03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а
Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/7858/2024
04 вересня 2024 року м. Київ
Справа № 127/2521/23
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,
суддів Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М.,
за участю секретаря судового засідання Дубінкіної М.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , на ухвалу Тетіївського районного суду Київської області від 29 січня 2024 року, постановлену у складі судді Косович Т.П.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договорами позики,
встановив:
У січні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 про стягнення боргу за договорами позики від 06.06.2019 року, від 07.09.2019 року, від 28.12.2019 року, від 05.02.2020 року, від 11.02.2020 року, 20.02.2020 року, від 24.02.2020 року, від 26.02.2020 року, від 28.02.2020 року, від 02.03.2020 року, від 16.04.2020 року, від 08.05.2020 року, від 01.06.2020 року, від 02.06.2020 року, укладеними у формі розписок.
Позивач просив стягнути з відповідача: заборгованість за договорами позики : 1 760 000 грн. та 334 396 доларів США 65 центів, що еквівалентно станом на 28 листопада 2022 року - 12 230 177 грн. 30 коп., 3% річних - 334 946 грн. 21 коп. та інфляційні втрати - 531 673 грн. 09 коп.
20 грудня 2023 року до суду надійшло клопотання відповідача ОСОБА_3 про призначення у справі комплексної експертизи документів, а саме написаних ним розписок від 06.06.2019 року, від 07.09.2019 року, від 28.12.2019 року, від 05.02.2020 року, від 11.02.2020 року, 20.02.2020 року, від 24.02.2020 року, від 26.02.2020 року, від 28.02.2020 року, від 02.03.2020 року, від 16.04.2020 року, від 08.05.2020 року, від 01.06.2020 року, від 02.06.2020 року, що включає в себе проведення судової технічної та судової почеркознавчої експертизи для визначення часу виконання рукописного тексту та достовірності виконання рукописного тексту саме ОСОБА_3 .
Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 29 січня 2024 року - клопотання відповідача ОСОБА_3 - задоволено.
Призначено по справі комплексну експертизу документів, що включає в себе проведення судової технічної та судової почеркознавчої експертизи.
На вирішення експертизи поставлено запитання:
- чи відповідає час виконання рукописного тексту даті, вказаній у розписках ОСОБА_3 про одержання грошових коштів від 06.06.2019 року, від 07.09.2019 року, від 28.12.2019 року, від 05.02.2020 року, від 11.02.2020 року, 20.02.2020 року, від 24.02.2020 року, від 26.02.2020 року, від 28.02.2020 року, від 02.03.2020 року, від 16.04.2020 року, від 08.05.2020 року, від 01.06.2020 року, від 02.06.2020 року (т. 2 а.с. 101-114)?
- чи виконаний рукописний текст та підпис у розписках ОСОБА_3 про одержання грошових коштів від 06.06.2019 року, від 07.09.2019 року, від 28.12.2019 року, від 05.02.2020 року, від 11.02.2020 року, 20.02.2020 року, від 24.02.2020 року, від 26.02.2020 року, від 28.02.2020 року, від 02.03.2020 року, від 16.04.2020 року, від 08.05.2020 року, від 01.06.2020 року, від 02.06.2020 року (т. 2 а.с. 101-114) особисто ОСОБА_3 чи іншою особою?
Провадження по справі зупинено на час проведення експертизи.
Оплату за проведення експертизи покладено на ОСОБА_3 .
Не погоджуючись з ухвалою суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернулась з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Тетіївського районного суду Київської області від 29 січня 2024 року, прийняти нову постанову та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на незаконність, необґрунтованість ухвали, яка постановлена з неправильним застосування норм матеріального та процесуального права, неправильним встановленням обставин, внаслідок їх неправильного дослідження.
Вважає, що суд першої інстанції не обґрунтував дійсної необхідності призначення експертизи, не вказав, які саме спеціальні знання необхідні для вирішення поставлених питань, не обґрунтував неможливості розгляду позовних вимог по суті за результатами оцінки наявних у справі доказів без призначення судової експертизи.
