Справа № 759/7513/21 Головуючий в суді І інстанції Шум Л.М.
Провадження №22-ц/824/11877/2024 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.А.
Іменем України
11 вересня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Таргоній Д.О.,
суддів: Голуб С.А., Слюсар Т.А.,
за участі секретаря Спис Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Радкевича Сергія Олександровича на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 16 листопада 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Гровінг Стейт», треті особи: державний реєстратор Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» Макаров Олег В'ячеславович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гембарська Світлана Іванівна, про скасування рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень, запису про право власності та відновлення права власності на нерухоме майно, -
У квітні 2021 рокуОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Гровінг Стейт» (далі - ТОВ «ФК «Гровінг Стейт»), треті особи: державний реєстратор комунального підприємства «Реєстраційне бюро» (далі - КП «Реєстраційне бюро») Макаров О.В., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гембарська С.І., про скасування рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень, запису про право власності та відновлення права власності на нерухоме майно.
В обґрунтування позову зазначала, що 06 вересня 2006 року між нею та відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ «КБ «Надра»), було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого вона отримала у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності кредит у розмірі 50 000 доларів США у порядку та на умовах, визначених цим договором.
Того ж дня на забезпечення виконання вищевказаних кредитних зобов'язань між нею та банком було укладено договір іпотеки, за умовами якого нею передано в іпотеку банку належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 .
Позивачка зазначала, що зобов'язання за вищевказаним кредитним договором нею виконувалося належним чином, претензій зі сторони банку до неї і поручителя за вказаним кредитним договором - ОСОБА_2 за весь період роботи ПАТ «КБ «Надра» не надходило.
Проте 03 жовтня 2019 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно їй стало відомо, що 14 серпня 2019 року державним реєстратором КП «Реєстраційне бюро» Макаровим О.В. зареєстровано право власності на вищевказану квартиру, що є предметом іпотеки, за ТОВ «ФК «Гровінг Стейт».
Позивачка вважала, що державну реєстрацію речових прав на квартиру здійснено неправомірно, а реєстраційні дії проведено на підставі документів, які не давали правових підстав для передачі квартири у власність відповідача.
Так, підставою для реєстрації права власності на квартиру за ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» визначено договір про відступлення прав за договором іпотеки від 10 червня 2019 року і нібито експрес-накладна з відміткою про вручення листа одержувачу. Вона жодних вимог від ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» щодо погашення заборгованості за кредитним договором не отримувала, її не було повідомлено про продаж та набуття у власність у ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» предмета іпотеки.
При цьому на час вчинення вказаних реєстраційних дій набрало законної сили рішення Святошинського районного суду міста Києва від 18 березня 2019 року у справі № 759/19442/17, яким відмовлено у задоволенні позову ПАТ «КБ «Надра» до неї та ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості.
Вона не надавала згоди на передачу її квартири у власність ані до ПАТ «КБ «Надра», ані до ТОВ «ФК «Гровінг Стейт».
Звертала увагу, що їй не було надано переважного права на викуп власної квартири.
З посиланням на Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» позивачка вказувала, що кредит надавався на споживчі цілі, а не на придбання квартири, а тому вона не може бути безпідставно виселена без надання їй іншого місця проживання. Крім того, у спірній квартирі зареєстрована та проживає неповнолітня особа - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд:
- скасувати рішення державного реєстратора КП «Реєстраційне бюро» Макарова О.В. від 14 серпня 2019 року № 48229390 про реєстрацію права власності за ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» на квартиру АДРЕСА_1 та запис про право власності за № 32809501;
- відновити за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить їй на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 29 листопада 2002 року Святошинською районною у м. Киві радою згідно з розпорядженням від 29 листопада 2002 року № 1955 і зареєстрованого в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 03 грудня 2002 року у реєстраційній книзі за № 9369;
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 16 листопада 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погодившись з ухваленим рішенням, адвокатом Радкевичем С.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу.
Уважає рішення упередженим, таким, що ухвалене з неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Вказує, що судом першої інстанції при розгляді справи не витребовувались у державного реєстратора КП "Реєстраційне бюро м. Київ" Макарова Л.В. матеріали реєстраційної справи, не надано оцінки тому факту, що квитанція, згідно якої позивачка нібито сплатила 30 липня 2019 року на рахунок ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» 10 гривень, як акцептування оферти, не містить підпису платника, відтак не відповідає вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік».
