справа № 373/2776/23 головуючий у суді І інстанції Хасанова В.В.
провадження № 22-ц/824/13527/2024 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.
Іменем України
02 жовтня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Фінагеєва В.О.,
суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,
за участю секретаря Кияшко К.О.,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 на ухвалу Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 04 червня 2024 року про стягнення судових витрат у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним, -
У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом та просив визнати недійсним заповіт, складений ОСОБА_4 на ім'я ОСОБА_3 .
Ухвалою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 16 травня 2024 позов ОСОБА_1 залишено без розгляду.
У травні 2024 року ОСОБА_3 звернулася до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення та стягнення з позивача витрат на правову допомогу у розмірі 12 500,00 грн.
Заява обґрунтована тим, що між відповідачем по справі ОСОБА_3 та адвокатом Вак О.В. укладений договір про надання правничої допомоги від 17 січня 2024 року, відповідно до якого, клієнт зобов'язується вчасно оплатити адвокатові гонорар і фактичні витрати, пов'язані з виконанням взятих на себе зобов'язань з надання йому юридичної (правничої) допомоги. Оплата за даним договором здійснюється не пізніше 3-х робочих днів з дати підписання сторонами вказаних робіт (Акту), яким підтверджується факт надання адвокатом правничої допомоги клієнту. Згідно з Актом виконаних робіт від 21 травня 2024 року до договору про надання правничої допомоги від 17 січня 2024 року ОСОБА_3 надано правову допомогу на суму 17 000,00 грн. Факт оплати за надані послуги підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 21-05 від 21 травня 2024 року.
Ухвалою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 04 червня 2024 року заяву ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції через неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 вказує про те, що постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що позивачем заявлено позов без належного обґрунтування на підтвердження позовних вимог, які гуртуються лише на припущеннях. Зазначає, що, судом були витребувані: належним чином завірена копія спадкової справи № 37/2023, відкритої після смерті ОСОБА_4 , копія медичної документації щодо перебування на обліку у лікаря-психіатра чи лікаря-нарколога ОСОБА_4 . Ознайомившись із витребуваною медичною документацією, позивачеві стало зрозуміло, що підстави для проведення судово-психіатричної експертизи та подальшого розгляду справи відпали, у зв'язку з чим представник позивача 11 квітня 2024 року подав заяву про залишення позову без розгляду. Крім того, вказує, на те, що як вбачається із матеріалів справи, на підтвердження понесення судових витрат представник відповідача надала копію договору про надання правничої допомоги від 17 січня 2024 року, в якому відсутні: чітко сформований предмет договору, перелік послуг, що надаються та робіт, що виконуються, порядок визначення вартості послуг, обчислення гонорару, підстави для його зміни, повернення, строки і умови виконання послуг, ціна, умови розрахунку, спосіб фіксації виконання умов договору тощо. Також відсутні додатки до договору, які регламентували б умови визначення вартості договору. В розрахунку суми гонорару за надану правничу допомогу та в акті виконаних робіт від 21 травня 2024 року жодним чином не зазначені фактично витрачений час на надання відповідних послуг (кількість годин), в тому числі на написання відзиву. Крім того відсутні відомості про дату та час судового засідання, в якому представник відповідача приймала участь. Судові засідання від 19 січня 2024 року, 09 лютого 2024 року та 27 лютого 2024 були відкладенні, 02 квітня 2024 справу було знято з розгляду, а в судове засідання 16 травня 2024 сторони та їх представники не з'явились. Надаючи оцінку заявленому розміру і видам правової допомоги, вказує, що вивчення матеріалів не є окремим видом правової допомоги, оскільки не створює жодного самостійного результату для особи, а проводиться з метою надання консультації особі та ведення справи, щодо складання відзиву на позовну заяву.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що між відповідачем по справі ОСОБА_3 та адвокатом Вак О.В. укладений договір про надання правничої допомоги від 17 січня 2024 року, відповідно до якого, клієнт зобов'язується вчасно оплатити адвокатові гонорар і фактичні витрати, пов'язані з виконанням взятих на себе зобов'язань по наданню йому юридичної (правничої) допомоги. Оплата за даним договором здійснюється не пізніше 3-х робочих днів з дати підписання сторонами вказаних робіт (Акту), яким підтверджується факт надання адвокатом правничої допомоги клієнту. Згідно з Актом виконаних робіт від 21 травня 2024 року до договору про надання правничої допомоги від 17 січня 2024 року ОСОБА_3 надано правову допомогу на суму 17 000,00 грн. Факт оплати за надані послуги підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 21-05 від 21 травня 2024 року.
Ухвалюючи додаткове рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем правомірно заявлено вимогу про компенсацію здійснених нею витрат на правничу (професійну) допомогу адвоката, оскільки позивачем заявлено позов без належного обґрунтування на підтвердження позовних вимог, які ґрунтуються лише на припущеннях.