Звертає увагу, що для проведення вказаної експертизи необхідно надати експерту вільні зразки підпису тексту та підпису ОСОБА_3 та експериментальні зразки його підпису. Ці зразки повинні бути подані експерту саме судом, як органом, яким призначено експертизу. Судом не було покладено на відповідача обов'язків надати суду вільні зразки підпису у кількості не менше ніж на 15 документах. Відповідач ОСОБА_3 жодного разу не був присутній у судових засіданнях при розгляді даної справи. З огляду на зазначене ставить під сумнів можливість надання останнім документів, необхідних для проведення експертизи, що призведе до затягування судового процесу.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_3 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду залишити без змін. Вказує, що відповідачу невідомо про будь-які претензії чи вимоги. Жодних договорів позики з позивачем він не укладав, розписок не писав, кошти не приймав.
Стверджує, що істотне значення у справі має встановлення наявності чи відсутності волевиявлення ОСОБА_3 на укладення з позивачем відповідних договорів позики у формі розписок, тобто встановлення, чи належить почерк та підпис на цих розписках відповідачу.
Враховуючи зазначене, вважає, що єдиним належним та допустимим доказом заперечення факту укладення відповідачем договорів позики у формі розписок може бути саме висновок експерта, предметом якого буде дослідження обставин, зокрема, підписання або не підписання відповідачем безпосередньо цих розписок.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 підтримала доводи апеляційної скарги, просила ухвалу суду скасувати.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, будучи повідомленими про день та час розгляду справи у встановленому законом порядку, а тому колегія суддів вважала можливим розглянути справу за їх відсутності відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з позовом до відповідача ОСОБА_3 про стягнення боргу за договорами позики: 1 760 000 грн. та 334 396 доларів США 65 центів, що еквівалентно станом на 28 листопада 2022 року - 12 230 177 грн. 30 коп., 334 946 грн. 21 коп. - 3% річних та 531 673 грн. 09 коп. - інфляційних втрат.
Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що між позивачем та відповідачем було укладено ряд договорів позики, у формі розписок, з наступними умовами, а саме:
06 червня 2019 року, у відповідності до якого позивач передав відповідачу грошову позику в розмірі 250 000 грн.;
07 вересня 2019 року, згідно договору позивач передав відповідачу грошові кошти в сумі 849 000 грн. - ОСОБА_3 зобов'язався повернути кошти до 01 жовтня 2019 року;
28 грудня 2019 року, відповідно до договору позивач передав відповідачу грошові кошти в розмірі 300 000 грн. ;
05 лютого 2020 року, у відповідності до якого позивач передав відповідачу грошову позику в розмірі 60 000 грн. - ОСОБА_3 зобов'язався повернути кошти 31 грудня 2020 року;
11 лютого 2020 року, згідно договору позивач передав відповідачу грошові кошти в сумі 20 000 грн. - відповідач зобов'язався повернути кошти 01 травня 2020 року;
20 лютого 2020 року, відповідно до якого позивач передав відповідачу грошову позику в розмірі 20 000 грн., - ОСОБА_3 зобов'язався повернути кошти до 20 грудня 2020 року;
24 лютого 2020 року, згідно договору позивач передав відповідачу грошові кошти в сумі 2 000 грн. - ОСОБА_3 зобов'язався повернути кошти 20 грудня 2020 року;
26 лютого 2020 року, у відповідності до якого позивач передав відповідачу грошову позику в розмірі 50 000 доларів США - відповідач зобов'язався повернути кошти до 01 травня 2020 року;
28 лютого 2020 року, відповідно до договору позивач передав відповідачу грошові кошти в розмірі 20 000 доларів США - ОСОБА_3 зобов'язався повернути кошти до 01 травня 2020 року;
02 березня 2020 року, у відповідності до якого позивач передав відповідачу грошову позику в розмірі 5 000 грн. - відповідач зобов'язався повернути кошти 05 травня 2020 року;
16 квітня 2020 року, згідно договору позивач передав відповідачу грошові кошти в сумі 264 396 доларів США 65 центів - ОСОБА_3 зобов'язався повернути на вимогу позивача;
08 травня 2020 року, відповідно до договору позивач передав відповідачу грошові кошти в розмірі 20 000 грн. - ОСОБА_3 зобов'язався повернути кошти 08 червня 2020 року;
01 червня 2020 року, у відповідності до якого позивач передав відповідачу грошову позику в розмірі 197 000 грн. - відповідач зобов'язався повернути кошти до 31 грудня 2020 року;
02 червня 2020 року, згідно договору позивач передав відповідачу грошові кошти в сумі 37 000 грн. - ОСОБА_3 зобов'язався повернути кошти до 31 грудня 2020 року.