Вказує, що суми заборгованості відрізняються в рази - заборгованість за так званим договором оферти чи вимоги про погашення кредитної заборгованості (оскільки зазначений лист за вих. № 25-06\19-1 від 25 червня 2019 року не містить назви і має двозначне трактування) становить понад 30 000 доларів США, а в угоді щодо мирного врегулювання заборгованості за кредитом вказана сума становить 13 000 доларів США.
Зазначає, що судом не враховано твердження позивачки і її представника про факт фальшування експрес-накладної з відміткою про вручення листа одержувачу (серія та номер 59000431226191, виданий 25 червня 2019 року, видавник Нова пошта; Вимога, серія та номер, виданий 25 червня 2019 року, видавник ТОВ «ФК «Гровінг Стейт»). Стверджує, що зазначену накладну позивачка не отримувала.
Вказує, що наведене підтверджується тим, що в експрес-накладній вказано телефон одержувача, який ніколи не належав ні позивачці, ні поручителю. Вказаний телефон не міститься в жодному документі кредитного договору.
Вказує, що враховуючи те, що Новою поштою повідомлення видаються на основі номеру мобільного телефону шляхом направлення відповідних СМС-повідомлень чи телефонним дзвінком, відтак незаперечним є факт отримання вказаної накладної представником ТОВ "ФК "Гровінг Стейт".
Зазначила, що судом першої інстанції не прийнято до уваги, що при проведенні перереєстрації квартири, яка є предметом іпотеки, нотаріусом Гембарською С.І. і державним реєстратором Макаровим О.В. порушені вимоги Наказу Міністерства Юстиції № 282/220595 від 22 лютого 2012 року «Про затвердження порядку вчинення нотаріальних дій».
Стверджує, що ТОВ «ФК «Гровінг-Стейт» оформила право власності на зазначену квартиру без укладення із ОСОБА_1 «Договору про задоволення вимог іпотекодержателя».
Крім того, квартиру АДРЕСА_2 переоформлено без проведення оцінки квартири, що не відповідає вимогам частини 4 статті 37 Закону України "Про іпотеку".
Мотивуючи наведеним, просила суд апеляційної інстанції рішення Святошинського районного суду міста Києва від 16 листопада 2022 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким:
- скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» м. Київ Макарова О.В. номер 48229390 від 14 серпня 2019 року (11:04:44) про реєстрацію права власності ТОВ ФК « ГровінгСтейт» на кв. АДРЕСА_3 та запис про право власності за №32809501;
- визнати незаконним доказом експрес-накладної № 59000431226191, виданий 25 червня 2019 року, видавник: Нова пошта; Вимога, серія та номер, виданий 25 червня 2019 року, видавник ТОВ «ФК «Гровінг Стейт»;
- відновити за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_3 , яка належить їй на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого 29 листопада 2002 року Святошинською районною у м. Києві Радою згідно з розпорядженням №1955 від 29 листопада 2002 року та зареєстрованого в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 03 грудня 2002 року у реєстраційній книзі за номером №9369;
- стягнути судові витрати.
14 квітня 2023 року ТОВ "ФК "Гровінг Стейт" подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що позивачка як на підставу позову посилається виключно на пункти 5.1, 5.3 Договору іпотеки, статті 35, 37, 38, 39 Закону України "Про іпотеку", статтю 88 Закону України "Про нотаріат", Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".
Поряд із цим, в апеляційній скарзі виходить за межі своїх позовних вимог та підстав позову.
Вказує, що оскаржувана позивачкою реєстраційна дія в ДРРПНМ вчинена державним реєстратором КП «Реєстраційне Бюро» Макаровим О.В., який не є нотаріусом, і не відноситься до нотаріальних дій, відтак позивачка безпідставно заявляє про порушення державним реєстратором КП «Реєстраційне Бюро» Макаровим О.В. Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22 лютого 2012 року.
Зазначає, що позивачка у позові не просила визнати недійсним або нікчемним будь-який правочин або договір, зокрема Договір відступлення прав за договором іпотеки від 10 червня 2019 року, укладений між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «ФК «Гровінг Стейт», посвідчений приватним нотаріусом КМНО Гембарською С.І. за реєстровим №246, або оферту ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» у листі-вимозі вих.№25-06/19-1 від 25 червня 2019 року.
Відтак, вважає безпідставним посилання позивачки в апеляційній скарзі на статті 203, 215, 328 ЦК України, а також статті 1, 6, 12-1, 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Зазначає, що на теперішній час існує невиконане зобов'язання ОСОБА_1 за Кредитним договором, що підтверджується постановою Київського апеляційного суду від 02 жовтня 2019 року у справі №759/19442/17. На день звернення стягнення на предмет іпотеки були відсутні підстави для припинення іпотеки, передбачені статтею 4 Договору іпотеки, статтею 17 Закону України «Про іпотеку», статтею 593 ЦК України.
