м. Вінниця
07 жовтня 2024 р. Справа № 120/1156/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віятик Наталії Володимирівни, Розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ФОП ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області про скасування постанови
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ФОП ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області про скасування постанови.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що вважає протиправною Постанову відповідача про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ 001270 від 09.01.2024, оскільки водій ОСОБА_2 здійснював перевезення вантажу , що належить ОСОБА_1 для його власних потреб, що підтверджується видатковою накладною №3 від 13.12.2023.
Ухвалою від 05.02.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні).
19.02.2024 представник відповідача подав відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти задоволення позовних вимог. Свою позицію обґрунтовує тим, що долучені до матеріалів адміністративного позову документи не свідчать про пред'явлення всіх визначених вище документів на момент складання акту про проведення перевірки. Відсутність необхідних документів (в даному випадку - відсутня товарно-транспортна накладна або інший визначений законом документ на вантаж, визначених положеннями Закону № 2344-III та Порядку №1567 на момент проведення рейдової перевірки, знайшло своє відображення в акті від 13.12.2023 №AP005797. Відтак, під час перевірки було виявлено порушення вимог статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Як наслідок, за порушення вимог додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом було складено постанову від 09.01.2024 №ПШ001270.
Представник зазначає, що водій ОСОБА_2 транспортного засобу марки DAF державний номерний знак НОМЕР_1 , надав для перевірки посадовим особам Укртрансбезпеки, серед іншого: ??посвідчення водія, ??свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, ??не заповнену товарно-транспортну накладну на вантаж , яка містила лише печатку вантажовідправника, ??поліс страхування, страхувальником якого є позивач.
Також звертає увагу суду на те, що з 01.10.2021 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань здійснення габаритно-вагового контролю" від 03.06.2021 №1534-1Х, яким абзац 3 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" викладено в новій редакції, відповідно до якої: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У попередній редакції передбачалось: надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Порівняльний аналіз наведених положень статті 60 Закону №2344-II (діючої та попередньої) дає підстави для висновку, що за відсутності документів, зокрема, в даному випадку товарно-транспортної накладної, на підставі яких виконуються вантажні перевезення до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт (тобто для власних потреб) перевезення вантажів транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.
Відтак, на думку відповідача, штрафна санкція до позивача як перевізника вантажу застосована правомірно.
04.03.2024 позивач надіслав відповідь на відзив, у якій вказує, що відповідач посилається на ті обставини, що позивач на розгляд справи не з'явився та жодних заперечень не надав. Такі обставини не відповідають дійсності оскільки 05.01.2024 об 11 год. 44 хв. на електронну пошту відповідача - vinnytsia@dsbt.gov.ua були направлені завчасно письмові пояснення відносно ОСОБА_1 (копія яких долучена до позовної заяви), в яких він просив провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити. Долучив усі необхідні документи.
08.03.2024 відповідач подав заперечення, у яких зазначає, що дійсно на адресу відділу надходили письмові пояснення від представника позивача, однак не були взяті до уваги оскільки жодним чином не спростовували порушення, зазначене в акті. Крім того, вказує, що відповідно до Закону №2344-ШІ, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами. Вважає не обґрунтованими висновки позивача щодо доводів про відсутність у нього обов'язку складати ТТН, оскільки він здійснював перевезення на власному транспортному засобі, власного вантажу, для власних потреб.
Під час проведення перевірки було встановлено, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 здійснювалося внутрішнє перевезення вантажу за відсутності товарно-транспортної накладної . Щодо видаткової накладної №3 від 13.12.2023, то звертає увагу суду на той факт, що позивач перевозив матеріали не як фізична особа, а як фізична особа-підприємець, що підтверджується особистим підписом Позивача та проставленою печаткою саме як фізична особа-підприємець.
Суд, вивчивши матеріали справи та, оцінивши наявні у ній докази, в їх сукупності, встановив наступне.
Службовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті 13.12.2023 на автодорозі Н-11 (87+50) проведено перевірку транспортного засобу DAF (XF 95430), д.н.з. НОМЕР_2 , який, згідно свідоцтва про державну реєстрацію належить ОСОБА_1 , за кермом транспортного засобу перебував водій ОСОБА_2 .
За результатами перевірки складений Акт №АР005797, яким зафіксоване порушення статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", п. 11.1 наказу Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 "Про затвердження Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні", а саме - відсутня товарно-транспортна накладна або інший визначений документ на вантаж, відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт": перевезення вантажів за відсутності на момент перевірки документів визначених ст. 48 цього Закону, а саме: товарно-транспортної накладної (далі -ТТН) або іншого визначеного законодавством документом на вантаж.
