справа № 357/5618/24
провадження № 22-ц/824/12714/2024
головуючий у суді І інстанції Бебешко М.М.
1 жовтня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Писаної Т.О.
суддів - Приходька К.П., Журби С.О.
за участю секретаря судового засідання - Савченко К.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 травня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Євтушок Ірина Олександрівна, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Солонько Микола Миколайович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
У квітні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Євтушок І.О., приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Солонько М.М. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, в якому просив суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Євтушок І.О. № 387 від 13 березня 2024 року, про звернення стягнення на автомобіль марки «PORSCHE», модель «CAYENNE», шасі (кузов, рама) - НОМЕР_1 , 2013 року випуску, тип - загальний легковий універсал, колір - чорний, державний номер - НОМЕР_2 , що належить на праві власності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії - НОМЕР_3 , виданого 12 листопада 2021 року. Стягнути судові витрати у розмірі 1 211,20 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 13 березня 2024 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Євтушок І.О. вчинено виконавчий напис № 387 про звернення стягнення на автомобіль марки «PORSCHE», модель «CAYENNE», шасі (кузов, рама) - НОМЕР_1 , 2013 року випуску, тип - загальний легковий універсал, колір - чорний, державний номер - НОМЕР_2 , що належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії - НОМЕР_3 , виданого 12 листопада 2021 року. Зазначений автомобіль переданий позивачем під заставу стягувачу - ОСОБА_1 за договором застави транспортного засобу, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 12 листопада 2021 року за реєстровим номером 2603, як забезпечення виконання договору позики № К121121-5, укладеного між позивачем та відповідачем 12 листопада 2021 року. На підставі вищевказаного виконавчого напису нотаріуса 15 березня 2023 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Солоньком М.М. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_4. 1 квітня 2024 року через додаток «Дія» позивачу стало відомо про наявність виконавчого провадження про звернення стягнення на автомобіль за виконавчим написом нотаріуса № 387 від 13 березня 2024 року. З матеріалів виконавчого провадження № НОМЕР_4 вбачається, що відповідач як стягувач не надав жодних документів нотаріусу чи приватному виконавцю, які б підтверджували безспірність заборгованості. До виконавчого напису нотаріуса долучено лише договір застави транспортного засобу від 12 листопада 2021 року, який укладено з метою забезпечення основного зобов'язання, а саме кредитного договору №К121121-5 від 12 листопада 2021 року. При цьому відповідачем не надано нотаріусу детального розрахунку з зазначенням усіх фінансових операцій, пов'язаних з погашенням наявної у позивача заборгованості перед відповідачем.
Вказував, що основне зобов'язання позивача перед відповідачем виникло на підставі договору позики № K121121-5 від 12 листопада 2021 року, згідно умов якого відповідач передає у власність позивача, а позивач приймає у власність від відповідача грошові кошти в сумі 224 558,40 грн, що за курсом продажів доларів США в АТ КБ «ПриватБанк» на день укладення договору позики еквівалентно 8 506 доларам США та 00 центів. Позивач зобов'язується повернути позику у визначений договором позики строк, та згідно з визначеними договором позики умовами. Сторони домовились, що загальна сума в гривнях, яка підлягає поверненню у строки та в порядку передбаченому договором позики складає 8 506 доларів США 00 центів, за курсом АТ КБ «ПриватБанк» на дату здійснення платежу, не пізніше ніж через 3 (три) місяці з моменту укладення договору позики, тобто до 12 лютого 2022 року включно. За домовленістю сторін позика є безпроцентною.
Крім цього, 29 листопада 2021 року, між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду до договору позики. 12 листопада 2021 року, між позивачем та відповідачем укладено договір застави транспортного засобу, який посвідчено 12 листопада 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Євтушок І.О. та зареєстровано в реєстрі за № 2603.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 7 лютого 2023 року по справі № 357/6923/22 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики у розмірі 302 530,97 грн та судовий збір у розмірі 3 025,48 грн
На виконання рішення суду було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_5 з примусового виконання.
7 березня 2024 року, на виконання рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 7 лютого 2023 року по справі № 357/6923/22 позивачем внесено на депозитний рахунок приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Солонька М.М. грошові кошти у розмірі 333 406,30 грн, в якості, погашення заборгованості по виконавчому провадженню № НОМЕР_5, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки № 31 від 7 березня 2024 року. 8 березня 2024 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Солоньком М.М. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_5 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з повним фактичним виконанням рішення. Отже, нотаріус, вчиняючи такий виконавчий напис, не пересвідчився у безспірності пред'явленої до стягнення заборгованості.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 травня 2024 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Євтушок І.О., приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Солонько М.М. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задоволено повністю.
Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Євтушок І.О. № 387 від 13 березня 2024 року, про звернення стягнення на автомобіль марки «PORSCHE», модель «CAYENNE», шасі (кузов, рама) - НОМЕР_1 , 2013 року випуску, тип - загальний легковий універсал, колір - чорний, державний номер - НОМЕР_2 , що належить на праві власності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії - НОМЕР_3 , виданого 12 листопада 2021 року.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 1 211,20 грн.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що твердження позивача щодо виконання своїх зобов'язань у повному обсязі не відповідає дійсності, оскільки відповідно до п. 9 договору позики № К121121-5 укладеному між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 сторони погодили, що у випадку зміни курсу у п. 1 цього договору, позика підлягає поверненню таким чином, щоб розмір повернутої позики або її частини відповідав доларовому еквіваленту суми позики, за комерційним курсом продажу долару США, встановленому АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на день здійснення кожного платежу за цим договором.Тобто при винесенні рішення Білоцерківським міськрайонним судом Київської області від 7 лютого 2023 року договір позики не розірвано, а заборгованість погашена не повністю, тому відповідач змушений був звернутися до нотаріуса за вчиненням нотаріальної дії.
Зазначає, що сплачена відповідачем сума у розмірі 302 530,97 грн була врахована у розрахунку заборгованості, який було надано нотаріусу для вчинення виконавчого напису.
Вказує, що ОСОБА_1 повністю було дотримано вимоги чинного законодавства України щодо правильності та законності вчинення виконавчого напису - направлено позичальнику повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання, зареєстровано в реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, дотримано 30-денний строк з моменту реєстрації.
12 серпня 2024 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Погребняка В.О., в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Зазначає, що під час розгляду справи № 357/6923/22, за результатами якої винесено вищезазначене рішення від 7 лютого 2024 року, апелянт чітко визначив свої позовні вимоги з детальним розрахунком, де вказував про наявність заборгованості за договором позики та нараховував штрафні санкції на повне тіло заборгованості за договором позики. При цьому апелянтом, при розгляді справи № 357/6923/22 по суті, жодного разу не ініціювалося питання щодо збільшення розміру позовних вимог та приведення їх до відповідності з актуальним на той час курсом долара США. Крім цього, апелянт протягом судового провадження по справі не зазначав та не фіксував факту про часткове стягнення боргу за договором позики, а з контексту як позовної заяви, так і рішення Білоцерківського міськрайонного суду від 7 лютого 2024 року чітко вбачається, що позовні вимоги апелянта стосувалися стягнення усього тіла заборгованості за договором позики № 12112105 від 12 листопада 2021 року та штрафних санкцій, нарахованих на увесь розмір наявної заборгованості, що і було задоволено частково Білоцерківським міськрайонним судом і в подальшому не оскаржувалося, а рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 7 лютого 2024 року по справі № 357/6923/22 набрало законної сили та наразі виконано в повному обсязі у повній відповідності до чинного законодавства України.
Вказує, що апелянтом на обґрунтування своїх вимог не було надано жодного доказу, який би вказував про проведення будь-яких розрахунків, врахування суми сплаченої заборгованості нотаріусом при вчиненні виконавчого напису та обґрунтованості вказаного розміру заборгованості.
У судовому засіданні представник ОСОБА_2 - адвокат Пакало А.В. просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Інші учасники справи до апеляційного суду не з'явились, були належним чином повідомлені про розгляд справи шляхом направлення судової повістки на електронну та поштову адресу, що підтверджується звітом про доставку поштової кореспонденції.
Клопотань про відкладення розгляду справи до Київського апеляційного суду не надходило, а тому колегія суддів вважала можливим розглянути справу за їх відсутності відповідно до вимог ч.2 ст. 372 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим та має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеного цим Кодексом. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Згідно із статтею 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.
Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки рішенням суду було стягнуто суму заборгованості в розмірі 302 530,97 грн та судовий збір в розмірі 3 025,48 грн, а позивачем було сплачено заборгованість, що підтверджено платіжною квитанцією та постановою приватного виконавця про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з його повним виконанням, однак відповідач стверджує, що заборгованість за договором позики сплачена не в повному обсязі, тому не можливо вважати що на момент вчинення виконавчого напису приватним нотаріусом № 387 заборгованість за договором позики № К121121-5 від 12 листопада 2021 року була безспірною.
Колегія суддів погоджується із таким рішенням суду першої інстанції.
Судом встановлено, що 12 листопада 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики № К121121-5, за умовами якого відповідач передає у власність позивача, а позивач приймає у власність від відповідача грошові кошти в сумі 224 558,40 грн, що за курсом продажів доларів США в АТ КБ «ПриватБанк» на день укладення договору позики еквівалентно 8 506 доларам США та 00 центів. Позивач зобов'язується повернути позику у визначений договором позики строк, та згідно з визначеними договором позики умовами. Сторони домовились, що загальна сума в гривнях, яка підлягає поверненню у строки та в порядку передбаченому договором позики складає 8 506 доларів США 00 центів, за курсом АТ КБ «ПриватБанк» на дату здійснення платежу, не пізніше ніж через 3 (три) місяці з моменту укладення договору позики, тобто до 12 лютого 2022 року включно. За домовленістю сторін позика є безпроцентною (а.с. 19-20).
12 листопада 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір застави транспортного засобу, відповідно до якого забезпечується заставою виконання заставодавцем зобов'язань за Договором позики №К121121-5 від 12 листопада 2021 року, що укладений між заставодержателем та заставодавцем, за умовами яких заставодавець, зокрема, зобов'язаний повернути в строк до 12 лютого 2022 року 224 558,40 грн, що за курсом продажів доларів США в АТ КБ «ПриватБанк» на день укладення Договору позики еквівалентно 8 506 доларам США та 00 центів.
Предметом застави за цим договором є рухоме майно заставодавця, а саме: автомобіль марки «PORSCHE», модель «CAYENNE», шасі (кузов, рама) - НОМЕР_1 , 2013 року випуску, тип - загальний легковий універсал, колір - чорний, державний номер - НОМЕР_2 , що належить на праві власності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії - НОМЕР_3 , виданого 12 листопада 2021 року. Автомобіль марки «PORSCHE», модель «CAYENNE», шасі (кузов, рама) - НОМЕР_1 , 2013 року випуску, тип - загальний легковий універсал, колір - чорний, державний номер - НОМЕР_2 . Предмет застави оцінений сторонами в сумі 580 800 грн, що на дату укладання договору застави складає 22 000 доларів США (а. с. 12-15).
25 листопада 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду до договору позики № К121121-5, за умовами якої на виконання п. 7 договору позики №К121121-5 від 11 листопада 2021 року за взаємною згодою сторони домовились внести зміни в п. 1,5,6 договору виклавши їх в наступній редакції: п. 1 - відповідач передає у власність позивачу, а позивач приймає у власність від відповідача грошові кошти в сумі 316 561,42 грн, що за курсом продажів доларів США в АТ КБ «ПриватБанк» (1 долар = 27,37 грн) на день укладення договору позики еквівалентно 11 566 доларам США 00 центів, в свою чергу позивач зобов'язується повернути позику у визначений договором позики строк, та згідно з визначеними договором позики умовами сторони домовились, що загальна сума в гривнях, яка підлягає поверненню у строки та в порядку передбаченому договором позики буде 11 566 доларів США 00 центів, за курсом продажів доларів США в АТ КБ «Приватбанк» на дату здійснення платежу, не пізніше ніж через 3 (три) місяці з моменту укладення даного договору, тобто до 12 лютого 2022 року включно. За домовленістю сторін позика є безпроцентною (а. с. 21-22).
7 лютого 2023 року рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики № К121121-5 від 12 листопада 2021 в розмірі 302 530,97 грн та судовий збір в розмірі 3025,48 грн (а.с. 23-28).
Згідно квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № 31 від 7 березня 2024 року ОСОБА_2 перерахував на рахунок приватного виконавця Солонько М.М. борг по виконавчому провадженню № НОМЕР_5 (а.с. 29).
8 березня 2024 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Солоньком М.М. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_5 по виконанню виконавчого листа № 357/6923/22, виданого 21 березня 2023 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області про стягнення ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 302 530,97 грн та судовий збір в розмірі 3 025,48 грн у зв'язку повним фактичним виконанням рішення згідно з виконавчим документом (а. с. 30-31).