Враховуючи невиконане ОСОБА_1 кредитне зобов'язання, чинну іпотеку, ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» реалізував право іпотекодержателя задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Вказує, що пункт 5 договору іпотеки містить застереження, яке прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя за своїми правовими наслідками, яке передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.
Таким чином не відповідає дійсності твердження скаржниці, що дозволу на реєстрацію зазначеної квартири іпотекодавець не надавав та зазначена реєстрація є незаконною, оскільки такий дозвіл Іпотекодавець надала Іпотекодержателю, узгодивши умови Договору іпотеки з відповідним застереженням та підписавши його, а також акцептувавши оферту.
Вказує, що позивачка помилково стверджує те, що оцінка предмета іпотеки не проводилась. У суді першої інстанції позивачка про таке не заявляла. Проте ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» на час звернення стягнення на предмет іпотеки отримано звіт від 07 серпня 2019 року, згідно з яким ринкова вартість квартири на той час становила 475 285, 00 грн, що еквівалентно 18 534, 00 доларів США.
Щодо посилань скаржника на Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» вказує, що цей Закон не підлягає застосуванню, оскільки на момент звернення стягнення на нерухоме майно кредитна заборгованість була у гривні; позивачкою не доведено відсутність у неї іншого нерухомого житлового майна; іпотечне застереження у Договорі іпотеки є згодою на звернення стягнення на майно, крім того, отримавши вимогу та не виконавши її, ОСОБА_1 ще раз погодилась на цей спосіб звернення стягнення.
Щодо посилань скаржниці на відсутність підпису у квитанції, вказує, що меморіальний ордер та квитанція є абсолютно різними документами. У ТОВ «ФК «Гровінг Стейт», як отримувача коштів, може бути виключно меморіальний ордер про зарахування коштів на його банківський рахунок, а у ОСОБА_1 , як платника, повинна бути квитанція/чек. В свою чергу меморіальний ордер повинен мати підпис уповноваженої особи банку, яка його сформувала, а не платника.
Стверджує, що аналізуючи зміст позовної заяви та фактичні обставини справи, можна зробити висновок про відсутність порушеного права та інтересів позивачки, а також необхідність їх захисту.
Щодо тверджень скаржниці про швидкий розгляд справи у суді першої інстанції вказує, що розгляд справи у суді першої інстанції навпаки тривав довше, ніж передбачено процесуальним законом, відповідно суд надав позивачці значно більше часу для реалізації її процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, чого нею зроблено не було.
Щодо посилань скаржниці про не витребування судом матеріалів реєстраційної справи вказує, що збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України. Зазначає, що позивачка у суді першої інстанції не скористалась правом заявити клопотання про витребування доказів у порядку статті 84 ЦПК України, зокрема матеріалів реєстраційної справи у КП «Реєстраційне Бюро», а суд із свого боку не зобов'язаний збирати докази замість позивачки.
Мотивуючи наведеним, просив суд апеляційної інстанції рішення Святошинського районного суду міста Києва від 16 листопада 2022 року залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Постановою Київського апеляційного суду від 05 жовтня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Радкевича С.О. задоволено частково. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 16 листопада 2022 року скасовано. Позов ОСОБА_1 задоволено частково. Скасовано рішення державного реєстратора КП «Реєстраційне бюро» Макарова О.В. від 14 серпня 2019 року № 48229390 (11:04:44) про реєстрацію за ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» права власності на квартиру АДРЕСА_1 . У задоволені решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 квітня 2024 року касаційну скаргу товариства з обмеженої відповідальності «Фінансова компанія «Гровінг Стейт» задоволено частково. Постанову Київського апеляційного суду від 05 жовтня 2023 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
В мотивування підстав для скасування постанови апеляційного суду, Верховний Суд зазначав, що апеляційний суд у порушення вимог ст. 33 ЗУ «Про іпотеку» не звернув уваги на те, що у пункті 5.3 договору іпотеки від 06 вересня 2006 року сторонами було встановлено, що звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається на підставі: рішення суду; виконавчого напису нотаріуса; домовленості сторін про передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, передбаченому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку».
Аналіз вищевказаного пункту 5.3 договору іпотеки від 06 вересня 2006 року свідчить про те, що сторони договору у цьому пункті обумовили, що звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається на підставі домовленості сторін про передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, передбаченому статтею 37 Закону України «Про іпотеку», тобто закріпили іпотечне застереження про можливість набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки.
Отже, зазначений вище пункт договору іпотеки містить відповідне застереження, яке прирівнюється до договору, згідно з яким іпотекодавець засвідчує, що він надає згоду на набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержателем за власним одноосібним письмовим рішенням.
Таким чином, апеляційний суд помилково послався на відсутність іпотечного застереження у договорі іпотеки, оскільки тлумачення вищевказаного пункту договору іпотеки необхідно розуміти як іпотечне застереження, яке не потребує укладення сторонами окремого договору про застосування вказаного позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки.
Суд касаційної інстанції також встановив порушення апеляційним судом вимог частини першої статті 367 ЦПК України, оскільки апеляційний суд не надав правової оцінки доводам позивачки про те, що на спірні правовідносини поширюється дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», так як кредит надавався на споживчі цілі, а не на придбання квартири, тому позивачка не може бути безпідставно виселена без надання їй іншого місця проживання.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Сізончик І.О. підтримав подану апеляційну скаргу, просив її задовольнити. Крім того, адвокат Сізончик І.О. подав до Київського апеляційного суду клопотання про призначення по справі судової почеркознавчої та технічної експертизи документів.
Представник ТОВ «ФК «Гровін Стейт» - адвокат Васильєва І.В. у судове засідання не з'явилась, направила на адресу апеляційного суду заяву, в якій просила розглядати справу без її участі. В заяві зазначила, що заперечує проти задоволення апеляційної скарги, просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені у відповідності до вимог процесуального законодавства.
Керуючись положеннями частини 2 статті 372 ЦПК України, колегія вважає за можливе розглянути справу за відсутності, осіб, що не з'явились.
Щодо заявлених представником позивача клопотань про призначення по справі почеркознавчої експертизи та технічної експертизи документів, колегія суддів дійшла висновку про відмову в їх задоволенні, з огляду на наступне.
Відповідно до частин другої, четвертої статті 83 ЦПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Згідно частин першої-третьої статті 357 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Пунктами 6, 7 частини другої статті 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи зобов'язані: виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Відповідно до частин першої, другої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасниками справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Із практики Європейського суду з прав людини випливає, що судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у спорі. Вимагається, щоб кожній із сторін була надана розумна можливість представляти свою справу у такий спосіб, що не ставить її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Згідно із статтею 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи встановлені обставини процесуальних відносин сторін та зазначені вимоги закону і практики ЄСПЛ, апеляційний суд доходить висновку про відмову в задоволенні заявлених представником позивача клопотань, оскільки заявником не доведено наявність непереборних обставин, що унеможливлювали заявити вказані клопотання у суді першої інстанції у відповідності до положень цивільно-процесуального кодексу.
За правилом частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до частини першої статті 417 ЦПК України вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді доповідача по справі, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та приймаючи до уваги, що вказівки, які містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи (ч.1 ст.417 ЦПК України), колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що 27 червня 2019 року ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» надіслано ОСОБА_1 лист-вимогу від 25 червня 2019 року вих. № 25-06/19-1, в якому просило повернути суму заборгованості за кредитом, а саме: 17 695,60 доларів США - за тілом кредиту, 12 319,52 доларів США за відсотками, 27 583,83 доларів США за пенею, а всього 57 598,95 доларів США, за курсом Національного банку України на дату оплати, або за курсом Національного банку України відповідно до умов запропонованої оферти, повністю грошовими коштами протягом тридцяти днів з моменту отримання цієї вимоги. Крім того, ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» попереджало, що у випадку неповернення суми боргу до спливу вищевказаного терміну, товариство буде вимушено захищати свої права шляхом прийняття предмета іпотеки у власність на наступний день після спливу вищевказаного терміну та зареєструє право власності на предмет іпотеки згідно зі статтею 37 Закону України «Про іпотеку». Вказаний лист-вимога також містив оферту, згідно з якою ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» запропонувало ОСОБА_1 погасити заборгованість за меншим курсом або реструктуризацію заборгованості за кредитним договором. У разі акцепту (прийняття, погодження) пропозиції, ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» просило підтвердити її у вигляді внесення платежу від 1,00 грн у порядку, обумовленому пропозицією у додатку № 1. Пропозиція-вимога щодо погашення кредиту та пропозиція щодо реструктуризації кредиту в іноземній валюті, викладена в цьому листі, була дійсна до 01 серпня 2019 року.
ОСОБА_1 отримала вищевказаний лист-вимогу ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» за адресою її реєстрації, що підтверджується експрес накладною товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» від 27 червня 2019 року № 59000431226191 з її підписом.