Оригінали розписок написані та підписані власноручно відповідачем ОСОБА_3 . Проте, відповідач свої зобов'язання не виконав, кошти позивачу не повернув.
30 листопада 2022 року позивачем на адресу відповідача направлено вимогу, відповідно до якої позивач просив повернути йому борг у сумі 1 760 000 грн. та 334 396 доларів США 65 центів, на підставі вищезазначених розписок.
Вказана вимога залишена відповідачем без відповіді.
Ухвалою Вінницького міського суду від 08 лютого 2023 року матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу передано за підсудністю до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області.
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08 березня 2023 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання за загальними правилами позовного провадження.
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 квітня 2023 року закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 05 липня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задоволено, ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 08 лютого 2023 року - скасовано, матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу передано на розгляд до Тетіївського районного суду Київської області.
20 грудня 2023 року відповідач ОСОБА_3 подав клопотання, в якому просив призначити у справі судову комплексну експертизу документів.
Клопотання обґрунтовано тим, що відповідачу не відомо про будь-які претензії чи вимоги про стягнення боргу за договорами позики, оскільки відповідач з позивачем не укладав договорів, не писав розписок про отримання коштів, відповідно не отримував грошові кошти від позивача.
Задовольняючи клопотання про призначення комплексної експертизи документів, що включає в себе проведення судової технічної та судової почеркознавчої експертизи ухвалою суду від 29 січня 2024 року, суд першої інстанції, враховуючи те, що для правильного розгляду справи необхідні спеціальні знання, вважав необхідним призначити по справі комплексну експертизу документів, проведення якої доручити експертам Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки він відповідає нормам процесуального права та обставинам справи.
Відповідно до п. 1, ч. 1 ст. 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, сторонами ( стороною ) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз'яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов'язаний мотивувати таке відхилення або зміну. Питання, які ставляться експерту, і його висновок щодо них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта (п. 4, 5 ,6 ч. 2 ст. 103 ЦПК України).
Згідно з ч. ч. 1, 3, 5 ст. 104 ЦПК України, про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи. Ухвала про призначення експертизи направляється особам, яким доручено проведення експертизи, та учасникам справи. Об'єкти та матеріали, що підлягають дослідженню, направляються особі, якій доручено проведення експертизи (провідному експерту або експертній установі).
Матеріали, необхідні для проведення експертизи, експерту надає суд, якщо експертиза призначена судом, або учасник справи, якщо експертиза проводиться за його замовленням. При призначенні експертизи суд з урахуванням думки учасників справи визначає, які саме матеріали необхідні для проведення експертизи. Суд може також заслухати призначених судом експертів з цього питання. Копії матеріалів, що надаються експерту, можуть залишатися у матеріалах справи. При визначенні матеріалів, що надаються експерту чи експертній установі, суд у необхідних випадках вирішує питання про витребування відповідних матеріалів за правилами, передбаченими цим Кодексом для витребування доказів (ч.1, 3 ст. 107 ЦПК України).
Враховуючи вище викладене, експертиза призначається в тому випадку, коли необхідність експертного висновку випливає з обставин справи та поданих доказів, при цьому особа, яка заявляє клопотання про призначення експертизи, повинна обґрунтувати та довести необхідність її призначення.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року за наслідками розгляду цивільної справи № 464/3790/16-ц, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.
У разі пред'явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.
