Справа № 554/6076/24 Номер провадження 11-сс/814/497/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
03 жовтня 2024 року м. Полтава
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого суддіОСОБА_2
суддів: за участю секретаря судового засідання ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтава від 17 червня 2024 року,
Цією ухвалою відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність уповноваженої особи ТУ ДБР у м. Полтава щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Постановлене рішення слідчий суддя мотивував тим, що подана ОСОБА_6 до органу досудового розслідування заява за своїм змістом і суттю не є заявою про кримінальне правопорушення, оскільки не містить конкретних і достатніх даних про можливе вчинення особами кримінальних правопорушень, передбачених певними статтями КК України, тобто сукупність обов'язкових ознак конкретних кримінальних правопорушень, натомість твердження заявника мають занадто загальний і абстрактний характер, не дають змоги попередньо кваліфікувати діяння як кримінальне правопорушення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтава від 17 червня 2024 року та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Свої вимоги мотивує тим, що слідчий суддя не врахував, що: оскільки уповноважена особа ТУ ДБР у м. Полтава не з'явилась у судове засідання, то це свідчить про те, що вказаним органом досудового розслідування не заперечується допущення оскаржуваної бездіяльності, наявності в неї ( ОСОБА_6 ) статусу потерпілої; в порушення вимог КПК України уповноваженою особою ТУ ДБР у м. Полтава безпідставно не було розглянуто подану нею ( ОСОБА_6 ) заяву від 03 червня 2024 року, яка містила конкретні й підтверджені дані про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.161, ч.3 ст.355, ч.3 ст.356, ч.3 ст.358, ст.365, ч.2 ст.366, ч.2 ст.367, ч.4 ст.368, ч.4 ст.382, ч.1 ст.438 КК України, не внесено відповідні відомості за цією заявою до Єдиного реєстру досудових розслідувань, у подальшому не надано їй витяг із Єдиного реєстру досудових розслідувань, пам'ятку про права та обв'язки потерпілої, не розпочато розслідування й не повідомлено про це; приписами ст.214 КПК України не передбачено здійснення перевірки чи оцінки доказів на підтвердження викладених у заяві про кримінальне правопорушення обставин, а навпаки встановлено, що відмова в прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається; Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затверджене наказом Генеральної прокуратури України №139 від 06 квітня 2016 року, на яке наявне посилання в оскаржуваній ухвалі, втратило чинність. Водночас апелянт зазначає про те, що слідчим суддею: не зазначено в оскаржуваній ухвалі дату подання та надходження до слідчого судді скарги; розглянуто скаргу поза межами встановленого в ч.2 ст.306 КПК України строку.
Прокурор і ОСОБА_6 були належним чином повідомлені про місце, дату, час судового засідання апеляційної інстанції та водночас ОСОБА_6 заявила клопотання про здійснення судового засідання апеляційного суду за її відсутності.
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ заслухала суддю-доповідача, перевірила матеріали провадження, обговорила доводи апеляційної скарги та дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Згідно зі ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Статтею 370 КПК України регламентовано, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За приписами ч.1 ст.11 КК України кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення.
Відповідно до ст.2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Стадія ж ініціювання кримінального провадження є важливою для виконання вказаних завдань і покликана, з одного боку, забезпечити рішуче оперативне реагування на кожне повідомлення про кримінальне правопорушення, що є гарантією швидкого та повного його розкриття, притягнення винних до відповідальності, а з іншого - виключити незаконне і необґрунтоване залучення громадян в орбіту кримінального процесу, а також марне витрачання сил і засобів правоохоронних органів.
КПК України закріплено спрощену процедуру початку досудового розслідування (без проведення дослідчої перевірки). Так, у силу вимог ч.ч.1 та 2 ст.214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Проте така спрощена процедура не означає, що взагалі відсутні критерії для внесення чи невнесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Її спрощеність виражається в тому, що для перевірки наявності зазначених вище критеріїв не потрібно проводити попередню перевірку викладених у заяві відомостей, а необхідно лише перевірити зміст самої заяви.