Акцептування ОСОБА_1 запропонованої ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» оферти підтверджується меморіальним ордером про акцептування оферти від 30 липня 2019 року на суму 10 грн.
Отже, відповідачем було виконано вимоги статті 35 Закону України «Про іпотеку», надіслано позичальнику лист-вимогу про погашення кредитної заборгованості, а ОСОБА_1 акцептовано пропозицію ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» і кредитна заборгованість була реструктуризована та переведена у національну валюту - гривню. Проте, всупереч досягнутих домовленостей ОСОБА_1 не здійснила жодних подальших дій, спрямованих на погашення заборгованості.
Звернення стягнення на предмет іпотеки відбулося на підставі положень статті 37 Закону України «Про іпотеку» та іпотечного застереження, яке сторони узгодили у договорі іпотеки. ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» не порушило вимоги статей 38-39 Закону України «Про іпотеку», які регулюють інші способи звернення стягнення на предмет іпотеки - право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки та реалізація предмета іпотеки за рішенням суду. Як наслідок, у ОСОБА_1 не виникло переважне право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя. Крім того, на спірні правовідносини не поширюється вимога частини першої статті 88 Закону України «Про нотаріат», яка регулює порядок вчинення виконавчих написів.
Суд першої інстанції також встановив, що позивачкою не доведено порушення відповідачем вимог Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». На час звернення стягнення на предмет іпотеки кредитна заборгованість була реструктуризована та переведена у національну валюту - гривню, у зв'язку із акцептуванням позичальником оферти кредитора. Крім того, позивачкою не надано доказів, що у неї у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно.
Суд зазначив, що ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» набуло право власності на квартиру на підставі та в порядку, встановленому договором іпотеки та чинним законодавством України. Крім того, з матеріалів справи не вбачається порушень з боку державного реєстратора КП «Реєстраційне бюро» Макарова О. В. та приватного нотаріуса Гембарської С. І. при вчиненні реєстраційних дій.
Суд зробив висновок, що позовні вимоги про скасування рішення державного реєстратора, скасування запису про державну реєстрацію прав на нерухоме майно є безпідставними, а тому відсутні підстави вважати, що володіння ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» спірним нерухомим майном є незаконним.
Колегія суддів апеляційного суду з такими висновками погоджується, оскільки вони відповідають встановленим по справі обставинам та ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
Так, судом першої інстанції встановлено , що між ВАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1 , як позичальником, укладено Кредитний договір №20/П/56/2006-840 від 06.09.2006.
Виконання кредитного зобов'язання забезпечується Договором іпотеки від 06.09.2006, укладеним між ВАТ «КБ «Надра», як іпотекодержателем, та ОСОБА_1 , як іпотекодавцем, посвідченим приватним нотаріусом КМНО Сніговою К.В. за реєстровим №3397, а також Договором поруки від 06.09.2006, укладеним між ВАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_2 , як поручителем.
Згідно з пунктом 1.1., 1.4. кредитного договору банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності, грошові кошти у сумі 50 000, 00 доларів США в порядку та на умовах визначених цим договором, строком до 05.09.2016 року.
Кредитний договір набирає чинності з дати його укладання та діє до остаточного виконання позичальником прийнятих на себе зобов'язань (пункт 8.5).
Зі змісту договору іпотеки вбачається, що за цим договором іпотекодавець з метою забезпечення виконання зобов'язання, що витікає з кредитного договору, передає в іпотеку, а іпотекодержатель приймає в іпотеку предмет іпотеки (пункт 1.1.).
Правом іпотеки є безумовне та безспірне право іпотекодержателя у випадку невиконання забезпеченого іпотекою зобов'язання або його частини, одержати задоволення своїх вимог з вартості предмету іпотеки переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця.
Предметом іпотеки є квартира, що розташована на АДРЕСА_4 , загальною площею 48,70 кв.м., яка складається з 1 житлової кімнати.Пре
Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого 29.11.2002 року Святошинською районною у м. Києві радою згідно з розпорядженням №1955 від 29.11.2002 року, та зареєстрованого в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 03.12.2002 року у реєстраційній книзі за № 9369 (пункт 2.1.2.).
Договір іпотеки набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення та діє до повного виконання зобов'язань за кредитним договором (пункт 6.3).
18.03.2019 року рішенням Святошинського районного суду м. Києва у справі №759/19442/17 відмовлено у задоволенні позову ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Зі змісту судового рішення вбачається, що суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, у зв'язку із пропуском строку позовної давності на підставі частини 3-4 ст. 267 ЦК України.
