Житомирський апеляційний суд
Справа №295/9035/20 Головуючий у 1-й інст. Семенцова Л. М.
Категорія 39 Доповідач Талько О. Б.
09 січня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді: Талько О.Б.,
суддів: Коломієць О.С., Павицької Т.М.,
за участю секретаря Антоневської В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 295/9035/20 за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Сенс Банк» на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 19 квітня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Семенцової Л.М.,
У серпні 2020 року Акціонерне товариство « Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство « Сенс-Банк», звернулося до суду з позовом, в якому зазначено, що 27 лютого 2008 року між банком та ОСОБА_1 укладений договір відновлювальної кредитної лінії №284/24-78, за умовами якого відповідачці надано кредит у розмірі 34000 дол. США, строком до 26 лютого 2023 року, зі сплатою 13 % річних за користування кредитними коштами.
Оскільки ОСОБА_1 належним чином не виконувала зобов'язання за вказаним договором, станом на 2 липня 2020 року виникла заборгованість у розмірі 80973,80 дол. США, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у сумі 34928,40 дол. США та заборгованості за відсотками у розмірі 46045,40 дол. США.
Враховуючи вищезазначене, просив стягнути з відповідачки 80973,80 дол. США.
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 19 квітня 2023 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов.
На обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що передбачене умовами кредитного договору право банку вимагати дострокового виконання зобов'язання, не є зміною кінцевої дати виконання кредитних зобов'язань, воно лише є початком для процедури зміни кінцевої дати виконання зобов'язань за умови направлення відповідної дострокової вимоги позичальнику і лише тоді, коли позичальник у подальшому не виконає відповідну вимогу протягом тридцяти календарних днів з дати її отримання, змінюється кінцева дата погашення кредиту щодо всіх складових заборгованості.
Звертає увагу на пункт 63 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №638/13683/15-ц, де зазначено, що звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений Законом України « Про захист прав споживачів» порядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги частини десятої статті 11 цього Закону у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, не дотримавши передбачений зазначеним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього як у позичальника відсутній обов'язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а у суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором.
Також вказує, що матеріали справи не містять доказів того, що саме уповноваженою особою, яка діяла в інтересах банку, у 2011 та 2014 роках були направлені вимоги про дострокове погашення боргу за вказаним кредитним договором. Наголошує, що ставиться критично до наданих відповідачкою доказів щодо направлення таких вимог.
Таким чином, вважає, що суд першої інстанції безпідставно застосував строк позовної давності до усієї суми боргу.
Переконаний, що, враховуючи зміст додаткової угоди від 2 липня 2009 року, у спірних правовідносинах позовна давність мала бути застосована лише до частини чергових платежів, адже строк повернення кредиту визначений сторонами до 28 лютого 2028 року.
Враховуючи, що строк позовної давності продовжено на час дії карантину, починаючи із 12 березня 2017 року позовна давність не застосовується до чергових платежів.
Стверджує, що АТ « Сенс Банк» нічого не відомо про дострокову вимогу до ОСОБА_1 від 7 червня 2011 року за №301.6-20/96-1318. Відсутня жодна інформація про те, що банк приймав рішення про її направлення. Не надано й доказів наявності у особи, яка її направила, відповідних повноважень. На цій вимозі відсутній відбиток печатки банку, не долучена довіреність представника.
Вимога за 2014 рік взагалі не підписана працівником банку, відсутній її оригінал.
В матеріалах кредитної справи відсутні вимоги про дострокове повернення заборгованості як за 2011 рік, так й за 2014 рік.
Вважає, що суд першої інстанції безпідставно поновив строк для подання відповідачем доказів на стадії розгляду справи по суті, чим порушив принцип рівності сторін.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що 27 лютого 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку « Укрсоцбанк» , правонаступником якого є АТ « Сенс Банк», та ОСОБА_1 укладено договір відновлювальної кредитної лінії №284/24-78, за умовами якого банк надав відповідачці кредитні кошти з максимальним лімітом у розмірі 33797 дол. США, які надаються окремими траншами, зі сплатою 13 % річних, строком до 26 лютого 2023 року.
2 липня 2009 року між сторонами укладено додаткову угоду№1, якою внесено зміни до вказаного договору, а саме: викладено в новій редакції положення статті 1 договору щодо максимального ліміту - 35428,40 дол. США та кінцевого терміну повернення кредиту - 26 лютого 2028 року. Окрім того, додатковою угодою передбачено, що сторони домовились про те, що у разі порушення позичальником строків сплати процентів та/або кредиту як у повному обсязі, так і частково, більш ніж на 30 календарних днів, позичальник зобов'язаний достроково погасити кредит, нараховані проценти та можливі штрафні санкції у повному обсязі на 31 календарний день прострочення виконання за договором.