Для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань заявник у повідомленні про кримінальне правопорушення має зазначити конкретні, відомі йому обставини об'єктивної сторони такого правопорушення, які можуть бути неповними (в силу недостатньої обізнаності заявника, неочевидності вчинення кримінального правопорушення, з огляду на початкову стадію сприйняття та дослідження цих подій чи з інших причин), але в той же час достатніми для попередньої кваліфікації реєстраторами Єдиного реєстру досудових розслідувань такого діяння саме як кримінального правопорушення (кваліфікації за статтею, частиною статті КК України).
Разом з цим, якщо ж зі змісту заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення є очевидним, що обставини, викладені в ньому, не свідчать про те, що існує ймовірність вчинення будь-якого кримінального правопорушення і ці обставини для отримання зазначеного вище висновку не потребують перевірки засобами кримінального процесу або в силу його занадто абстрактного характеру неможливо встановити предмет, межі та напрямок досудового розслідування, яке ініціюється заявником, то такі повідомлення не підлягають внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Наведений вище підхід узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного суду від 30 вересня 2021 року у справі №556/450/18 (провадження №51-4229км20), відповідно до якої слідчий, прокурор після прийняття та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, виходячи з їх змісту, має перевірити достатність даних, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, за наслідками чого ним приймається рішення про початок досудового розслідування шляхом внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Підставою початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких разом із прізвищем, ім'ям, по-батькові (найменуванням) потерпілого або заявника, серед іншого, вноситься до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 30 січня 2019 року у справі №818/1526/18 (провадження №11-1263апп18) також наголосила на тому, що в межах процедури оскарження бездіяльності щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
За таких обставин, доводи апелянта, які зводяться до того, що слідчий суддя вийшов за межі своїх повноважень при розгляді скарги та наявності обов'язку автоматичного внесення уповноваженою особою відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за поданою заявою, позбавлені підстав.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що ОСОБА_6 подала до ТУ ДБР у м. Полтава заяву від 03 червня 2024 року, в якій просила унести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про вчинення відповідальними особами: ВП №3 Нікопольського ВП ГУНП у Дніпропетровській області, Військової частини А4056, ТЦК та СП, і суддею Томаківського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.161, ч.3 ст.355, ч.3 ст.356, ч.3 ст.358, ст.365, ч.2 ст.366, ч.2 ст.367, ч.4 ст.368, ч.4 ст.382, ч.1 ст.438 КК України (а.п.13-14).
07 червня 2024 року ОСОБА_6 звернулась до слідчого судді зі скаргою на бездіяльність уповноваженої особи ТУ ДБР у м. Полтава щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за вказаною вище заявою від 03 червня 2024 року (а.п.1-17).
Однак ця заява ОСОБА_6 не містить конкретних даних і наведення обставин, які би могли вказувати на вчинення кримінальних правопорушень, у тому числі, передбачених ч.3 ст.161, ч.3 ст.355, ч.3 ст.356, ч.3 ст.358, ст.365, ч.2 ст.366, ч.2 ст.367, ч.4 ст.368, ч.4 ст.382, ч.1 ст.438 КК України, що було би підставою для внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, щоб в подальшому проводити досудове розслідування. При цьому, з аналізу заяви вбачається, що її доводи головним чином зводяться до незгоди з: порядком реагування органом поліції на попередньо подану нею заяву про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.366, 367, 368 КК України, за ознаками підробки офіційного документа; процедурою здійснення суддею ОСОБА_7 розгляду її скарги на бездіяльність органу досудового розслідування та цивільної справи, змістом постановлених у названих провадженнях судових рішень. Наведені вище доводи, на основі яких ОСОБА_6 припускає в подальшому й щодо злочинної змови зазначених у заяві осіб, підлягають перевірці шляхом оскарження рішень, дій чи бездіяльності уповноважених осіб органів досудового розслідування до слідчого судді, а також судових рішень у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законом, а не шляхом внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Викладені ж заявником відомості мають загальний і абстрактний характер, ґрунтуються на суб'єктивному уявленні щодо неправомірності дій посадових осіб, власному аналізі норм кримінального закону та не містять об'єктивних відомостей та обставин, які би свідчили про ймовірне вчинення згаданих вище кримінальних правопорушень.