Не зважаючи на те, що рішенням суду було стягнуто заборгованість за договором позики, та це рішення було виконано, 13 березня 2024 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального Євтушок І.О. було вчинено виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за № 387, яким запропоновано звернути стягнення на автомобіль марки «PORSCHE», модель «CAYENNE», шасі (кузов, рама) - НОМЕР_1 , 2013 року випуску, тип - загальний легковий універсал, колір - чорний, державний номер - НОМЕР_2 , що належить на праві власності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії - НОМЕР_3 , виданого 12 листопада 2021 року. Автомобіль марки «PORSCHE», модель «CAYENNE», шасі (кузов, рама) - НОМЕР_1 , 2013 року випуску, тип - загальний легковий універсал, колір - чорний, державний номер - НОМЕР_2 , переданий боржником під заставу стягувачу - ОСОБА_1 за договором застави транспортного засобу, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Євтушок І.О. 12 листопада 2021 року за реєстровим номером № 2603, як забезпечення виконання договору позики №К121121-5, укладеного між боржником та стягувачем 12 листопада 2021 року. Вимоги ОСОБА_1 за період з 12 листопада 2021 року по 5 червня 2023 року мали бути задоволені в розмірі 297 678,78 грн, з яких: 295 178,78 грн основної заборгованості за договором позики; 2 500 гр. - додаткові витрати пов'язані з вчиненням виконавчого напису нотаріусом (а.с. 10-11).
15 березня 2024 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Солоньком М.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_4 на виконання виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Євтушок І.О. (а.с. 16-17).
Отже, приватним нотаріусом було вчинено виконавчий напис щодо звернення стягнення на автомобіль у забезпечення виконання за договором позики, який боржником було уже виконано у примусовому порядку на виконання судового рішення.
За загальним правилом статей 4, 5 Цивільно-процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно зі статтею 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування визначено Законом України «Про нотаріат» (тут і далі Закон в редакції на час вчинення нотаріальної дії) та іншими актами законодавства. Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок).
Правове регулювання процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів здійснюється згідно з главою 14 Закону та главою 16 розділу ІІ Порядку.
Згідно зі статтею 87 Закону для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до цієї статті нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік).
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку. При цьому цей Перелік не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені у вказаному Переліку. При цьому вказаний Перелік не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Закону та Порядку.
Неможливість вчинення виконавчого напису щодо заборгованості, визначеної у відповідності до виконавчого напису від 26 листопада 2021 року була обумовлена й іншими обставинами, наведеними нижче.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність документу, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис, перевіряється наступним чином: боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов'язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору. Якщо жодна із цих дій не виконана, заборгованість вважається безспірною.
Так, при зверненні до суду, позивач обґрунтовуючи позовні вимоги, вказував на те, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус не врахував та не перевірив факту наявності чи відсутності спору щодо заборгованості. Виконавчий напис було вчинено без перевірки наявності боргу за вказаний період.
Зазначав, що рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 7 лютого 2023 року було стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики № К121121-5від 12 листопада 2021 в розмірі 302 530,97 грн та судовий збір в розмірі 3025,48 грн, який згідно платіжної інструкції № 31 від 7 березня 2024 року був сплачений на рахунок приватного виконавця Солонько М.М. по виконавчому провадженню № НОМЕР_5.
Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що апелянт не погоджується із таким рішенням суду першої інстанції та вказує, що на його думку, при винесенні рішення Білоцерківським міськрайонним судом Київської області від 7 лютого 2024 року договір позики не було розірвано, а заборгованість погашена не в повному обсязі, при цьому посилається на п. 9 договору позики, де зазначається про кореляцію суми.
В той же час, колегія суддів вважає такі доводи помилковими, оскільки, як убачається із матеріалів справи, 12 листопада 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір застави транспортного засобу, відповідно до якого забезпечується заставою виконання заставодавцем зобов'язань за Договором позики №К121121-5 від 12 листопада 2021 року, що укладений між заставодержателем та заставодавцем, за умовами яких заставодавець, зокрема, зобов'язаний виконати зобов'язання в строк до 12 лютого 2022 року. Відтак, підстав для розірвання договору, строк дії якого закінчився, чи вважати його таким, що продовжує дію, немає.
