Справа № 405/4335/22-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/11680/2024
Головуючий у суді першої інстанції: Ільєва Т.Г.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В.
01 жовтня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача Крижанівської Г.В.,
суддів Оніщука М.І.,Шебуєвої В.А.,
при секретарі Шпирук Ю.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 25 березня 2024 року, ухвалене у складі судді Ільєвої Т.Г., у справі № 405/4335/22-ц за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Національного банку України про відшкодування шкоди, заподіяної протиправною бездіяльністю та незаконним рішенням органу державної влади, -
У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Державної казначейської служби України, Національного банку України про відшкодування шкоди, заподіяної протиправною бездіяльністю та незаконним рішенням органу державної влади. Зазначав, що 06 липня 2015 року між ТОВ «Агрофірма «П'ятихатська» та ПАТ «КБ «Хрещатик» було укладено договір НОМЕР_2 банківського рахунку юридичної особи, на виконання умов якого банком товариству був відкритий поточний рахунок № НОМЕР_1 . Постановою правління Національного банку України від 05 квітня 2016 року №234 ПАТ «КБ «Хрещатик»» був віднесений до категорії неплатоспроможних, і з цієї дати на підставі рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05 квітня 2016 року №463 у банку запроваджено тимчасову адміністрацію. Рішенням правління НБУ від 02 червня 2016 року № 46-рш відкликано банківську ліцензію та ліквідовано ПАТ «КБ «Хрещатик». Станом на 06 квітня 2016 року залишок коштів на рахунку ТОВ «Агрофірма «П'ятихатська» № НОМЕР_1 становив 30 808 300,60 грн. Разом з тим, постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 19 січня 2017 року по справі № 826/6665/16, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2017 року, визнано протиправною та скасовано постанову НБУ від 05 квітня 2016 року № 234 «Про віднесення ПАТ «КБ «Хрещатик» до категорії неплатоспроможних». Постанова окружного адміністративного суду від 19 січня 2017 року набрала законної сили з моменту постановлення Київським апеляційним адміністративним судом вищезазначеної ухвали, тобто з 20 квітня 2017 року. Таким чином, з моменту ухвалення вищевказаних судових рішень процедура виведення ПАТ «КБ «Хрещатик» з ринку Фондом гарантування вкладів фізичних осіб не проводилася, внаслідок чого Фонд до 18 лютого 2021 року не мав повноважень органу управління банку та органу контролю. Також рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 грудня 2018 року у справі № 826/3021/18, залишеним без змін постановами Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2018 року і Касаційного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року, визнано протиправним і скасовано рішення Правління НБУ від 02 червня 2016 року № 46-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Хрещатик». Однак, до розгляду цієї справи судом касаційної інстанції, НБУ за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняв інше рішення від 18 червня 2019 року №415-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Хрещатик», і останній був ліквідований Фондом у жовтні 2020 року. Вказував, що 27 грудня 2017 року між ним та ТОВ «Агрофірма «П'ятихатська» укладено договір № 1 відступлення права вимоги, за яким товариство передало йому, як новому кредитору, своє право вимоги з ПАТ «КБ «Хрещатик» боргу в сумі 12 000 000,00 грн., що виник внаслідок невиконання банком своїх обов'язків по договору банківського рахунку юридичної особи НОМЕР_2 від 06 липня 2015 року, а також відсотків на залишки по поточному рахунку № НОМЕР_1 , нарахованих на суму 12 000 000,00 грн., які передбачені додатковою угодою № 02 від 09 грудня 2015 року до зазначеного договору. Листом від 11 січня 2018 року він повідомив банк про відступлення права вимоги та запропонував негайно виконати свої обов'язки за договором банківського рахунку юридичної особи НОМЕР_2 від 06 липня 2015 року, шляхом перерахування грошових коштів на його рахунок. Однак, зазначена вимога листом від 01 лютого 2018 року № 2-2/323 залишена без задоволення. Оскільки судами адміністративної юрисдикції всіх інстанцій у справі № 826/15685/16 визнано протиправною бездіяльність НБУ щодо не вжиття належних заходів забезпечення захисту законних інтересів всіх вкладників і кредиторів ПАТ «КБ «Хрещатик» щодо безпеки збереження коштів на банківських рахунках, невжиття адекватних, негайних та рішучих дій, неприйняття своєчасно рішення про застосування адекватного заходу впливу до зазначеного банку, вважає, що йому було завдано шкоду. З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просив суд стягнути з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України, спеціально визначеного для відшкодування шкоди, завданої фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, на його користь грошові кошти у розмірі 19 702 800,00 грн., що складається з: 12 000 000,00 грн. - основної суми та 7 702 800,00 грн. - інфляційних втрат, виходячи з 164,19% офіційно встановленого індексу інфляції за період з 01 січня 2017 року по 01 липня 2022 року.