27.05.2019 року ухвалою Київського апеляційного суду у справі № 759/19442/17 поновлено ПАТ «КБ «Надра» строк на апеляційне оскарження рішення Святошинського районного суду м. Києва від 18.03.2019 року; апеляційну скаргу ПАТ «КБ «Надра» залишено без руху та надано строк на усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання на адресу суду оригіналу документу про сплату судового збору.
10.06.2019 року між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» був укладений Договір №20/П/56/2006-840 купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за кредитним договором та Договір відступлення прав за договором іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Гембарською С.І. за реєстровим №246, предметом яких є право вимоги до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за кредитним договором та договором іпотеки.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору №20/П/56/2006-840 купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за кредитним договором від 10.06.2019 ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» 12.06.2019 надіслав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 лист-повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні, які були ними отримані 21.06.2019.
14.06.2019 року ухвалою Київського апеляційного суду у справі №759/19442/17 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ «КБ «Надра».
24.07.2019 року ухвалою Київського апеляційного суду у справі №759/19442/17 залучено до участі у справі правонаступника ПАТ «КБ «Надра» - ТОВ «ФК «Гровінг Стейт».
02.10.2019 року постановою Київського апеляційного суду у справі №759/19442/17 частково задоволено апеляційну скаргу ПАТ «КБ «Надра», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Гровінг Стейт»; скасовано рішення Святошинського районного суду м. Києва від 18.03.2019 року та ухвалено нове судове рішення; задоволено частково позов ПАТ «КБ «Надра», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Гровінг Стейт», до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Надра», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» , заборгованість за кредитним договором у розмірі 22 261, 38 доларів США; відмовлено в задоволенні інших позовних вимог; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Надра» витрати по сплаті судового збору у розмірі 21 647,45 грн.
Зі змісту постанови вбачається, що суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 , у зв'язку із пропуском строку пред'явлення вимоги до поручителя на підставі ч.4 ст.599 ЦК України.
08.11.2019 року ухвалою Верховного Суду у справі № 759/19442/17 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 02.10.2019 року.
В силу частини 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, не підлягають доказуванню у цій справі обставини, встановлені у справі №759/19442/17, зокрема, щодо невиконаного ОСОБА_1 кредитного зобов'язання, а також правонаступництва прав та обов'язків кредитора та іпотекодержателя ТОВ «ФК «Гровінг Стейт».
В свою чергу, оскільки рішення Святошинського районного суду м. Києва від 18.03.2019 року у справі №759/19442/17 було в подальшому скасовано постановою Київського апеляційного суду від 02.10.2019 року, то обставини ним встановлені не мають преюдиційного значення при вирішенні даного спору.
Крім того, судом встановлено, що у зв'язку із відкриттям апеляційного провадження ухвалою Київського апеляційного суду від 14.06.2019 року за апеляційною скаргою ПАТ «КБ «Надра», рішення Святошинського районного суду м. Києва від 18.03.2019 року у справі №759/19442/17 не було таким, що набрало законної сили на час виникнення спірних правовідносин - 09.08.2019 року.
Тобто матеріалами справи, а саме судовим рішенням, яке набрало законної сили та є обов'язковим до виконання, спростовується твердження позивача про відсутність заборгованості та претензій з боку ПАТ «КБ «Надра».
Отже, оскільки у ОСОБА_1 , як позичальника за кредитним договором, було невиконане кредитне зобов'язання, ТОВ «ФК «Гровінг Стейт», як правонаступник кредитора та іпотекодержателя ПАТ «КБ «Надра», реалізував право одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмету іпотеки.
Як вбачається з наданої позивачем інформаційної довідки № 183509252 від 03.10.2019, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Макаровим Олег В'ячеславович, Комунальне підприємство «Реєстраційне Бюро», м. Київ, був внесений запис про право власності № 32809501 від 09.08.2019 11:26:50 на спірну квартиру за ТОВ «ФК «Гровінг Стейт».
Зі змісту інформаційної довідки вбачається, що підставою виникнення права власності є наступні документи: «Експрес накладна з відміткою про вручення листа одержувачу, серія та номер: 59000431226191, виданий 27.06.2019, видавник: Нова Пошта; Вимога, серія та номер: 25-06/19-1, виданий 25.06.2019, видавник: ТОВ «ФК «Гровінг Стейт»; Договір про відступлення прав за договором іпотеки, серія та номер: 246, виданий 10.06.2019, видавник: приватний нотаріус КМНО Гембарською С.І.; Договір №1 про внесення змін та доповнень до Договору іпотеки посвідченого 06.09.2006 Сніговою К.В., приватним нотаріусом КМНО, за реєстровим № 3397, серія та номер: 2404;від 30.09.2010 за реєстровим №2404; Договір іпотеки, серія та номер: 3397, виданий 06.09.2006, видавник: приватний нотаріус КМНО Снігова К.В.».