Апеляційний суд не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно із ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Доступ до суду є правом особи, гарантованим, зокрема, ч.1 ст. 55 Конституції України, пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч.1 ст.4 ЦПК України.
Частиною 1 ст.15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст.12 ЦПК України).
Відповідно до ч.3 ст. 12, ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Частинами першою-п'ятою ст.137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з п.5 ч.1 ст.257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.
У ст. 142 ЦПК України передбачено порядок розподілу витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду.
Зазначене узгоджується із викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18 (провадження № 14-26цс21).
У відповідності до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч.5 ст. 142 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Згідно з ч. 6 ст.142 ЦПК України у випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев'ятої статті 141 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 9 ст.141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Частиною 1, п.1 ч.2 ст.44 ЦПК України встановлено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.
Для стягнення здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідачу згідно з процесуальним обов'язком доказування необхідно довести, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред'явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.
Такого ж висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постановах: від 26 вересня 2018 року у справі № 148/312/16-ц (провадження № 61-24189св18), від 28 січня 2019 року у справі № 619/1146/17-ц (провадження № 61-44038св18), від 02 грудня 2020 року у справі № 202/2600/15-ц (провадження № 61-6264св20), від 17 грудня 2020 року у справі № 758/12381/18-ц (провадження № 61-15039св20), від 14 січня 2021 року у справі № 521/3011/18 (провадження № 61-10254св20); Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах: від 09 липня 2019 року у справі № 922/592/17, від 21 січня 2020 року у справі № 922/3422/18, від 21 грудня 2020 року у справі № 922/1001/20; Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постановах: від 21 листопада 2018 року у справі № 820/4347/17 (адміністративне провадження № К/9901/39893/18), від 18 березня 2020 року у справі № 280/5628/18 (адміністративне провадження № К/9901/16400/19, № К9901/16405/19).
Колегія суддів зауважує, що особі гарантується право на звернення до суду за захистом та право на позов. ЦПК України передбачає компенсацію здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, лише у випадку необґрунтованих дій позивача.
Звернення до суду із позовом є суб'єктивним правом позивача, гарантованим ст.ст.55, 124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову. Саме факт подання заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, оскільки це є його диспозитивним правом, передбаченим нормами ЦПК України, яке не містить обмежень в його реалізації.
Для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.
Добросовісні дії позивачів, спрямовані на захист їх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, не можна вважати необґрунтованими, оскільки вони вчинені при здійсненні конституційного права на судовий захист.
Аналогічного висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 12 листопада 2020 року (провадження №61-16711св19).
З матеріалів справи вбачається, що у заяві представник ОСОБА_3 - адвокат Вак О.В. просила стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу, які вона понесла у зв'язку із розглядом справи, у розмірі 17 000,00 грн., посилаючись на необґрунтовані дії позивача. Вказувала, що ОСОБА_1 є недобросовісним позивачем, який звернувся до суду з безпідставним та необґрунтованим позовом.
До заяви представник ОСОБА_3 - адвокат Вак О.В. долучила: договір про надання правничої допомоги від 17 січня 2024 року, акт виконаних робіт від 21 травня 2024 року до договору про надання правничої допомоги від 17 січня 2024 року, розрахунок суми гонорару за надану правничу допомогу від 21 травня 2024 року та квитанцію до прибуткового касового ордеру № 21-05 від 21 травня 2024 року.
Однак, вказані представником відповідача у заяві про відшкодування судових витрат дії позивача не дають підстав для визнання їх необґрунтованими, так як звернення позивача до суду за захистом порушеного права, а також його дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами, його дії, направлені на захист своїх прав, не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою його обов'язок відшкодувати понесені відповідачем витрати на правову допомогу.
Крім цього, колегія суддів виходить із системного тлумачення положень ч.ч.5,6 ст.142, ч.9 ст.141 ЦПК України та зазначає, що необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідно до ч.5 ст.142 ЦПК України, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами.
Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 18 вересня 2023 року у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №711/64/23 (провадження № 61-8686св23).
Враховуючи наведені вище вимоги закону, встановлені обставини справи та з огляду на доводи заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для покладення на позивача витрат відповідача на професійну правничу допомогу на підставі ч. 5 ст.142 ЦПК України.
Суд першої інстанції, у порушення вимог ст.264 ЦПК України, наведеного вище не врахував, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про часткове задоволення заяви представника ОСОБА_3 - адвоката Вак О.В. про ухвалення додаткового рішення в частині вирішення питання про судові витрати.
Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення заяви, що в силу ст.376 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення в частині вирішення питання про судові витрати.
На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 04 червня 2024 року скасувати та прийняти постанову.
У задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Вак Ольги Володимирівни про стягнення витрат на правову допомогу в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Фінагеєв В.О.
Судді Кашперська Т.Ц.
Яворський М.А.