м. Вінниця
04 жовтня 2024 р. Справа № 120/8219/24
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши в порядку спарощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до головного управління Національної поліції у Вінницькій області.
Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю прийнятого відповідачем наказу про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції. Зокрема, позивач акцентує увагу на тому, що законом заборонено притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності раніше, ніж стосовно останнього, у встановленому законом порядку, буде ухвалено судове рішення, яке набуде законної сили. В свою чергу, притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського до винесення судом рішення за результатами розгляду адміністративних матеріалів буде прямим порушенням закону та принципу презумпції невинуватості особи. Також зауважує, що оскаржуваний наказ не містить точного формулювання змісту дисциплінарного проступку.
Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву, у якому заперечив проти задоволення позову. Серед іншого, акцентує увагу на тому, що підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності стало не вчинення ним адміністративного проступку, а скоєння ним дій, які суперечать інтересам служби та компрометують його звання поліцейського. Так, зауважує, що невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком.
Окрім того, до суду від представника головного управління Національної поліції у Вінницькій області надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Ухвалою суду від 08.08.2024 року вказане клопотання залишено без задоволення.
Ознайомившись з наявними матеріалами справи, суд встановив наступні обставини.
Наказом ГУНП у Вінницькій області № 83 о/с від 21.05.2024 року позивача призначено на посаду оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділу поліції № 1 Гайсинського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області.
До ГУНП у Вінницькій області із УПП у Вінницькій області ДПЛ НП України надійшла інформація про те, що 30.05.2024 року об 01:15 екіпажем УПП у Вінницькій області "Юнкер-0252" по вул. Хмельницьке шосе, 130-А у м. Вінниця за порушення ПДР було зупинено автомобіль під керування позивача. Як наслідок відносно останнього складено адміністративні матеріали за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Так, начальником УГІ ГУНП у Вінницькій області № СЕД-2544-2024/1-11614 від 30.05.2024 року подано доповідну записку із відомостями про можливі порушення службової дисципліни, які призвели до вказаної події.
На підставі вказаної записки наказом ГУНП у Вінницькій області № 805 від 30.05.2024 року призначено службове розслідування та утворено дисциплінарну комісію.
За результатами проведеного службового розслідування комісією складено висновок від 04.06.2024 року, у п. 2 резолютивної частини якого вказано, що відомості, які стали підставою для призначення службового розслідування підтвердилися. Зокрема, встановлено факт скоєння дисциплінарного проступку, що виразився у порушенні Присяги поліцейського, вимог пунктів п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію", частини 1 пунктів 1, 2, 6, 9 ч. 3 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, абз. 5 ч. 2 ст. 16 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 року, пунктів 1.3, 2.9А), 8.4г ПДР України, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 10.10.2001 № 1306, пункту 4 розділу ІІ та розділу ІV посадової інструкції.
Пунктом 1 наказу ГУНП у Вінницькій області № 819 від 04.06.2024 року "Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих працівників ГУНП у Вінницькій області" за скоєння вищеописаних порушень до позивача вирішено застосувати дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.
Наказом ГУНП у Вінницькій області № 93 о/с від 07.06.2024 року позивача звільнено зі служби в поліції у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію".
Не погоджуючись із наказом про застосування дисциплінарного стягнення та звільнення зі служби, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд керується таким.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 року № 580-VIII (далі- Закон № 580-VIII), відповідно до частини першої статті 1 якого Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Відповідно до частини 1 статті 3 Закону № 580-VIII, у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Пунктами 1-2 статті 18 Закону № 580-VIII передбачено, що поліцейський зобов'язаний Поліцейський зобов'язаний, зокрема, неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського та професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Згідно ч. 1 та 2 ст. 19 Закону № 580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України".
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Так, Законом України від 15.03.2018 року № 2337-VIII затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут).
Принагідно, суд зауважує, що дисциплінарна та, зокрема, адміністративна відповідальність поліцейського є окремими видами юридичної відповідальності, порядок та підстави притягнення поліцейських до конкретного виду юридичної відповідальності здійснюється за окремими процедурами, урегульованими різними нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Частиною 3 цієї статті визначено, що службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов'язує поліцейського, зокрема: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України (п. 1); знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки (п. 2); утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України (п. 6); підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень (п. 9).
Згідно з ч. 1 ст. 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Частиною 2 вказаної статті визначено, що за вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Дисциплінарного статуту, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.
Положеннями ст. 12 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Згідно з ч. 1 ст. 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони (ч. 2 ст. 13 Дисциплінарного статуту).
Згідно з ст. 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема, через службову невідповідність та у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, а також рішенням суду про визнання його активів або активів, набутих за його дорученням іншими особами або в інших передбачених статтею 290 Цивільного процесуального кодексу України випадках, необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави.
Приписами п. 7 ч. 3 ст. 13 Дисциплінарного статуту встановлено, що до поліцейських може застосовуватися такий вид дисциплінарного стягнення, як звільнення із служби в поліції.
За змістом ст. 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.
У разі вчинення поліцейським більше двох дисциплінарних порушень проводиться одне службове розслідування. Якщо протягом проведення службового розслідування поліцейським вчинено інший дисциплінарний проступок, розпочинається нове службове розслідування.
Статтею 15 Статуту визначено, що проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії.
На період воєнного стану службове розслідування проводиться з урахуванням особливостей, визначених розділом V Дисциплінарного статуту.
Відповідно до ч. 2 ст. 26 Дисциплінарного статуту службове розслідування за фактом порушення поліцейським службової дисципліни може проводитися як дисциплінарною комісією, так і однією особою, у тому числі безпосередньо уповноваженим керівником, який одноособово здійснює передбачені Статутом повноваження дисциплінарної комісії (далі - уповноважена особа).
Відповідно до ч. 2 ст. 29 Дисциплінарного статуту дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції.
Окрім того, згідно абз. 4 ч. 2 цієї статті дисциплінарні проступки такі, як перебування поліцейського на службі у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння, а також залишення місця несення служби без поважних причин, не можуть бути віднесені до незначних дисциплінарних проступків.
У контексті наведеного, суд зауважує, що пп. 2 п. 1 наказу НПУ від 19.07.2022 року № 507 "Про заходи щодо зміцнення службової дисципліни та дотримання законності в діяльності поліції" встановлено, що за результатами службових розслідувань за фактами випадків керування транспортними засобами в стані (або з ознаками) сп'яніння до винних застосовувати найсуворіший вид дисциплінарної відповідальності - звільнення зі служби в поліції.
Відповідно до п. 7 розділу IV Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 року № 893 кожна посадова особа поліції відповідно до своїх повноважень зобов'язана сприяти проведенню службового розслідування.
За змістом пункту 1 розділу ІІ Порядку № 893, підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Згідно з ч. 8 ст. 19 Дисциплінарного статуту під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Згідно з приписами розділу VI та VII Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції № 893 у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.
Висновок службового розслідування затверджує керівник, який його призначив, або особа, яка виконує обов'язки керівника.
Відповідно до матеріалів справи, а саме, матеріалів службового розслідування та висновку про результати службового розслідування від 04.06.2024 року за відомостями, викладеними у доповідній записці начальника УГІ ГУПН у Вінницькій області підполковника поліції ОСОБА_2 від 30.05.2024 року № СЕД-2544-2024/1-11614, приблизно о 01:19 30.05.2024 року екіпажем УПП у Вінницькій області "Юнкер-0252" по вул. Хмельницьке шосе, 130-А, у м. Вінниця було зупинено автомобіль марки "Audi A6" н.з. НОМЕР_1 за порушення комендантської години та пункту 8.4г Правил дорожнього руху України під керування позивача. На момент зупинки позивач перебував поза службою.