Судом встановлено, що всі вищезазначені документи, які вказані як підстава виникнення права власності, є в копіях у матеріалах справи.
В свою чергу підставою внесення до реєстру запису про право власності є рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 48229390 від 14.08.2019 11:04:44, Макаров Олег В'ячеславович , Комунальне підприємство «Реєстраційне Бюро», м. Київ.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку"(далі - Закон 898-IV) іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотеко держатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставізакону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (стаття 3 Закону 898-IV).
За приписами частини першої статті 35 Закону № 898-IVу разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотеко держатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотеко держателя залишається без задоволення, іпотеко держатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Положеннями статті 37 Закону № 898-IV визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Стаття 36 Закону № 898-IV(в редакції, яка діяла на час укладення договору іпотеки) передбачала, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до частини третьої статті 33 Закону № 898-IV звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Отже, Закон № 898-IV прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним зі шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки.
Як вбачається зі змісту п.4.4.-4.5. Договору іпотеки сторони узгодили, що у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язання в цілому або в тій чи іншій його частині, а також у випадку порушення іпотекодавцем будь-яких зобов'язань за цим договором або будь-яких гарантій та запевнень, наданих іпотекодержателю за цим договором, іпотекодержатель має право реалізувати своє право іпотеки та звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому цим договором.
Іпотекодержатель має право задовольнити за рахунок Предмету іпотеки свої вимоги в повному обсязі, який визначається на момент реалізації права іпотеки, в тому числі, але не виключно, всі платежі на користь Іпотекодержателя, передбачені Кредитним договором, а також нараховані штрафні санкції за порушення Зобов'язань за Кредитним договором, витрати Іпотекодержателя на адвокатів, аудиторів, експертів, оцінювачів, витрати на страхування Предмету іпотеки у випадку, передбаченому п. 3.3.3. даного Договору, витрати, понесені при зверненні стягнення на Предмет іпотеки та його реалізації, в тому числі за здійснення виконавчого напису нотаріуса та будь-які інші витрати, понесені Іпотекодержателем у зв'язку з цим Договором.
Згідно з пунктом 5.1., 5.3.-5.4. Договору іпотеки Іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язання в цілому або в тій чи іншій його частини, а також у випадку порушення іпотекодавцем будь-яких зобов'язань за цим договором або будь-яких гарантій та запевнень, наданих іпотекодержателю за цим договором.
Таким чином, із наданих учасниками справи та досліджених доказів судом встановлено, що в укладеному іпотечному договорі наявне відповідне застереження щодо задоволення вимог Іпотекодержателя в позасудовому порядку шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки.
Відхиляючи доводи позивача про те, що надані відповідачем докази не підтверджують виконання вимог закону щодо направлення іпотекодержателем письмової вимоги про виконання зобов'язання та повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції правильно керувався тим, що ТОВ «Гровінг Стейт» (відповідач у справі) вчинив усі необхідні дії для повідомлення позивача, яка не отримала вказаної вимоги з власної вини.
З наявних матеріалів справи судом встановлено, що 27.06.2019 року ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» було надіслано ОСОБА_1 лист-вимогу вих.№25-06/19-1 від 25.06.2019 року, в якому просило її повернути суму заборгованості за кредитом в розмірі 17 695,60 доларів США за тілом, 12 319, 52 доларів США за відсотками. 27 583, 83 доларів США за пенею, а всього 57 598, 95 доларів США. за курсом НБУ на дату оплати, або за курсом НБУ у відповідності до умов нижчевикладеної оферти, повністю грошовими коштами протягом тридцяти днів з моменту отримання цієї вимоги.
Крім того, ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» поперджало, що у випадку неповернення суми боргу до спливу вищевказаного терміну, буде вимушено захищати свої права шляхом прийняття предмета іпотеки у власність на наступний день після спливу вищевказаного терміну та зареєструє право власності на предмет іпотеки згідно зі ст.37 Закону України «Про іпотеку».
Отримання позивачем листа-вимоги вих.№25-06/19-1 від 25.06.2019 за адресою реєстрації підтверджується експрес накладною ТОВ «Нова Пошта» №59000431226191 від 27.06.2019 з підписом ОСОБА_1 (том 1 а.с. 121)
За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК Українидостатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши забрані по справі докази, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що відповідачем було виконано вимоги статті 35 Закону України «Про іпотеку», а від так матеріалами справи спростовується твердження позивача, що їй не надходило жодних вимог від ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» щодо погашення заборгованості за кредитним договором.