Поняття «строк договору», «строк виконання зобов'язання» та «термін виконання зобов'язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.
Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).
Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов'язків під час дії договору.
Поняття «строк виконання зобов'язання» і «термін виконання зобов'язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов'язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов'язання.
Під час розгляду справи № 357/6923/22, за результатами якої винесено судове рішення від 7 лютого 2024 року, апелянт визначив свої позовні вимоги з детальним розрахунком, де вказував про наявність заборгованості за договором позики та нараховував штрафні санкції на повне тіло заборгованості за договором позики.
При цьому апелянт не був позбавлений права при розгляді справи № 357/6923/22 по суті ініціювати питання щодо збільшення розміру позовних вимог та привести їх до відповідності з актуальним на той час курсом долара США.
Як вбачається із матеріалів справи, рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 7 лютого 2024 року по справі № 357/6923/22 не оскаржувалось, набрало законної сили та наразі виконано в повному обсязі у повній відповідності до чинного законодавства України.
Відтак, порушені права позикодавця, який є позивачем у цій справі, були відновлені шляхом задоволення його позовних вимог про стягнення заборгованості в судовому рішенні, яким було визначено обсяг зобов'язань, який існував на час вирішення спору.
Саме на виконання цього судового рішення було видано виконавчий документ, відкрите виконавче провадження, яке було закінчене у зв'язку із виконанням зобов'язання у повному обсязі 8 березня 2024 року.
Як вбачається зі змісту виконавчого напису нотаріуса, вчиненого 13 березня 2024 року, у ньому визначено обов'язок виконання вимоги щодо сплати 295 178 грн 78 коп. основної заборгованості за договором позики, яка вже була сплачена 7 березня 2024 року за іншим виконавчим листом, виданим на виконання судового рішення про стягнення заборгованості за цим договором.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Доводи апеляційної скарги про те, що сплачена позивачем 7 березня 2024 року сума заборгованості у розмірі 333 406,30 грн на рахунок третьої особи - приватного виконавця Солонька М.М., була начебто врахована у розрахунку заборгованості, який було надано нотаріусу для вчинення виконавчого напису колегія суддів не приймає до уваги, оскільки встановлений виконавчим написом нотаріуса період стягнення заборгованості, а саме 12 листопада 2021 року по 5 червня 2023 року, вказує на той факт, що сума заборгованості, що була сплачена позивачем 7 березня 2024 року не була та не могла бути врахована нотаріусом при вчиненні оспорюваного виконавчого напису, оскільки погашення заборгованості не входить в термін розрахунку заборгованості, що підлягає стягненню за виконавчим написом нотаріуса.
Крім того, апелянтом на обґрунтування своїх доводів не було надано жодного доказу, який би вказував про проведення будь-яких розрахунків, врахування суми сплаченої заборгованості нотаріусом при вчиненні виконавчого напису та обґрунтованості вказаного розміру заборгованості.
Як зазначив Верховний Суд України в своїй постанові від 5 липня 2017 року по справі № 754/9711/14-ц, безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
Відповідно до правового висновку, зробленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27 березня 2019 року по справі № 137/1666/16-ц, суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Суд першої інстанції, за результатами дослідження вищевказаних обставин, дійшов правильного висновку про те, що залишення в силі виконавчого напису нотаріуса, яким звернуто стягнення на транспортний засіб позивача, у разі реалізації останнього, може призвести по подвійного стягнення з позивача заборгованості за договором позики, укладеним між сторонами.
За таких обставин, нотаріус за наявності у нього інформації про погашення заборгованості за договором позики, позбавлений можливості вчиняти виконавчий напис про звернення стягнення на рухоме майно, що належить позивачу.
Таким чином, апелянтом не доведено наявності безспірної заборгованості у позивача перед ним та не спростовано жодними доказами обґрунтовану позицію позивача щодо відсутності безспірної заборгованості у нього перед апелянтом.
Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвалюючи рішення суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи та дав належну оцінку всім доказам, рішення суду ухвалено з дотримання норм матеріального права.
Таким чином, викладені у апеляційній скарзі доводи апелянта не спростовують правильність висновку суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, тому рішення суду, відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. 367-369, 372, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 травня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 07 жовтня 2024 року.
Головуючий Т.О. Писана
Судді К.П. Приходько
С.О. Журба