За результатами медичного огляду позивача на місці зупинки із використанням технічного засобу "Drager Alcotest 7510" встановлено 1,33% проміле (а.с. 50).
Надалі, за результатами додаткового медичного огляду на предмет визначення ступеня алкогольного сп'яніння в закладі охорони здоров'я -КНП "ЦТЗ "Соціотерапія" ВОР", що відображені у висновку медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 30.05.2024 року, встановлено, що позивач перебуває у стані алкогольного сп'яніння (два алкотести 6820 - 0,98% проміле) (а.с. 49).
Так, уповноваженими працівниками поліції було складено прокол адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Окрім того, судом враховано, що позивачеві було вручено постанову щодо порушення правил ПДР України (ч. 1 ст. 122 КУпАП), а саме напрямку руху по смугам. Вказане правопорушення позивачем не заперечується.
Суд зауважує, що п. 1.3. Правилами дорожнього руху встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Водій зобов'язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів (абз. 5 ч. 2 ст. 16 Закону України "Про дорожній рух").
Підпунктом а пункту 2.9 Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з ч. 1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Суд наголошує, що питання про наявність підстав для застосування до особи дисциплінарного стягнення з'ясовується під час службового розслідування. Правова оцінка правильності рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності зводить до вирішення питання, чи прийняте таке рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією України та законами України, чи дійсно в діях працівника, якого притягнули до дисциплінарної відповідальності, є встановлені законом підстави для застосування певного виду дисциплінарного стягнення та чи співмірне накладене стягнення фактично вчиненому діянню.
На відміну від звільнення у зв'язку з набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, або кримінального правопорушення, звільнення зі служби в Національній поліції у зв'язку з накладенням стягнення в дисциплінарному порядку не пов'язано з кваліфікацією тих дій як адміністративне правопорушення, які водночас стали підставою як для службового розслідування, так і для початку провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Вирішення питання про правомірність притягнення особи до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з'ясування складу дисциплінарного проступку в її діях, незалежно від того, яку правову кваліфікацію ці ж самі дії особи отримали в рамках провадження у справі про адміністративне правопорушення та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи.
Разом з тим, поза увагою суду не може залишитися той факт, що постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 26.06.2024 року у справі № 127/18428/24, залишеною без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 31.08.2024 року, на позивача накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Однак суд наголошує, що службове розслідування було проведене саме за фактом складання стосовно позивача протоколу про адміністративне правопорушення, а не за фактом доведення вини останнього у вчиненні такого адміністративного правопорушення.
Судом встановлено, що в ході проведення службового розслідування відповідачем встановлювались обставини, що свідчать про вчинення позивачем саме дисциплінарного проступку.
Таким чином, суд приходить до висновку, що підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача стало не вчинення адміністративного правопорушення, а саме дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у порушенні позивачем службової дисципліни, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. При цьому, хоча накази, що оскаржуються, і прийнято на підставі, зокрема, відомостей про вчинення адміністративних порушень, однак вони ґрунтується на самостійних правових підставах.
Принагідно, суд вказує, що критично ставиться до доводів позивача щодо відсутності конкретизації вчиненого дисциплінарного порушення. Так, розглядувані документи чітко визначають підстави, що стали підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.
Суд наголошує, що професійна честь та гідність кожного працівника поліції - це одночасно й моральний вигляд усього особового складу органів та підрозділів Національної поліції України. По вчинкам окремого працівника поліції, по його морально-професійним якостям громадяни визначають роботу всього органу. Будь-яка негативна інформація щодо поведінки працівника поліції може вплинути на авторитет всього органу.