Водій транспортного засобу ОСОБА_2 у заяві-поясненні вказав, що 13.12.2023 здійснював перевезення плит для ОСОБА_1 , які він придбав для окультурення території, надавши йому свій особистий транспортний засіб з номерами DAF НОМЕР_2 і тягач, НОМЕР_3 напівпричіп. У напрямку Дніпропетровської області інспектор зупинив для перевірки, у якій він помилково надав пусту ТТН.
У подальшому, начальником відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті направлено ФОП ОСОБА_1 повідомлення про розгляд справи, який відбудеться 09.01.2024.
Представник позивача надіслав пояснення на електронну адресу відповідача, у яких вказав, що ОСОБА_1 не надавав послуг з перевезення вантажів, а здійснював перевезення власного майна власним транспортним засобом. Вважає, що ОСОБА_1 не є перевізником у спірних правовідносинах та відповідно не є суб'єктом вчинення правопорушення, у зв'язку з чим просив закрити адміністративне провадження.
Разом з тим, 09.01.2024 відповідачем прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від №ПШ 001270 від 09.01.2024, якою на ФОП ОСОБА_1 накладений штраф в розмірі 17000 грн за порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абзацом 3 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Не погоджуючись із такою постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.
Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулює Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року № 2344-ІІІ (далі Закон № 2344-ІІІ).
Відповідно до статті 1 Закону № 2344-ІІІ автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Статтею 6 Закону № 2344-ІІІ передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.
Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 (далі Порядок № 1567).
Згідно з абзацом 1 пункту 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Відповідно до частини 2 статті 48 Закону № 2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
При оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов'язкові реквізити:
дата і місце складання;
вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);
автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім'я, по батькові водія та номер його посвідчення;
вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);
транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто;
пункти завантаження і розвантаження.
Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, які визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників затверджені Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 № 363.
Відповідно до глави 1 зазначених Правил, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов'язкові реквізити, передбачені цими Правилами.
Відповідно до ч.2 ст.49 Закону України «Про автомобільний транспорт» водій транспортного засобу зобов'язаний, зокрема, мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.
Абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону № 2344-ІІІ передбачена відповідальність автомобільних перевізників за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відтак за відсутності документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 Закону №2344-ІІІ (в даному випадку - товарно-транспортної накладної), до осіб, які здійснюють перевезення вантажів, застосовується адміністративно-господарський штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (тобто 17000 гривень).
Так, судом установлено, що за наслідками проведення рейдової перевірки належного ОСОБА_1 транспортного засобу DAF (XF 95430), д.н.з. НОМЕР_2 , посадовими особами відповідача встановлено, що водій ОСОБА_3 здійснює перевезення вантажу за відсутності товарно-транспортної накладної, про що зафіксовано у акті перевірки №АР005797 від 13.12.2023.
Відсутність належним чином запевненої товарно-транспортної накладної на момент перевірки також підтверджується заявою-поясненням ОСОБА_2 від 15.12.2023, у якій він вказує, що надав для перевірки пусту ТТН.
Щодо долученої позивачем до матеріалів справи видаткової накладної №3 від 13.12.2023, як доказу перевезення власних матеріальних цінностей, то суд звертає увагу, що формування та збір документів для перевезення завершується на початку руху та всі документи щодо перевезення мають бути наявні у водія під час перевірки, тобто саме на місці зупинки (події) мають бути надані первинні документи, інші документи на підставі яких здійснюється перевезення та саме на підставі цих, а не складених в інший час документів та наявних поза місцем події, встановлюються фактичні обставини.
Щодо доводів позивача про те, що він здійснював перевезення вантажу для власних потреб, то суд зазначає наступне.
Враховуючи положення Закону №2344-ІІІ, автомобільними перевізниками є також фізичні особи, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Частина 1 ст. 60 Закону № 2344-ІІІ передбачає застосування адміністративно-господарських штрафів за порушення законодавства про автомобільний транспорт саме до автомобільних перевізників, до яких, за визначенням ст. 1 цього Закону, належить й позивач.
Тобто, за відсутності документів, зокрема, у даному випадку товарно-транспортної накладної, на підставі яких виконуються вантажні перевезення до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.
Отже, матеріалами справи доведено порушення позивачем абзацу 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: відсутність товарно-транспортної накладної на момент проведення перевірки, тому Постанову відповідача про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000,00 грн №ПШ 001270 від 09.01.2024 суд вважає правомірною.
Частинами 1, 3 статті 90 КАС визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідач довів правомірність своїх дій у спірних правовідносинах, натомість позивач не довів ті обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги. Тому, наявні підстави для відмови у задоволенні позовних вимог.
Зі змісту приписів статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні підстави для розподілу судових витрат.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 );
Відповідач: Державна служба України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області (вул. В. Порика, 29, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 39816845).
Суддя Віятик Наталія Володимирівна