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 25 березня 2024 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. Посилається на те, що судом було порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи. Зазначає, що судами адміністративної юрисдикції всіх інстанцій у справі №826/15685/16 визнано протиправною бездіяльність НБУ щодо невжиття належних заходів забезпечення захисту законних інтересів всіх вкладників і кредиторів ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик», а саме, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 лютого 2017 року, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07 грудня 2017 року. А відтак, не потрібно додатково встановлювати вину органу державної влади для відшкодування йому шкоди. Наголошує на тому, що у даних правовідносинах, які виникли, внаслідок протиправної бездіяльності НБУ йому завдано шкоди у вигляді позбавлення права власності на грошові кошти, внаслідок чого наявні всі умови для відшкодування шкоди, яке повинно здійснюватися за рахунок коштів Державного бюджету України. Вважає, безпідставними посилання суду першої інстанції на те, що НБУ не є учасником правовідносин, які виникли між банком та вкладником, і на те, що судовими рішеннями у справах №826/3021/18 та №826/15685/16 не встановлено порушень його прав внаслідок будь-яких рішень, дій або бездіяльності НБУ, оскільки у вказаних рішеннях мова йде про всіх вкладників ПАТ «КБ «Хрещатик» без їх індивідуалізації.
Булгаков С.В. , який діє в інтересах НБУ, подав відзив на апеляційну скаргу. Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Заперечує проти доводів ОСОБА_1 , вважає їх необґрунтованими, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.
В судовому засіданні адвокат Івашін Є.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити з наведених у ній підстав.
Голєва О.Я. , яка діє в інтересах НБУ, проти доводів апеляційної скарги заперечувала, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення з огляду на її безпідставність, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Представник Державної казначейської служби України в судове засідання не з'явився, про час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином, а тому, колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за його відсутності.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи,06 липня 2015 року між ТОВ «Агрофірма «П'ятихатська» та ПАТ «КБ «Хрещатик» в особі Кіровоградського регіонального відділення було укладено договір № НОМЕР_1 банківського рахунку юридичної особи, на виконання умов якого банком товариству був відкритий поточний рахунок № НОМЕР_1 (а.с. 7-10).
04 квітня 2016 року постановою Правління Національного банку України № 231/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» до категорії проблемних», ПАТ «КБ «Хрещатик» віднесено до категорії проблемних строком до 180 днів, установлено для ПАТ «КБ «Хрещатик» обмеження в його діяльності, а також зобов'язано ПАТ «КБ «Хрещатик» надсилати до Департаменту банківського нагляду повідомлення про стан виконання запланованих заходів щодо фінансового оздоровлення банку, а також приведення ним своєї діяльності у відповідність до вимог банківського законодавства.
05 квітня 2016 року Правлінням Національного банку України прийнято постанову №234 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» до категорії неплатоспроможних», відповідно до якої виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 05 квітня 2016 року № 463 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Хрещатик» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».
Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 02 червня 2016 року № 46-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Хрещатик» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 03 червня 2016 року № 913 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Хрещатик» та делегування повноважень ліквідатора банку».
