01 жовтня 2024 року
м. Рівне
Справа № 569/5381/24
Провадження № 22-ц/4815/926/24
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Ковальчук Н. М.,
суддів: Боймиструка С. В., Гордійчук С. О.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 23 травня 2024 року в складі судді Першко О. О., ухвалене у м. Рівне о 12 годині 35 хвилин, повний текст рішення складено 27 травня 2024 року,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про звільнення від сплати заборгованості по аліментах. Свої вимоги мотивував тим, що вони з відповідачкою перебували у зареєстрованому шлюбі, в якому у них народилося двоє дітей: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на даний час є повнолітнім, та дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після розірвання шлюбу відповідачка подала позов про стягнення аліментів і відповідно судом у справі № 1715/3039/12 було прийняте рішення про стягнення з нього аліментів в розмірі по 350 грн. на кожну дитину, починаючи з дня подачі позову до суду - 23 лютого 2012 року до досягнення дітьми повноліття. Після розлучення вони продовжували проживали як сім'я і 05 листопада 2021 року знову зареєстрували шлюб у Рівненському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Львів), актовий запис № 2142. Даний шлюб був повторним. В повторному шлюбі у них народилась дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після повторного розлучення, відповідач подала до Рівненського міського суду заяву про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання дочки ОСОБА_5 і відповідно до судового наказу від 26 вересня 2023 року у справі № 569/18364/23 з нього стягнуті аліменти на користь ОСОБА_2 на дочку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісячно з 25 вересня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття.
ІНФОРМАЦІЯ_4 син ОСОБА_3 досяг повноліття. Він навчається в Українській академії друкарства та є студентом ІІ курсу. Відповідно до рішення Рівненського міського суду від 28 листопада 2023 року з нього на користь ОСОБА_2 стягуються аліменти на повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання, у розмірі 2 000 грн. щомісячно і до закінчення ним навчання, але не пізніше досягнення сином двадцяти трьох років. Тобто, на даний час є три рішення суду про стягнення з нього аліментів: про стягнення аліментів на дітей ОСОБА_3 і ОСОБА_4 ; судовий наказ про стягнення аліментів на дочку ОСОБА_5 ; про стягнення аліментів на повнолітнього сина ОСОБА_3 , який продовжує навчання. 23 жовтня 2023 року відповідач звернулася з заявами до Відділу державної виконавчої служби у м. Рівне Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про примусове стягнення з нього аліментів. І відповідно було винесено державним виконавцем дві постанови від 23 жовтня 2023 року № 73119917 та № 73120681 про стягнення з нього аліментів на утримання дітей і ще дві постанови № 73119917 і № 73120681 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження. При цьому, на підставі рішення Апеляційного суду Рівненської області від 25 квітня 2012 року у справі № 1715/3039/12, виконавчий лист був виданий лише 04 жовтня 2023 року, і подаючи заяву про примусове виконання рішення суду, відповідач зазначила, що стягнення аліментів розпочати з 23 лютого 2012 року до досягнення дітьми повноліття. Відповідно, державний виконавець нарахував заборгованість по сплаті аліментів на сина ОСОБА_3 і дочку ОСОБА_4 , і згідно розрахунку державного виконавця від 07 листопада 2023 року ця заборгованість за період з 23 лютого 2012 року по 01 листопада 2023 року склала 191 609 грн. 50 коп. Стверджує, що утримувані з нього аліменти загалом становлять чималий щомісячний відсоток його заробітку, що перевищує встановлену законом частку. Вважає, що заборгованість по аліментах виникла не з його вини і ця обставина має істотне значення. Зокрема, як зазначено вище, після першого розірвання шлюбу він з відповідачем проживав разом, він надавав зароблені кошти в сім'ю, разом з відповідачем утримували своїх дітей. Про ці обставини стверджує і той факт, що виконавчий лист про стягнення аліментів на сина ОСОБА_3 і дочку ОСОБА_4 за рішенням суду від 25 квітня 2012 року був виданий лише 04 жовтня 2023 року (більше ніж через 11 років) і відповідач направила його на примусове виконання тільки 23 жовтня 2023 року. Стягнення аліментів на дітей, заборгованості по аліментах у вказаній вище сумі, сплата кредиту ставить його у вкрай скрутне матеріальне становище, і такі суми він неспроможний сплачувати, беручи до уваги необхідність коштів на проживання і придбання ліків для підтримання його здоров'я. Просив суд звільнити його від сплати заборгованості по сплаті аліментів в сумі 191 609 грн. 50 коп. на користь відповідача на утримання дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на даний час є повнолітнім; дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які стягнуті за рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 25 квітня 2012 року у справі № 1715/303912.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 23 травня 2024 року у задоволенні вказаного позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції вмотивоване передбаченою ч. 2 ст. 197 СК України, яка передбачає можливість суду повністю або частково звільнити платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв'язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення, та обґрунтоване відсутністю належних і достовірних доказів того, що у позивача існують такі обставини, які давали б суду підстави для звільнення позивача від сплати заборгованості за аліментами.