З матеріалів справи встановлено, що предметом позову у цій справі є стягнення боргу за договорами позики, на підтвердження укладення яких позивачем надано до суду розписки ОСОБА_3 від 06.06.2019 року, від 07.09.2019 року, від 28.12.2019 року, від 05.02.2020 року, від 11.02.2020 року, 20.02.2020 року, від 24.02.2020 року, від 26.02.2020 року, від 28.02.2020 року, від 02.03.2020 року, від 16.04.2020 року, від 08.05.2020 року, від 01.06.2020 року, від 02.06.2020 року, з урахуванням індексу інфляції та 3% річних.
Постановляючи ухвалу про призначення експертизи, суд першої інстанції, врахувавши характер спірних правовідносин, предмет позову, дійшов обґрунтованого висновку про наявність передбачених законом підстав для задоволення клопотання відповідача про призначення у справі комплексної експертизи документів, що включає в себе проведення судової технічної та судової почеркознавчої експертизи, оскільки без спеціальних знань неможливо встановити обставини, що входять в предмет доказування у цій справі.
Враховуючи, що у клопотанні відповідач посилається на ті обставини, що з позивачем не укладав договорів позики, не писав боргові розписки та не отримував коштів, то призначення судом комплексної експертизи документів, що включає в себе проведення судової технічної та судової почеркознавчої експертизи на предмет встановлення, чи відповідає час виконання рукописного тексту даті, вказаній у розписках ОСОБА_3 про одержання грошових коштів та чи виконаний рукописний текст та підпис у розписках ОСОБА_3 про одержання грошових коштів від 06.06.2019 року, від 07.09.2019 року, від 28.12.2019 року, від 05.02.2020 року, від 11.02.2020 року, 20.02.2020 року, від 24.02.2020 року, від 26.02.2020 року, від 28.02.2020 року, від 02.03.2020 року, від 16.04.2020 року, від 08.05.2020 року, від 01.06.2020 року, від 02.06.2020 року особисто ОСОБА_3 чи іншою особою, відповідає вимогам процесуального закону, оскільки зазначені питання входять до предмету доказування у даній справі.
Оскільки для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання, без яких встановити відповідні обставини неможливо, зважаючи на те, що сторонами не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань, законним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про наявність передбачених законом підстав для задоволення клопотання відповідача про призначення по справі комплексної експертизи документів, що включає в себе проведення судової технічної та судової почеркознавчої експертизи, без проведення якої неможливо встановити факти та перевірити обставини, що входять до предмету доказування в даній справі.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування ухвали суду. Призначення експертизи не порушує права позивача, оскільки є способом доведення своїх вимог та заперечень учасниками справи.
Апеляційний суд враховує правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року в справі № 1512/2/234/11, згідно яких «суд зобов'язаний забезпечити (організувати) дійсно змагальний процес, тобто створити особам, які беруть участь у справі, всі умови для реалізації ними своїх процесуальних прав і виконання покладених на них процесуальних обов'язків. Тобто, враховуючи те, що відповідач заперечує факт підписання ним договору поруки, суди повинні були роз'яснити останньому його право заявити клопотання про призначення почеркознавчої експертизи для вирішення питання відповідності його підпису у договорі поруки, і тільки після отримання відповідного висновку експерта або відмови від проведення почеркознавчої експертизи вирішувати питання про доведеність чи недоведеність вимог позову».
Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Доводи апеляційної скарги представника позивача про те, що судом не було покладено на відповідача обов'язків надати суду вільні зразки підпису у кількості не менше ніж на 15 документах, а також не відібрано експертиментальні зразки підписів відповідача, в ухвалі про призначення експертизи не зазначено, які документи у якості зразків підпису та почерку відповідача надаються експерту - колегія суддів вважає слушними, проте вказані доводи не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки суд першої інстанції не позбавлений можливості виконати зазначені вимоги «Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень» у порядку виконання вимог експерта про надання документів та матеріалів , необхідних для проведення експертизи.
Відповідно до п. 3.3 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень у документі про призначення експертизи (залучення експерта) зазначаються, зокрема, такі дані: питання, які виносяться на вирішення експертові; перелік об'єктів, що підлягають дослідженню (у тому числі порівняльних зразків та інших матеріалів, направлених експертові, або посилання на такі переліки, що містяться в матеріалах справи); інші дані, які мають значення для проведення експертизи.