27 грудня 2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма «П'ятихатська» укладено договір № 1 відступлення права вимоги, за яким товариство передало ОСОБА_1 , як новому кредитору, своє право вимоги з ПАТ «КБ «Хрещатик» боргу в сумі 12000 000,00 грн., що виник внаслідок невиконання банком своїх обов'язків по договору банківського рахунку юридичної особи від 06 липня 2015 року, а також відсотків на залишки по поточному рахунку № НОМЕР_1 , нарахованих на суму 12 000 000,00 грн., які передбачені додатковою угодою № 02 від 09 грудня 2015 року до зазначеного договору (а.с.13-14).
З'ясувавши обставини справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Ухвалюючи рішення, суд виходив з того, що порушення певних прав позивача щодо неповернення вкладу, та у зв'язку з тим, що, на його думку, було визнано протиправну бездіяльність НБУ рішеннями суддів, на які він посилається, не свідчить про те, що відповідач несе за вказане відповідальність стосовно саме обставин, які виклав позивач. Окрім цього, Національний Банк України не є стороною у договорі банківського вкладу, у нього відсутні фінансові зобов'язання перед позивачем стосовно виконання його умов.
Колегія суддів не вбачає підстав для скасування такого рішення суду першої інстанції.
Згідно зі ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання і має право звернутися до суду за захистом свого права та інтересу у визначений ч. 2 ст. 16 ЦК України спосіб, зокрема, шляхом відшкодування майнової та немайнової (моральної) шкоди.
Предметом позову в справі, яка переглядається, є вимога про відшкодування шкоди, заподіяної позивачу як вкладнику ПАТ «КБ «Хрещатик» протиправною бездіяльністю Національного банку України як суб'єкта владних повноважень.
Статтею 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що ним встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб за вкладами фізичних осіб, а його метою є захист прав і законних інтересів вкладників банку.
Відповідно до пункту 16 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.
Згідно з пунктами 1, 2 частини п'ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.
Частиною першою статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень.
У частині четвертій статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів від реалізації майна банку після повного задоволення вимог попередньої черги.
Ураховуючи, що між позивачем і ПАТ «КБ «Хрещатик» виникли договірні відносини, і на момент його звернення до суду з позовом в банку була розпочата процедура ліквідації, зазначене унеможливлює стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Статтею 1173 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
За загальним правилом, яке встановлено у частині першій статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків (майнової шкоди) у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
У частині другій статті 22 ЦК України визначено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Під час вирішення спорів про відшкодування шкоди на підставі статті 1173 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди, причинний зв'язок між протиправною дією чи бездіяльністю і негативними наслідками.
Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди.
Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві шкоди, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вона заподіяна, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Статтями 1173, 1174 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі посадовою або службовою особою органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, а також, завдана органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів чи вини посадової або службової особи.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду від 21 липня 2022 року у справі № 757/39848/18 (провадження № 61-9791св21) зазначено, що «запровадження тимчасової адміністрації у банку та початок процедури ліквідації унеможливлює виплату коштів за договором банківського вкладу в інший спосіб, аніж це передбачено положеннями Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Відкликання Національним банком України банківської ліцензії ПАТ «Дельта Банк» та ініціювання процедури його ліквідації як юридичної особи зумовило для позивача настання відповідних правових наслідків, зокрема виникнення спеціальної процедури пред'явлення майнових вимог до банку та їх задоволення в порядку та черговості, передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». При цьому задоволення вимог окремого кредитора, визнаних в межах ліквідаційної процедури банку, але заявлених до стягнення в іншому порядку, не допускається, оскільки це має наслідком порушення рівності прав вкладників банку та порушує принципи виведення неплатоспроможного банку з ринку. Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов загалом обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у зв'язку з їх недоведеністю, оскільки позивач не довів протиправність дій відповідачів, внаслідок яких йому було завдано шкоди на суму неповернутих вкладів, внесених до ПАТ «Дельта Банк». Позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами, що є його процесуальним обов'язком, протиправної поведінки з боку Національного банку України, оскільки винесені ним постанови про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії проблемних, неплатоспроможних та про відкликання банківської ліцензії, відповідають положенням закону, є чинними та скасовані не були. Розміщені позивачем на рахунках у ПАТ «Дельта Банк» як банківські вклади кошти
(у загальному розмірі неповернутих вкладів на суму 3 556 001,99 грн.) не є збитками у розумінні статті 22 ЦК України, а тому відсутні підстави для стягнення зазначеної суми у порядку, встановленому статтею 1173 ЦК України із відповідачів. Задоволення вимог окремого кредитора, визнаних в межах ліквідаційної процедури банку, але заявлених до стягнення в іншому порядку, не допускається, оскільки це має наслідком порушення рівності прав вкладників банку та порушує принципи виведення неплатоспроможного банку з ринку».