Доводи позивача, наведені в апеляційній скарзі про те, що номер телефону, зазначений у експрес накладній ТОВ «Нова Пошта», ніколи не належав ні позивачці, ні поручителю, не можуть бути взяті до уваги, оскільки не підтверджений належними та допустимими доказами. Посилання позивача на те, що такий номер не зазначений ні в Кредитному договорі, ні в Договорі іпотеки також не заслуговує на увагу, оскільки за змістом вказаних договорів телефонний номер позичальника/іпотекодавця не є обов'язковим реквізитом для ідентифікації особи.
Доказів фальсифікації поданої відповідачем експрес накладної позивачем суду не надано.
Крім того, за змістом листа-вимоги вих.№25-06/19-1 від 25.06.2019 року вбачається, що він також містив оферту, за якою ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» запропонував ОСОБА_1 погасити заборгованість за меншим курсом або реструктуризацію заборгованості за кредитним договором. У разі акцепту (прийняття, погодження) пропозиції, ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» просив підтвердити її у вигляді внесення платежу від 1,00 грн. у порядку, обумовленому пропозицією у Додатку №1. Пропозиція-вимога щодо погашення кредиту та пропозиція щодо реструктуризації кредиту в іноземній валюті, викладена в цьому листі, була дійсна до 01.08.2019 року.
Акцептування ОСОБА_1 оферти ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» підтверджується меморіальним ордером про акцептування оферти від 30.07.2019 на суму 10,00 грн.
Належність та достовірність зазначеного доказу позивачем не спростовано, а посилання позивача на те, що вказаний меморіальний ордер не містить підпису платника, не заслуговують на увагу, оскільки меморіальний ордер - це розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій щодо списання коштів з рахунка платника і внутрішньобанківських операцій відповідно до Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» і повинен містити підпис уповноваженої особи банку, яка його сформувала, а не платника.
Згідно з частиною 2 ст.638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Частиною 1 ст.639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
В силу частині 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Згідно з частиною 1 ст.641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
У частині 1-2 ст. 642 ЦК України зазначено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
В силу статі 643 ЦК України якщо у пропозиції укласти договір вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь про прийняття пропозиції протягом цього строку.
Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 було акцептовано пропозицію ТОВ «ФК «Гровінг Стейт», кредитна заборгованість була реструктуризована та переведена у гривню. Проте, всупереч досягнутих домовленостей, ОСОБА_1 не здійснила жодних подальших дій, спрямованих на погашення заборгованості.
Суд першої інстанції також правильно відхилив доводи позивача щодо наявності у неї переважного права на придбання предмета іпотеки, оскільки звернення стягнення на предмет іпотеки відбулось на підставі ст. 37 Закону України «Про іпотеку», у зв'язку із чим з боку ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» відсутні порушення вимог статей 38-39 Закону України «Про іпотеку», які регулюють інші способи звернення стягнення на предмет іпотеки - право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки та реалізація предмета іпотеки за рішенням суду. Як наслідок, у ОСОБА_1 не виникло переважне право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя.
Суд першої інстанції також обґрунтовано відхилив доводи позивача про порушення відповідачем Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», правильно встановивши, що на час звернення стягнення на предмет іпотеки кредитна заборгованість вже була реструктуризована та переведена у гривню, у зв'язку із акцептуванням позичальником оферти кредитора. Крім того, позивачем не було надано доказів, щоу неї у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно.
Таким чином, доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції щодо необґрунтованості заявлених позовних вимог не спростовують, тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини.
В своєму рішенні у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, ЄСПЛ зазначив про те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції й зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Верховний Суд у постанові від 24 квітня 2020 року у справі № 554/2491/17 зазначив наступне:
«Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували.
Із урахуванням того, що доводи касаційної скарги є майже ідентичними доводам апеляційної скарги заявника, яким судом апеляційної інстанції надана належна оцінка, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.»
З огляду на зазначене, апеляційний суд вважає відсутніми підстави для повторного наведення тих доводів і аргументів, якими керувався суд першої інстанції при вирішенні даної справи, і з якими в повній мірі погоджується колегія суддів апеляційного суду.
Таким чином, при апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які були б підставою для скасування рішення суду першої інстанції не встановлено, відтак апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Радкевича Сергія Олександровича залишити без задоволення.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 16 листопада 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 07 жовтня 2024 року.
Суддя-доповідач Таргоній Д.О.
Судді: Голуб С.А.
Слюсар Т.А