Якщо під час проведення експертизи об'єкт (об'єкти) дослідження може(уть) бути пошкоджений(і) або знищений(і), у документі про призначення експертизи (залучення експерта) повинен міститися дозвіл на його пошкодження або знищення.
Згідно з п. 1.1 розділу І Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5, основним завданням почеркознавчої експертизи є ідентифікація виконавця рукописного тексту, обмежених за обсягом рукописних записів (буквених та цифрових) і підпису.
Об'єктом почеркознавчої експертизи є почерковий матеріал, в якому відображені ознаки почерку певної особи у тому обсязі, в якому їх можна виявити для вирішення поставлених завдань.
Для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів надаються оригінали документів.
Відповідно до п. 1.3 , 1.4, 1.7, 1.8 розділу І Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, для проведення досліджень орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), повинен(на) надати експерту вільні, умовно-вільні та експериментальні зразки почерку (цифрових записів, підпису) особи, яка підлягає ідентифікації.
Вільними зразками є рукописні тексти, рукописні записи (літерні та цифрові), підписи, достовірно виконані певною особою до відкриття кримінального провадження, провадження у справах про адміністративні правопорушення, цивільних, адміністративних чи господарських справах і не пов'язані з їх обставинами; умовно-вільними є зразки почерку та (або) підпису, виконані певною особою до відкриття провадження у справі, але пов'язані з обставинами цієї справи або виконані після відкриття провадження у справі та є як пов'язаними зі справою, так і не пов'язаними з її обставинами; експериментальні зразки почерку та (або) підпису, що виконані за завданням органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), у зв'язку з призначенням такої експертизи.
Перед приєднанням вільних та умовно-вільних зразків до матеріалів справи орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), має пред'явити їх особі, яка підлягає ідентифікації. У документі, що є підставою для проведення експертизи, орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), зобов'язаний (зобов'язана) зазначити документи, у яких містяться вільні, умовно-вільні зразки почерку та (або) підпису особи.
Експериментальні зразки посвідчуються органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта). У посвідчувальному написі зазначаються прізвище, ім'я та по батькові виконавця, а також особливості зразка (написані лівою рукою, спеціальним шрифтом тощо).
Як вільні, так і експериментальні зразки буквеного або цифрового письма бажано надавати не менше ніж на 15 аркушах. Чим коротший досліджуваний текст (запис), тим більша потреба у вільних зразках. Вільні зразки підпису надаються по змозі не менше ніж на 15 документах, експериментальні - у кількості не менше 5 - 8 аркушів.
Відповідно до п. 2.1 розділу ІІ Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, експерт має право, зокрема, відповідно до процесуального законодавства заявляти клопотання про надання додаткових матеріалів і зразків та вчинення інших дій, пов'язаних із проведенням експертизи. Експерт може відмовитися від проведення експертизи, якщо наданих йому матеріалів недостатньо для виконання покладених на нього обов'язків, а витребувані додаткові матеріали не надані, або якщо поставлені питання виходять за межі його спеціальних знань.
Таким чином, у разі відсутності або недостатності певних зразків або документів для проведення судової почеркознавчої експертизи експерт може заявити клопотання про надання додаткових матеріалів і зразків та вчинення інших дій, пов'язаних із проведенням експертизи.
Згідно з пунктом 4.10 розділу ІV Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5, якщо експерт порушив клопотання про надання йому додаткових матеріалів, але протягом сорока п'яти календарних днів не отримав відповіді, він письмово повідомляє орган (особу), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), про неможливість надання висновку.
Відповідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції про призначення судової технічної та судової почеркознавчої експертизи у даній справі постановлена з додержанням вимог процесуального закону, підстав для її скасування не вбачається, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374 - 375, 381 - 383 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Ухвалу Тетіївського районного суду Київської області від 29 січня 2024 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 07 жовтня 2024 року.
Суддя - доповідач: Ящук Т.І.
Судді: Кирилюк Г.М.
Рейнарт І.М.