності цим Законом займали посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, але з поважних причин, до яких належать тимчасова непрацездатність, відпустка по догляду за дитиною, відрядження для участі в роботі інших органів на постійній основі тощо, не проходили атестацію;
3) звільнені з органів прокуратури у зв'язку з настанням підстав, передбачених підпунктами 1 і 2 пункту 19 цього розділу, щодо яких набрало законної сили рішення суду про поновлення на посаді прокурора у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, у тому числі у разі прийняття судом рішення про поновлення на посаді прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах;
4) звільнені до набрання чинності цим Законом з органів прокуратури, щодо яких набрало законної сили рішення суду про поновлення на посаді прокурора у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, у тому числі у разі прийняття судом рішення про поновлення на посаді прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах.
Прокурори та слідчі органів прокуратури, зазначені в підпунктах 1-4 цього пункту, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації.
Проходження атестації особами, зазначеними в підпункті 3 цього пункту, розпочинається з етапу, на якому було прийнято рішення про неуспішне її проходження.
Відповідно до пункту 9 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ (в редакції Закону № 1554-ІХ) атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 7 цього розділу.
За приписами пункту 10 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ (в редакції Закону № 1554-ІХ) прокурори та слідчі органів прокуратури, зазначені в підпунктах 1-4 пункту 7 цього розділу, мають право у строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.
Підпунктом 1 пункту 19 ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ (в редакції Закону № 1554-ІХ) установлено, що прокурори та слідчі органів прокуратури, зазначені в підпунктах 1-4 пункту 7 цього розділу, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора за умови настання однієї з таких підстав: неподання прокурором чи слідчим органів прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв'язку із цим пройти атестацію.
Крім того, згідно із пунктом 9 розділу І Порядку № 221 атестація проводиться на підставі письмової заяви прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури про переведення на посаду прокурора відповідно в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах, в якій зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних і на застосування процедур та умов проведення атестації. Форми типових заяв прокурора встановлено у додатку 2 до цього Порядку.
Відповідно до пункту 10 розділу І Порядку № 221 заява, вказана у пункті 9 розділу I цього Порядку, подається Генеральному прокурору прокурорами Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), прокурорами регіональних прокуратур, військових прокуратур регіонів (на правах регіональних), прокурорами місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів та інших військових прокуратур (на правах місцевих) до 15 жовтня 2019 року (включно). Особа, яку за рішенням суду поновлено на посаді прокурора або слідчого прокуратури після 15 жовтня 2019 року, подає таку заяву Генеральному прокурору упродовж 5 днів після видання керівником органу прокуратури наказу про її поновлення на посаді. Заява підписується прокурором особисто.
Пунктом 6 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ визначено, що з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».
Водночас, рішенням Конституційного Суду України від 01.03.2023 № 1-р(ІІ)/2023 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), пункт 6 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX.
З оскаржуваного наказу керівника Волинської обласної прокуратури від 04.01.2024 № 13к «Про звільнення ОСОБА_1 » (а. с. 67) вбачається, що правовою підставою для його видання є підпункт 1 пункту 19 розділу ІІ Закону № 113-ІХ (неподанням у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до обласної прокуратури та про намір у зв'язку із цим пройти атестацію), а факт неподання позивачем заяви до Генерального прокурора про переведення до обласної прокуратури та про намір у зв'язку із цим пройти атестацію у строк, визначений пунктом 10 розділу І Порядку № 221, підтверджується листом Офісу Генерального прокурора від 25.12.2023 № 07/01/1-1913вих 23 (а. с. 66).
Водночас, при вирішенні справи суд враховує, що наказом керівника Волинської обласної прокуратури від 03.01.2023 № 03к «Про надання відпустки без збереження заробітної плати ОСОБА_2 » позивачу було надано відпустку без збереження заробітної плати у зв'язку з потребою дитини у домашньому догляді з 13.01.2023 по 12.01.2024 включно (а. с. 7), а позивач 02.01.2024 надіслав відповідачу поштовим зв'язком заяву про надання відпустки без збереження заробітної плати у зв'язку з потребою дитини у домашньому догляді до досягнення шестирічного віку до 12.01.2025 включно, яку відповідач одержав 04.01.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 15) та не заперечується відповідачем.
Отже, з матеріалів справи вбачається, що оскаржуваний наказ керівника Волинської обласної прокуратури від 04.01.2024 № 13к «Про звільнення ОСОБА_1 » (а. с. 67) був виданий:
- до закінчення строку відпустки позивача без збереження заробітної плати у зв'язку з потребою дитини у домашньому догляді, наданої наказом керівника Волинської обласної прокуратури від 03.01.2023 № 03к «Про надання відпустки без збереження заробітної плати ОСОБА_2 » по 12.01.2024 включно (а. с. 7);
- в день отримання заяви позивача про надання відпустки без збереження заробітної плати у зв'язку з потребою дитини у домашньому догляді до досягнення шестирічного віку до 12.01.2025 включно.
Пунктом 5 статті 4 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР (далі - Закон № 504/96-ВР) установлено такий вид відпусток як відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону).
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 25 Закону № 504/96-ВР відпустка без збереження заробітної плати за бажанням працівника надається в обов'язковому порядку: матері або іншим особам, зазначеним у частині третій статті 18 та частині першій статті 19 цього Закону, в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку, а в разі якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний) або якщо дитина, якій не встановлено інвалідність, хвора на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, - не більш як до досягнення дитиною шістнадцятирічного віку, а якщо дитині встановлено категорію «дитина з інвалідністю підгрупи А» або дитина, якій не встановлено інвалідність, отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги - до досягнення дитиною вісімнадцятирічного віку.
Згідно із частиною сьомою статті 179 КЗпП України у разі, якщо дитина потребує домашнього догляду, одному з батьків дитини в обов'язковому порядку надається відпустка без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку.
За змістом частини першої статті 181 КЗпП України відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) надаються за заявою матері (батька) дитини або осіб, зазначених у частині сьомій статті 179 цього Кодексу, повністю або частково в межах установленого періоду та оформляються наказом (розпорядженням) роботодавця.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.06.2021 у справі № 487/8206/18 вказала, що для реалізації права на відпустку без збереження заробітної плати, гарантованого статтями 2, 25 Закону № 504/96-ВР та частиною шостою статті 179 КЗпП України, працівнику необхідно підтвердити факт хвороби дитини медичним висновком, оформити своє волевиявлення у відповідній письмовій заяві та повідомити про свій намір роботодавця. У випадку дотримання наведеного порядку працівник вважається таким, що реалізував гарантоване державою право на отримання відпустки без збереження заробітної плати. Кадрове оформлення (видача відповідного наказу роботодавця) поданої заяви про відпустку не є юридичним фактом, з яким пов'язується виникнення у працівника права на відпустку за статтею 25 Закону № 504/96-ВР та частиною шостою статті 179 КЗпП України. Відпустка без збереження заробітної плати для догляду за дитиною (не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку) стосується працівників, які на момент написання заяви про надання такої відпустки безпосередньо не виконують трудової функції та вже перебувають удома. Право на отримання відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною прямо пов'язане з потребою дитини в домашньому догляді, тобто при наданні вказаного виду відпусток інтереси виробництва не можуть превалювати над інтересами дитини працівника, яка потребує домашнього догляду. Сторони трудового договору умов надання цієї відпустки не узгоджують, як і остаточного рішення - чи надавати таку відпустку, керівник не приймає. Уже сам факт перебування дитини з потребою домашнього догляду під доглядом працівника унеможливлює фізичний вихід останнього на роботу, відповідно очікування на робочому місці наказу роботодавця про надання відпустки призведе до порушення прав хворої дитини та того з батьків, хто здійснює догляд і потребує відпустки для цієї мети. З урахуванням викладеного, право на отримання відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною вважається реалізованим з моменту надання відповідної заяви роботодавцеві з підтвердженням хвороби дитини медичним висновком.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач не заперечує право позивача на отримання відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною, про що свідчить виданий керівником Волинської обласної прокуратури наказ від 05.01.2024 № 20к «Про надання відпустки без збереження заробітної плати» (а. с. 9).
Суд також враховує, що в розумінні підпункту 2 пункту 7 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX відпустка по догляду за дитиною вважається поважною причиною не проходження атестації прокурорами та слідчими органів прокуратури, які займали посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах.
На думку суду, враховуючи встановлені фактичні обставини справи, наказ керівника Волинської обласної прокуратури від 04.01.2024 № 13к «Про звільнення ОСОБА_1 » винесено передчасно та протиправно (до закінчення строку відпустки позивача без збереження заробітної плати у зв'язку з потребою дитини у домашньому догляді, наданої наказом керівника Волинської обласної прокуратури від 03.01.2023 № 03к «Про надання відпустки без збереження заробітної плати ОСОБА_2 » по 12.01.2024 включно, та у день, коли відповідачу було відомо про реалізацію позивачем гарантованого законодавством права на отримання відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною), з порушенням вимог законодавства щодо надання відпустки без збереження заробітної плати, право на яку гарантовано статтями 2, 25 Закону № 504/96-ВР, статтею 179 КЗпП України.
Суд також вважає, що за чинного правового регулювання спірних правовідносин вирішення питання про звільнення позивача з посади та органів прокуратури на підставі підпункту 1 пункту 19 розділу ІІ Закону № 113-ІХ є можливим виключно після закінчення строку відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною (тобто, не раніше першого робочого дня після закінчення відпустки), а не під час такої відпустки. Правових підстав для вирішення зазначеного питання під час перебування позивача у відпустці по догляду за дитиною відповідач не навів та не довів.
З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, оскільки суд дійшов висновку про прийняття наказу керівника Волинської обласної прокуратури від 04.01.2024 № 13к «Про звільнення ОСОБА_1 » з порушенням зазначених вимог законодавства щодо надання відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною, тому з цих підстав позовні вимоги про визнання протиправним та скасування зазначеного наказу та про поновлення на посаді з першого робочого дня після закінчення відпустки без збереження заробітної плати у зв'язку з потребою дитини у домашньому догляді (тобто, з дати, зазначеної у наказі керівника Волинської обласної прокуратури від 04.01.2024 №13к «Про звільнення ОСОБА_1 ») належить задовольнити.
Суд відхиляє доводи відповідача про те, що у задоволенні позовної вимоги про поновлення на посаді належить відмовити з огляду на те, що на цей час позивач ОСОБА_1 фактично не звільнений та перебуває у відпустці без збереження заробітної плати у зв'язку з потребою дитини у домашньому догляді до 12.01.2025 згідно з наказом керівника Волинської обласної прокуратури № 20к від 05.01.2024 «Про надання відпустки без збереження заробітної плати», оскільки приписами частини першої статті 235 КЗпП України чітко передбачено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Тобто, законодавець встановив обов'язок для органу, який розглядає трудовий спір, в т. ч. для суду, поновити працівника у разі його звільнення без законної підстави. Суд також враховує, що рішення суду у цій справі може набрати законної сили після 12.01.2025 (тобто, дати закінчення строку відпустки без збереження заробітної плати у зв'язку з потребою дитини у домашньому догляді, наданої згідно з наказом керівника Волинської обласної прокуратури № 20к від 05.01.2024), тому у цьому випадку належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача є задоволення позову повністю.
Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати наказ керівника Волинської обласної прокуратури від 04.01.2024 № 13к «Про звільнення ОСОБА_1 ».
Поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації прокуратури Волинської області з першого робочого дня після закінчення відпустки без збереження заробітної плати у зв'язку з потребою дитини у домашньому догляді.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку у спосіб подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.М. Валюх