Справа № 553/1673/23 Номер провадження 22-ц/814/2731/24Головуючий у 1-й інстанції Високих М.С. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.
судді Полтавського апеляційного суду Лобова О.А.
07 жовтня 2024 року м. Полтава
Постановою Полтавського апеляційного суду від 07 жовтня 2024 року в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий суддя - Лобов О.А., судді: Дорош А.І., Триголов В.М., апеляційна скарга адвоката Буряка Дмитра Миколайовича, представника ОСОБА_1 , залишена без задоволення, а рішення Ленінського районного суду м.Полтави від 30 квітня 2024 року залишено без змін.
Обставини справи.
Постановою Ленінського районного суду м. Полтави від 13.01.2023 встановлено, що 29.11.2022 о 07:45 год ОСОБА_1 керуючи автомобілем ВАЗ 21103, реєстраційний номер НОМЕР_1 в місті Полтаві по вул. Головка, на порушення вимог п. 16.11. Правил дорожнього руху, не виконав вимогу дорожнього знаку 2.1 (дати дорогу), не надав перевагу в русі автомобілю Volkswagen Jetta, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який рухався по головній дорозі біля б. 2Б по вул. Чураївни в м. Полтаві, допустив з ним зіткнення, після чого автомобіль Volkswagen Jetta відкинуло на бордюр. В результаті дорожньо-транспортної пригоди, транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього штраф у розмірі 850 грн.
Розрахунком страхового відшкодування від 15.12.2022 визначено, що дійсна вартість транспортного засобу, що належить позивачу, становить 385 019,52 грн, страхова сума за договором 160 000 грн, вартість відновлювального ремонту (без врахування зносу деталей, що змінюються) 304 968,66 грн, вартість деталей, що змінюються, без врахування зносу, 254 173,25 грн, вартість деталей, що змінюються, з врахуванням зносу 106 752,77 грн, вартість ремонтних робіт 35 215 грн, вартість матеріалів, що використовуються для відновлювального ремонту 15 580,41 грн, розмір матеріального збитку 157 548,18 грн, франшиза 1 500 грн, сума страхового відшкодування 156 048,18 грн.
Відповідно до дослідження №ВІ 3707 НК 2 від 13.12.2022 матеріальний збиток визначений на підставі протоколу огляду автомобіля позивача, згідно умов договору страхування складає 157 548,18 грн.
Згідно зведеної таблиці даних попереднього розрахунку розміру матеріального збитку дослідження №ВІ 3707 НК 2 ринкова вартість КТЗ 385 019,52 грн, вартість відновлювального ремонту без урахування зносу 304 968,66 грн, вартість використаних матеріалів 155 80,41 грн, вартість виконаних робіт 35 215 грн, вартість запасних частин 254 173,25 грн, вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу 157 548,18 грн, розмір збитку 157 548,18 грн.
Згідно страхового акту №ОЦВ СП-22-16-84015/1 від 22.12.2022 дата настання події 29.11.2022, винна особа ОСОБА_1 , сума страхового відшкодування становить 156 048,18 грн.
Згідно виписки по надходженням по картці 22.12.2022 безготівкове зарахування від PAT NASK ORANTA за договором №АТ 3337828 від 07.09.2022 ОСОБА_2 сплачено страхове відшкодування в розмірі 156 048,18 грн.
Відповідно до повідомлення експерта про неможливість проведення судової експертизи від 12 березня 2024 року (а.с.125-127) у зв?язку із повним відновленням автомобіля «Volkswagen Jetta», д.н.з. НОМЕР_2 , на момент огляду, згідно п.8.5. методики провести розрахунки вартості відновлювального ремонту не виявляється можливим.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодилася колегія суддів, виходив з того, що сторонами у справі не оспорюється факт дорожньо-транспортної пригоди, вина відповідача та отримання позивачем від страховика суми страхового відшкодування у розмірі 156 048,18 грн.
Предметом спору є сума відшкодування майнової шкоди, яка не покриває витрати для відновлення пошкодженого майна.
Вартість відновлювального ремонту підтверджується дослідженням від 13.12.2022.
Оскільки вартість майнового збитку, завданого позивачу пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, перевищує суму виплаченого на користь позивача страхового відшкодування, то з відповідача, як винної особи, на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром завданих збитків та стягнутим страховим відшкодуванням.
При цьому відповідачем не надано доказів на спростування суми вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля без урахування коефіцієнта фізичного зносу, яка була визначена під час розрахунку страхового відшкодування.
З такими висновками я погодитися не можу з огляду на такі мотиви.
Відповідно до частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно зі статтею 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.
Частиною першою статті 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 1194 ЦК України встановлено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Суд першої інстанції, з яким погодилася колегія суддів, обгрунтовуючи свої висновки про наявність підстав для задоволення позову, послався, зокрема, на висновки, викладені у таких постановах Верховного Суду.
У справі №686/17155/15-ц (постанова ВС від 03 жовтня 2018 року) судами встановлено: «На підставі страхового акта від 21 квітня 2015 року № ОЦВ-15-1401/1 ПАТ «НАСК «Оранта» виплатило ОСОБА_1 страхове відшкодування (вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу) в розмірі 5 977 грн 61 коп.
За виконання ремонтних робіт пошкодженого автомобіля ОСОБА_1 сплатила на користь Автоцентру «ЮНАС» 15 280 грн, з яких 9 355 грн - вартість автозапчастин (не оригінальних), 5 930 грн - вартість робіт, що підтверджено актом виконаних робіт від 12 серпня 2015 року, накладними та квитанціями.»
Таким чином, у справі №686/17155/15-ц суди задовольнили вимогу про стягнення різниці між розміром страхової виплати і розміром витрат, які поніс позивач на відновлення автомобіля, що підтверджено фінансовими документами підприємства, яке здійснило ремонт автомобіля позивачки.
Аналогічним чином, у справі № 709/370/20 (постанова від 16.02.2022) Верховний Суд, задовольняючи позовні вимоги, визначив розмір фактичної шкоди відповідно до акта № ААВ-0526 виконання робіт (надання послуг) та квитанції від 29 травня 2019 року, згідно яких загальна вартість робіт (послуг) по відновлювальному ремонту автомобіля «Mersedes Sprinter» НОМЕР_3 склала 88 666, 00 грн.
У справі №755/7666/19 (постанова від 15.10.2020) Верховний Суд, ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, за розмір фактичної шкоди взяв дані ремонтної калькуляції № 939540 від 24 жовтня 2018 року, згідно якої вартість відновлювального ремонту склала 110 871, 52 грн., зазначивши, що у справі відомості про фактичне здійснення ремонту автомобіля позивача відсутні.
У справі № 344/3008/17 (постанова від 14.08.2019) судами не встановлено, що позивач (протерпіла особа) здійснив відновлювальний ремонт автомобіля до звернення до суду із позовом.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач посилається на висновок, викладений у постанові ВС від 30 жовтня 2019 року (справа № 753/4696/16-ц), згідно якого «Посилання судів попередніх інстанцій, як на підставу відмови у стягненні шкоди з ОСОБА_2 , на те, що витрати стягуються судом лише після проведення ремонтних робіт автомобіля та доведеності їх сплати є помилковими, не ґрунтуються на законі і не відповідають обставинам цієї справи. Позивачем заявлено вимоги, зокрема до ОСОБА_2 , про відшкодування заподіяної ним ОСОБА_1 шкоди (збитків) до яких законом віднесено також і витрати, які особа як вже зробила так і мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Позивачем надано докази на підтвердження завданих йому реальних збитків (вартості відновлювального ремонту) у розмірі 90 477,94 грн, а відповідачами не спростовано заявлений позивачем розмір шкоди будь-якими іншими належними доказами.»
Разом з тим, у вказаній справі судами не встановлено, що потерпіла особа перед зверненням до суду здійснила відновлювальний ремонт свого автомобіля.
На моє переконання положення ст.1194 ЦК України слід тлумачити у взаємному зв?язку із нормами статті 22 ЦК України.
Фактичний розмір шкоди у розумінні ст.1194 України може бути двох видів:
витрати, які особа вже зробила для відновлення пошкодженого автомобіля (витрати на ремонт автомобіля). Розмір шкоди у такому випадку підтверджується фінансовими документами підприємства (особи), яке здійснило ремонт;
витрати, які особа мусить зробити у майбутньому для відновлення пошкодженого автомобіля. Розмір шкоди у цьому випадку підтверджується висновками відповідних спеціалістів.
У межах розгляду цієї справи встановлено, що позивач перед зверненням до суду із позовом здійснив повне відновлення свого автомобіля, у зв?язку з чим експерт був позбавлений можливості провести експертне дослідження, призначене ухвалою суду (а.с.125-127).
Отже, позивач на підтвердження своїх витрат на відновлення свого автомобіля мав подати суду відповідні докази, якими підтверджуються його реальні (вже зроблені витрати), проте цього не було зроблено.
З огляду на встановлене у задоволенні позову слід відмовити за недоведеністю.
Суддя-доповідач О.А. Лобов