Вважаючи рішення суду незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі зазначає, що місцевий суд при ухваленні рішення не врахував, що вони з позивачкою після укладення повторного шлюбу проживали однією сім'єю, мали спільний бюджет, разом заробляли гроші і спільно їх витрачали на побутові потреби, на утримання дітей, а також взяли кредит на квартиру, і в цей час у позивачки не виникало думок про стягнення з нього аліментів за 2012 рік. Вважає, що цей позов є помстою позивачки за те, що він став ініціатором розірвання повторного шлюбу. Доводить, що заборгованість зі сплати аліментів утворилася не з його вини, і це є істотною обставиною в розумінні ч. 2 ст. 197 СК України. Пояснює, що є інвалідом ІІІ групи, отримує незначну пенсію, і хоча зареєстрований як фізична особа-підприємець, однак з квітня по вересень 2023 року у нього відсутній дохід. Додає, що має заборгованість за кредитом в розмірі 645 133,44 грн., взятий на купівлю квартири, в якій проживають позивачка і їхні діти, і за яку він сплачує комунальні платежі. Зауважує, що крім сплати аліментів, несе додаткові витрати на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання. Покликається на те, що проживання з відповідачкою у повторному шлюбі, спільний сімейний бюджет, народження третьої дитини є обставинами, що мають істотне значення та підставами для звільнення його від сплати заборгованості за аліментами. З наведених міркувань просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
Відзиву на апеляційну скаргу не подано.
Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 22 жовтня 2004 року по 25 квітня 2012 року.
Під час перебування у шлюбі у них народилися діти: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Рівненського апеляційного суду Рівненської області від 25 квітня 2012 року у справі №1715/3039/12 з ОСОБА_1 стягнуто на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі в розмірі по 350 грн. на кожну дитину, починаючи з дня подачі позову до суду - 23 лютого 2012 року до досягнення дітьми повноліття.
05 листопада 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повторно зареєстрували шлюб, який розірвано рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 28 листопада 2023 року в справі №569/12703/23, яке набрало законної сили 29 грудня 2023 року.
Під час перебування у повторному шлюбі у сторін народилася дочка ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Судовим наказом Рівненського міського суду Рівненської області від 26 вересня 2023 року у справі №569/18364/23 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 25 вересня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття.
04 жовтня 2023 року Рівненським міським судом Рівненської області видано виконавчий лист №1715/3039/12 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі в розмірі по 350 грн. на кожну дитину, починаючи з дня подачі позову до суду - 23 лютого 2012 року до досягнення дітьми повноліття.
23 жовтня 2023 року державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Бодейко В.А. відкрито виконавче провадження з виконання вказаного виконавчого листа, що підтверджується постановою про відкриття виконавчого провадження від 23 жовтня 2023 року у ВП №73120681.
23 жовтня 2023 року державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Бодейко В.А. відкрито виконавче провадження з виконання судового наказу Рівненського міського суду Рівненської області від 26 вересня 2023 року у справі №569/18364/23, що підтверджується постановою про відкриття виконавчого провадження від 23 жовтня 2023 року у ВП №73119917.
Як вбачається з розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, який складено державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Бодейко В.А. 07 листопада 2023 року, заборгованість зі сплати аліментів згідно виконавчого листа №1715/3039/12, виданого 25 квітня 2012 року, за період з 23 лютого 2012 року по 01 листопада 2023 року становить 191 609 грн. 50 коп.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 28 листопада 2023 року у справі №569/18456/23, яке набрало законної сили 29 грудня 2023 року, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 2 000 грн. 00 коп. щомісячно, починаючи стягнення з 26 вересня 2023 року і до закінчення ОСОБА_6 навчання, але не пізніше досягнення ним двадцяти трьох років.
Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 стверджував, що обставини проживання з відповідачкою в повторному шлюбі, ведення спільного господарства, народження третьої дитини є обставинами, що мають істотне значення та підставами, передбаченими ч. 2 ст. 197 СК України для звільнення його від заборгованості зі сплати аліментів на двох старших дітей.
За змістом статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Згідно із частиною третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Положеннями статті 27 Конвенції ООН про права дитини визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового та духовного розвитку. Сюди входить належне харчування, житло, одяг. Батьки несуть відповідальність за забезпечення належного життєвого рівня дитини. Держава має вживати необхідних заходів щодо надання допомоги батькам у здійсненні цього права.
Положеннями СК України визначаються декілька видів виконання цього обов'язку, зокрема, утримання неповнолітньої дитини, що стягується у частках або твердій грошовій сумі (ст.ст. 180, 183); участь батьків у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом, тощо) (ст. 185 СК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 194 СК України аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за десять років, що передували пред'явленню виконавчого листа до виконання.