Вступаючи на службу до правоохоронних органів, особа має розуміти всю відповідальність, яка покладається на неї у зв'язку з її професійною діяльністю, додержуватись принципів професійної моралі, професійної честі та гідності, адже це є невід'ємними елементами гідного у своїй справі, дисциплінованого поліцейського. Особа, дії якої стали підставою для службового розслідування та як наслідок для передання інформації до правоохоронних органів із відкриттям кримінального провадження, не відповідає високим вимогам та стандартам, які висуває законодавець до працівника поліції.
Служба в поліції є державною службою особливого характеру та органи поліції забезпечують безперервне та цілодобове виконання поліцейськими своїх завдань, в тому числі з метою належного надання поліцейських послуг щодо забезпечення публічної безпеки і порядку, охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави, протидії злочинності та попереджено про недопустимість вживання алкогольних напоїв у позаслужбовий час, оскільки поліцейські у будь-який час можуть бути залучені до виконання службових обов'язків.
На переконання суду, встановлені в ході службового розслідування обставини дійсно свідчать про вчинення позивачем дій, які знижують авторитет поліції, викликають недовіру до поліцейських, оскільки будучи співробітником органу поліції, позивач допустив неприпустимі для поліцейського дії: керування у стані алкогольного сп'яніння, порушення правил комендантської години, спроба підкупу уповноваженої особи задля уникнення відповідальності.
Окрім того, даний дисциплінарний проступок був вчинений в період дії воєнного стану, що свідчить про дискредитуючий характер поведінки позивача, що значно підриває авторитет Національної поліції України.
Суд вважає, що з точки зору стороннього розсудливого спостерігача наведені обставини можуть свідчити про недодержання вимоги щодо необхідності з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час та бути прикладом у дотриманні громадського порядку.
Більше того, суд відхиляє доводи позивача щодо неврахування відповідачем його характеристики.
Так, поза увагою не може залишитися той факт, що позивач 14.04.2024 року вчинив відносно дружини фізичне та психологічне насильство, в присутності малолітніх дітей, у зв'язку з чим 21.05.2024 року був переведений на посаду в інший підрозділ поліції.
Зазначене свідчить про дискредитацію звання поліцейського і негативно впливає на рівень авторитету та довіри до органів Національної поліції з боку суспільства.
Окрім того, слід зауважити, що відповідачем при застосуванні виду стягнення враховано відсутність пом'якшуючих обставин та наявність обтяжуючих обставин і саме тому застосовано найсуворіше дисциплінарне стягнення як звільнення із служби в поліції.
Згідно частиною 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Беручи до уваги викладене, позивач вчинив дії, які є несумісними з проходженням служби в поліції та суперечать змісту Присяги поліцейського, вимог пунктів п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію", ч. 1 п. 1, 2, 6, 9 ч. 3 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, абз. 5 ч. 2 ст. 16 Закону України "Про дорожній рух", п.п. 1.3, 2.9А), 8.4г ПДР України, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 10.10.2001 № 1306, п. 4 розділу ІІ та розділу ІV посадової інструкції, а отже своїми діями вчинив дисциплінарний проступок, за що передбачена дисциплінарна відповідальність.
Таким чином, на переконання суду відповідач при прийняті оскаржуваних наказів повністю врахував всі обставини встановлені при проведені службового розслідування, правомірно прийняв рішення про неможливість подальшого перебування позивача на службі в поліції.
Оскаржувані накази прийняті суб'єктом владних повноважень обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин при визначенні виду дисциплінарного стягнення та спрямовані на дисциплінування і не допущення в майбутньому подібних порушень працівниками головного управління Національної поліції у Вінницькій області.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
З огляду на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання протиправними та скасування прийнятих Головним управлінням Національної поліції у Вінницькій області наказів № 819 від 04.06.2024 року в частині застосування до позивача дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції та № 93 о/с від 07.06.2024 року.
Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відтак, підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.
Відповідно до положень ст. 139 КАС України підстави для відшкодування судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до головного управління Національної поліції України у Вінницькій області (вул. Театральна, 10, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 40108672) про визнання протиправним та скасування рішення.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Альчук Максим Петрович