Таким чином, викладені вище обставини не тягнуть за собою обов'язку органу досудового розслідування щодо внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_6 від 03 червня 2024 року, через це слідчий суддя дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні скарги заявника. З цих підстав позбавлені доводи апелянта й про бездіяльність органу досудового розслідування з приводу того, що їй не було надано витяг із Єдиного реєстру досудових розслідувань, пам'ятку про права та обв'язки потерпілої, не розпочато розслідування й не повідомлено про це, оскільки вказані дії вчиняються після внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Окрім того, в поданій до слідчого судді скарзі ОСОБА_6 оскаржувала виключно бездіяльність уповноваженої особи ТУ ДБР у м. Полтава щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за її заявою від 03 червня 2024 року (а.п.4).
Що стосується аргументів апеляційної скарги про незазначення в оскаржуваній ухвалі дати подання та надходження до слідчого судді скарги, то вони не свідчать про наявність істотних порушень вимог КПК України.
Так, перевіркою матеріалів провадження встановлено, що 11 червня 2024 року слідчим суддею відкрито провадження за скаргою ОСОБА_6 та призначено цю скаргу до розгляду, тим самим, установлено її прийнятність, зокрема, її подачу в строк, установлений законом (а.п.19).
17 червня 2024 року слідчим суддею розглянуто скаргу ОСОБА_6 по суті. Аналіз оскаржуваного судового рішення слідчого судді свідчить про те, що предметом його дослідження була скарга з доданими матеріалами, яким надана належна правова оцінка. В цій ухвалі слідчим суддею зазначено, в тому числі зміст скарги, що забезпечує можливість її ідентифікації, викладено суть питання, яке вирішувалось у ході розгляду провадження, та мотиви, з яких було відмовлено в її задоволенні.
Позбавлені підстав посилання ОСОБА_6 й на наявність у неї статусу потерпілої. Нею оскаржується бездіяльність уповноваженої особи ТУ ДБР у м. Полтава щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за поданою нею заявою від 03 червня 2024 року з ініціюванням початку кримінального провадження. За результатами розгляду скарги та апеляційного розгляду встановлено відсутність бездіяльності уповноваженої особи ТУ ДБР у м. Полтава щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_6 від 03 червня 2024 року. Таким чином, відсутність факту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і відповідно самого кримінального провадження унеможливлює наявність у ОСОБА_6 статусу потерпілої, про що нею помилково зазначено в апеляційній скарзі.
Доводи апелянта про те, що слідчий суддя в мотивувальній частині ухвали помилково послався на приписи Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого Наказом Генеральної прокуратури України №139 від 06 квітня 2016 року, які втратили чинність, є слушними, але, враховуючи, що слідчим суддею постановлено правильне по суті судове рішення за результатами розгляду скарги ОСОБА_6 , то вказане не є тим істотним порушенням, яке би утворювало достатню та виправдану підставу для скасування оскаржуваної ухвали.
Також не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали посилання ОСОБА_6 на недотримання слідчим суддею строку розгляду скарги, передбаченого ч.2 ст.306 КПК України, оскільки недотримання вказаного вище строку не впливає на висновки про відсутність підстав для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви ОСОБА_6 від 03 червня 2024 року.
Так, процесуальні строки поділяються на строки реалізації права та строки виконання обов'язку. Їх недотримання спричиняє різні правові наслідки. Закінчення строків реалізації права призводить до втрати можливості з боку носія цього права ним скористатися. Закінчення ж строку виконання обов'язку не спричиняє його припинення, а обов'язкова дія повинна бути виконана і після закінчення строку.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, в тому числі тих, які були би визначеною КПК України підставою для призначення нового розгляду в першій судовій інстанції, не встановлено.
Ураховуючи наведене вище, доводи апеляційної скарги, з яких ставиться питання про скасування оскаржуваної ухвали не знайшли свого підтвердження, а тому вона не підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтава від 17 червня 2024 року про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_6 - без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4