Відповідно до ч. 3 ст. 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.
Згідно з ч. 2 ст. 197 СК України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв'язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.
Повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за його позовом і лише тоді, коли заборгованість виникла у зв'язку із його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення (наприклад, у зв'язку із перебуванням платника аліментів у лавах Збройних Сил України, тяжким матеріальним становищем, тощо). Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Згідно ч. 4 ст. 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
Заявляючи цей позов та ставлячи вимогу про звільнення його від сплати вищевказаної заборгованості, апелянт посилається на обставини спільного проживання з відповідачкою, ведення спільного господарства і бюджету після ухвалення рішення про стягнення з нього аліментів, проте на підтвердження таких посилань відсутні належні, достатні й достовірні докази, які б підтверджували факт надання ним матеріальної допомоги відповідачу та їх спільним дітям ОСОБА_9 та ОСОБА_4 під час спільного проживання до листопада 2023 року, а також розмір матеріальної допомоги та її призначення. Сама обставина спільного проживання сторін не є доказом надання позивачем матеріальної допомоги дружині та дітям, а відтак ця обставина не може слугувати підставою звільнення від сплати аліментів, оскільки не скасовує обов'язку позивача сплачувати аліменти на утримання дітей, які стягнуті судовим рішенням, та не та не звільняє його від цього зобов'язання.
На підтвердження своїх покликань про факти несення витрат на утримання дітей апелянт вказує на копії платіжних інструкцій та квитанцій за вересень-листопад 2023 року. Так, 07 вересня 2023 року ОСОБА_1 здійснено переказ власних коштів в сумі 4 800 грн. 00 коп., 15 вересня 2023 року ОСОБА_1 здійснено переказ власних коштів за проживання в гуртожитку в сумі 4 800 грн. 00 коп., 18 вересня 2023 року ОСОБА_1 здійснено переказ власних коштів за проживання в гуртожитку в сумі 4 800 грн. 00 коп., 03 жовтня 2023 року ОСОБА_1 здійснено переказ власних коштів в сумі 1 000 грн. 00 коп., 27 жовтня 2023 року ОСОБА_1 здійснено переказ власних коштів для ОСОБА_10 в сумі 1 000 грн. 00 коп., 31 жовтня 2023 року здійснено переказ власних коштів в сумі 1 000 грн. 00 коп., 01 листопада 2023 року здійснено переказ власних коштів в сумі 1 500 грн. 00 коп.. Зазначені платіжні документи є підтвердженням сплати позивачем коштів, однак не є належним підтвердженням сплати аліментів на утримання дітей за рішенням суду з огляду на відмітки призначення цих платежів.
Доводи апеляційної скарги про матеріальну неспроможність позивача сплачувати заборгованість по аліментах, оскільки у нього відсутні доходи за період з квітня по вересень 2023 року, а також у зв'язку з тим, що він є інвалідом ІІІ групи, апеляційним судом оцінюються як такі, що не можуть слугувати підставою для звільнення його від сплати заборгованості по аліментах.
Так, як видно з матеріалів справи, у позивача відсутній дохід від підприємницької діяльності за період з квітня по вересень 2023 року, що підтверджується довідкою ГУ ДПС у Рівненській області від 27.10.2023 № 2064/АП/17-00-50-08, а також згідно пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 позивачу встановлена пенсія по інвалідності ІІІ групи загального захворювання. При цьому, доказів того, що у зв'язку з інвалідністю позивач потребує додаткових витрат на лікування, обстеження, реабілітацію не надано, як відсутні й докази того, що він неспроможний працювати у зв'язку зі станом здоров'я, оскільки ІІІ група інвалідності не встановлює обмежень для її носія щодо працездатності.
Апеляційний суд погоджується із висновком місцевого суду щодо суперечливої позиції апелянта, який, вказуючи на відсутність у нього доходу як фізичної особи-підприємця та отримання лише незначної пенсії по інвалідності, одночасно стверджує, що сплачує щомісячно на утримання дітей аліменти в розмірі 6 000 грн., оплачує комунальні послуги за квартиру, де проживає відповідачка з їхніми дітьми, оплачує додаткові витрати на повнолітнього сина, який навчається, сплачує кредит, що не може свідчити про його скрутне матеріальне становище.
Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з'ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов'язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано. Доводи апеляційної скарги апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.
Оцінюючи встановлені обставини в сукупності з нормами закону, які регулюють підстави звільнення платника аліментів від заборгованості з їх сплати, апеляційний суд приходить до переконання, що позивачем не доведено належними, достатніми і достовірними доказами обставин, які мають істотне значення в розумінні ч. 2 ст. 197 СК України, котрі стали б підставою для задоволення його позовних вимог.
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв'язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 23 травня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 03 жовтня 2024 року.
Головуючий Ковальчук Н. М.
Судді: Боймиструк С. В.
Гордійчук С. О.