Наявність шкоди, протиправність дій її заподіювача і причинний зв'язок між його діями та шкодою підлягають доказуванню на загальних підставах і відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України є обов'язком позивача.
Отже, обов'язковою умовою відшкодування заподіяних збитків та майнової шкоди є порушення прав особи внаслідок незаконних дій або бездіяльності та наявність реального збитку та шкоди.
Урахувавши, що ОСОБА_1 не довів, що саме внаслідок дій чи бездіяльності Національного банку України він позбавлений можливості повернути кошти з депозитних вкладів, що завдало йому шкоду, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.
Наведене узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду у подібних правовідносинах, зокрема, у постановах від 07 травня 2020 року у справі № 757/62120/18-ц, від 05 листопада 2021 року у справі № 757/32858/18, від 07 червня 2022 року у справі №757/65202/17-ц, від 21 липня 2022 року у справі № 757/39848/18, від 23 грудня 2022 року у справі № 757/11075/19, від 16 червня 2022 року у справі № 757/75447/17-ц, від 12 серпня 2022 року у справі № 757/40411/18-ц, від 01 лютого 2023 року у справі № 757/27406/19-ц, від 08 травня 2024 року у справі № 757/13236/21, від 29 травня 2024 року у справі №757/15838/19-ц, від 21 серпня 2024 року у справі № 404/6399/22-ц.
Колегія суддів відхиляє доводи заявника про те, що причинний зв'язок між протиправною поведінкою Національного банку України та шкодою підтверджують постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 лютого 2017 року, ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року та ухвала Вищого адміністративного суду України від 07 грудня 2017 року у справі № 826/15685/16.оскільки у вказаних судових рішеннях відсутні висновки стосовного того, що внаслідок дій чи бездіяльності Національного банку України було порушено права позивача на отримання коштів за банківськими договорами, або що саме дії Національного банку України призвели до неплатоспроможності ПАТ «КБ «Хрещатик».
Схожих висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 20 листопада 2019 року у справі № 757/11071/17-ц, від 20 листопада 2019 року у справі № 910/13826/18, від 07 червня 2022 року у справі № 757/65202/17-ц, від 08 травня 2024 року у справі № 757/13236/21, від 21 серпня 2024 року у справі № 404/6399/22-ц.
Посилання в суді апеляційної інстанції на порушення судом першої інстанції приписів статті 268 ЦПК України щодо проголошення судового рішення колегія суддів не приймає до уваги, оскільки, відповідно до частини другої статті 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Вказане позивачем порушення норм процесуального права не зазначене у частині третій статті 376 ЦПК України як обов'язкова підстава для скасування судового рішення суду першої інстанції апеляційним судом.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалене без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 367 ЦПК України виходить за межі повноважень суду апеляційної інстанції.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суд першої інстанції.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. 268, 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 25 березня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повне судове рішення складено 04 жовтня 2024 року.
Суддя-доповідач
Судді