При зверненні до суду з даним позовом, банк посилався на ту обставину, що ОСОБА_1 належним чином не виконувала зобов'язання за вказаним кредитним договором, внаслідок чого станом на 2 липня 2020 року виникла заборгованість у розмірі 80973, 80 дол. США, яка складається із заборгованості за кредитом у сумі 34928,40 дол. США та заборгованості зі сплати відсотків у розмірі 46045,40 дол. США.
Заперечуючи проти позову, представник ОСОБА_1 просив застосувати строк позовної давності та вказав, що банк раніше звертався до відповідачки з вимогою достроково погасити заборгованість, що вказує на зміну строку кредитування.
На підтвердження даної обставини суду надано копію письмової претензії банку від 31 січня 2014 року №08.303-186/96-1320 з вимогою сплатити заборгованість за вказаним договором у розмірі 396773 грн. 96 коп.
Вказана претензія була отримана ОСОБА_1 6 лютого 2014 року ( а.с.50, том 1).
Судом також встановлено, що 7 червня 2011 року банк звертався до ОСОБА_1 з письмовою вимогою до 30 червня 2011 року погасити заборгованість за вказаним договором кредиту у розмірі 43260,39 дол. США. ( том 1, а.с. 96).
За клопотанням представника позивача ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 28 вересня 2022 року призначено судову технічну експертизу, на вирішення якої поставлено наступні запитання:
Чи відповідає час виконання претензії ПАТ « Укрсоцбанк» ОСОБА_1 від 7 червня 2011 року за №301.6-20/96-1318, даті, вказаній у документі?
Коли ( в якій проміжок часу) було виконано претензію ПАТ « Укрсоцбанк» ОСОБА_1 від 7 червня 2011 року за №301.6-20/96-1318, а саме її друк, підпис та заповнення від руки номеру?
Проведення експертизи доручено судовому експерту Незалежного інституту судових експертиз.
Оплату за проведення експертизи покладено на АТ « Сенс Банк».
З повідомлення директора Незалежного інституту судових експертиз від 5 грудня 2022 року вбачається, що у зв'язку з несплатою коштів вказана експертиза не була проведена.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У частині першій статті 530 ЦК України закріплене правило про те, що у разі, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що у 2011 та в 2014 роках банк пред'являв ОСОБА_1 вимоги про дострокове повернення всієї суми заборгованості. Останню письмову претенцію ОСОБА_1 отримала 6 лютого 2014 року. Відтак, враховуючи положення додаткової угоди, строк повернення всієї суми боргу тривав до 7 лютого 2014 року.
Відповідно до частини п'ятої статті ст.261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений, або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
Згідно з правилами частин третьої та четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Статтею 266 ЦК України також передбачено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Суд вірно виходив з того, що позивачем пропущений строк позовної давності, який розпочався на тридцять перший день з дня отримання відповідачкою вимоги ( 6 лютого 2014 року) й тривав протягом трьох років. Однак, з даним позовом банк звернувся 29 липня 2020 року, тобто поза межами строку позовної давності.
При цьому, суд обгрунтовано виходив з того, що проведений 3 січня 2019 року платіж у сумі 1,08 дол. США, що є еквівалентним 29,90 грн., не можна вважати вчиненням відповідачкою дій на погашення суми заборгованості за кредитом, враховуючи незначну суму та за відсутності доказів того, що ці кошти були сплачені саме ОСОБА_1 , оскільки виписка з рахунку не містить інформації стосовно особи платника. Окрім того, вказаний платіж здійснено після закінчення строку позовної давності.
Доводи апеляційної скарги про те, що вказана письмова претензія є неналежним доказом, не спростовує висновків суду першої інстанції, оскільки її текст виготовлений на банківському бланку, містить дату та вихідний номер, підписаний посадовою особою ПАТ «Укрсоцбанк». Вихідний номер цього документа зазначений у повідомленні про вручення ОСОБА_1 рекомендованого поштового відправлення.
Отже, відсутні підстави ставити під сумнів належність та допустимість вказаного письмового доказу.
Введення на території України карантину відбулося вже після закінчення строку кредитування, який був змінений банком. Відтак, доводи апеляційної скарги про зупинення строків позовної давності, є безпідставними.
Таким чином, рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 259,268,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк» залишити без задоволення, а рішення Богунського районного суду м. Житомира від 19 квітня 2023 року, - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча Судді: